Сергій виснажено присів на диван в ординаторській, потираючи стомлені очі.

У новорічну ніч викликів як завжди було більше, тому в лікарні задіяли всіх вільних працівників. На свята навіть волонтери працювали, он в кріслах відпочивають хлопці-практиканти, а в дальньому кутку, на невеликій кушетці, заснула Наталка, молода блондинка-волонтер, яка ще вчора сама приїхала допомагати медпрацівникам.

Лікар мимоволі замилувався красунею. Сонячна позитивна дівчина, яка однією своєю присутністю викликала посмішки та гарний настрій у оточуючих... як можна було не звернути увагу на неї раніше?!

Сергій звик до того, що практиканти та волонтери - це діти, адже до них найчастіше приходили саме студенти, яким кортіло випробувати себе на практиці, тому й не звертав уваги на активних помічників... хм, виявляється, що даремно.

Наталка була майже його віку. Молода жінка працювала в бібліотеці, але жвавий характер вимагав дій і вона пішла на курси сестринської допомоги, потім додатково проходила ще якусь практику у медичному училищі і от вже майже рік приходила до них в клініку допомагати з хворими.

Часто рук персоналу не вистачало і от такі от волонтери дуже допомагали виснаженим лікарям. Коли ж було спокійніше, то Наталка просто розмовляла з пацієнтами, або читала їм, під час своїх вечірніх чергувань. Чоловік добре пам'ятав, як неодноразово розганяв натовп, який збирала навколо себе ця дівчина.

Сім'ї у красуні не було, заміж не вийшла, що було досить дивним для Сергія, який вважав, що одна справа він - заклопотаний лікар, який весь час присвячує клініці, але от з молодою жінкою, яка навмисне шукає варіанти куди подіти залишкову енергію, так не мало б бути...

Роздумуючи над викрутасами долі, чоловік ще згадав, що її батьки наче жили у іншому місті, виховуючи дітей з дитбудинку, яких всиновили після того як зрозуміли, що єдина донька вже доросла і живе окремо, а грошей та любові у них ще достатньо для виховання нового покоління.

Можливо Наталка намагається заповнити порожнечу, яка її оточує, якщо звикла до теплих родинних стосунків, тому й тягнеться до людей.

До ординаторської зазирнула одна з чергових медсестер, перериваючи аналітичні роздуми лікаря, і покликала його до операційної.

Сергій швидко підвівся, вислуховуючи пояснення жінки щодо стану нового пацієнта.

Привезли ще одного хворого, що постраждав від розриву саморобного феєрверку, який намагався запустити на своєму подвір'ї, в результаті чого отримав опіки та глибокі рани, які супроводжувались не лише пошкодженнями шкіри, але й глибокими розривами м'язових тканин на руці та грудній клітці.

Операція була б простішою, якби відновлювати потрібно було рівну різану рану, але шматки плоті, які залишились після розриву піротехнічного пристрою, було досить важко привести до ладу, ще й відновити при цьому цілісність судин та м'язів, коли більшість уражених зон просто відмерли та почорніли.

Сергій повернувся до ординаторської вранці, перехопивши дорогою горнятко кави, яке принесла йому одна з дівчат-практикантів, помітивши виснаженість лікаря після операції.

В кімнаті нікого не було... а, ні, на кушетці так і спала Наталка.

Чоловік підійшов до вікна і, спостерігаючи за розміреним сильним снігопадом, почав пити каву. Так приємно було відчувати, як приходить розслаблення до стомлених м'язів, а заполошні думки, викликані напруженістю свідомості, яка завжди супроводжувала його під час операції, сповільнюються.

- О, наша спляча красуня ще не прокинулась, - тихо сказав Віктор, який теж тільки-но повернувся з операції.

У товариша була родина, тому на чергування він зміг приїхати лише о четвертій годині, коли його діти пішли відпочивати.

- Нехай спить, вона ще з минулого ранку на ногах, - відмахнувся Сергій від слів лікаря.

