Великі руки притискали моє тіло в свої обійми, а володар тихо сопів на вухо. Заричала немов дика кішка ,такою злою на себе ще не була, як зараз. Моя нога нагло  лежала зверху чоловічого живота.  А голова покоїлась на плечі Редвольда. Намагалась звільнитись, нічого не вийшло, цей здоровяк так міцно тримав, лише розбудила своїми спробами .
- Полежи тихенько, крихітко.
- Я не твоя особистість, щоб утримувати мене на прив'язі. Ще мотузками прив'яжи.
- Ще одна  така   зауважлива  порада, так і зроблю.
- Дивлюсь, ти слухняний хлопчик.  Що скажу ,зробиш?- Єхидно сперечалась.
- Розумничка, наглюча, але моя. Сьогодні пожалію ,завтра покараю, моя люба .
- Коханка, так пам'ятаю. Як ви пане мене назвали в  першу зустріч, так повинна себе вести ? Бути слухняною коханкою без права слова?
-О,  на ви перейшли ? -  Ухмиляється хитро.
Ну вже скучно ,правда, не можу його навіть зачепити. Ніякі слова не працюють, ще й  тримає міцно і дихає важко. От навіщо в добавок  нюхає моє волосся, дідько його візьми. Це так грається зі мною?
-Відпусти !
На подив не сперечався і відпустив дуже швидко. Пулею взлетіла з теплого ліжка  не соромлячись наготи .
Поки йшла до ванної кімнати, відчувала його погляд на собі  . Не знаю ,від чого холодно стало ,покинула ліжко чи  від страху? Потрібно негайно змити з себе його запах ,інакше бачу професійний розум тут не працює. Відпрацьовані техніки байдужості зараз теж не працюють. А колись вміло відшивала доволі не поганих залицяльників .
Так досить, думки думками ,а гаряча ванна те ,що зараз в даний момент мені більш необхідне   .
- Даю п'ять хвилин.- Задоволено попередив вслід .
Так мало ? Зовсім крихітна частинка. 
-Велика подяка .-Вклонилась демонстративно .
Дякую Юноеллі за мильні кульки ,якими старанно натиралась  ,змиваючи спогади в  ночі, які все більше оволоділи мною. Приємні відчуття дотиків  сильного чоловіка ,зносили дах . Він вміло володів моїм тілом в момент близькості  .  Варто подумати і тіло починає горіти . Його рука ніжно гладила по сідницям ,а інша синхронно з першою стискала  груди.  По спині пробіг табун мурах .
-Та ,що це за залежність  така!?
-Ти з такою пристрастю  намилюєш, мене згадувала ?
Навіть не здригнулась від втручання у мій простір. Хай стоїть ,любується. 
- Бий хоч  на площі палицею ,не поступлюсь ванною . Ще не пройшло п'яти хвилин.-Жадно відвойовую свій час.

Навмисно плавно намилюю витягнуту руку вперед .
-Чудовий колір очей . Не бачив раніше такого ,коли злишся- темніють  ,коли отримуєш задоволення-стають світлими. Ще й твоє волосся  вогняне .  Ти не з наших земель і не сусідніх . Звідки?

Подивилась спопеляюче. Гарний .  Погляд сам спустився на прес ,накачений до рельєфних кубиків .По чоловічому строге лице. Ні сантиметра зайвого жиру ,суцільні м'язи. Кам'яна структура тіла ,ледь  покрита темним волосям грудна клітка.  Я вже бачила його без нічого , але кожен раз попадала в якусь магію оголеного тіла.  Добре ,що додумався одягнути штани .Дурна дівчина,що за мультики крутиш ,так нагло розглядаєш?  Тиран,гвалтівник ,ось хто він!
-З якої планети ти ? В тобі не має сутності ,не має магії ,але володієш методом лікування ,яке нам не відоме і просте. 
Не подобається ця розмова.
-Мої п'ять хвилин закінчились .
Вилізла з ванної вся в піні ,потягнулась за рушником і ледь не впала на слизькій підлозі. Вчасно Редвольд підхопив мов хижак  в очікуванні вдячності .
-Не варто напрягатись, звідки я . Роль коханки задовольняти ,а не розповідати байки з якого роду вилізла .-Відштовхнула руки ,щоб дотягнутися до халату .
-Не хотів тебе образити і зробити боляче . Ти змушуєш забути про правила ,звичаї і обов'язки.  Така як ти ...
-Ваше святотатство  ,не зациклюйтесь . Зробили ,що хотіли ,навіщо зайві пояснення?

