МОРГАН | MIRROR
Мій монолог самотності симфонія,
Я дзеркало на чорнім полотні.
Де сотні лиць, пусті синоніми,
Де всі помилки чисті та ясні.
Як твої очі стомлені , заплакані,
Відбитком смутку на моїй душі.
Хоч подивись крізь призму людського бачення,
Знайди в мені свої сліди.
Моя печаль - це туга за твоїм обличчям,
І смуток мій - це брак твоїх очей.
В моєму відображенні всі протиріччя,
Бездонна порожнеча втомлених ночей.
Я дзеркало на чорнім полотні.
Де сотні лиць, пусті синоніми,
Де всі помилки чисті та ясні.
Як твої очі стомлені , заплакані,
Відбитком смутку на моїй душі.
Хоч подивись крізь призму людського бачення,
Знайди в мені свої сліди.
Моя печаль - це туга за твоїм обличчям,
І смуток мій - це брак твоїх очей.
В моєму відображенні всі протиріччя,
Бездонна порожнеча втомлених ночей.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(7)
МОРГАН | MIRROR
@Сніданок з Едемом ,мяв 😻
Відповісти
2023-10-16 22:23:42
1
МОРГАН | MIRROR
@Юлія Коник , дякую)
Відповісти
2023-10-16 22:23:49
1
МОРГАН | MIRROR
Дуже чуттєвий вірш, що одразу викликає емоції і занурює читача у переживання дзеркала. Гарне римування, дуже приємно читати і легко. Дякую за таку прекрасну роботу
Відповісти
2023-10-20 10:53:04
2