- Та я ж не проти. Просто дивно, адже зазвичай всі годинку-дві подрімають та й знову в стрій повертаються, - знизив плечами лікар. - А Наталка наша вже спала, коли я приїхав.

Сергій глянув на дівчину і посміхнувся. Блондинка підперла кулаком щоку і тихо, майже непомітно, та якось рвано, сопіла. Усмішка зникла обличчя лікаря і він, поставивши горнятко на підвіконня, швидко підійшов до Наталки.

- Агов, сонько, прокидайся, - чоловік легенько торкнувся до плеча дівчини, але ніякої реакції не було.

- Ти ж тільки-но сказав, щоб вона ще відпочивала. Чому вирішив розбудити, наче ж потік травмованих вже зменшився?, - здивовано запитав у лікаря товариш.

- Послухай як вона дихає, тобі це нічого не нагадує?, - схвильовано поцікавився Сергій, ігноруючи запитання Віктора.

Другий лікар підійшов до кушетки і прислухався до дівчини.

- Ну, всі по різному сплять, я якось не дуже прислухався до інших людей, - на обличчі Віктора зчиталось занепокоєння.

- Але ти теж розумієш, що щось не так, - кивнув Сергій, витягуючи ліхтарик з кишені.

- Кома, - здивований голос лікаря пролунав для Сергія, як щось схоже на вирок, хоча він і сам побачив, що зіниці дівчини звужені і не реагують на світло.

- Дідько, що тепер робити, - занепокоєно підскочив чоловік. - Віктор, давай до медсестри, нехай палату підготує, а я поки тиск та температуру перевірю, щоб визначитись зі стадією.

Сергій взяв тонометр і почав міряти новій пацієнтці тиск, поки його товариш побіг дізнаватись про вільні палати.

Всі медики були шоковані новиною. Ніхто не міг зрозуміти, як так, що молода жінка, в якої не помічали ніяких ознак погіршення самопочуття, просто заснула після важкого чергування і при цьому раптом впала в кому.

Напруження додавали ще й пацієнти, які потрапили у лікарню з харчовими отруєннями чи явними ознаками вірусної інфекції, що спровокувала погіршення самопочуття. Та й легкотравмовані вже готувались до виписки, збираючись під пильним наглядом занепокоєних родичів.

Багато хто почувався краще після крапельниць і вимагав відпустити їх додому, щоб продовжити святкування, ігноруючи при цьому зауваження лікарів щодо складності їх стану та необхідності дочекатися результатів ранкових аналізів, які люди нещодавно здали.

Одна бабця, яку привезли ще минулого ранку, втратила свідомість після вживання якоїсь домашньої настоянки на незрозумілих ягідках, зібраних власноруч, так як вирішила святкувати Новий рік з першими променями сонця. Жіночка активно сварилася з медсестрами в коридорі, пояснюючи своє незадоволення тим, що варварські методи сучасної медицини не визнає, а до лікарні її привезла онука, яка просто злякалась через втрату свідомості бабці, хоча то був запланований медитативний стан.

Двоє підлітків, які перепили самогону на свято, слізно вмовляли чергового лікаря не телефонувати батькам, запевняючи, що промивання шлунку та крапельниці навчили їх добре думати перед вживанням неперевіреного спиртного. Чоловік кивав, вислуховуючи юнаків, але Сергій добре знав, що родичів неповнолітніх викликають одразу після встановлення особи пацієнта, тому до цих дітей вже їдуть занепокоєні та розлючені мами та татусі.

Ще один юнак, якого поранило гілкою, що обвалилася після запуску феєрверка, вже похнюплено вислуховував емоційну лекцію мами та однієї з медсестер, яка виявилась його тіткою. Цього точно довго не відпускатимуть на прогулянки та посиденьки з друзями, хоч він і відбувся синцями, невеликими подряпинами та закритим переломом руки, який хоч і неприємний, але пройде нормально, якщо не навантажувати кінцівку і дати кісткам відновитися.

