Лєра лежала в ліжку і розмовляла з подругою по телефону.
- Дааа, як романтичнооо. - мрійливо вимовляє Ілона на Лєрину розповідь.
- Угу. А потім цей Сергій, його друг, мені подзвонив, запросив на вечірку, а Олег розлютився, що той мені подзвонив, почав бурчати. - продовжила розповідь Лєра.
- Та він ревнує тебе! - вигукнула подруга.
- Я теж так подумала, він навіть обійняв мене, притиснув до себе.
- Коротше, Лєрон, це не Ігор. Видно, що він серйозний.
- Ілона, потім романтика закінчилася. Йому колишня зателефонувала, і він швидко втік у свій номер.
- Ну, це ще не привід, чіплятися.
- Серйозно? А може, вони там воркували по телефону, а може вони вже вирішили помиритися. У них же велике кохання було.
- Це тобі його друг так сказав, а ти не знаєш, як було насправді. Втім, не рубай з плеча.
- Уфф, гаразд, досить тобі й собі голову забивати, піду душ прийму.
- Ок. пока, поки що, зізвонимось.
Лєра вийшла з душу в білому халатику та рушнику на голові. У двері постукали і вона не роздумуючи відчинила. Яка ж вона була здивована, побачивши на порозі Сергія. Вона ще тугіше зав'язала халат і сказала:
- Аа, кімната Олега напроти.
- Добре. - хитрою посмішкою відповів Сергій, - я до тебе. - і не церемонячись увійшов до кімнати.
Лєрі стало ніяково, навіть трохи лячно.
- Гарно виглядаєш, киця. - він прицмокнув.
- Сергію, що тобі треба? - невдоволено запитала дівчина.
- Ти.- він швидко відповів і різким рухом приструнив Лєру до стіни.
Вона злякалася, а коли відчула запах алкоголю від нього, то страх накотив з новою силою.
- Відчепись! - вона хотіла вирватися, але той був сильніший. - Я буду кричати!
- Звичайно будеш. - прошипів Сергій їй на вухо. - Тільки від задоволення.
  Добре, що двері були не замкнені і в кімнату зайшов Олег. Оцінивши ситуацію, він швидко схопив Сергія за комір і відтяг від дівчини. Далі, не гаючи часу, з усієї сили вдарив друга кулаком у ніс. Сергій витер кров з носа і хитро сказав:
- Ти чого, Олеже, я ж до тебе прийшов. Просто двері переплутав, а вона сама полізла до мене.
- Це не правда! - перелякано вигукнула Лєра, що сиділа на підлозі, зі сльозами на очах.
- Пішов нахрен звідси, поки ще живий! - Олег кричав не своїм духом.
- Ти що ж це, через цю шалаву...- не встиг Сергій договорити, як знову отримав удар у щелепу.
Олег викинув його за двері і швидко підійшов до дівчини. Підняв і обійняв її.
- Лєро, Лєрочка, все добре, я тут, уже все добре. – шепотів він їй, погладжуючи по голові.
   Вона заспокоїлася, перевела дух.
- Він постукав у двері, я думала це ти й відчинила.
- Чшш, тихо. - він цілував її в ніс, щоки, потім подивився їй у вічі, - Лєр, цей виродок нічого тобі не зробив?
– Ні.
Олег знову обійняв її.
- Олеже?
- Так.
– Нам треба речі збирати. А завтра виліт.
- Добре. З тобою все добре? Може мені  залишитися?
- Ні, все нормально, я двері на замок зачиню.
- Добре.
- Олег, він був напідпитку.
- Мені начхати. Він уже викреслений з мого життя.
Ніч минула спокійно. Вранці Олег постукав у двері. Дівчина здригнулася, згадавши вчорашні події.
- Лєр, це я, Олег.
Зітхнувши, вона впустила його.
- Доброго ранку. - з ніжністю сказав бос. - Як спалося?
- Надиво нормально. – вона посміхнулася.
- Речі зібрала?
- Так. - Лєра вказала на валізу.
