Вікторія зачаровано спостерігала за ілюзорними серцями, які кружляли в повітрі, вимальовуючи неймовірні траєкторії і залишаючи за собою рожевий слід, що злітав на підлогу перламутровими блискітками.
- Ой, вибачте, - рудоволоса дівчинка помітила вчительку і дивовижний танок сердець припинився, так як ті перетворилися на легкий туман, що за декілька секунд розтанув у повітрі. - Ми до Дня Валентина ілюзії готуємо.
Учениці, які практикували магічні конструкти прямо в кабінеті математики, перед початком уроку, зашарілися, пояснюючи відьмі свою незвичайну поведінку.
- Ні, ні, все гаразд, - Вікторія щиро усміхнулася, щоб зняти напругу. - У вас дуже гарно виходить, я раніше такого ще не бачила.
- О, так ми багато чого вивчили, - зраділи дівчата. - Вміємо вже справжній сніг викликати, купідонів та сердечки створювати, мерехтливих світляків і зірки. А ще почали тренуватися в створенні ілюзорних туманностей та галактик. Ми покажемо!
Після цих слів Вікторія не встигла сказати жодного слова, так як навколо неї закружляли жваві хлопчаки з луками, які намагались поцілити у різнобарвні серця, що знову закружляли в хороводі. Зі стелі почав падати лапатий сніг, а посеред класу утворилася гігантська туманність з міріадами зірок, вона невпинно поширювалась приміщенням, захоплюючи все більше місця.
Вікторія підставила долоню і велетенська сніжинка плавно опустилася на неї, легенько поколюючи шкіру через свою крижану структуру.
- Вони справжні, - прошепотіла вчителька, зачаровано розглядаючи весь той безлад, що почався в кабінеті.
Раптово посеред туманності сформувалась чорна пляма, до якої потягнулись всі елементи, які її оточували... через пару хвилин підручники та зошити почали дивно рухатися, переповзаючи в сторону ілюзії.
- Ой, знову..., - руда дівчинка затиснула рота долонею, а потім почала щось швидко шепотіти махаючи руками.
- Щось не так? Що це за утворення таке в ілюзії?, - нервово запитала Вікторія.
- Вона створила мініатюрну чорну діру і та почала притягувати магію оточуючих елементів ілюзії, - відповів статний блондин, який зайшов до класу і, направивши руки в сторону туманності, розвіяв всі ілюзії в кабінеті. - Ще хвилина і вона б набрала достатньо сили, щоб повністю стати матеріальною. Ви мусили б знати про небезпеку створення ілюзій, які можуть поглинати енергію.
- Ой..., - дівчата сховались за спину вчительки, розуміючи які небезпечні речі ледь не стались через їх халатність.
- Дякуємо, що вирішили нашу проблему, - кивнула Вікторія чоловіку, який уважно її розглядав. - А... а Ви хто?
- Я? Хм... Валентин, - посміхнувся блондин і вийшов з кабінету, залишаючи здивованих співрозмовників без конкретної відповіді.
Після уроку до відьми забігла викладач фізики.
- Вікусь, верховна нараду після уроків збирає, - прошепотіла Валентина. - У нас новий викладач фізкультури, по заміні надіслали, наша ж зараз рани зализує.
- А що з нею сталося? - Вікторія здивовано вигнула брову.
- А ти не чула?, - хмикнула жінка. - Так поїхала в Карпати на лижах кататись і втрапила якраз на повню. А в неї чоловік перевертень, досить мирний, але ж сам факт...
- І що, він їй нашкодив?, - охнула Віка.
- Та ні, просто натрапив на місцевих вовкулаків, - махнула рукою Валентина. - А наша фізручка кинулась його захищати, бо один проти зграї він навряд би вистояв, ото й зализують зараз рани. Добре хоч всі живі залишились, місцевий мольфар втрутився і перевертнів місячної доріжкою через лезо ножа перекинув, повертаючи хлопцям тверезе мислення.
