З цієї секунди ви друзі , вас ніхто не буде карати і примушувати. Мені потрібна ваша допомога, навести тут ідеальний порядок чи повний безлад  в найближчий час, а після того, ви  вільні . У вас буде можливість будувати своє життя ,як  заманеться. Скористайтеся таким шансом. Поки не повернувся господар цього замку, я не буду забороняти займатися улюбленою справою в вільний час . Але ,якщо ми не встигнемо зробити заплановане і господар повернеться завчасно ,нам з вами не пощастить .  Він не повинен дізнатися про вас, однозначно .
Поневолені здивовано дивилися в мої очі .Я тричі встигла пожалкувати, може я перегнула палицю і занадто владно говорю?
Головне, не піддати небезпеці невинних людей із-за моєї злості.
- Сьогодні ви владні привести себе в гідний стан та відпочити ,вам дадуть чисті речі ,гарячу їжу і тепле ліжко.
Не стала уточнювати з приводу смачної їжі ,адже наш повар -няня готувала огидно. Хай простять мене її руки.  Щоб її не ображати, ми з'їдали все ,що та приготує ,але не обходилось від під'їдання фруктів. Інакше залишилися б зовсім голодними.
Няня ,так і я її називала ,була глухонімою і не дуже дружелюбною. На кухню мене не пускала і весь час злобно косилась, варто було з'явитися на горизонті. Інколи ,я залишалась навіть голодною, побоюючись отруїтися від її стряпні. Не уявляю ,як можна було таке готувати і годувати ,це знущання над людьми.
Як тільки Юноелла привела чистих гостей, я видали їм по дві монети наперед. Що ,якщо прийдеться втікати їм раніше і можливості  розрахуватись в мене не буде?  Так, я сміливо дозволила собі використати ці гроші без дозволу, мені все одно  не влетить  . Вже різниці не має ,більше покарань чи менше , що з того? Головне, що ці нещасні люди ,поклялись служити мені вірою і правдою , адже спочатку не могли повірити в мою щедрість,а потім довірились . Так захотілось зробити щось хороше для цих людей, набагато більше ніж монети ,тому  запропонувала повечеряти  разом.
Навіть не звертала на зауваження і протести подруги, що так не можна робити в цьому домі. Раби - це навіть не прислуги, щоб з ними сидіти за одним столом. А для мене ,людяність ніхто не відміняв, в якому б світі я не знаходились. 
Де ще краще я б  дізналася,як не за вечерею , наскільки дивовижна особа Мон'єль . Адже за 5 хвилин, вона знайшла підхід до старої няні на кухні. І сьогодні ми куштували справжній делікатес запеченої качки з фруктами. По очам було видно, що наші гості не вірять такій вдачі , як сьогодні,але щасливі і готові прислужити . Майже дружною компанією, за одним столом  намагались шуткувати , розряджаючи ситуацію. Навіть старенька няня доєдналась ,до нашої компанії. Здавалось , це неможливо.
Втомлені ,але ситі, переповнені емоціями ,через годину розбрелися по своїм кімнатам. А на ранок здійснили мої задуми . Непомітно, день за днем ,на протязі неділі ,фортеця переверталася з ніг на голову і навпаки. Молодий парубок  Едріс , виявився чудовим флористом. Він висаджував квіти в горщики, з'єднуючи різні види квітів, які купувала Юноелла по -моєму проханню. Ми прикрашали коридори , кімнати, різнотравними  польовими квітами ,наповнюючи кожен куток життям.  Засадили алеї і клумби,прибрали подвір'я від сухостою , відремонтували фонтан . Позбавились дикого плющу ,віддемонтували сарай ,та завели живність в виді домашньої птиці . І моєму здивуванню не було меж , коли побачила масштаб території. А вважала ,що ми знаходимось в скалі . Ні ,цей замок височів над поселенням  і мав значну територію землі і лісу .


Пошкоджені меблі  в замку ремонтував шкутульгавий   ,старенький ,але спритний Юджеф. Неперевершений Сейт, плів килими вручну ,створюючи дивовижні малюнки -пейзажі. Ними ми і прикрашали підлогу. Як би я не злилась і хотіла помститися, використати  старі  килими не за призначенням цього будинку, не  наважилась порушувати пам'ять господині .
