Ранок… Пів ночі я вивчала стелю та прислухалась до свого болю. Кадри з вчорашньої ночі заповняли всю свідомість. Сльози зупинились. Кохання заповнилось порожнечею. Я вже прийняла рішення, але не впевнена чи це правильний вибір. Другого виходу немає. На жаль. Я до останнього сумнівалася. Так чи так буде боляче та важко прийняти ситуацію, але я повинна це зробити. Заради себе. Заради свого щастя.

" Ти сильна.Ти спроможна витримати все", — заспокоювала саму себе.

Доля нам дарує сюрпризи, а від вибору залежить наше щастя.

В коматозному стані я спустилась на кухню, надіючись що кофеїн хоть трішки покращить мій стан. Положивши голову на руки, за столом сидів Том. Почувши мої кроки, він підняв її. Волосся стирчало в різні сторони. Обличчя опухло так, ніби його покусав рій бджіл. Поглянувши жалісним поглядом, він знову опустив голову в попереднє положення. Як собака, відчуває вину перед господарем.

— Добрий ранок, — байдуже сказала я.

— Добрий, — хриплим голосом відповів він.

— Каву будеш?

— Так, якщо не важко.

Зробивши каву, я сіла навпроти. Тремтячими руками Том взяв чашку та зробив кілька ковтків. Дивлячись на нього, я не відчувала ні образи, ні злості. Лише порожнечу та дикий кислотний біль. Всередині з'явилася велика яма, в яку от-от впаду.

— Пробач мені. Я жалію, що так вийшло, — не піднімаючи очі, пробурмотів Том.

— Про те, що я тебе побачила, чи про те, що зробив? — дорікнула я.

— Про те, що зробив.

Його очі пильно вивчали чашку з кавою.

— Підніми очі та поглянь на мене.

Не поспішаючи, він підняв свої важкі очі. Відчайдушний погляд, в якому читалося покаяння. Біль пронизав моє серце. Чому він клявся в коханні? Невже це чергова гра?

— Навіщо ти так вчинив? Тобі дійсно не вистачає мене? Чи ти просто граєшся? Кохання — це не гра, а реальні почуття. Ними не граються.

— Ти для мене не іграшка. Мої почуття такі ж щирі, як твої до мене.

— Тоді чому? Поясни, чому ти робиш мені боляче? Заставляєш страждати, — з болем відповіла я.

— Я був п'яний. Вона сама вилізла на мене.

— Знову, — я розчаровано закрила очі та глибоко вдихнула. — Ти весь час других звинувачуєш у своїх вчинках. Ти дозволяєш собі це, тому що по-іншому не вмієш. Ти не знаєш слово — НІ.

Мій голос затремтів.

— Ти з нею фліртував, відкрито лапав її, — при згадці в мене  звело шлунок.

— Я дуже погано пам'ятаю цей вечір, — продовжував виправдовуватися Том.

— Все ти пам'ятаєш. Ні, щоб подивитися мені в очі та сказати: Пробач кохана. Так я винний, ти сидиш і виправдовуєшся як маленький хлопчик. Ти був єдиний, якому довірила своє серце після пекельних подій минулого, а ти розтоптав мене. Плюнув мені в душу, як зробили всі рідні люди. Я залишилася сама.
Почувалася себе дитячою іграшкою, яку купляють, граються, а потім викидають як непотрібну річ.

— Я не хотів, щоб так вийшло. Не знаю як заслужити твоє вибачення, але ти не одна. Моє серце назавжди з тобою.

Невидимі руки роздирали мене зсередини. Пекельний біль з кожним вдихом ставав дедалі нестерпним. Хотілося кричати, рвати на собі волосся, тільки, щоб це закінчилося.

— Не моє, — безнадійно відповіла я.

— Що ти маєш на увазі? — очі наповнилися страхом.

Зробивши глибокий вдих, я шукала в собі сили почати рокову розмову, яка кардинально змінить наше життя.

— Те, що я тобі скажу поставить все на свої місця. Тільки не перебивай мене, будь ласка, а вислухай та постарайся зрозуміти.

Я зробила ковток кави, яка як отрута розлилася по всьому тілу. Розгублений погляд Тома з тривогою очікував мого монологу.

— Я втомилася. Втомилася від твоїх вибачень, від дівчат, від постійного стресу. Від всього. Проблема не в мені й не в тобі. Проблема в тому, що ми не підходимо один одному. Тобі треба не лише я, а і свобода, інші дівчата, увага від них, а мені потрібен тільки ти. Ми не можемо дати один одному того, чого потребуємо.

Як же важко було говорити. Закривши очі, я стримувала сльози, які вже підходили до очей.

— Це не правда. Мені потрібна тільки ти, — панічно сказав Том.