- Що ж з тобою сталося?, - задумливо прошепотів Сергій, присідаючи поруч з дівчиною, яка так і лежала в комі.

Реанімаційне відділення у них було досить великим і в палатах лежало по одному-двоє пацієнтів. На сусідньому ліжку спав травмований, якого лікар якраз зашивав на нічному чергуванні.

- Вважають, що несподівана кома може статися після різкого енергетичного виснаження, - від дверей пролунав голос і Сергій різко повернувся до високого статного брюнета у дорогому костюмі, який, причинивши за собою двері, зайшов до палати. Щось було дивним у цьому незнайомці, але що, Сергій ніяк не міг зрозуміти.

- Ви без халату, - сказав лікар чоловіку і глянув на Наталку. - А тут хворі лежать.

- Хіба без?, - поцікавився незнайомець.

Після цих слів Сергій знову глянув на брюнета і похитав головою, так як побачив, що той сидить на сусідньому стільці в білосніжному халаті, накинутому поверх чорного вишуканого костюма, і вже п'є каву, якої лікар наче не помітив в руках співрозмовника одразу. От же ж, вже від перевтоми мозок вибрики показувати починає. Потрібно поспати хоч кілька годин.

- Що Ви про енергію казали?, - нагадав чоловіку лікар, знову повертаючи голову до пацієнтки.

- Різкий спад запасу енергії може викликати несподівану кому, перші стадії якої проходять за лічені хвилини і часто непомітні для оточуючих, - продовжив свою думку незнайомець. - Вважають, що такі різки перепади не можна пояснити... але пояснення таки є, хоч і незвичайне.

- Хм, я зараз будь-яку теорію готовий вислухати, навіть з містичним аспектом, - відповів Сергій, чомусь здогадуючись, що мова піде саме про магічне втручання, хоча раніше навіть не розглядав можливість існування такого в навколишньому світі... чому ж зараз сказав інакше?

- Ну що ж, тоді слухай..., - кивнув брюнет. - Наш світ наповнений різними сутностями, серед них є й різноманітні відьми та чаклуни. Як і звичайні люди, вони бувають хорошими та поганими, які намагаються допомагати чи шкодити оточуючим.

В більшості випадків темними чародійками стають жінки, в яких рід давно практикує магію. Як і звичайні люди, які відчувають свою особливість і розуміють наявність додаткових сил та можливостей, якими можуть користуватися без подальшого покарання, вони спокушаються легкими прибутками та владою над оточуючими, через що й переходять межу дозволеного.

Будь-яка людина може постраждати від впливу відьми, особливо, якщо та є ще й сильним енергетичним вампіром, що витягує сили обраного об'єкта задля своїх потреб.

Такий вплив є досить небезпечним, адже люди часто навіть не здогадуються про нього, а сучасна медицина не може діагностувати причини захворювання у осіб, які страждають після контакту з відьмою.

- Ви такі дивні речі розповідаєте, але чомусь мій мозок не відштовхує містичний аспект отриманої інформації, - задумливо сказав лікар. - Певно все через перевтому... гаразд, Ви натякаєте, що у Наталки був контакт з темною відьмою, яка витягнула з неї енергію?

- Можливо, - кивнув незнайомець. - Я просто розповідаю про один з варіантів, який міг би спричинити несподівану кому у людини. А він це чи ні визначати вже Вам.

- Що ж, припустимо, що це дійсно через енергетичного вампіра-відьму, - зітхнув Сергій, знову поглянувши на дівчину. - Але я все одно не знаю як такому зарадити.

- Варіанти завжди є і вони очевидні, потрібно лише роззирнутися навколо і відповідь знайдеться сама, - почув він голос загадкового брюнета, а коли повернув до нього голову, то здивовано відмітив, що сидить у палаті сам.

