ЮЛІЯ КОНИК | ВІД МЕНШОЇ БІДИ ВТІКАВ, А В ІНШУ ПОПАВ
Одного прекрасного сонячного ранку із своєї нори виглянув зайчик. Оглянувшись по сторонах, він піднявся на задні лапки і з посмішкою потягнувся. В нього була велика сім'я: зайчиха та семеро зайченят. Ще раз подивився по сторонах, та кинувся в пошуках їжі. Кілька годин пошуку не дали результату. Всі знайомі місця він обходив, але не знайшов нічого. Засмучений він бродив по лісі, поки в поле зору не натрапило велике поле, на якому росла капуста, морква, буряк. З цієї радості він почав скакати во всі боки, але зробивши один крок він почув зі цього города писк лисиці. Хоробрий зайчик хотів подивитися, чому вона так голосно плаче. Підійшовши ближче, він побачив, що задня лапка попала в сильце. Як вона не крутилась, не рвалась, їй ніяк не вдавалось вибратися. Побачивши зайчика, вона почала просити його:
— Зайчику, братику! Допоможи мені вибратися. Вік не забуду твоєї доброти. оберігати буду твою сім'ю. Мене вдома чекають маленькі лисенята, які хочуть їсти.
Зайчик добре подумав, перед своїм рішенням. він знав, що лисичка його обманює, але в біді він не міг її залишити. Дуже добрий він був. Обережно підійшов до неї, та випустив її лапку із сильця. І вона відразу ж кинулась до зайця та зловила його.
— Ах ти зайці, такі нерозумні. Довіряєте тим, які можуть вас зїсти.
— Але ти ж обіцяла не рухати мене, — тремтячим голос відповів заєць.
Вона лише хитро посміхнулась. І тільки но хотіла відкрити рот, як в ту мить хлопчик зловив її за хвіст та потягнув до себе. Зайчик впав на землю та швидко заховався за капусту.
— Тату! Тату! — кричить він. — Подивись, кого я зловив. От мама зрадіє. Буде їй нова шуба.
Лисиця пручалась, але не змогла вирватися. Через кілька хвилин вони зникли з поля зору. Зайчик щасливий позбирав їжу та побіг додому частувати свою сім'ю.
— Зайчику, братику! Допоможи мені вибратися. Вік не забуду твоєї доброти. оберігати буду твою сім'ю. Мене вдома чекають маленькі лисенята, які хочуть їсти.
Зайчик добре подумав, перед своїм рішенням. він знав, що лисичка його обманює, але в біді він не міг її залишити. Дуже добрий він був. Обережно підійшов до неї, та випустив її лапку із сильця. І вона відразу ж кинулась до зайця та зловила його.
— Ах ти зайці, такі нерозумні. Довіряєте тим, які можуть вас зїсти.
— Але ти ж обіцяла не рухати мене, — тремтячим голос відповів заєць.
Вона лише хитро посміхнулась. І тільки но хотіла відкрити рот, як в ту мить хлопчик зловив її за хвіст та потягнув до себе. Зайчик впав на землю та швидко заховався за капусту.
— Тату! Тату! — кричить він. — Подивись, кого я зловив. От мама зрадіє. Буде їй нова шуба.
Лисиця пручалась, але не змогла вирватися. Через кілька хвилин вони зникли з поля зору. Зайчик щасливий позбирав їжу та побіг додому частувати свою сім'ю.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
ЮЛІЯ КОНИК | ВІД МЕНШОЇ БІДИ ВТІКАВ, А В ІНШУ ПОПАВ
) Легка і приємна казочка❤️ Я впевнена, що ця історія повчальна і може бути корисною для дітей, як приклад необхідності критичного мислення. Гарна робота)
Відповісти
2023-10-22 15:57:22
1
ЮЛІЯ КОНИК | ВІД МЕНШОЇ БІДИ ВТІКАВ, А В ІНШУ ПОПАВ
@Ірина Велика дякую. Приємно чути)
Відповісти
2023-10-23 15:27:44
2