Сон почав помалу відступати і молода відьма, солодко потягуючись, радісно пригадала, що сьогодні вихідний день.

Здавалось, що за вікном ледь починає розвиднюватись, але Вікторія, поглянувши на годинник, зрозуміла, що небо знову затягнули важкі сірі хмари.

Самаеля вже не було в квартирі. Жінка навчилась відчувати присутність свого демона, за ці декілька місяців, які вони були знайомі.

Темрява тихенько муркотіла на сусідній подушці, а це означало, що та ще зберігає тепло чоловіка, якого кішка просто обожнювала.

Вікторія тихенько піднялась з ліжка, щоб не розбудити свого фамільяра, і підійшла до вікна. Похмурі хмари нависали над містом, наче хотіли заховати його в густому мареві своїх пухнастих тіл.

- Прокинулась вже?, - Самаель ніжно обійняв свою відьму, торкаючись гарячими долонями до оголеної шкіри жінки. Він, як завжди, з'явився нечутно, матеріалізувавшись поруч з Вікторією, прямо з повітря.

- Угу, - кивнула відьма, розвертаючись в колі рук чоловіка, щоб привітати його поцілунком. - Ти вже вирішив свої справи?

- Ні, ти ж пам'ятаєш, що сьогодні починається Йоль?, - вигнув брову Самаель.

- О, точно, в нас ж зібрання в школі призначила директорка, - розгублено кивнула дівчина. - А ти будеш?

- Як завжди, - Самаель підхопив на руки Темряву, яка вже ластилась до його ніг. - Я буду на кожному шабаші, які мої Ковени проводитимуть сьогодні. Пішли каву пити.

- Ок, зараз зварю, - Вікторія вирішила не вдягатись і одразу пішла на кухню, демона вона вже давно не соромилась, та й в квартирі було досить тепло.

- Ммм, обожнюю цю каву, - примруживши очі, чоловік повільно пив ароматний напій з невеликого горнятка.

- Знаю, ти ж сам ці зерна приносиш сюди, - посміхнулась дівчина.

- Вікторіє, ми з тобою підемо на бал-маскарад, що передує святкуванню Початку року, - серйозно поглянув на жінку Самаель. - Я знаю, що ти не любиш просто так приймати подарунки, вважаючи себе потім за них зобов'язаною, але зараз питання досить важливе і я хочу, щоб ти була у вишуканій бальній сукні.

Після цих слів, прямо з повітря, матеріалізувалось білосніжне плаття. Тканина була настільки тонкою, що здавалось, наче це невагоме мереживо павутиння. Від повної прозорості одяг рятувало багатошарове нанесення цієї павутинки одна на одну. Маленькі кристалики, які певно були коштовними камінцями, хаотично примостились на нитках цієї павутинки і переливались при цьому, наче крапельки вранішньої роси.

- Ох, воно таке гарне... але ж..., - почала було Вікторія.

- Ніяких але, будь-ласка, я ж наче все пояснив, - скривився Самаель.

- Що ж... гаразд, - відьма ледь торкнулася пальцями до сукні.

- Давай так, вважатимемо це подарунком до зимових свят, - посміхнувся Самаель, перехопивши руку дівчини для поцілунку. - А ти мені сюрприз приготуєш, тоді все нормально буде, вірно?

- Ой, точно, - Вікторія радісно обійняла чоловіка. - Дякую.

- От і добре, - чоловік, задоволений позитивним завершенням свого задуму, повернувся до смакування кави.

- А що там за бал хоч, до кого ми йдемо?, - поцікавилась жінка, насипаючи Темряві сніданок. Кішка вдячно потерлась головою об руку дівчини і одразу ж втратила до неї інтерес, концентруючи свою увагу на смаколиках в мисочці.

- Побачиш, там цікаво буде, обіцяю, - загадково посміхнувся брюнет. - Все, мені пора, побачимось на вашому шабаші.

Самаель розтанув в повітрі, залишивши на столі порожнє горнятко.

- Побачимось, - зітхнула Вікторія, обережно розглядаючи вишукане вбрання. І, посміхаючись своїм думкам, додала, - так, ну що ж, пішли тебе міряти, мій новорічний подарунок.

На вулиці почалася справжня заметіль. Здавалось, наче неспокійні духи природи дійсно гніваються на смертних, вимагаючи поваги та поклоніння. Завихрення складались в чудернацькі образи вершників та казкових звірів. Десь далеко, в густому лісі багатоповерхівок, почулося протяжне підвивання, від якого холонула кров.

Йоль вступав у свої права і от-от, високо в небі, Вотан зі своєю свитою проїде в пошуках грішних душ.