- От що за день сьогодні такий, - похитав головою лікар, потираючи очі. - Чи то марення вже почалися, чи реально містика якась.

Чоловік підвівся і вирушив до дверей, обдумуючи слова незнайомця. Він дуже хотів допомогти Наталці, але уявлення не мав як це можна зробити.

- ... а ще сьогодні привезли якусь дівчину, що ледь не померла від втрати крові, - пошепки розповідала одна медсестра іншій, біля столику в коридорі, куди вийшов з палати Сергій. - Вона якийсь там ритуал хотіла провести в Новорічну ніч. Коли прийшла до тями, то розповідала, що заклинання на крові потрібно було провести, щоб сили темряви прикликати, вони наче мали допомогти їй судженого знайти.

- І що, допомогло?, - фиркнула інша медсестра. - Лежить тепер в палаті, чародійка липова, ні судженого, ні здоров'я, ще й запис в картці буде про психічні відхилення та схильність до суїциду.

- Так то воно так, але вона запевняє, що сама в квартирі була і двері зачиняла, а хто її до лікарні привіз не знає, пам'ятає лише ангела, який прийшов на її виклик, після замовляння, - ще більше понизивши голос, сказала подрузі медсестра.

- Так вона ж темні сили кликала, який ангел!, - здивовано вигукнула жінка і прикрила долонею рота, побачивши лікаря, що йшов у їх бік коридором.

- Ну, і де ця ваша чародійка лежить?, - скептично вигнувши брову, поцікавився Сергій.

- Так на другому поверсі, в дальній палаті, - зашарілася медсестра, яка зрозуміла, що чоловік чув їх безглузду розмову.

Сергій кивнув і швидко пішов до сходів, у супроводі здивованих поглядів медсестер, які точно потім детально обговорять причини зацікавлення молодого лікаря дивною відьмою... але то таке, потрібно було шукати ниточки, які допомогли б розгадати підказки незнайомця... от чому, чому він це робить, не був ж раніше таким фанатиком щодо містичних аспектів навколишнього світу, а тут так загорівся ідеєю розібратися з нестандартною комою Наталки... дивина, та й усе.

Махнувши на сумніви рукою, Сергій все ж таки пішов до палати дівчини-чародійки, яка хоч і невдало, але щось таки намагалась наворожити в новорічну ніч.

Пацієнтка спала, а на сусідніх ліжках сиділо дві бабці і жіночка середнього віку, які інтенсивно щось обговорювали.

- ... а потім дрібненько так корінь розтираєш і дві дрібки до мазі тієї додаєш. Після всього три ночі на повню на підвіконні потримати її потрібно, щоб енергією Місяця підзарядити, - менторським голосом розповідала бабця, яка випила настоянки власного приготування ще перед Новим роком. - Болі одразу пройдуть, лише не забувай мастити поки на спад Місяць буде йти, щоб відвадити болячку, а от після того як він омолодиться, більше не використовуй, бо поверне назад все. Залишки мазі проточною водою вимий з миски, дякуючи Природі за лікування.

- Я вибачаюсь, а Ви що, знахарка?, - здивовано запитав Сергій.

- І знахарка також, - посміхнулась бабуся. - А що, синку, проблеми якісь є, поміч потрібна?

Лікар глянув на молоду чародійку, яка міцно спала, і наважився поговорити з бабусею, можливо й вона що підкаже.

- Та є одна проблема, можна з Вами наодинці поговорити?, - зніяковіло сказав він.

- Пішли, пішли, - покивала бабця, а в коридорі пильно придивилася до чоловіка і, похитавши головою, додала, - до дівчини веди одразу, бачу, що зв'язок в тебе з парою формується, і саме в неї проблеми, а не в тебе.

Сергій здивовано відкрив рота, щоб запитати у бабці звідки вона все це знає, але зрозумів, що в таких ситуаціях запитання породжують ще більше незрозумілих моментів і, мовчки кивнувши, повів дивну пацієнтку до Наталки.