— Я думала, що звикну до цього, але вчора зрозуміла. Якби не старалася — не зможу. Не зможу довіряти тобі, знаючи як легко ти можеш обманути. Будуть скандали. Кінець кінців наші відносини покотяться у прірву. Це проти моєї волі і не в зоні контролю. Нам треба розійтися, поки не пізно. Не мучити один одного.

— Розійтися?

Том різко піднявся на ноги, підбіг до мене та впав на коліна.

— Не треба, будь ласка. Пробач мені. Я дурень, який не розумів, що робить. Пробач, — з тривогою говорив він, цілуючи мої руки.

Моє серце розривалося від болю.

— Томе... Ми не можемо бути разом. Це пекельні тортури для обох.

— Ні! Ні! — Він схопив голову руками. — Я знав, що так буде. Нікчемна істота, яка не повинна була народжуватися на цей світ.

Піднявшись на ноги, він зі всієї сили вдарив кулаком по стіні. Потім наступив ще один удар. Ще один. З руки пішла кров, але він продовжував бити кулаком стіну.

— Зупинись. Вистачить.

Я підійшла до нього, взяла за руку, яка була вщент розбита.

— Все вирішено. Я не зміню свого рішення, — жалісно відповіла я.

— Я кохаю тебе. Кохаю більше за життя.

Стало його так жаль. Виглядав як зламана іграшка. Хотілося обійняти його, сказати, що ніколи не покину, але це було неможливо. Крапка вже поставлена. Я взяла рушник та приклала до його кисті.

— І я тебе кохаю. Тому ми повинні розійтися. Я хочу, щоб ми були щасливі. Разом нас чекає лише розчарування. Зрозумій, в нас зовсім інші уявлення про кохання.

Другою рукою він взяв мою руку та приклав до серця, яке шалено стукало за грудиною.

— Кетрін, поговорімо. Не рубай з плеча, — просив Том.

Вирвавши свою руку, яку він міцно стиснув я відійшла від нього на кілька кроків. Близькість з ним краяла душу ще сильніше. Важко було протистояти своїм почуттям.

— Я цілу ніч думала як вчинити. Ти думаєш мені легко йти від тебе? Від думки, що я тебе більше не побачу, хочеться збожеволіти, але не можу вчинити по-іншому. Не можу. Не заставляй мене жаліти про свій вибір. Все закінчено. Раз і назавжди. Ми спробували. Дали шанс нашим почуттям, але нічого не вийшло. Потрібно рухатися далі. Ти — краще, що було в моєму житті. Я ніколи тебе не забуду та і навряд покохаю когось іще. Пробач, але так буде краще для нас обох.

— Ти обіцяла, що будеш боротися за наше кохання, а я обіцяв ніколи тебе не відпускати.

— Вчора минув термін придатності наших обіцянок.

Не було сенсу винити його. Новий скандал лише ускладнить ситуацію. Краще мирно розійтися, не наговоривши один одному казна-що.

Розуміючи, що більше не спроможна стримувати себе, я дала волю сльозам. Одна секунда — я вже була в обіймах Тома. Тіло ламало від душевного болю. Стояв несамовитий крик душі, який роздирав серце навпіл.

— Ось чому не хотів починати стосунків з тобою. Я знав, що через свої вчинки втрачу тебе, — прошепотів Том, цілуючи мою маківку.

Я підняла свої заплакані очі.

— Нам не судилося бути разом. Тобі потрібна та, яка прийме твій образ життя. Я не можу ділити тебе з кимось ще і не хочу, щоб ти змінювався заради мене.

П'янкий аромат його тіла в'їдався в мої ніздрі. Я втрачала голову від легких дотиків його рук. Моє рішення тріщало по швах. Ще трішки й моє кохання візьме верх над адекватністю.

— Будь ласка, Кетрін. Я змінюся. Покину все і ми будемо щасливі, — благав він.

Важко видихнувши, я звільнилася з його обіймів. Він сковував мене своїми почуттями, не даючи адекватно мислити. Отруйне кохання, яке заставляє пробачити всі страждання. Його треба зупинити, а то попаду в рабство своїх же почуттів і більше ніколи не виберуся.

— Діло не в гурті чи в музиці. Тобі потрібна увага других дівчат. Ти звик так жити. Для тебе це норма, а змінювати себе не варто. Ти втратиш сенс життя. Будуть постійні сварки.

Обнявши себе руками, я старалася привести в норму своє знервоване тіло.

— Ти не права. Заради кохання до тебе я зроблю все, що завгодно. Лише дай мені шанс. Не залишай мене.

Його вигляд був жалюгідним та безпомічним. Ось і сумнів підкрався непомітно. Чи дійсно зробила правильний вибір.

" Пробач його" — кричало моє серце, але я придушила його почуття. Наплювала на душевний стан, я чула лише гучний голос мого мозку. Придушення почуттів мені знайоме. Цей спосіб багато в чому допоміг, але чи допоможе забути кохання всього свого життя — невідомо. Було відчуття рокової помилки, про яку буду жаліти. Прояв слабкості, яка маніпулює мною.

