За вечерею з подругою та її чоловіком, Лєра розповіла подробиці дня.
- Він око на тебе поклав. - спокійно, жуючи, казав Стас.
- Ось, ось, і мені так здається, - підтвердила свою думку Ілона.
- Ні, ну він звичайно симпатичний, напевно до нього красуні в чергу стають, - мовила Лєра, - але ні, не думаю, що ви маєте рацію. Може він у стосунках, а може, всіх дівчат любить. Хто його знає. Ми ж навіть як керівника його не знаємо.
- Ну це так. - не стала сперечатися подруга, - він з'являється на фабриці 1 раз на рік, а це взагалі 2 роки не з'являвся.
Лєрі постелили у вітальні. Нарешті всі уклалися спати.
Ранок для дівчини був не звичним, бо спала не вдома. Вона швидко привела себе до ладу.
- Ілон, ти зі мною їдеш? - запитала Лєра.
- Так, так, хай з тобою їде, щоб я круги не намотував. - швидко з орієнтувався Стас.
- А, так ти і радий, що мене позбувся? - примруживши очі відповіла Ілона.
Стас підійшов до дружини, міцно обійняв і сказав:
- Ну ти що, просто ви з Лєрою на одній роботі, а мені ж коло давати треба, а так...
- Та я все розумію, люблю тебе. - Ілона чмокнула коханого і помчала до Лєри.
Лєра лише закотила очі, дивлячись на закохану парочку.
Дівчата прийшли на роботу і вмостилися за робочі місця. Ілона взялася відразу за роботу, а Лєра чекала появи боса. Протягом 30 хвилин вона просто сиділа, а Олега Сергійовича не було.
- Гей подруго, - звернулася до неї Ілона, - ти чого?
- Чому його досі нема? - відповіла Лєра.
- Кого?
- Олега... Сергійовича...
- Нууу, може... так, ви вчора на роботі затрималися, правильно?
– Ну.
- Баранки гну. Вчора перепрацював, сьогодні пізніше прийде.
- В сенсі!? А я що, не переробила?
- Ти, Лєрка, робочий персонал, а він-бос. Ось так.
Лєра у відповідь перекривила Ілону.
Весь цей час Алла спостерігала за їхньою сценою шушукання і, не витримавши, підійшла до дівчат.
- А що підстилкам можна не працювати? Їм і так зарплату виплатять? - єхидно Алла звернулася до Лєрі.
Цієї ж секунди Лєра хотіла роздерти цій дівчині обличчя, але втрималася, лише відповіла:
- Не знаю, Аллочко, ти нам скажи, тобі ж видніше.
Алла почервоніла від злості, але відступати не хотіла.
- А що мені казати? Це ти вчора весь день із шефом у кабінеті провела, а сьогодні сидиш і в стелю дивишся. Мабуть премію обіцяну підраховувала.
- На жаль, я твою школу не проходила.
- Сучка! - гаркнула Алла.
Тут підбігла Анфіса.
- Алла, ти чого? Ідемо, - вона взяла Аллу під руку, - не вистачало, щоб Валерій Костянтинович почув.
Вони пішли. Лєра кипіла від злості.
- Не зважай на це опудало. Ти ж її знаєш. - підбадьорювала її Ілонка.
- Скоріше б звалити з цієї роботи...

Валерій Костянтинович, як ні в чому не бувало, спокійно перебирав документами в кабінеті. Подивився на часи-11.40, про щось задумався. Його думки перервав телефонний дзвінок. На екрані: О.Сергійович. Він тремтливо відповів:
- А-альо, слухаю, добрий день.
- Валерію Костянтиновичу, скажіть будь ласка, Валерія на роботі?
- Е-е-е, так, була, зараз подивлюся.
- Не треба! Ви що, не знаєте, приходять ваші підлеглі на роботу чи ні?
- О-вона, приходила, була, тобто є, - Валєра витер вологе чоло серветкою.
– Скажіть, чому вона звільняється? колектив? Зарплата? Чи знайшла роботу краще? Тільки прошу вас, виразно відповідати. - бос говорив монотонно.
Валєра видихнув і промовив:
- Посварилася з хлопцем, їде за кордон.
- На роботу? Відпочинок?
– Відпочинок.
- Відпустку пропонували? - все також спокійно питав Олег.
- Не захотіла. - Валєра більш-менш заспокоївся.
- Ясно. Значить так- нікому не говоріть про нашу розмову і не підписувати Валерії заяву без мене. Я сам розберусь.
- Зрозумів. Буде зроблено. Тобто...
Валєра не встиг договорити, як у телефоні пролунали гудки.