- Ось, вона несподівано в кому впала, - пояснив чоловік, коли вони зайшли до палати. - Зробили вже діагностику, наче ніяких причин не має.

- Сядь, помовчи, - веліла бабця і, заплющивши очі, почала водити руками над дівчиною. - От же ж, Люська, зараза.

- Що, вибачте?, - здивовано перепитав лікар.

- Та онука моя в силу входити почала і до темної магії потягнулась, - скривилась бабця, неохоче пояснюючи свої слова. - Наш рід досить давній, чародії часто народжуються, але якось всі більше травами займались, а ця вампірка енергетична, як ви їх зараз називаєте.

Люся і з мене силу випити намагалась в останню ніч святок, коли я на межі між світами була, спокусилося дурне несвідомо, на емоціях, на могутність старої чародійки. Добре, що людяність вона не втратила ще і злякалась того, що несвідомо вчинила, того й привезла мене на світанку до лікарні.

- То це вона Наталку в кому ввела?, - вигнув брову Сергій.

- Так, але то ненавмисне, не ображайся, - кивнула бабця. - Я її перевиховаю, не хвилюйся.

- Але що ж робити зараз?, - занепокоєно поцікавився лікар.

- А тут все від тебе залежить, - хмикнула знахарка. - Я яєчко викачаю, водичкою обмию і слова потрібні скажу, щоб вплив онуки з твоєю сплячої красуні зняти. А от енергією ти вже маєш з нею ділитися, якщо дійсно тягнеться душа до молодиці цієї.

Сергій задумався на хвилину, згадав свої роздуми і, поглянувши на Наталку, кивнув, підтверджуючи слова бабці.

- Так от, після того як я виконаю всі заплановані дії, ти маєш перейти у напівсвідомий стан, концентруючись лише на потоках енергії в своєму тілі, - почала інструктаж відьма. - Ти відчуєш її у вигляді теплих потоків і, якщо зможеш, то маєш переправити силу до дівчини.

Уяви, наприклад, що ці потоки, які рухаються у тебе всередині, концентруються в руках і витікають з них, переправляючись до дівчини.

Завершивши роз'яснення бабця почала дивний ритуал очищення. Звідки вона взяла яйце і склянку з водою, якщо нічого такого з собою не приносила, Сергій так і не зрозумів, але запитувати не став, щоб не відволікати відьму від її роботи.

Сконцентрувавшись на своєму внутрішньому світі, лікар дійсно знайшов щось схоже на те, що описувала знахарка, вся його прикипіла до енергії, яку він обережно намагався перевести до дівчини, яка явно йому подобалася, ще й можливо парою могла стати, якщо вірити словам бабці.

Як довго все це тривало і що могло б статися, якби знахарка не залишилася з ним, Сергій сказати не міг.

Його розбудили різкі штурхани та голоси, які лунали зовсім поруч.

- Я що, заснув?, - мляво поцікавився чоловік у бабці та... Наталки, яка стурбовано дивилася на нього. - О, допомогло, ти прийшла до тями!

- Фух, налякав ти нас, - похитала головою старша жінка. - Хто ж з такою силою енергію віддає, я ледь зупинити тебе змогла. Ще трохи і на її місце ліг би.

- Ого, - стомлено похитав головою лікар. - А мені здалось, що я лише трохи зміг направити тієї енергії, тому і намагався сильніше впливати.

- І ледь не догрався, - завершила за нього фразу знахарка. - Все, йди чай з чимось солодким випий та поспи хоча б годин вісім-десять. Твоїй парі я все узагальнено розповіла, так що можеш спочатку відпочити, а вже потім на побачення бігти.

- Та що Ви... як так..., - почали одночасно говорити Наталка з Сергієм і, поглянувши один на одного, розсміялися.

- От же ж молодь, все вам по правилах потрібно, - похитала жіночка головою. - А час спливає непомітно та швидко, наче вода у струмочку.