- Ох, скільки я ще всього не знаю, - похитала головою Вікторія. - Але дійсно добре, що все нормально закінчилось.
- Угу, - кивнула Валя і попрямувала до дверей. - Не забудь про нараду, зустрінемось там.
Після уроків верховна відрекомендувала нового викладача фізкультури, яким і виявився таємничий блондин, що врятував сьогодні Вікторію від негараздів з чорною дірою.
- Він такий симпатичний, - замріяно сказала Олена Леонідівна, проводжаючи поглядом широку спину нового вчителя. - Просто еталон краси.
- Подейкують, що він справжній відьмак, - прошепотіла Валентина, нахиляючись ближче до подруг.
- А вроджений чи навчений?, - одразу ж поцікавилась Олена.
- Не знаю, але силою він володіє дуже добре, - задумливо відповіла Вікторія і переказала жінкам історію, яка трапилась сьогодні перед парою.
- От же ж, - похитала головою Валя. - В дев'ятому класі близнючки постійно щось вигадують, жодного тижня ще не пройшло без їх витівок, ще й одногрупників втягують у свої забави.
- Головне, що Валентин швидко зреагував, а то ще ремонт в кабінеті математики довелось би робити, - усміхнулася Олена. - Я ж кажу, що він неймовірний.
- А яка різниця в навченого і вродженого? Якось визначити можна?, - поцікавилась Віка.
- Ну, у вродженого опиря має хвостик бути, як і у відьми, - відповіла Валентина з лукавими бісенятами в очах. - Будеш перевіряти?
- Та ну тебе, - засміялася Віка.
- А я б перевірила, - заусміхалася Олена. - Але можна просто в очі подивитися, у вроджених зображення перевернутим віддзеркалюється. По відсутності бороди зараз нічого не скажеш, так як багато чоловіків бриються досить якісно, не відрізнити. А стерильність перевіряти довго і ризиковано, та й не у всіх вона буває, я навіть не впевнена, що це не чутки, так як сила і по крові ж передається, а не лише при ініціації учня.
Жінки ще трішечки погомоніли і поспішили додому.
Коли Вікторія зайшла до квартири, то зрозуміла, що на неї чекає не лише Темрява.
Після гарячих обіймів та поцілунків, якими зустрів відьму Самаель, пара сиділа на кухні, смакуючи улюбленою кавою демона.
- Вік, будь обережною, я знаю, що біля тебе нова сила з'явилася, енергетичний баланс Ковену порушено, - сказав чоловік, серйозно поглянувши відьмі в очі. - Втручатись не буду, так як негативного нічого не відбувається, а ти знаєш, що я більше спостерігаю і направляю смертних... але будь уважнішою, щоб лиха не сталося.
- Домовились, - кивнула жінка і розповіла Самаелю про сьогоднішню пригоду з ілюзіями та нового відьмака.
- Можливо я через нього ці зміни відчуваю, - задумливо сказав брюнет. - Що ж, поспостерігаю ці дні за вами уважніше, але поки загрози не буде, я втрутитись не зможу…
- Знаєш, так дивно, що він саме перед Днем Валентина з'явився, - посміхнулась відьма. - Старшокласниці і деякі викладачі вже витають у рожевих хмарах і перешіптуються наче він і є той самий легендарний персонаж...
- А ти?, - вигнув брову Самаель.
- А що я?, - хмикнула Вікторія. - У мене це свято завжди якось дивно сприймалось... не знаю як пояснити... білий сніг і червоні сердечка асоціюються з кривавими плямами, а хлопчики з луками та стрілами більше на загоничів схожі... ну, якось так, не знаю...
- Це тому, що ти вроджена відьма і знання в тебе в крові є, на рівні підсвідомості все зберігається. Ти відчуваєш що і як потрібно робити в необхідний момент, притягуєш до себе різні сили та сутності, бачиш істину там, де про неї вже почали забувати, прикрасивши симпатичною ілюзією, - несподівано почав пояснювати Самаель. - День Валентина досить свіже свято, його служителі церкви прив'язали до більш давніх святкувань, як це вже неодноразово траплялось в історії людства.