Набралась сміливості штовхнути здоров'яка ,щоб пройти в кімнату ,раптом цей гігант схопив міцно і змусив повернутись .  Поцілував . Била ,царапала ,відштовхувала рівно десять секунд! Дідько ! Тіло зрадило швидше за мозок ,бо і він потім вимкнувся.  Схопилась за шию ,відповідаючи на ніжність . Вміло змусив замовкнути і заспокоїти гнів . Підняв на руки і поніс до ліжка . Не відставала і обвила ногами його торс. 
Не знаю ,врятувало мене те,що Юноелла вскочила з грохотом в кімнату ,чи вбило ? Редвольд розвернувся до вікна ,прикриваючи собою від служниці .
Грубий тембр змусив вжатись .
-Повинна бути вагома причина ,щоб так вриватись без запрошення!

Знайомий тон. Як в першу зустріч . Не знаю ,як знайшла в собі сили залишитись на руках. Невже втратила розум і забула ,хто він такий ? В голові пронеслась кожна секунда того дня .
-Чекаю пояснень !
-Ваша...ваша ...наречена прибула. -Заїкалась подруга .

Тут моє серденько провалилось  в п'ятки . Пробіглась поглядом по лицю Редвольда,а той і не моргнув ,розглядав моє. 
-Потребує аудієнції...Вимагає вигнати Міру з позором .-Заплакала .-Господарю ,ви ж не допустите?
-Мовчати!-Притиснув до себе міцніше . 
Значить мені уготована така доля?
-Чутки дійшли до кожного куточку ,що ви забавляєтесь людиною .  Ще й виконуєте  її накази. -У начальника заскрипіли зуби .-Наголошує ,що ви порушили закон драконів ,вступили в зв'язок з жінкою без сутності.
-Геть !
Слова різанули душу і приземлили.  Реальність повернула до життя і розбила ідилію раніше. Чого очікувала ? 
Проричав тихо ,Редвольд поставив біля ліжка і пішов.  Двері закрились ,я залишилась в кімнаті сама.  Прикрила руками  тіло  мов гола , в нього є наречена ? До сих пір відчуваю ,як цей красень нависає наді мною,як дарує насолоду ,цілує ,торкається потаємних місць . А тепер ця особливість зникла . Все це забава одного дня . Треба радіти ,можливо мене все ж таки депортують ? То чому на душі образа?
Десять хвилин дала собі зібратись з думками ,одягла костюм для верхової їзди і пішла перевіряти пацієнтів. 
Я стояла на третій  сходинці  ,не доходячи до поранених з думками,  ні Редвольда,ні його пассії , не  видно на горизонті, як не намагалась побачити . Не хочеться спостерігати за любовними сценами і втрачати здоровий глузд ,але очі самі шукали . Чи треба віднестися до слів подруги серйозно ? Ні,він не вартий моєї уваги . Але ,що мала на увазі ,порушив закон ?
Так і провозилась до ночі біля тяжкопоранених з не потрібними думками. 

Рани затягувались , в такому випадку ще день і ,як новенькі.  Так намагалась бути корисною про себе знову забула . Від втрати особистих сил ,похитнулась ледь тримаючись на ногах .  Втомлена ,опустилась на сходи перед входом в замок . Хм. Сьогодні не значний масштаб роботи ,а сил потрачено більше ніж вчора .
-Міра ,ти їла щось ?-Запитала Юноелла.
-Ні . 
-Так не підходить.  Пішли ,приготую тобі щось з Номі.
Мотнула головою в знак згоди.  Без розмов ,подруга підхопила за руки і потягнула на кухню. Сьогодні я не претендувала на пательну ,просто мовчки спостерігала за дівчатами.  

 


 Що ж,рухаємось ділі . Буду вдячна за коментар,він для мене зараз ,як вогник -запалює бажання продовжувати історію.