Школа, як завжди, зустріла Вікторію тишею та темрявою. Верховна відьма, якою якраз і була їх директорка, забороняла вмикати світло в коридорах під час шабашів. Звісно ж, їх ліцей був для обраних і тут навчались лише діти чаклунів та представників різних видів сутностей, яких жінка раніше вважала казковими персонажами, серед них були, наприклад, перевертні, напівдемони та вампіри... але звичайні люди, що мешкали в будинках, неподалік від навчального закладу, не мали здогадуватись про його специфічність та нічні наради викладачів.

Вікторія легко повела рукою, викликаючи світлову кульку, яка радісно замиготіла, показуючи жінці дорогу коридором. Ці прості чари дівчина вивчила лише на минулому тижні і, з дитячим захопленням, тренувалась в їх створені у будь-який зручний момент.

- О, привіт, - відьма наздогнала Валентину майже біля входу до спортивної зали, в якій в них проводились шабаші.

- Привіт, як настрій, готова зустрічати початок самого моторошного періоду річних святкувань?, - посміхнулась викладач фізики.

- Оу, а я думала, що Самхейн найстрашніший, - здивовано вигнула брову Вікторія.

- Ні, зимові святкування завжди ототожнювались з періодом холоду та Смерті. Наші пращури боялись Морозу, залишали для нього жертви, щоб задобрити суворого діда, сподіваючись, що той подобрішає і навесні всі ще будуть живими, а земля прокинеться від довгого сну.

- Ого, а кого в жертву приносили?

- Ну, частіше за все різноманітних свиней і щось подібне, а на наших землях взагалі пізніше просто почали кутю для нього готувати в період святок, прикликуючи на період Коляди поласувати солодкою пшеницею. Це якраз і стало аналогом жертвоприношення... ти ж чула, що кутю використовували як нитку з потойбіччям, сподіваючись, що зерно роду і солод наситить мертвих пращурів і їх душі, задоволені частуванням, оберігатимуть родину від незгод. Ця страва завжди була поминальною і перейшла зараз на святкові столи, правда чомусь на період народження Спасителя нової віри, але це просто стара обрядність, як завжди, змішалась з адаптованими під християнство легендами, ми на це вже навіть уваги не звертаємо.

- Дивина, навіть не чула про таке, - похитала головою Вікторія. - Ну, тварин звісно ж шкода, але різні народи такі жертви в певні періоди приносили...

- Угу, а до того, щоб задобрити Мороза, люди прив'язували на узліссі на ніч молоду дівчину, у якості жертви. Вважалось, що якщо та замерзне на смерть і її шкіра та волосся будуть покриті памороззю, то суворий дід прийняв жертву і рік буде добрим.

- Жах який, - уявивши бідних дівчат, яких вбивали через страх перед стихійним проявом природного явища, Вікторія відчула як по шкірі пробігають мурашки.

- Так, дійсно жахливо, - кивнула її подруга. - А в часи імперії, яка вже перестала існувати, саме Морозом і замерзлою дівчиною, покритою снігом, яку Снігуркою назвали, замінили Ніколаса, для того щоб відкинути важливість святкування Різдва, Йолю, Сонцестояння, знищуючи культурну спадщину всіх свят та їх обрядовість. Переорієнтовуючи людей на поклоніння суворому прояву Смерті.

- Хм, ніколи не розглядала цих персонажів, добре відомих всім з дитинства, з такої точки зору, - задумливо сказала Вікторія.

- От і подумай тепер над цим, - посміхнулась Валентина.

- Дівчата, а чого в коридорі стоїмо?, - до них підійшла Анфіса Павлівна, розправивши своє розкішне руде волосся.

- Вже йдемо, про святкування минулого говорили, - кивнула викладач фізики і потягнула Вікторію за завучем, яка вже відчиняла двері до зали.

Як і на минуле святкування, залу прикрашали сотні свічок, що танцювали, в відомому лиш їм темпі, виводячи містичні ритуальні па.

По центру височіла вічнозелена красуня, яка з давніх часів символізувала безсмертя та плодючість, особливо серед північних народів, які цінували здатність виживати в суворих умовах.

В одному дальньому кутку темніла знайома арка переходу, прикрашена хвоєю та гостролистом, а в іншому - вівтар, навколо якого зібрались відьми.

- Сьогоднішня ніч - особлива, - почала говорити Зінаїда Петрівна, коли всі зібрались навколо вівтаря і принишкли. - Ніч Матері, найтемніша та найдовша ніч року, символізує початок святок. Йоль продовжуватиметься тринадцять днів та ночей, з сьогоднішнього заходу сонця і до світанку, який прийде після класичних святкувань, звичного вже зараз, Нового року.