- А що було раніше?, - поцікавилась Вікторія, затамувавши подих. - У нас теж зібрання Ковену на ніч з чотирнадцятого на п'ятнадцяте заплановане...
- В останній місяць зими святкується День Вовка. Насправді там ціла декада під це виділяється, або мінімум три дні, але остання доба найстрашніша, так як вважається, що в ту ніч, в годину Вовка, вступає в силу ватажок всіх вовків та перевертнів, якого наділили здібностями Вищі Сили, зробивши його особливим, - охоче пояснив чоловік. - Всі ці святкування пов'язані з тим, що наприкінці зими їжі для хижаків стає менше і вони починають підбиратися близько до поселень, часто нападаючи на людей та свійських тварин.
Для того щоб задобрити ватажка та його свиту проводились жертвопринесення кіз та овець, а щоб закрити пащу звіру та вберегти родину від їх зубів використовували замовляння, що супроводжувались нанесенням спеціальної рідини, запах якої відлякує хижаків, на поріг будинку, кошари та конюшні, ну і гострими предметами намагались не користуватись, особливо ножицями.
Після жертовних мес жреці вирізали з шкіри тварин пояски, які називали фебруа і били ними людей на гуляннях. Для простих смертних вони безпечні, навіть вважалось, що лікують від безпліддя... а от для перевертнів практично смертельні, ти ж чула про те як вовкулаки перекидаються через пасок? От жреці й замовляли ті фебруа на визначення вовків і ті перекидалися з людської подоби на звіра, а натовп їх одразу ж вбивав.
- Страшно, перевертні ж не завжди агресивні, - повела плечем Вікторія.
- Не завжди, але інстинкти в них часто сильніші за розум, у звіриній подобі вони сприймають світ через відчуття, орієнтуються на запахи, звуки, більше довіряють бажанням, а не логічним думкам, - відповів Самаель.
- Слухай, але ж Анфіса Павлівна не про вовчі дні казала, а про Луперкалії, - згадала відьма про слова завуча, яка попереджала про зібрання Ковену.
- Вовк і лупус - це одне й те ж саме, просто різні народи і різні назви, але суть у всіх цих святкуваннях одна, - посміхнувся демон. - Луперкалії розвились з святкувань Дня Вовка. Після найстрашнішого періоду люди святкували наближення тепла і те, що загроза почала відступати.
В давні часи велось багато війн, чоловіків було мало і продовження роду ставало серйозною проблемою, тому всі незаміжні жінки на тих святках часто ходили напівроздягненими, наприклад у вироблений шкірі тварин на голе тіло, і загравали з чоловіками, легенько вдаряючи їх шкіряними пасками та шнурками, наче перевіряючи чи не перевертень біля них, якщо чоловік теж зачіпав своїм фебруа жінку, то вони могли провести ту ніч разом, не зважаючи на те одружаться потім чи ні, і ніхто ніколи не нарікав за народження дитини, яку зачали в ніч вовка під час Луперкалій, вважаючи, що дитина виросте сильною та витривалою, як і сам звір, в честь якого проводилось святкування.
А народжених в цей день дітей завжди перевіряли на наявність хвостика та зубів, так як вважали їх породженням звіра або стовідсотковими вродженими відьмаками та чародійками, в яких дух звіра вклав магічну силу.
- О, так день закоханих прив'язали до цих святок, просто еротичний підтекст замінили на романтичні легенди?, - засміялася відьма.
