Мій супротив було  погашено за допомогою декількох відпрацьованих вмілих рухів.  Жахливо. Як соромно. Камінь в душі нагрівався і опікав  повільно.
Не кращий  ранок ,злилась сама на себе ,на своє  тіло,на нього!  Скигнила від бажання відчути чоловіче тепло ще .
Відколи  з'явився трепіт  до незнайомця? Та він мені огидний ! Але його аромат  більше ні з ким і ,ні з чим  не зплутаю ,він сам напросився на мої мітки. Невже я справді його клеймила ? Я нагло втикалась носом в шию і насолоджувалась чоловічим запахом?  Хоч він і ричав ,але не відштовхував жодного разу. Боги! Що я наробила? Як же соромно ! 
Зарилась в подушку прикрикуя . Тільки зараз згадую ,що мої крики і стони могли чути  . Яка дикість . Зклавши всі пазли минулої ночі,картинка  вимальовувалась і підкреслювала мою безумність . 
- Потрібен негайно  ковток свіжого повітря ,щоб зтерти нічні пригоди.
Безсоромне тіло прикрила простирадлом і направилась до вікна .
-Як його відкрити ? Кам'яний вік якийсь .
Панорамне вікно не відразу піддалось . Прийшлось прикласти чимало зусиль ,щоб відчинити кляте вікно  . Нарешті розібравшись, впустила свіже повітря в кімнату ,яке вдарило по легенями. Через хвилину адаптації ,набрала повітря зі свистом і важко видихнула,прикриваючи очі з полегшенням. Через хвилину спокою озирнулась  і голова запаморочилась .  Висота на якій знаходилась, налякала . Здавалося, ще трошки і дістану  хмари.  Опустивши погляд вниз ,зачарувалась красою місцевості. Незвичайні споруди  в середині  скал ,змусили замислитись ,як люди туди потрапляли без сходин ? Величезні панорамні вікна, ледь прикриті  ,в яких світились вогники і метушились люди не приховували таємниці існування  . Невже ніхто не соромиться ,що за ними можуть спостерігати ?
Але це не все . Внизу  дерева прикрывали населення більш схоже на звичайне село . Вулиці освітлювало денне сонце ,яке пробивалося через густі дерева.   Порівняно кімнати в скалах і будинки внизу ,  наче знаходилось в іншому вимірі один від одного.  Тут була повна тиша ,що не скажеш про поселення внизу . Там  вели себе не притримувались гігієнічних норм. Скрізь сміття і брудні споруди . Я знаходжусь саме в тій точці з якої можна спостерігати за кожним будинком ,деревом ,кущем, людиною  ,а ще ... О Боги!   Я відчула солоний присмак моря . Варто було повернути голову вправо ,ледь не випригуючи з вікна ,як побачила над морем величезних птахів . Схожих на літаки. Вони кружляли над хвилями . .Так ,справжнісіньке , безкрає море захопило своїм краєвидом . Так зачарувало ,не відразу почула ,що в кімнаті вже не самотня. Мій спокій  порушили. 
Чоловічі ,міцні руки зімкнулись на п'ятій точці, а подих з'єднався з моїм  зовсім близько . Він різко ,без попередження ввірвався в мене ,змушуючи всхлипнути . Без попередження . Чи встигла я пручатись ? Ні! Тіло обмякло і піддалась спокусі,  неначе чеколо його весь цей час . Зовсім з розуму звели ніжні поцілунки ? Він був повільним  і спокусливим ,обережним . Випрошував з мене молитви не зупинятись . Руками затиснула підвіконня ,відчуваючи зовсім інші емоції ,не таку дику пристрасть ,як вночі , болісно солодку .  Його рухи  та руки  зводили з розуму. Ні одної думки в голові ,щоб придумати ,як з цим боротись . Все  вишибло , а от, коли вийшов з мене ,проти мого бажання і розвернув до себе лицем ,зовсім з'їхала з котушки.   Він різко зірвав з мене  тканину ,оголяючи томне тіло і всадив на підвіконня.   Схопилась за його мужні плечі немов в останнє ,щоб хоч якось втриматись . Чоловік прийняв це, як за згоду і жадно вжався в  губи поцілунком . Зараз ніжність дарували з турботою .  

Розум повністю віддається його волі наді мною . Ах ,ці губи з'їдали мене, не змогла, щоб, не  відреагувати і пронзила тверде тіло кігтями ,проколюючи до крові .  Так! Відповіла на поцілунок  взаємно.
-Нові мітки ,крихітко?-Задоволено запитав .
Я відчувала ,чула ,що він єдиній мені дозволяє це зробити зі своїм тілом.  Тільки мені . Ще вночі  ,коли кусала ,прокушувала, а зараз  підтвердилось . Сама піддалася вперед на зустріч тирану ,показуючи свою готовність прийняти його . Редвольд заповнив мене до кінця одним поштовхом  ,рокочучи від задоволення . Декілька диких рухів і мій світ перевернувся . Не знаю, скільки часу ловила феєрверки ,але голова опинилась за межами кімнати ,звисаючи у просторі . Стало соромно ,коли розум повертався ,що нас могли бачити сусіди . Але ця грань між прилюдією і прірвою збуджувала ще більше. 
Знала,що утримає , не дозволить впасти  ,але страх висоти оволодів швидше за розум . 
-Я боюсь висоти .
-Не потрібно хвилюватись . Просто віддайся нам повністю.
Я відчула зміну  ,якийсь звір пробуджувався в ньому і поштовхи стали грубими та дикими . Нависаючи над прірвою ,хотілось істерично кричати ,вже не відчувалось збудження і бажання зовсім зникло.  Судомно вчепилась за його руки ,майже випадаючи з вікна ,а він продовжив дику скачку в мені . Нелюдським риком не на жарт злякав ,скручуючи думки в тугий вузлик . Боюсь навіть кліпнути очима ,коли   ярісне ричання спровокувало ще один поштовх і нестримана пульсація  всередині мене ,звільнила чоловіка від напруги .
-Дідько ! Мабуть все ж таки вмру від твоєї руки. 
Ще один поштовх і чоловік підхопив мене ,обінімаючи міцно ,щоб не було можливості роз'єднатись, емоційно продовжив  кінчати  в мене.  Ми задихались в унісон . Вже чоловіче тіло прижималось до дерев'яних відкосів вікна ,не поспішаючи виходити з мене . Так ми довго обіймали один одного ,не виправдовуючись  . 
Я перша опустила, до того скріплені ноги навколо чоловічого торсу ,а потім і руки.  Він породив в мені страх за своє майбутнє. 
Чоловік не став сперечатись , нарешті відпустив ,залишаючи без тепла і опори . 

 Редвольд відступив ,опустивши погляд . Підійшов до ліжка і взяв ковдру ,продовжуючи уникати зорового контакту . Вкутав наче ляльку ,проявляючи дивну  турботу.  Обережно підняв на руки і поніс з кімнати в повній тиші .