- Дякуємо, - сказала Наталка, проводжаючи бабцю до дверей.

- Як ти?, - поцікавився в дівчини лікар, вглядаючись в її чарівні, ясно-блакитні, наче весняне небо, очі.

- Завдяки тобі все гаразд, - посміхнулася Наталка і задумливо додала, - ввечері, після зустрічі з молодою жінкою, яка приходила до бабусі, все стало наче в тумані якомусь. Я думала, що перевтомилася, але кава не допомогла, а далі взагалі провал. Бабця сказала, що то її онука була, вибачалась чомусь… сказала, що вона вже все виправила і що ти мені детальніше поясниш чому до неї звернувся.

- Поясню, обов’язково поясню, а зараз… зараз не хочеш поснідати зі мною?, - відповів їй чоловік.

- Так вже майже вечір, який ж може бути сніданок, - засміялася Наталка.

- Ну, ми ж нещодавно прокинулися, отже для нас це самий справжній сніданок і буде, - посміхнувся їй у відповідь чоловік, підіймаючись з стільця.

- Хм, а й справді, - кивнула дівчина. – Залюбки поснідаю з тобою.

- Що ж, тоді вперед, спляча красуня, зараз білого коня лише до входу подам, тобто таксі, - підморгнув їй лікар, витягуючи мобільний телефон з кишені.

В коридорі лікарні, непомітні для оточуючих, на стільцях для відвідувачів, сиділи брати-демони, смакуючи кавою. Схожі та різні одночасно, як ніч та день, але кожен по своєму прекрасний та загадковий.

- Ой, Самаель, підсадиш ти мене на свою каву, доведеться й мені на Землі залишатись, - похитав головою Веліал.

- Тобі ніхто не забороняє смакувати нею й вдома, або хоча б без впливу на людей, якщо все ж таки приходиш сюди, - відповів брюнет, проводжаючи поглядом Сергія та Наталку, які, після здивованих розпитувань персоналу, вирушили до виходу з лікарні разом, викликавши таксі.

Веліал прослідкував за поглядом брата і скривився:

- І все ж таки ти нечесно втрутився, майже повністю розповів цьому лікарю про магічний вплив, сам він до такого б не додумався точно.

- Тому й розповів, щоб людина розуміла в якій вона ситуації і могла обирати подальший шлях, - спокійно відповів Самаель. - Він міг відкинути всі ці слова, але прийняв, так як щиро хотів допомогти своїй судженій.

- А відьму мою навіщо в сон ввів?, - продовжив незадоволено бубоніти демон. - Вона б все детально цьому молодику пояснила і допомогла б.

- Угу, знаю я твою допомогу, сукубів матеріалом для поділу забезпечуєш, - фиркнув Самаель. - Тут інший підхід потрібен був, а ти б чоловіка в оману зі своєю відьмою ввів би і він ще тиждень відповіді шукати продовжив, ще й відчуття провини гризти почало б... ні, точно не варіант.

- Що ж, я хоч на сильних емоціях від відьмочок похарчувався і дзеркало трішечки погодував, - зітхнув Веліал.

- Не прибідняйся, я бачив, що стара знахарка ледь перекрила канал, який ти з дівчини до дзеркала переправив, - похитав головою Самаель. - Я вже сам думав втрутитись, але сильна відьма трапилась, хоч і дика, без Ковену, а таки впоралася.

- Угу, проґавив такий самородок, - заусміхався блондин.

- Ні, кожен сам свій шлях обирає, - хитнув головою його брат. - Я шаную її вибір і ти це знаєш.

- Знаю, - відповів демон, розчиняючись в повітрі. - Оце мене в тобі і бісить. Мати таку силу і не застосовувати її у повній мірі... як так, не розумію...

- Як вже є, - посміхнувся брюнет, допиваючи каву і також поволі зникаючи. - Головне, що мені так затишно і я відчуваю гармонію у будь-якій реальності, а це багато чого варте.