6
Ранок почався з дзвінка боса.
- Алло.- тихо відповіла дівчина.
- Добрий ранок.
- Угу.
- Ее, Лєра, якщо хочеш, можеш не їхати в офіс.
- Ні-ні, я зараз, я вже майже зібралася. - Звісно вона збрехала.
- Не поспішай. Зараз лише 7 ранку.
В офіс вони добралися спокійно і весь робочий день був продуктивним. Вони виявили багато помилок, розбіжностей накладних зі звітами.
- Як думаєш, це бухгалтерія чи швейка? - запитав бос.
- Ставлю 70% на бухгалтерію, 20% на швейку та 10% на їхню змову.
Але з цим вони вирішили розібратися завтра, а сьогодні вони зібралися на місцеве барбекю-їх Сергій запросив.
- Ну що ж, поки Серьоги ще немає, може поки вугілля розпалимо? - Олег швидше не питав, а стверджував.
Сергія довго з м'ясом чекати не довелося.
Лєра згадала, що хотіла перевірити боса, тому почала мило посміхатися до його друга:
- Привіт. Ми вже зачекалися.
- Привіт, привіт. Я також радий вас бачити.
Вони нанизали м'ясо на шампура і поставили на вогнище.
- Може глінтвейн вип'ємо, поки м'ясо не готове? - запропонував Сергій.
- Я за, бо трохи прохолодно. - відповіла дівчина.
- Олег, візьмеш усім по бакальчику? - спитав Сергій і додав, - бо ти ж знаєш, я нікому не довіряю м'ясо.
В цей час Лєра потягла аромат диму.
- Уммм, завжди любила більше запах м'яса на багатті, ніж саме м'ясо.
- Це ти просто мого м'яса не пробувала. Його смак досконаліший за запах. — хвалився Сергій і підморгнув Лєрі.
- Ну подивимось. - кокетливо відповіла дівчина.
Олег подивився на них з-під лоба і пішов за глінтвейном. Повернувся він швидко, ніби боявся лишати їх наодинці. Хоча, чому ніби...
Воеи цокнулися і пригубили напій.
- От я мудак! - крикнув Сергій. - Лєрочка, ти ж напевно замерзла, зараз я тобі свою куртку дам.
Олегу відразу згадався його піджак на Лєрі, особливо той момент чому він упав з її плечей. Він занервував, але розумів, що нічого не може зробити, адже Лєрі дійсно напевно треба зігрітися, а ось мудак, тут лише він, бо не зрозумів першим. Але йому стало легше, коли почув від Лєри:
- Ні, не треба, дякую. Якщо мені і було холодно, то глінтвейн мене вже зігрів.
У Олега задзвонив телефон. Коли він глянув на екран, то дуже здивувався. То була Аліна.
- Вибачте, я відлучуся не надовго, відповім на дзвінок. - він відійшов трохи вбік.
– Алло.
- Привіт, Олег.
- Ну привіт.
- Як справи у тебе?
- Аліна, кажи навіщо дзвониш.
- Ось так відразу? Ну добре. Я справді дзвоню не просто так. Нам треба поговорити.
- Говори. Я слухаю.
- Ні, це не телефонна розмова.
- Добре. Але я у відрядженні зараз.
- Ааа, а коли приїдеш?
- Не знаю.
- Олег, подзвони, як приїдеш. Це справді важливо.
- Добре. Бувай.
- Бувай.
Тим часом Сергій завів розмову з Лєрою про Аліну.
- Н-да. Олег класний мужик. Жаль його.
- Чому? - Лєра щиро здивувалася.
- Та він же так сох по Алінці. У них до весілля все йшло. Про дітей говорили. Дивно, що вони розійшлися.
Лєра слухала уважно слухала версію Сергія.
Після телефонної розмови Олег повернувся до їх і йому не сподобалося, як вони мило спілкувалися, та ще й Сергій годував Лєру з рук м'ясом, а та закривала очі від задоволення. Він плюнув убік і підійшов ближче до них.
