ЮЛІЯ КОНИК | ДОДОМУ...
"Так тонко-тонко сни мене вели
повз кучугури й урвища — додому"
Слово таке рідне
Та водночас чуже
Життя вже огидне
Як по серці ножем
Війна все забрала
У свої лапи міцні
І ми не можем попасти
В ці рідні краї.
Лише сни повертають
Додому цього
І в думках зберігають
Це старе тепло.
Реальність жахлива
Біль та руїни
Але все ж є надія
На підняття України!
повз кучугури й урвища — додому"
Слово таке рідне
Та водночас чуже
Життя вже огидне
Як по серці ножем
Війна все забрала
У свої лапи міцні
І ми не можем попасти
В ці рідні краї.
Лише сни повертають
Додому цього
І в думках зберігають
Це старе тепло.
Реальність жахлива
Біль та руїни
Але все ж є надія
На підняття України!
Коментарі