Номі  здоров'як, переставляв, міняв місцями важкі предмети та меблі по моєму задуму . Без нього б точно не справились з такою задачею  . Нарешті ,я порушила в цьому домі не тільки спокій, змінила майже все на свій лад. Ото вже Редвольд буде шокований таким змінам власного комфорту. А чого не очікували всі ,так що , Лонтрест , виявився чудовим кувальником. Створив шедевральну лозу винограда, яку прикріпили вздовж сходів. Щоб все повернути на свої місця , Редвольду прийдеться пересічно попотіти. Тепер хай хоч  лопне  від злості, це тільки порадує мою душеньку. 
Тепер кожен поверх світлювався не за допомогою старих закопчених смолоскипів , а гарних підсвічників. Зайві ,старі подушки і матраци  набиті соломою  знешкоджені, на їх місці Лонтрест  замінив  на пір'я по моєму проханню.  На кріслах вже теплілись оброблені шкури лисиці ,біля каміну  на підлозі в прихожій  , ведмедя . Не вистачало келиха вина і вогню. Тим паче теплі дні закінчувались . Весь цей затишок в домі лиш оживив  замок ,навіть шкода ,що все повернеться на круги своя. І всі старання коту під хвіст .
Так і пролетіло три неділі ,як один день . Тепер можна попити чай дружньою компанією біля каміну , підбити підсумки .
"Наближається " ,"Не сам ,готуйся !", "Два дні залишилось " 
Я підскочила , розбиваючи чашку  об підлогу .
-Ви чули ?- Стривожено запитала ,не взмозі заспокоїтись .
Сьорбання чаю припинилось .Гробова тиша напружено росла .  Вся увага сконцентрувалась на мені ,а лиця рідних людей помрачніли .
-Чому ви не чуєте цей шепіт ?-Намагалась заспокоїти  сама себе . 
Так я вперше про нього заговорила .Юноелла сміливо взяла мої руки в свої ,зупиняючи тремтіння .
-Що ти чула?-Тривожно запитала .
Вони відчули ,не потрібно було і переказувати . Голоси попередили ... 
-Ось і все. 
Опустила руки .Комок в горлі застряг  і давно відрепетовані слова прощання не змогла вимовити .
Обвела теплим поглядом кожного з вдячністю .
-Ми залишаємось з тобою ,щоб не сталося .-Почав Номи.
-Ні!-Крикнула холодно .-Ви вільні ,як домовлялись ! Він близько і не пробачить. Не дозволю ,щоб вам нашкодили із-за мене. Часу мало. Юноелла ,розрахуйся з друзями ,як обіцяли .
Так сумно і самотньо ще не було.
-Будьте вільними і за мене теж.
Не взмозі тримати сльози, залишила друзів наодинці. Я даю їм можливість тихо піти, тим часом сама закрилась в кімнаті ,не пускаючи до себе навіть Юноеллу. Скляний погляд в нічну далечінь трепеще  і так не стійкі нерви,а сльози омивають щічки. Він повертається . Так рано, так швидко. Чому не загинув в бою ? Чому не залишився там ,ще хоч на одну неділю? Чому зараз, коли в мене з'явились справжні друзі в цьому світі?
Не пам'ятаю,коли Юноелла сповістила , що господар прибув? За два дні усамітнення ,що провела в  закритій кімнаті, була рада почути голос подруги, але розчарована новинам. Дівчина була така щаслива, чого я не могла з нею розділити . Мені не вистачило два дні, морально підготуватися до зустрічі з ним. Що ж ,заплела   туго волосся в косу до сідниць. Одягла   легку , темно сіру  сукню , яку подруга позичила для прибирання . Навмисно вибрала найстрогіше з закритим декольте під горло,довгим рукавом та спідницею в підлогу. Наряд монахині, щоб не викликати сексуальний потяг у протилежної статі , тим паче у  Редвольда. Готова до найстрогішого вироку,  вдягнула  чешки ,щоб швидко втікати, якщо знадобиться . 
-Час спускатись !- Вмовляла себе.
Якщо чесно ,я не збиралась одягати сукню сьогодні, адже проходила майже місяць в чоловічому костюмі і було комфортно.  Але сьогодні мабуть настрій викликати відразу до себе скупим одягом та втомленим видом. 