- Вже м'ясо їсте? І без мене?
- Вибач, брате. - відповів Сергій жартома, - я ж не міг дівчину змушувати голодувати.
- А м'ясо просто тане в роті, уммм, смакота. - сказала Лєра, майже не дивлячись на боса. - і місце тут гарне.
– Це моє улюблене. – гордо сказав Сергій.
Олег розлютився, але виду не подав.
- У мене в Польщі також є особливе місце, але про нього ніхто не знає. Я там сам буваю.
- Прекрасно. - відповіла Лєра і перевела погляд на його друга, - добре, що ти поділився своїм прекрасним містечком, клас, мені сподобалося.
Олег більше не міг перебувати тут і спостерігати за їхнім милим спілкуванням.
- Я в готель, Лєра, ти теж?
- Я ще хотіла побути на свіжому повітрі.
- Серж, підвезеш її.
Лєра здивувалася. Насправді вона не хотіла бути без нього, а він... пішов, залишив її з його другом.
Вони з Сергієм ще хвилин 10 постояли і Лєра сказала:
- Сергію, дякую за вечір, за барбекю, але я мабуть теж в готель.
- Я тебе відвезу. Ідемо. - але він помітив здивований погляд дівчини, адже вони пили алкоголь. - Не хвилюйся, у мене водій.
- Ааа, ну тоді добре. - заспокоївшись, відповіла дівчина.
Біля готелю Лєра вже хотіла попрощатися із Сергієм, але той не збирався йти.
- Я за тебе у відповіді перед Олегом, тож доведу до номера.
Дівчина зітхнула, і вони пішли.
Олег побачив у вікно, як приїхала машина друга і з неї вийшли двоє. Йому не сподобалося, що вони разом вирушили до готелю. Від нервів він відкрив пляшку віскі і зробив кілька ковтків.
Сергій довів Лєру до номера і вона сказавши "дякую" додала:
- Ну , Сергію, твоя місія виконана, я в цілості і безпеці майже в своєму номері. - Лєра намагалася жартувати.
- От-от, майже. Хіба не запросиш на чай, каву? - Сергій ніби вп'явся в неї поглядом.
Тут відчинилися двері навпроти.
- Ооо, а я бачу вам весело. - злегка на хмелі каже бос.
Лєра скориставшись ситуацією, відчинила швидко двері і прошмигнула до своєї кімнати, сказавши наостанок:
- Удачі хлопчики, я відпочиватиму.
Сергій засмутився, А Олег шаленів.
- Що, Сергію, сподобалася тобі?
- Можливо. Дружок, відпочинь.
І Сергій пішов.
Лєра зателефонувала з подрузі. Розповіла їй події сьогоднішнього дня.
- Дивний він якийсь. - вердикт від подруги, - начебто і подобаєшся йому, а як і не зрозуміло.
- Та він, мабуть, коли п'яний цілував мене, то точно Аліну свою представляв.
- Так, ну, не вигадуй.
Лєра почула стукіт у двері.
- Гаразд, Ілон, пока, хтось стукає до мене.
Вона підійшла до дверей і спитала:
- Хто? - вона боялася, що це міг бути Сергій.
- Керівництво.
Лєра зрозуміла, що Олег неабияк п'яний.
Вона відчинила двері і впустила його.
- Валеріє, а що, до вас хтось мав прийти? Ви чекали на когось? Я завадив?
- А ми вже на ВИ?
- Як вам завгодно.
- Добре, Оле Сергійовичу.
- Ну як вам?
– Що?
– Не що, а хто. Серьоженька. Гарний такий, да?
- Ти п'яний.
- Ні, - він припав до Лєри, обійнявши руками її обличчя.
Але Лєра відвернулася, на що Олег хмикнув:
- Н-да, куди ж там.
- Тобі подобається мене цілувати, а потім вибачатися?
- Ааа, то ти пам'ятаєш?
- Я втомилася і хочу спати.
- Виганяєш, так. Добре. На добраніч, Валерія.
І він вийшов, зачинивши за собою двері.