"Ти хочеш забути все ,він не дозволить ", " Не бійся його", "Скоро"
-Що скоро ?-Підскочила зі столу .
-Міра ?-Запитали дівчата одночасно.
Повернулась по сторонам в пошуках голосів. 
-Мабуть здалось . Вибачте дівчата , пора в ліжко. - Тривожно  встала .
-Ти не поїла .
-Завтра,все завтра .
Задвинула стілець і зупинилась.
-Куди мені тепер йти ?-Запитала розгублено у подруг .-В замку напевно хазяйнує майбутня дружина ,кімната зайнята ...
-Гм!
Він явно був не в дусі ,розгніваний .  Повернулась на звук і завмерла на місці .Так мужньо і спокусливо опирався об косяк дверей  . Насуплений лоб ,звужені очі  ,варто очікувати грозу . Так би і дала сковорідкою по голові ,щоб посміхатись почав,він пугає таким видом  . Чоловік був не задоволений , нахмурився  ще сильніше ,мов прочитав думки.
-Це не твій обов'язок возитись з воїнами з ранку до ночі .
-З чого ти так вирішив ,-підняла підборіддя ,- я роблю свою справу і добре, поки що.
-Що означає, поки що? -Злився.-Вже не здатна справлятись ,як про це заявила раніше ?
-Ах! Нахаба ,та як смієш?-Навкруги летіли блискавки .-  Моя робота ,сенс життя і тільки ти його можеш забрати ,якщо побажає твоя наречена !
-Досить ! Йди за мною !-Крикнув .
Зробила крок за ним і зразу осіла на підлогу . Ноги відмовили ,перетворившись в желе . Рик Редвольда був настільки шумним ,зжалась ще нижче . Наче легеньку пір'їнку підхопив на руки і поніс з кухні  .
-Я можу сама . Не торкайся мене . Мені не потрібна твоя нікчемна допомога .
Спочатку Редвольд повівся і опустив ,біль в попереку стрельнула такої сили ,заскулила і пожалкувала  .
-Не капризуй .- Заспокоював, повернув на руки . 
Ми спустились в підземелля не зупиняючись доволі довго . Нарешті опинились ще в одному  ,в казковому місці. Скільки таких кімнат тут ? Скрізь сіяли кристали синього кольору. В центрі знаходився великий басейн . Дна і не видно .  Тут явно саме небезпечне місце з усіх в яких я була .Так ,виходить таких пещер тут багато ? Небезпечна краса захоплювала і зачаровувала кольоровими барвами і гострими кристалами навколо .
-Роздягайся .-Поставив на ноги .
-Моєї смерті хочеш ?
-Я сказав роздягайся і занурюйся в воду . Тобі потрібно розім'яти м'язи і поповнити енергію.
-Яка турбота .-Шосте відчуття шепотіло -тікай!
-Я не полізу туди. 
-Хочеш ,щоб я це зробив ?-Злився .
"Не зли","Злити не можна " "Це логово дракона,він довірився тобі". Тільки не зараз ,благаю. Хай мій розум залишається недоторканим .
Дивлюсь на тирана в нього, вже нервово вилиці бігають. Ой ,мама ,що робити ?
Цей покидьок скоротив між нами відстань до мінімуму і одним рухом зірвав єдиний захист . А він це може. Рванула з місця ,та куди там ? Схопив мов дикун за волосся . З розмаху вліпила ляпаса ,вклавши всю злість сьогоднішнього дня. На потилицю спустилась сильна рука . Думала ,як дасть здачу. Не встигла пискнути,опинилась в воді.
Боги ! Я задихаюсь . Тут не має  опори . Запанікувала і почала тонути . Ледь відчула поруч тіло , схопилась  за руки ,плечі голову в спробах врятуватись . Спрацював інстинктом потопельника . Тягнула на дно рятувальника.   Редвольд важко подивися на мене і пригрозив .
-Заспокойся !
-Я ...я ...не вмію плавати ,глибоко . Глибоко . Чому не працює бажання глибини?. - Задихалась ,обхопивши руками і ногами  єдину опору .-Не хочу вмирати ось так .-Ридаю.-Ну, що я зробила не так в цьому житті? Благаю, забери мене звідси.
- Все ж таки я потрібен тобі ?
-Не смішно. Поганий жарт . Не потрібен !
-Хто жартує ,Міра? Забери свої слова назад і я подумаю.
-  Добре ,добре . Забираю свої слова назад . Ти мені потрібен . Тільки витягни з води .-Зажмурила очі .
-Заспокойся . Я тут,з тобою. Довірся  .-Шепотів солодко .
-Ні,ні.-Махала головою.- Не можу,не можу . Благаю ,витягни.
-Тихо крихітко . Тихо.
Больовий ком здавив всередині грудей .
-Боляче...Давить ...
Відчуваю власні  солоні сльози . Ще трішки і буде нервовий зрив.
- Навіщо мене так мучати?
Редвольд обняв міцно ,одною рукою погладив по голові .
-Я не дозволю тобі втонути . Я з тобою. Моя маленька.  Хоробра дівчинка.  Моя .
Я марю мабуть ,але заспокоююсь. Тримаюсь за нього і слухаю колискову.  Відчуваю приємний запах лісу ,весняних квітів і насолоджуюсь . Цілий день сумувала  по цьому запаху.
-Холодна мов лід . Заморена . Не взмозі заспокоїти прискорене серцебиття.  Противишся мені і собі.  Така вперта.  Моя бунтарка. Тільки моя.  Ніжна...
Шепотів ,розбираючи мій мізк на молекули. Натирав  руками  спину ,сідниці,ноги ,плечі ,руки . Від власної слабкості попливла ,як рідке тісто .
-Міра?
Зараз моє ім'я звучить інакше .
-Мій дракон не помилився . Це я пручався ,не вірив в таку вдачу .
Душа пішла в п'яти. 
-Запасись терпінням , мені важко тримати себе з тобою . Хочу вас познайомити і показати його тобі.
Сердце зупинилось .
-Але спочатку ,подолай свій страх. Інакше ,злякаєшся його і закриєшся від нас.Уяви ,що вода ,це твоя сила . Вона  безмежна . Випусти страхи на волю.
Я допоможу тобі витримати біль .