Варто було вийти з кімнати і спуститись на декілька кроків вниз, вибір сукні вже не здався мені таким підходящим. Зараз тканина обтягнула талію і  підкреслила вигини . За одну хвилину 100 разів подумала ,можливо варто переодягнутись? Вже звикла ,що мені часто говорили ,моя манера одягатися недопустима для жінок цього світу.  То сьогодні постаралася чи перестаралася ?Кожна сходинка виявилась каторжною, ноги підкошувались, дихання наче у загнаного коня.
- Вже не очікував твоєї появи .
Очі в очі. Світ зупинився.  Сміливості і так не було ,так ще зовсім вибило ,залишаючи ганебне розчарування . 
Не відриваючи погляду один від одного ,стояли на відстані декілька кроків .  Він на порозі дверей ,я на останній сходинці. 
Ось , його насуплений погляд змусив забути своє ім'я .  Але згодом, він перший відвів погляд ,розглядаючи приміщення.  Через хвилину , поковиляв в мою сторону.  Точно не сподобалось ,що побачив.  
-На яку реакцію розраховувала ?
Неочікувано чоловік підійшов занадто близько . Коли підняв руку в мою сторону ,приготувалась до гіршого ,заплюснула очі . Схопив міцно за волосся притягуючи до себе ,щоб заритись в шию ?Вдихнув глибоко носом ,смакуючи мій  запах . Другою рукою притягнув за талію до свого тіла ,стискаючи в обіймах. 
-Стій тихо!-Наказав.
У подиві стояла ,як статуя ,поки не почула шуршання біля входу .
Відкривши очі ,побачила товпу солдатів ,вони зацікавлено розглядали ситуацію. Як так? Де злість ? Де ярість тирана? Можливо соромно проявити злість на людях?Хоча , кого виправдовую ? Срочно потрібен план Б.
Чудом вирвалась з обіймів і направилась впевнено до солдат .
-Вам не дозволено входити в дім . Чи ви не знаєте правил ? -Повна тиша.-То може вас варто покарати за наглість ?
Та що не так? Чому дозволяє мені вказувати ,що можна ,що ні? Чому не забороняє ?
Через секунду мій погляд впав на брудний одяг і сухі плями крові  на рубахах . Цей запах чудово знайомий . По серцю різануло лезом.  Дуже спокійно добавила :
- Поки не приведете себе до ладу в купелі ,не можу розмістити вас в кімнати.
Прокинувся голос поклику. Не пам'ятаю все ,але знаю чітко , професію з людини нікуди не діти ,навіть якщо амнезія . Руки так і зачесались зайнятись улюбленою справою. Приємні короткі спогади промайнули ,наводячи сум за домівкою .
Чоловіки перестали штовхатися , здивовано споглядаючи на мене,напевно  очікували ще якоїсь дурні . Нарешті почула голос командира .
-Чи не чули,  що сказали ? Поблизу ріка ,омийтесь там .
Солдати схвально  махнули головою ,починаючи залишати нас на одинці. 
Намагалась порушити всі кордони дозволеного і недозволеного.  Все в пусту. 
Кроки наближались до спини . Ось ,зараз ,смерть вже близько . Чоловіча рука ледь доторкнулась до талії ,а губи  поцілували макушку голови .
-Чекаю пояснення , хто вони такі ,що сміливо стоять за тобою .-Розгубилась .-Повернусь ,чекаю звіт .
Голос спокійний ,врівноважений ,хотілось запищати,нерви так і здають .
Повернула голову і ледь не впала .  
-Ні.-Шепотіла злякано .-Ні .

Зрадники ! Як тепер злити Редвольда ? Як виправдати друзів ,врятувати їх від покарання ?
Невже мало заплатила?
Не звернула увагу ,як господар пішов . Залишивши нас на одинці . Я ж все продумала .
-Чому? -Заскиглила .
-Нам не потрібна вільна без тебе . В ній не має нашої подруги .-Шокувала  Мон'єль .-Ми будемо тебе відстоювати і захищати . Готові служити вірою і правдою.
- Дурні  ,як тепер його злити ,якщо ви в небезпеці ?

Що ви наробили ? Я просила...
-Друзі не залишають друзів в біді .-Сказав Юджеф.
- Нам не потрібне офіційне звільнення від рабства ,ти подарувала більше . Свободу всередині .-Підтвердив Мон'єль, поклавши руку на серце . -Ми  не залишимо тебе одну Міра з Землі .
