АННА СТОУН | СТАРА ГУЦУЛКА
Переді мною сиділа стара жінка у національному вбранні. Я вирячивши очі розглядала її дивовижний одяг. У мене у Харкові такого було не побачити.
Жінка випустала з люльки дим і біля очей у неї зморшки стали чіткішими. Від неї віяло теплотою. Було у цьому погляді щось рідне.
Із квітчасткої хустки вибилися закручені пасма сивого волосся.
Поверх лляної сорочки був одягнений теплий кептар з візерунком. Мої очі з цікавістю розглядали малюнки, зупинившись на згардах. Прикраси коштували мабуть цілий статок. Чого були варті золоті персні.
Стара співачка відклавши люльку заспівала, змушуючи мене відірвати погляд від її одягу.
Жінка випустала з люльки дим і біля очей у неї зморшки стали чіткішими. Від неї віяло теплотою. Було у цьому погляді щось рідне.
Із квітчасткої хустки вибилися закручені пасма сивого волосся.
Поверх лляної сорочки був одягнений теплий кептар з візерунком. Мої очі з цікавістю розглядали малюнки, зупинившись на згардах. Прикраси коштували мабуть цілий статок. Чого були варті золоті персні.
Стара співачка відклавши люльку заспівала, змушуючи мене відірвати погляд від її одягу.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)