Вже другий день Олег намагався додзвонитися Лєрі, але все марно. У результаті він вирішив зателефонувати до Валєри.
- Алло. - Валєра завжди нервував, коли дзвонив бос.
- Валерій Костянтинович, де Лєра?
- Еее, вона, ем...
- Я ж просив завжди відповідати мені чітко!
- У відпустці. - випалив той.
– А чому я не в курсі?
- Ми, я...
- Валєра!
- На електронку, заява у вас на електронній пошті.
- А, ясно. Я ще не переглядав її. А що в неї з телефоном?
– Що? Я не знаю, а що з ним?
- Не в зоні... Гаразд. Валєра, дай мені номер її подруги, Ілона начебто.
- Так, так, зараз.
- Скинеш мені на телефон. Гарного дня. - Олег поклав слухавку.
Валєра, витираючи лоба, викликав до себе Ілону.
– Валерій Костянтинович.
- Де твоя подруга?
- У відпустці.
- Ха-ха, як смішно. Я знаю! Чому вона недоступна?
- Не доступна? - Ілона здивувалася.
– Телефон! Телефон знаходиться не в зоні.
Ілона мовчки взяла свій телефон та набрала номер подруги. Телефон був дійсно не в мережі.
- Не знаю, Валерію Костянтиновичу. А що сталося? Навіщо вам Лєра?
- Навіщо, навіщо... Олег Сергійович не може з нею зв'язатися. Ось зараз він тобі подзвонить, викручуйся як хочеш. Але тут сиди, щоб я бачив.
  І тут, як на замовлення, дзвонить телефон Ілони.
– Алло.
- Доброго ранку, Ілоно. Це Олег Сергійович.
- Слухаю вас.
- Ілона, я знаю, що Лєра у відпустці, але до неї неможливо додзвонитися, ви не знаєте де вона?
- Не знаю.
- Ну, може, вона казала, де проведе відпустку?
– Ні.
- Ясно. Але чому телефон вимкнено?
- Не знаю. Олег Сергійович, Лєра у відпустці. Вона могла навмисно вимкнути телефон. Цілком має право.
- Так, звичайно. Ну, тоді вибачайте, гарного дня.
- І вам.
Весь цей час Валєра дивився і дивувався спокою Ілони.
- Як ти з босом розмовляла?
– Як?
- Нахабно якось.
– Хіба?
- Ілоно, ти щось знаєш і не кажеш мені.
- Валерію Костянтиновичу, нічого такого. Я піду працювати?
- Ну йди, йди...

Тим часом результати ДНК були готові та перебували в Аліни. Вона цілий день намагалася додзвонитися до Олега, але він то дзвінок скидав, то просто не відповідав. Тому вона вирішила заїхати до нього ввечері.

А у Мюнхені всі були на барбекю. Маша та Лєра сиділи в альтанці. До них підходили співробітники Маші, а також бізнес-партнери. Тітка з усіма спілкувалася, незрозуміло про що для Лєри. Але Лєру вона всім представляла.
Тут підійшов молодий чоловік.
- Felix, wo warst du so lange? - звернулася Маша до хлопця, а потім до Лєри, - Лєра, це моя права рука - Фелікс.
- Sehr schön, Sie kennenzulernen. Marie, sie sieht aus wie du. Auch wie schön du bist. - Фелікс усміхався.
- Він каже, що приємно з тобою познайомитись і що ти красуня. - тітка підморгнула племінниці.
- Ааа, скажи, мені теж приємно познайомитись.
- Felix, Lera freut sich auch dich kennenzulernen.- перевела вона Феліксу.
- Лєр, мені треба відійти. Дуже важливий партнер.
- А що я з цим робитиму? Я ж не знаю німецьку. — дівчина злякалася.
- На мигах, якось упораєтеся, я пішла. - а потіп звернулася до Фелікса, - Plaudern. - і пішла.
Лєрі було не по собі.
- Lera, sprichst du ein bisschen Deutsch?
- Польська була важка, а німецька ще гірша. Фелікс, я тебе не розумію.
- Gut. Я погано говорити  auf Ukrainisch, але можу.
- Чудово. Хоча-б якось.
- Ви довго приїхати?
– Ні.
- Розум, ви mir сподобатися. Я хотів  вас більше бачити.
- Ні, ні. Я одружена, чоловік у мене. Іншого люблю. Розумієш?
- Ja Ja, розуміти. Verzeihung.- Фелікс пішов.
Через деякий час повернулася тітонька.
- Ну і коли весілля було? Чому я не була запрошена?
– Що? Яке?
- Ну, як же. Фелікс сказав, що маєш чоловіка.
- Ааа, Фелікс. Він почав чіплятися до мене. Бачити він мене хоче чи якось так, а я відморозилася від нього .- із задоволеною усмішкою відповіла Лєра.
- Угу, зрозуміло. Не сподобався?
- Ні, ну чому, симпатичний, але...
- Але серце належить іншому...
- Та ні! Ти мені зуби заговорюєш.
- Лєр, ще годинка, друга і поїдемо додому. Мерлін нам заварить найсмачніший чай.
Лєра кивнула.

Олег не переставав набирати номер Лєри, але марно. Тут дзвінок у двері. Він відкинув телефон убік і подумав, що то Лєра, вирішила сюрприз йому зробити. І не подивившись у вічко, і не спитавши хто там, він відчинив двері, а на порозі була Аліна з конвертом.
- Чого тобі?
- Принесла результати аналізів, - сказавши це, вона без запрошення увійшла до будинку, - я ще не дивилася, вирішила, що правильніше буде разом їх подивитися.
- Ти така впевнена, що там позитивні результати для тебе?
- На всі 100%.
Олег взяв конверт, відкрив і прочитав: "Батьківська вірогідність 99%"
- Ти що, за ідіота мене тримаєш?
Аліна перелякалася від такої реакції та вихопила результати. Подивилася, видихнула і сказала:
- Що не так? Ти батько.
- Все не так, Аліна! Я все знаю. Я був у твоєї матері. А цей результат... та ти ж лікарю заплатила.
- Не правда! Мати наплела тобі всяку фігню. І ні кому я не платила!
- Так? Тоді проведемо ще один тест, але лише у присутності Кирила. І якщо ти мене обдурила, то ви з лікарем сядете.
- Я не повезу сина до лікарні, я вже пояснювала причину.
- Немає проблем. Я, ти і медсестра поїдемо до хлопчика разом. Ну що? Чи одразу в'язницю?
- Коли ти хочеш?
– Завтра. І клініку з медсестрою я виберу сам!
- Добре. - Аліна була налякана.
Олег відчинив двері та демонстративно вказав на вихід Аліні.