Я довго ридала з відчуттям подяки за відданість ,але зараз вона погубить нас всіх.
-Давайте ,допоможіть мені ,зрадники .-Посміхалась міцно обійнявши кожного. 
Ці люди чітко дали зрозуміти ,як їх не свари ,друзі -не раби ,тікати не будуть.

Воїни,більше сотні. Чисті, вимиті і голодні . Ми с друзями працювали мов бджілки і ніхто нам не наказував ,ніхто не забороняв піклуватись про пошук  додаткового  одягу, про приготування їжі. 
Ми заполонили кухню ,щоб приготувати смачненьке з моєї земної пам'яті ,ще й максимально швиденько. Багато м'яса,тушкованої картоплі ,яку вважали не їстівною до мого рецепту.  Салати ,компот і навіть приготували млинці та спекли хліб замість звичайних  коржиків  . Такого вони точно не їли ,нічого не звичайного ,але не в цьому світі.
А ось ,як здивувались сервісу  . Коли запросила за стіл ,всі дикувато повелись ,не знали, з чого почати трапезу. Ми з друзями розлили по кружкам напій недрл ,подібне на ром ,в підвалі його цілий склад ,тож не пожалкували . Кожному запропонували скуштувати страву , крім одного , навмисно уникала господаря ,тут вже самообслуговування будь ласка . Не заслужив моєї особистої уваги . Навіть не дивилась в його сторону.  Але відчувала тиск зі сторони . Поки воїни їли ,ні одного слова ,крім нас ніхто не вимовив. 
Варто було запитати ,чи всім все сподобалось , Редвольд стиснув ручку залізної кухоль до скрегота металу. Все ж таки змусив повернути  погляд в його сторону ,тримався доволі довго ,скажу так.  Він не доторкнувся до їжі ,навіть хліба не з'їв ,адже той так пах на всю залу.  Похмурий дракон чекав ,поки і в нього запитаю про самопочуття ? Що ,нетерплячість втрачено ? Так дивиться на мене ,зараз сама зірвусь від злості . Ось який годрий ,руки власно  на столі скріпив в замок ,твердий погляд . Все ж таки манери вихованості присутні ? Можливо дикун не зовсім одичавів ,щось ще  спрацьовує  ,що стримує себе . Впевнений в своїх воїнах ,які тримаються стримано і тихо ,і я ,яка не дозволяла собі зайвого ,щоб навіть позлити господаря?  Та не могла дозволити собі переступити через  моральні якості і почати навмисно фліртувати перед Редвольдом . Можливо б так мене депортував ? За легкомисленність ? Блище ніж за пів метра не наближалась до чоловічого полу. Не торкалась ,навіть ,коли наливала недрл .  Всі відчували напругу ,тому швидко причмокували ,що запропонували під чітким наглядом господаря. 
Наш зоровий бій порушив звук вхідних дверей ,які ледь не зірвались з петель ,коли забіг хлопчина. 
Молодий воїн ,намагався вхопити побільше повітря. Він схилився до низу ,впираючись руками в коліна ,даючи так собі хвилину віддишки.
-Господарю, втрати ... Багато ... Всі маги на кордоні поранені . Головний цілитель теж ,само лікується . Надати допомогу пораненим не має кому .Золотий дракон став на захист ,поки тримає прорив ,потрібні люди на підкріплення ,але багато в стані не правильної регенерації. 
Зі страхом подивилась на Редвольда , в залі так тихо ,чутно, як муха летить . Строгий чоловік наче виріс в розмірах ,потемнів на лиці і нахмурився, але залишався спокійним.  Тільки брови звів від ярості. 
-Допоможіть самим важким зустрітись з Богом Роном ,останні ...
Не знаю хто це ,але діло погань .
- Це означає добити слабких і важко поранених? -Не стрималась ,перебила .
Мій обов'язок прокинувся зненацька. Розум зажив зовсім іншим життям , професійним.
-Які втрати воїне?-Не дала навіть шансів відповісти ,якщо хтось спробував би .
Підбігла до хлопця впритул ,бо той мовчав наче  істукан і не надав мені відповіді . Хай наказує мене, як хоче ,все одно ,якщо стосується чужого життя готова понести відповідальність. Схопила за кофту і шарпанула , вимагаючи відповіді. 