 
Мені подобається цей зриваючий шепіт. Спокусливий. Приємний. Хотілось слухати ,хотілось цілувати пухлі, солодкі  губи .
-Я не відпущу тебе ,поки  не будеш впевнена ,що зможеш сама .
Його слова звучали мов струни арфи . Вмовляли ,не дозволяли панікувати .
-Ти вводиш мене в гіпнос ?

Знайоме відчуття .
Відповіді не послідувало , натомість стало легко дихати ,тіло обмякло,я заспокоювалась. 
-Міра?- Відчуваю ,як пливу .
Важка лодонь лягла  на плече ,відриваючи від себе ,-Відпускай страх . Я поруч .-
Слова  повільні, м'які.- Впусти мене  в свої спогади ,свідомість .
Дурепа ,послухала і дозволила тілу розслабитись. Лягля спиною на воду, відчуваючи легкість . Перед очима попливло.


Слизька дорога. Шум гальм . Багато переворотів автомобіля і нас викидує  з мосту в льодяну ріку.  Біль,холод, паніка. Мутно розумію ,що трапилось. В очах то темніло ,то прояснялось  .  Через хвилину спостерігаю за  татом ,він  намагається витягти мене з  пасків  безпеки ,бо вони затиснулись і не піддавались чоловічій силі. 
-Матусю!Тато!-Закричала .
-Тихенько доню,тихенько. -Вже розрізав пасок до кінця канцелярським ножем.-Згадай зараз уроки плавання, красуне.-Я задихалась від страху .- Подивись на мене ,доню. Все добре . Ти зможеш . Холод тобі не страшний. Ми моржі ,не боїмось його. Ти повинна опинитись на березі ,зрозуміла? Холод не страшний . Порахуй до десяти і пливи. 
-Так.-Плакала.
-Моя розумничка. Ми любимо з мамою тебе дуже ,пам'ятай це завжди  ,наша крихітко. -Поцілував в лоба .-Ти пливи по команді ,я звільню маму і послідкуємо за тобою .  Нічого не бійся.
Не візразу зрозуміла ,що татові руки в крові ,а очі червоні від сліз. Він стримував себе ,щоб заспокоїти мене .
-Давай.
З останніх сил розбив скло бітою ,яка завжди була в машині  і виштовхнув  під шаленим тиском льодяної  води .