- Так, мила, йдемо їсти, все одно тут сидіти не будеш, - каже Ілона подрузі.
Та лише зітхнула і попленталася слідом. Біля ліфта побачила Валєру і мало не навалилася на нього:
- Валерію Костянтиновичу, бос сьогодні буде чи ні?
Валєра витріщив очі на неї. Він подумав, що їх пов'язує і чому вони питають одне про одного.
- Ти правильно сказала-він - бос. Захоче взагалі не прийде, та не нам вирішувати.
- Але...
- Валеріє, не забирай у мене обідню перерву.
З цими словами він поспішно стрибнув у ліфт і тут звідки не візьмись, слідом застрибнули Алла з Анфісою
- Не до добра це, - зауважила Ілона.
- Та пофіг. Я все одно майже не працюю тут.

Після обіду Валерій Костянтинович викликав Лєру до себе.
- Валерію, чому ти пів дня нічого не робила?
"Аллочка-стервочка назуділа" - подумала дівчина, а вголос сказала:
- Я чекаю на Олега Сергійовича, щоб він підписав мою заяву про звільнення.
- Але він поки не підписав, а значить ти маєш працювати. А ось коли підпише, то ти теж будеш повинна працювати ще 2 тижні.
- Я вас зрозуміла. — буркнула Лєра і вийшла з кабінету.
Розлючена вона пішла прямісінько до Алли. Та а своєю чергою розслаблено сиділа і єхидно посміхалася в бік Лєри.
- Алло, до кінця робочого дня підготуй звіт за весь рік. Тобто збий всі цифри воєдино.
- Ти що з глузду з'їхала? - Алла витріщила очі, - я і за 2 дні не зроблю.
- Твої проблеми. Якщо звіту не буде сьогодні, тоді я підготую доповідь на тебе у двох примірниках – для Валєри і  для боса.
- Що, одержала тюлей від Валєри?
- Дівчинко, починай працювати. Ти не вдома на дивані. А , так, мало не забула- не спізнюйся завтра. Завтра багато роботи. Казочки, Алла, закінчилися.
З цими словами Лєра урочисто повернулася на своє робоче місце.
Алла покликала свою подругу, щоб та їй допомогла, точніше всю  роботу виконала.
Олег Сергійович так і не прийшов на роботу. Лєра була засмучена.
Наприкінці дня Алла видала їй папку зі звітом.
Наступний день розпочався з привітання до Алли.
- Алло, приймай нове завдання: зроби мені звіт щотижня за останній рік.
- Лєрка, ти десь ударилася по дорозі сюди?
- Я не потерплю до себе такого ставлення. Попереджаю востаннє, наступного разу буде догана.
- Валеріє, - покликав її бос, - зайдіть будь ласка до мене, якщо не зайняті.
- Добре. - зраділа вона і пішла до нього.
- Проходьте, сідайте. - чемно сказав Олег.
- Дякую. Олег Сергійович,...
Він її перебив.
- Лєра, вибачте, можна спитати?
- Так, звичайно.
- Вас тут хтось образив?
– Ні, з чого ви взяли?
- Чому ви так хочете звільнитися?
- Це особисте. - Лєра похмуріла.
Але не тому, що переживає через розрив з Ігорем, а тому, що зрозуміла, що звільнятися їй не треба, але назад дороги немає.
- У мене до вас пропозиція – я в суботу вирушаю до Польщі. У мене там філія. Вам я пропоную відрядження, оплачуване. Буде вам 2 в 1. І відпочинок, і подивитесь, як у Польщі відбувається процес роботи.
- Не знаю. Якось це...
- Ви ні про що не турбуйтеся і нічого собі не накручуйте. Це я так, про між іншим. Після приїзду вирішіте щодо  звільнення. Захочете залишитеся працювати, не захочете - звільнитеся, без двох тижневого відпрацювання.
– Можна я подумаю?
- Звичайно. До завтра думайте. Щоб я встиг якщо що білет купити і номер забронювати.
- Добре. я можу йти? - розгублено запитала Лєра.
- Так. Звичайно. Гарного дня.- м'яко і з усмішкою відповів бос.

- Ну що там? - нетерпляче запитала Ілона.
- Тихо, в обід розповім.
Під час обідньої перерви Лєра все й розповіла подрузі, на що та відповіла, не замислюючись:
- Не будь дурною, звичайно їдь. І закордон тобі, і красень на додачу.
Лєра хихикнула.
– Я теж так подумала. Але відповідь скажу йому завтра вранці.
   Так і зробила. У п'ятницю Олег відпустив її раніше, зібрати речі.