-Ніхто не бачив поранених ,а їм ось так смертний вирок? -Повернулась лицем до мовчазного Редвольда.- Ви в своєму розумі? Стратити  мене можете  згодом ,але якщо дозволю вам, втратити   хоч одного без огляду , не пощастить зі мною зв'язатись .- Повернулась знову до хлопця .
-Мені повторити питання ,воїне? Чи ти глухий?
-С...с..Сотня десь .Можливо меньше. 
Так ,звичайно дивиться на свого господаря ,відпустила його кофту і той відскочив подалі. Хто я ?Жінка ,яка і розуміння не має про їх світ ,війну ,сутності. Ще й питання не жіночі задає . Не звертаю уваги на реакцію ,даю чіткий наказ друзям .
-Розмістіть в правому крилі легко поранених ,в лівому тяжких  . По середині ,самих критичних . Я сама  надам їм допомогу. Друзі ,-тепло звернулась  до своїх ,- будьте біля мене ,я поясню ,що робити.  Номі ,приготуй багато води ,чисту  тканину ,терту кропиву ,листя подорожнику.  Ножиці ,голки ,нитки ,недрл . І шини для переломів ,які вам показувала і навчала ,як користуватись . 


Тараторила мов друкована машинка , роздаючи завдання . Розуміла масштаб роботи і варіанти поранень ,тож втрачати час безглуздо . Я була готова.  Редвольд встав зі столу і підійшов до мене. 
-Жінка,ти в своєму розумі ? Хоч маєш уяву ,про що говориш? Чим намагаєшся керувати ? Це тобі не пил витирати ,-схопив за підборіддя ,звертаючи на себе увагу ,-чи меблі міняти .
Ще більше підняла підборіддя ,звузивши очі .
-Сумніваєшся ? В людині своєї справи ?Улюбленої справи всього життя ? Я виросла в сім'ї лікарів і, знаю куди треба ставити клізму таким, як ти . Ах,ну звідки тобі знати  про мої здібності ? Такому  потрібна іграшка для особистих похітливих потреб . Сосуд . Жінка ночі .-Завелась.
-Тебе треба поставити на місце жінко .
-Ти  можеш мене принизити перед своїм народом ,але не сумнівайтеся,я можу допомогти .
Мабуть відчула його внутрішню силу  і  несподівано наче кошенятко забилась в куточок .
- Я можу допомогти.-Благала надати право .- Все ,що в моїх силах ,-говорила тихо,- буду першою ,хто протягне руку пораненому . Якщо твій єдиний варіант,це добити того ,хто вірою і правдою був твоїм сином в бою ,знай, цього не прощу . Знатиму ,що ти палач . Хоч мою душу погубив без різака ,це ніщо з тим ,що власноруч вб'єш невинних .
-Будеш торкатись чужих чоловіків ?-Ричить і дивиться з висока ,як годиться статусу. 
-Якщо хочеш ,стій зі мною . Але, якщо твоя дитина вмре від твоєї байдужості ,тоді ти справжній диявол  без почуттів і серця . Якщо тобі важливо ,моя ненависть не матиме кордонів. -Дивлюсь з викликом. -Я лікар !
До хрускоту стиснув кулаки
,який би почув навіть глухий.  На  вилицях заграли жовна і він продовжує дивитись на мене згори вниз .
- Ваша кімната на  подвір'ї ,відпочиньте  ,завтра в бій.-Коротко повідомив воїнам .
-На другому поверсі замку  .-Втрутилась ,не відриваючи погляду від Редвольда з викликом ,- не відмовляйтесь від  гостинності господаря цього дому,кімнати підготовлені . 
Воїни чекали остаточного слова від Редвольда.  Звичайно, він голова будинку ,а я жінка рабиня .
-Робіть ,як сказала Міра .-Потеплішав.   
Дозволив моїм словам бути в цьому домі? Серце зробило кульбіт . Махнув рукою в знак наказу ,всі дружно покинули місця за столом ,зала опустіла .
-В мене є умова жінка .
-Умова!-Здивувалась .-Яка?
-Нагодуй мене.-Голос значно охрип. 
-Я...я...- Розгубилась .