- Угу, так і є, - кивнув демон, притягуючи Вікторію до себе. - Хоча і історії ті мають правдиву основу. Були такі жреці, які благословляли на шлюб перевертнів, які на святках викрадали вподобаних дівчат. Навіть в християнській релігії такі випадки відомі. Церква засуджувала єднання людини та звіра, яким вважався вовкулака, і жорстоко карала таких відступників, які ставили ненормальне кохання вище правил та людських стереотипів. От якраз Валентин і був священником, який благословив десятки молодих сімей перевертнів, за що його свої ж покарали, вбивши в останній день Луперкалій, а потім перевернули легенду на свій лад, щоб перетворити язичницькі гуляння на християнські меси в честь смерті святого Валентина, якого наче вбили противники церкви, за те що він вінчав закоханих людей.
Початок лютого в ліцеї був дуже дивним та напруженим. Всі відьми пересварилися і влаштовували каверзи одна одній, старші учениці радісно підключились до цієї жорстокої гри, а керівництво наче не помічало нічого, також непомітно приймаючи участь у протистоянні. Валентина почали порівнювати з божеством, всі намагались хоча б крадькома побачити чоловіка, розмовляли лише про нього, ненавиділи суперниць і мріяли про свого кумира, відкинувши впорядковану систему в навчальному процесі на задній план. Чародій подобався всім без виключення, юнаків захоплювала його сила і розум, жінки зітхали оспівуючи мужню статуру та красу, лише Вікторія ніяк не могла зрозуміти, що не так.
- Уявляєш, наша директорка сказала, що Валентин буде сьогодні правити на шабаші, - розповіла Вікторії Олена напередодні головного святкування цих днів. - Він такий могутній, я вже не можу дочекатися цієї ночі.
- Тобто? Так ми ж завжди до Самаеля звертаємось, - здивовано перепитала жінка.
- Ой, ну не прийде один раз, - відмахнулася Олена. - Він і не помітить, що один з Ковенів не провів виклик. Я впевнена, що Валентин зможе краще за того демона розподілити потоки сили між нами.
- Та що ти таке говориш, він ж звичайний відьмак, - обурилася чародійка.
- Ні, він особливий і дуже сильний, я впевнена, що в його крові зібралась енергія Вищих Сил і він подарує нам всім щось дуже особливе цієї ночі, - незважаючи на сопіння Вікторії, Олена підморгнула їй і поспішила додому, щоб приготуватися до нічного зібрання.
Весь вечір Вікторія нервово ходила по квартирі, намагаючись викликати свого демона, але той не відповідав, наче й не чув її.
- У нього почався цикл шабашів по всьому світу, але ж раніше він спокійно з'являвся в декількох місцях одночасно, - шепотіла відьма, позираючи на годинник. - Що ж, потрібно йти... якщо що, просто втечу з того шабаша, можливо вони й не помітять...
На вулиці було досить прохолодно, нічним небом пропливали важкі сірі хмари, час від часу ховаючи срібний диск повного місяця, що задумливо поглядав на землю, вкриту товстим шаром снігу.
Поволі ступаючи темним шкільним коридором, відьма вслухалася в звуки, які здавались їй дуже дивними. Запалити магічну світлову кулю Вікторія чомусь не наважилась, вона вже краще бачила в темряві, та й здавалось, що світло приверне увагу примар, які спокійно дрімають в темряві кожної святкової ночі.
Раптово жінка побачила рух в кінці коридору, щось там було не так...
Місяць визирнув з-за хмар і відьма зойкнула, розгледівши моторошну картину, яка розгорталась перед нею.
На підлозі лежала оголена жінка, над якою навис масивний перевертень. Здавалось, що він гризе її плоть, увіткнувшись мордою нижче шиї.
Монстр підійняв голову, почувши жінку, і через мить вже мчав до неї.
Вікторія сіпнулась втікати, але зрозуміла, що не звір швидший за неї і відступати не має сенсу.
Жінка підняла руки і почала шепотіти слова-виклик стихії. Вікна в довгому коридорі почало відкривати під натиском сніговію, який мчав на виклик чародійки. Потужний потік вітру зі снігом сповільнив вовкулака, але не зупинив. Магічний арсенал бойових заклинань у Вікторії був дуже малим, вона спробувала повітряний кулак, вогняні кульки та середній метеор, який вийшов в неї вперше, але нічого не допомогло.