- Алло.- тихо відповіла дівчина.
- Добрий ранок.
- Угу.
- Ее, Лєра, якщо хочеш, можеш не їхати в офіс.
- Ні-ні, я зараз, я вже майже зібралася. - Звісно вона збрехала.
- Не поспішай. Зараз лише 7 ранку.
В офіс вони добралися спокійно і весь робочий день був продуктивним. Вони виявили багато помилок, розбіжностей накладних зі звітами.
- Як думаєш, це бухгалтерія чи швейка? - запитав бос.
- Ставлю 70% на бухгалтерію, 20% на швейку та 10% на їхню змову.
Але з цим вони вирішили розібратися завтра, а сьогодні вони зібралися на місцеве барбекю-їх Сергій запросив.
- Ну що ж, поки Серьоги ще немає, може поки вугілля розпалимо? - Олег швидше не питав, а стверджував.
Сергія довго з м'ясом чекати не довелося.
Лєра згадала, що хотіла перевірити боса, тому почала мило посміхатися до його друга:
- Привіт. Ми вже зачекалися.
- Привіт, привіт. Я також радий вас бачити.
Вони нанизали м'ясо на шампура і поставили на вогнище.
- Може глінтвейн вип'ємо, поки м'ясо не готове? - запропонував Сергій.
- Я за, бо трохи прохолодно. - відповіла дівчина.
- Олег, візьмеш усім по бакальчику? - спитав Сергій і додав, - бо ти ж знаєш, я нікому не довіряю м'ясо.
В цей час Лєра потягла аромат диму.
- Уммм, завжди любила більше запах м'яса на багатті, ніж саме м'ясо.
- Це ти просто мого м'яса не пробувала. Його смак досконаліший за запах. — хвалився Сергій і підморгнув Лєрі.
- Ну подивимось. - кокетливо відповіла дівчина.
Олег подивився на них з-під лоба і пішов за глінтвейном. Повернувся він швидко, ніби боявся лишати їх наодинці. Хоча, чому ніби...
Воеи цокнулися і пригубили напій.
- От я мудак! - крикнув Сергій. - Лєрочка, ти ж напевно замерзла, зараз я тобі свою куртку дам.
Олегу відразу згадався його піджак на Лєрі, особливо той момент чому він упав з її плечей. Він занервував, але розумів, що нічого не може зробити, адже Лєрі дійсно напевно треба зігрітися, а ось мудак, тут лише він, бо не зрозумів першим. Але йому стало легше, коли почув від Лєри:
- Ні, не треба, дякую. Якщо мені і було холодно, то глінтвейн мене вже зігрів.
У Олега задзвонив телефон. Коли він глянув на екран, то дуже здивувався. То була Аліна.
- Вибачте, я відлучуся не надовго, відповім на дзвінок. - він відійшов трохи вбік.
– Алло.
- Привіт, Олег.
- Ну привіт.
- Як справи у тебе?
- Аліна, кажи навіщо дзвониш.
- Ось так відразу? Ну добре. Я справді дзвоню не просто так. Нам треба поговорити.
- Говори. Я слухаю.
- Ні, це не телефонна розмова.
- Добре. Але я у відрядженні зараз.
- Ааа, а коли приїдеш?
- Не знаю.
- Олег, подзвони, як приїдеш. Це справді важливо.
- Добре. Бувай.
- Бувай.
Тим часом Сергій завів розмову з Лєрою про Аліну.
- Н-да. Олег класний мужик. Жаль його.
- Чому? - Лєра щиро здивувалася.
- Та він же так сох по Алінці. У них до весілля все йшло. Про дітей говорили. Дивно, що вони розійшлися.
Лєра слухала уважно слухала версію Сергія.
Після телефонної розмови Олег повернувся до їх і йому не сподобалося, як вони мило спілкувалися, та ще й Сергій годував Лєру з рук м'ясом, а та закривала очі від задоволення. Він плюнув убік і підійшов ближче до них.
- Вже м'ясо їсте? І без мене?