Нашим пращурам довелось докласти багато зусиль, щоб святкування збереглися до цих днів, тому віддаймо їм шану сьогодні за святковим столом, розділивши з душами мертвих свою трапезу.

Пам'ятайте, що в ці ночі, думки мають бути чистими, а ваші серця відкритими, адже саме зараз Вотан зі своєю зграєю поповнюють свиту. Найжорстокіше Велике полювання, як заведено, проходить саме в період присвячений Смерті, тобто на зимові святки. Страшна доля чекає на того, хто стане на шляху Гонитви і має чорну душу та неочищені гріхи.

Зараз, сестри мої, прошу взяти свої прикраси, про які я говорила на минулій нараді, і одягнути на наше Дерево Життя.

Налаштуйтеся на те почуття чи дію, які ви вкладаєте в образ іграшки, що прикрашатиме ялинку в ці дні. Діти теж підготують прикраси і після вихідних ми завершимо підготовку дерева до святкування Нового року.

Всі ми добре пам'ятаємо, що саме по завершенні святкування Йолю починається перехід Природи до весни, темрява та смерть відступають і народжується новий період, що символізується збільшенням світлового дня...

Верховна прочитала обрядові слова, сотні вогників злетіли з рук жінок, що стояли біля вівтаря, і почали зникати в іграшках, танцювати в повітрі або просто танути в полум'ї свічок, що заполонили залу. Вогні були дуже важливим атрибутом святкування, адже символізували очищення, тепло та затишок, що ставились на противагу морозу та смерті.

На шиї в кожної відьми, висіла зелена кулька з заглибленням, в якій танцювало віддзеркалене полум'я, що дарувало енергію сонця та свята жінкам. Такі кульки були обрядовими та використовувались в ритуалах з давніх часів.

Був період, коли за такі от кулі, дівчину справедливо могли звинуватити у ворожбі і стратити як відьму, тому більшість ховала їх, засипаючи сіллю, яка є чудовим провідником енергії і навіть підсилює властивості напрямлених чар, які творять на добро та зло вправні чародійки.

Вікторія взяла в долоні маленьку блакитну цукерку, виготовлену власноруч з дзеркального паперу з блискітками. Її іграшка мала символізувати несподівані приємні сюрпризи від життя, саме їх хотіла прикликати дівчина, яка щиро вважала, що, саме з дрібних проявів радості, якраз і складається велике відчуття щастя. Колір прикраси вказував на бажання відьми досягти успіхів у творчій діяльності, адже саме такий оригінальний підхід до навчального процесу й використовувала жінка, навіть враховуючи те, що викладала вона точну дисципліну.

По центру вівтаря запалала величезна свічка, запалена директоркою, вона мала горіти всю ніч, що принесе добробут та процвітання їх Ковену і захистить всіх, хто прийде в цей дім, від лихого.

Вікторія почала приглядатися до прикрас, які розвішували її подруги.

Он Анфіса Павлівна обережно примостила на гілочці темно-червону кулю, що красномовно вказувало на бажання влади та успіху в кар'єрі. А он дівчата розвісили зелені та помаранчеві кульки, які були менші за розміром, відповідно для благополуччя та кохання.

Олена Леонідівна додала на ялинку різнобарвний потяг, що виглядало дуже логічним, адже про що ще, як не про вдалі подорожі, може мріяти викладач географії.

А он Валентина обережно торкається до маленького будиночку, посміхаючись своїм думкам, такі використовують для підсилення домашнього затишку чи при плануванні ремонту та купівлі житла... точно, вона ж тільки нещодавно квартиру нову придбала, розповідала ж про це, на тренуваннях магічних практик, тиждень тому.

Кожна жінка, після того як розміщала свою прикрасу на ялинці, брала на вівтарі свічку і, підпаливши її від велетенського світоча, який встановила верховна відьма, відносили її до пентаграми під аркою переходу, займаючи своє місце в колі.

Вікторія виконала всі необхідні дії і, з замиранням серця, почала слухати слова директорки, вглядаючись в арку переходу.

От заклубився знайомий туман, почала відчуватись легкість та ейфорія, які не викликали навіть аромати трав, що витали навколо. В певну мить в танці молочно-білого марева з'явився силует, що неквапливо наближався до них... так, це був він, Вікторія радісно відчула наближення Самаеля і першою впіймала його усмішку, коли чоловік вийшов з порталу.

Простір навколо відьми почало затягувати молочно-білим туманом, що ставав густішим з кожною секундою, поглинаючи весь навколишній світ.