Відьма побігла, але монстр наздогнав її, поваливши на підлогу. Вітер продовжував завивати, їх присипало снігом, але перевертень наче не помічав нічого окрім своєї жертви.
- Що з тобою не так? Чому ти не піддаєшся?, - прогарчав звір.
- Щ-що? Ти можеш нормально мислити і говорити?, - сіпнулась відьма, яка до цього лежала нерухомо від страху. - Чому ти нападаєш на нас, якщо не під впливом інстинктів?!
- Я не нападаю, а дарую насолоду, - у вовка з'явились муркотливі ноти в голосі, що зовсім не відповідали його гарчанню.
Перевертень лизнув чародійку і підняв лапу, замахуючись на неї.
- На тобі багато одягу, - прогарчав він, опускаючи свої страшні кігті вниз.
Жінка заплющила очі, готуючись до найгіршого, але нічого не сталось.
- Я думаю, що одягу в неї достатньо, а зайвим тут є саме ти, - голос Самаеля викликав в душі чародійки теплу хвилю радості.
- Що ти тут забув?, - перевертень відштовхнув Вікторію і повернувся до демона.
- Це я хотів запитати в тебе, брате, - хмикнув брюнет, сповільнюючи рух своєї відьми, щоб її не стукнуло об стіну.
- А, так от чого на неї я не міг впливати, - хмикнув вовкулака, перетворюючись на Валентина. - А Веліал все повторював, що вона сильна, тому і пробитись не можу, підігрівав мою зацікавленість. Інші штабелями за ці дні лягали, приймаючи мене, а ця навіть не усміхнулась, наче не помічаючи в коридорах.
- Вони всі мої, просто Вікторія - обраниця, - хмикнув Самаель. - Я не вимагаю від своїх Ковенів близькості, це в нас лише ти вважаєш всіх послідовників своєю власністю, Асмодей.
- Ну і дурень, енергія, яка виділяється після єднання дуже сильна і ти міг би керувати нижніми планами, - фиркнув демон.
- Зрозуміло, через енергію ви з Веліалом і закрутили це все, ще й мене розізлити вирішили, - сказав Самаель, похитавши головою. - Брате, я не хочу керувати, ти про це знаєш, і битися з тобою не буду. Мої відьми добре знають, що в житті часто зустрічаються вовки в овечій шкурі, тому швидко відвернуться від тебе, зрозумівши твою істину сутність, навіть якщо я не буду втручатись. Я б і не ліз, якби ти не проявив зараз агресію.
- Що ж, тут я прорахувався, Веліал як завжди вірно все розрахував, плануючи отримати енергію від мого злиття з відьмами, або від нашого з тобою двобою, - кивнув Асмодей. - Лише через це я відступлюсь, в мене є де сьогодні отримати сили під час ритуалу, але ми ще поговоримо пізніше про наші сили і права.
- Поговоримо, обов'язково, - відповів Самаель, спостерігаючи за тим як демон розчиняється у повітрі.
- Я навіть подумати не могла, що це був Асмодей, - тремтячим голосом сказала Олена, яка вже відійшла від навіювання і, накинувши зимове пальто на оголене тіло, підійшла до демона, який допомагав Вікторії підвестися.
- Ви відчували його вплив, але не хотіли прислухатися до голосу розуму, який застерігав вас, - в очах Самаеля танцювала темрява. - Тому я не явлюсь на ваші зібрання до весняного рівнодення, передай це верховній, можливо хоч так наступного разу ви спочатку будете думати, а потім віддаватися емоціям та бажанням.
- Слухаюсь, Повелителю, - жінка схилила голову, визнаючи свою провину та помилки.
Демон обійняв свою відьму і розчинився з нею в повітрі, вирішивши провести цю ніч з тією, хто відданий йому тілом і душею не через потребу в силі, а тому що є на світі ще справжнє кохання, яке не може перебороти ні магія, ні інфернальний вплив його братів.