— Не треба жертв. Наша історія закінчилася. Завтра зранку я вилітаю додому.

Змирившись з гіркою правдою, він відступив.

— Можна я проведу тебе? — з надією запитав Том.

— Не думаю, що це хороша ідея.

— Дозволь мені, хоча б це!

В мене не було сил переконувати його у зворотному.

— Добре.

Ми мовчки дивилися на один одного. Біль роз'їдав наші серця заживо. Розривало все тіло на шматки. Закривши рот рукою, щоб стримати істерику, я швидко побігла на верх. Зайшовши в ванну, я відкрила кран з водою у душові кабіні. Стала під нього та розплакалася. Як мені боляче. Не хотілося ні жити, ні відчувати нічого. Я зажала руки в кулаки та істерично почала бити стіну. Гаряча вода і сльози змішалися в одну рідину. Було важко дихати. Серце відмовлялося приймати втрату коханої людини. Сівши на підлогу, я опустила голову. Краплі води ніби важкий град падав на голову. Порожнеча. Безвихідь. Самотність. По спині пройшовся зимовий холод. Відкривши двері душової кабіни, увійшов Том. Він взяв мене за руку та підняв на ноги. Моє змучене тіло ледь трималося. Великим пальцем він повитирав мої сльози, при цьому з ніжністю дивився в мої очі. Пальці рук заніміли від його дотику. Внизу живота прокинулися метелики. Серце робило черговий марафон.

— Не їдь. Я не зможу жити без тебе, — прошепотів Том, торкаючись мого лоба своїм, цілуючи мій носик.

Я не могла більше себе стримувати. Обнявши за шию, я пристрасно поцілувала його мокрі губи. Всього лише на секунду біль відпустив. Стало легше, але розуміла, що це останній поцілунок. Останній дотик. Останнє відчуття. Поцілунок повен кохання та ніжності, який запам'ятається назавжди. Його губи наполегливо вивчали мої. Ріо не хотів мене відпускати, піднявши мене на руки, спер мене спиною до холодної плитки. Він продовжував свій солодкий поцілунок, проводячи руками по моїй талії. Моє тіло розслабилося. Міцно притиснувши його стегна ногами, я поринула з головою у почуття кохання. Останній раз відчути його, насолодитися ніжними дотиками та теплими губами. Запам'ятати цю ніч як найкращу. Кожен його поцілунок щиро просив пробачення за всі страждання. Просив залишитися з ним. Мені лише хотілося, щоб він не зупинявся, а продовжував свої ласки вічно. Одним поглядом він заставляв мене видавати гучні стогони, підкорятися йому. Божеволіти. Момент ейфорії, коли зриваються дзвінкі феєрверки, коли почуття блаженства зашкалює і ти на границі шаленства. Насолода солодко розливається по тілу, попадаючи в кожне нервове закінчення, яка заставляє навіжено тремтіти. От-от і втратиш свідомість від кохання, яке огортає тебе. Вічність — це щастя з ним, але на жаль, вічність має термін придатності. Для мене.

Прийшовши до тями, ми сиділи на підлозі, спершись об плитку, міцно обійнявши один одного. Я схрестила наші пальці на руці та стиснула їх, та легко поцілувала його руку. Серце знову стиснулося від дикого болю.

— Ти залишишся? — з тривогою запитав Том.

Я ніжно погладила його по щоці та посміхнулася.

— Ти завжди будеш в моєму серці.

Опустивши голову, я піднялася на ноги та вийшла з душової кабінки. Я взяла в руки рушник та обвила кругом себе. Він вийшов слідом за мною.

— Не смій прощатися зі мною таким чином. Це жорстоко. Даєш надію, а потім забираєш її.

Знову гарячі сльози полилися рікою по щоках.

— Томе, благаю. Не починай все з початку. Я не зміню своє рішення, щоб ти не говорив та не робив, — проковтнувши комок в горлі, відповіла я.

Він різким рухом притиснув мене до стінки, зажавши руки.

— Ти кохаєш мене?

— Відпусти. Мені боляче, — підвищеним тоном сказала я.

— Дай мені відповідь на запитання.

— Кохаю, але пробачити не можу. Не можу.

Я штовхнула його та вибігла з ванної кімнати. Забігши в кімнату, я закрила двері на ключ. Вистачить бачити його. Він змушує мене залишитися з ним. Змушує отруйному коханню взяти верх наді мною. Я не повинна піддаватися слабкості. Інакше вона зруйнує моє адекватне мислення. Я сіла на ліжко та старалась заспокоїтися. Потрібно збирати речі та їхати звідси, поки остаточно не втратила здоровий глузд.