Олег підійшов і дбайливо обійняв її за плечі. Уважно подивився їй у вічі, нахилився і легенько, ніжно торкнувся її губ. Лєра прошепотіла крізь поцілунок:
- Нам вже час.
Олег поцілувавши її в чоло, відповів;
- Ідемо.
Коли вони приїхали в аеропорт, на них чекав несподіваний сюрприз- там був Сергій.
- Що ти тут робиш? - Олег процідив крізь зуби, закриваючи собою дівчину.
- Я вибачитися прийшов. Чесно. Лєра, вибач.
- Засунь свої вибачення в дупу і котись звідси по добру по здорову. - все так само шипів Олег.
- Олег, Лєра, ну правда, вибачте. Я ж не знав, що ви це... ну спите разом.
Олег не витримав і схопив його за шкірку.
- Я тебе зараз уб'ю!
- Олеже, не треба! - заверещала Лєра, - відпусти його, йдемо на посадку.
  Бос глянув на дівчину і відкинув Сергія. Взяв її за руку, і вони пішли.
Сергій простежив, як вони сіли в літак і зателефонував комусь:
- Альо. Вони сіли. Повинні прилетіти о першій годині дня.
- Добре. Дякую. – пролунав жіночий голос.
То була Аліна. Вони підтримували зв'язок з моменту прибуття Олега та Лєри до Польщі.

Коли літак злетів Олег повернувся до Лєри, взявши її за руку:
- Ти як?
- Нормально.
- Добре, що ми відлітаємо і більше не побачимо цього виродка.
- Так. Олег, можна спитати?
- Звичайно.
- Після того, як я познайомилася з Сергієм, ти сказав, щоб я йому не довіряла, а потім цей інцидент учора... це якось пов'язано?
- Так. - він напружився.
- Розкажи.
- Ти справді хочеш це почути?
- Так.- тихо відповіла дівчина.
Олег міцніше стиснув її руку.
– Він у Польщі живе 2 роки. Він той, з ким зрадила мені Аліна.
Лєра не очікувала такого повороту подій.
- То тому він поїхав сюди, до Польщі?
- Так. Дізнався про це після того, як розлучився з Аліною. Але розбиратися з ним не збирався, тому що до Аліни я не мав великих почуттів , але гіркий досвід від зради друга була.
- Але ж ти з ним підтримував зв'язок і справи фірми йому довірив. - Лєра дивувалася все більше.
- Він дізнався, що я знаю і прийшов до мене з вибаченнями, пояснюючи тим, що перевіряв Аліну, бо не довіряв їй. І як виявилося, правильно робив. А так, як він все-таки чоловік, то не втримався. А в якості вибачення, обіцяв, що залишить країну і поїде до Польщі. Я подумав, може він і правий, та й своя людина в Польщі знадобиться. От якось так.
- Але тобі не здається, що справи в Польщі він якось і не вів, а може, навіть у змові з Лаурою був?
- Я думав про це. У понеділок відправлю Войцеху наказ про розірвання договору із Сергієм. Я,  якщо чесно і Войцеху не надто довіряю. За ним тепер буде контроль і гінця до Польщі відправлятиму.
   Для Лєри ця новина була подивом. На цьому вони закінчили розмову і вирішили подрімати.

О першій годині дня Аліна була на місці і бачила, як приземляється потрібний їй літак. Вона заховалась і вирішила не нападати, а спостерігати, вивчити персонажів. І ось, вуаля, Аліна бачить, як Олег із дівчиною зійшли з літака та попрямували до автобусної станції. Вона встигла розгледіти Лєру. "Так ось ти яка." - подумала вона про себе і тут же зателефонувала Сергію:
– Слухаю.
- Сергію, а в тебе номер цієї замухришки є?
- Звичайно. – з усмішкою відповів Сергій.
- Скинь, будь ласка.
- Без проблем. Тільки щоб моє ім'я не фігурувало звідки в тебе номер.
- Ображаєш. Мені це ні до чого.
- Ок. Зараз.
- До зв'язку.
Отримавши номер, Аліна не поспішала дзвонити до дівчини, це вже був план Б.