Що  казати  в таких випадках ? Стою навпроти варвара, який ніжно і жадно дивиться на мої губи.  Дозволяє більше ,на що не розраховувала , гарний ,сильний дивує своєю поведінкою. Дихання прискорилось ,не знала, як вгамувати серце.  Тепло ,яке відчувала від нього ,водночас зігрівало ,водночас хвилювало. 
Тиран нагло схопив за  руку і потягнув до столу.  Сів на своє місце, вмощуючи мене на свої коліна ,щоб не втекла,підтримуючи однією ручкою за сідницю . Відчувала себе  натягнутою струною. 
-Не дивись на мене так. Я отруйна .
Чоловік відверто  розсміявся. 
-Мені подобається,що ти перейшла на ти . В цьому є щось особливе . Що з цього приготувала ти ?-Розглядав стіл ,наче ми давно сімейна пара. 
Схвильовано потягнулась за печеною качкою . Відламала кусок м'яса і піднесла до рота варвара.
Дивлячись на мене ,жадно відкусив ,ох ,ледь не провалилась під землю милуючись ,як він їсть з моїх рук .
-Ти дуже смачно готуєш.  А ця сукня ,щось новеньке. 
Схопив під руки  і одним рухом посадив на край столу .
-Ах!-Скрипнула. 
Чоловічі руки ніжно гуляли по талії  досліджуючи кожен сантиметр ,це пугало і подобались. 
-Сумувала  ?
-Ні!-Що з голосом ? Наче мале дівчисько пищу .
Редвольд наблизився, упираючись по дві сторони від мене . 
-Твоє серденько так барабанить ,коли я наближаюсь .
-Я боюсь тебе .-Задихаюсь від метеликів в животі. 
-Невже ?-Видихнув в шию обпалюючи шкіру .
-Будь ласка. -Пошепки муркнула .
-Що будь ласка,Міра?
Ледь не вмерла ,прогинаючись на столі ,коли поцілував за вушком . 
- Що відбувається?-Повітря не вистачає.
-Яка чудова реакція на мене ,без дії чорної отрути. Це набагато спокусливіше. Тож ,думала про мене моя дівчинко ? Мріяла ,як буду торкатись тебе ?
-Не треба .-Майже молилась в чоловічі  губи .
Страшні ігри зараз відбуваються ,яким я не взмозі протистояти.
-Тебе зараз рятує ця жахлива сукня .  Вона втримала мої ревнощі,щоб не відправити до Рона ,кого сьогодні обслуговувала . Зараз я рад ,що жалюгідний наряд прикриває красу від непотрібних очей . Ти МОЯ!-
Схопив за шию в  легко  задушливій схватці  . -Твоє тіло, тільки моє. Тій запах ,тільки мій. -Прибрав з лиця мокру прядку волосся .
-Дихай моя дівчинка . Дихай. - Спокусливо  торкнувся губами до моєї нижньої губи  .
-Ах.- Простонала 
- Міра ,якщо будеш так реагувати ,боюсь не стримаюсь  і з'їм тебе прямо на цьому столі. 
Наче холодною водою окотило . Стало страшно ворухнутися ,щоб не спровокувати, бо весь час наче березнева кішка постидно  муркотіла  .
Відпустив і відійшов ,залишив . Мов жалена ,спригнула зі столу . На трясущих ногах побігла до виходу,подалі від збудженого чоловіка . 
- Не роби того ,Міра ,від чого буду шаленіти . Не торкайся їх особисто. 
- Я лікар . Мої дотики сугубо професійні. 
Схопилась за отвір дверей з вдячністю ,махнула головою і побігла на вулицю.

 

Відпустив ,хвала Богам відпустив . Що зі мною ? Я так ненавиділа ,так бажала його смерті ,що божеволію від погляду ? Не можу стримати внутрішню енергію ,яка виривається ,варто доторкнутись до мене чоловічим рукам ?
Все тіло трясе . Треба переключитись негайно . Так! Який масштаб роботи мене чекає ? Великий дівчинко ,попередив внутрішній голос .
-О,Боги !- От тут вже дійсно вибило всі думки .-Так багато поранених? Невже не розрахувала свої сили ? Так, Міра,збирись . Задню пізно вмикати . Ти повинна зробити не можливе . Хай допоможуть Боги ,якщо вони тут існують .

Хоч я розгубилась ,вчасно на допомогу підбігла Юноелла  з друзями. 