- Вибач, брате. - відповів Сергій жартома, - я ж не міг дівчину змушувати голодувати.
- А м'ясо просто тане в роті, уммм, смакота. - сказала Лєра, майже не дивлячись на боса. - і місце тут гарне.
– Це моє улюблене. – гордо сказав Сергій.
Олег розлютився, але виду не подав.
- У мене в Польщі також є особливе місце, але про нього ніхто не знає. Я там сам буваю.
- Прекрасно. - відповіла Лєра і перевела погляд на його друга, - добре, що ти поділився своїм прекрасним містечком, клас, мені сподобалося.
Олег більше не міг перебувати тут і спостерігати за їхнім милим спілкуванням.
- Я в готель, Лєра, ти теж?
- Я ще хотіла побути на свіжому повітрі.
- Серж, підвезеш її.
Лєра здивувалася. Насправді вона не хотіла бути без нього, а він... пішов, залишив її з його другом.
Вони з Сергієм ще хвилин 10 постояли і Лєра сказала:
- Сергію, дякую за вечір, за барбекю, але я мабуть теж в готель.
- Я тебе відвезу. Ідемо. - але він помітив здивований погляд дівчини, адже вони пили алкоголь. - Не хвилюйся, у мене водій.
- Ааа, ну тоді добре. - заспокоївшись, відповіла дівчина.
Біля готелю Лєра вже хотіла попрощатися із Сергієм, але той не збирався йти.
- Я за тебе у відповіді перед Олегом, тож доведу до номера.
Дівчина зітхнула, і вони пішли.
Олег побачив у вікно, як приїхала машина друга і з неї вийшли двоє. Йому не сподобалося, що вони разом вирушили до готелю. Від нервів він відкрив пляшку віскі і зробив кілька ковтків.
Сергій довів Лєру до номера і вона сказавши "дякую" додала:
- Ну , Сергію, твоя місія виконана, я в цілості і безпеці майже в своєму номері. - Лєра намагалася жартувати.
- От-от, майже. Хіба не запросиш на чай, каву? - Сергій ніби вп'явся в неї поглядом.
Тут відчинилися двері навпроти.
- Ооо, а я бачу вам весело. - злегка на хмелі каже бос.
Лєра скориставшись ситуацією, відчинила швидко двері і прошмигнула до своєї кімнати, сказавши наостанок:
- Удачі хлопчики, я відпочиватиму.
Сергій засмутився, А Олег шаленів.
- Що, Сергію, сподобалася тобі?
- Можливо. Дружок, відпочинь.
І Сергій пішов.
Лєра зателефонувала з подрузі. Розповіла їй події сьогоднішнього дня.
- Дивний він якийсь. - вердикт від подруги, - начебто і подобаєшся йому, а як і не зрозуміло.
- Та він, мабуть, коли п'яний цілував мене, то точно Аліну свою представляв.
- Так, ну, не вигадуй.
Лєра почула стукіт у двері.
- Гаразд, Ілон, пока, хтось стукає до мене.
Вона підійшла до дверей і спитала:
- Хто? - вона боялася, що це міг бути Сергій.
- Керівництво.
Лєра зрозуміла, що Олег неабияк п'яний.
Вона відчинила двері і впустила його.
- Валеріє, а що, до вас хтось мав прийти? Ви чекали на когось? Я завадив?
- А ми вже на ВИ?
- Як вам завгодно.
- Добре, Оле Сергійовичу.
- Ну як вам?
– Що?
– Не що, а хто. Серьоженька. Гарний такий, да?
- Ти п'яний.
- Ні, - він припав до Лєри, обійнявши руками її обличчя.
Але Лєра відвернулася, на що Олег хмикнув:
- Н-да, куди ж там.
- Тобі подобається мене цілувати, а потім вибачатися?
- Ааа, то ти пам'ятаєш?
- Я втомилася і хочу спати.
- Виганяєш, так. Добре. На добраніч, Валерія.
І він вийшов, зачинивши за собою двері.
Коментарі