-Ми все підготували .
-Добре . Почнемо !
Зав'язала хусткою голову ,щоб волосся не заважало ,підтягнула рукава і не замислюючись ,а ні на секунду ,почала працювати . Присутність друзів придавала сил і впевненість, незначні порізи довірила зашивати Номі . Глибокі сама обробляла ,з переломами і вивихами допомагав  Лонтрест він ,як права рука завжди на підхваті . Його міцні руки творили справді  чудеса не тільки з залізом . Старенький Юждеф накладав шини ,а юний флорист Едріс разом з Сейтом відновлювали пацієнтам настрій, накладаючи перев'язки  . Номі поїла напоем ,щоб приглушити біль. Юноелла ,як справжня мед сестра ,подавала потрібні речі ,зупиняла кровотечу . Всі при ділі.  
Цілий день було чути стогони від болю ,але завдяки  регенерації,воїни швидко відновлювалися . Таке чудо потрясло мій розум ,але подумати над цим часу мало ,як і сил.  Обов'язково запишу спостереження для наочного матеріалу в майбутньому.  
-Друзі ,запаліть смолоскипи ,темніє . Мені потрібне світло.  Більше світла .
Справитись з такою кількістю в своєму світі ,навіть в лікарні, не довелось би , тут інакше. Якась сила вселилась в моє тіло , працювала віддаваючи повністю себе роботі до ночі . Очі горіли ,руки робили. В своєму ділі ,я ніколи не знала стопу.  Навіть після тяжкого робочого дня ,могли викликати серед ночі на допомогу -бігла. Нарешті всім надала допомогу і з полегшенням зітхнула, оглянувши фронт зробленої роботи .
-Ви молодці,йдіть відпочиньте . На сьогодні все.
Друзі пішли відпочивати ,я ще раз  впевнилась ,що всім надали потрібну допомогу і не дійшла до лавки ледь не втратила свідомість від перевтоми. 
Сильні руки підхопили, обіймаючи турботливо .  Притиснув до міцного ,теплого тіла і поніс в невідомому напрямку . Цей запах доволі знайомий . Притиснулась блище ,наповнюючи легені приємним  ароматом.  Поки мене несли ,насолоджувалась спокоєм. Потім подумаю ,над своєю поведінкою ,не зараз.
Не взмозі від втоми  відкрити очі ,відчула теплу воду і занурення в ванну . Томний  дотик змивав чужу кров і втому з лиця і волосся  . Насолоджувалась ідеальною тишею  та вмілими руками, які забирали неприємні моменти мого життя.
-Ледь з глузду не зійшов ,коли спостерігав на скільки близько ти біля них ,як ти торкаєшся їх тіла .
Від тихого шепіту над вухом ,легкий спазм  за пульсував між ногами . Чоловік доторкнувся через сукню мене там, наче відчув моє бажання це зробити  . 
-Ох!- Ледь не вмерла від насолоди.

Тиран мучав повільно ,навмисно граючись зі мною. Утримував від втечі і не дарував до кінця бажану разрядку.  Не можливо зосередитись чи  знайти точку реальності.  
Одним ривком розірвав сукню ,притягуючи до себе . Коли цей чоловік встиг зняти з себе одяг ? Відчуваю тілом його голе тіло і мої бажання вириваються ,перетворюючись в  дику  енергію. Зараз ніяких кордонів і заборон ,ніяких  очікувань ,ніякого втраченого часу . Досі не відкриваючи очі ,немов в маренні чи сні ,сама попросила .
-Редвольд ,благаю...
-Умм,як спокусливо.  Скажи ,що ти тільки моя. І я дам тобі бажане.
-Твоя .-Протяжно вимовила.
Цей деспот ,подарував мені безмежну пристрасть всього світу .
Мої мітки на його тілі народжувались по новій,закріплюючи право на цього чоловіка . Царапала ,кусала ,кричала і молила продовжити дарувати насолоду . Відчувала його всередині так чуттєво,міцно стримувала ногами ,а  руками навколо шиї створила стальне кільце  ,щоб не втік.  Не знаю ,хто над ким зараз мав  владу ,які відносини будуть потім ,все потім  . Не можу повернути себе до реальності ,не хочу зупиняти насолоду ,яка так потрібна зараз. Можливо- це сон,адже в реальному житті так не буває.