Було достатньо глибоко до поверхні , темно і  дуже холодно .
Я використала всі навики підготовки ,вміння і мабуть без додаткової  сили  б не впоралась  . Махала руками і ногами ,щоб скоріше опинитись на поверхні . 
Мені вдалося це зробити ,нарешті вхопила свіже повітря і зосередилась на відстані до берега . Було не далеко , тому швидко опинилась на твердій основі землі . Я була впевнена ,що ось- ось за мною послідують батьки ,але вони все не з'являлись . Я чекала . Вірила.  Минав час. Вже окаліла і не могла ворухнутись покрившись льодом  .Ніхто більше не приєднувався до мене. 
В свої п'ятнадцять,навіки залишилась без батьків ,а вони на дні  озера без мене. Їх  неземне ,надміцне кохання   захололо на безкаєму   дні . Дві половинки душі.  Навіть смерть не розділила їх ,забравши майже одночасно . 
Намагалась покликати на допомогу  та голосу вже  не було , занадто пізно . Зробила крок в воду ,але та була такою льодяною ,перебування в ній було неможливим  ,відступила.  Я не врятувала їх... Боягузка ,яка просто стояла вічність, покрившись кригою з ніг до голови,намагаючись дочекатись їх. Я нічого не зробила для  порятунку. Витривала до холоду ,до закалювання ,не змогла повернутись  за ними і допомогти...

 Прогримів глухий шум ,синє сяйво зірвалось мільйонами крихт навкруги. Задихаюсь . Тіло трясло і ком в грудях застряг ,але без душевного  болю .  Важкі спогади про батьків виявились смертельними, та щось стримувало ,щоб не зійти з глузду . 

Редвольд підхопив і міцно притиснув мою  голову руками . Наші погляди зустрілись . Мої темно-зелені і його ,вогняні  вертикальні ,не людські- зміїні  . Здавалось ,чоловік  заліз в мою голову і вміло в ній нишпорить без дозволу . 
-Що ти робиш ?
-Забираю твій біль .
-Ти в моїй голові ! Це моя біль !
Стальний  ,ментальний капкан зробив мене безпомічною і вразливою.
-Людина з іншого світу.  Добре чи погано ? Більше тобі не втекти з моїх обійм . Не намагайся  шукати варіанти втечі . Тепер ,я знаю кожен твій  продуманий  варіант. 
-Не хочу бути з тобою . Ти сам  бачиш.
-Пізно . Тепер я твоя сім'я ,дім і фортеця.  Я вирішую, де і з ким тобі бути.  
Редвольд взяв моє пасмо волосся і пропустив через пальці рук .
-Пусти .Не хочу .-Відмахнулась .
Чоловік промовчав ,лише важко видихнув.  Його слова -знущання .  Якби не боялась глибини , не трималась би  в його обіймах міцно .
- Варвар! Ненавиджу !
-Моя! Від початку до кінця. Запам'ятай . І так ,я нічого не зроблю твоїм друзям ,поки ти слухняна. 
-Ні! Це шантаж ! -Пручалась .

-Ми будемо приходити сюди ,поки не  довіришся мені і страхам. -Наказ.
-І довго ти без дозволу сидітимеш в моїх спогадах ?
-Ще хвилину.
Жорстка гра . Зломити ,вивернути на виворіт через найсумніше. Грубо і доволі глибоко . 
Тепер не тільки я трішки більше знаю про себе, а і ворог.  

Смерть батьків спонукала піти в медичний коледж,продовжити сімейну традицію. А колись, маленькою  мріяла бути акторкою . Тепер моя ціль -допомагати людям.  Можливо так допомагало заглушити біль втрати ? Можливо поклик .

 Багато професорів були друзями моєї сім'ї. Тому вступити в медичний ,проходити будь-яку практику  було надлегко.  Але я дійсно старалась і трудилась мов кінь.  Похвальна підтримка ,хороше місце роботи ,все в пам'ять моїм батькам.  А що тепер ? Вартують мої слова ,моє життя ,знання   в цьому світі?
 
-Відпусти мене .
Его лице стало серйозним ,незворушне . Тільки очі спалахнули .
-Не можу від тебе відмовитись ! І не хочу.
Підхопив міцніше на руки і виніс з води . Накинув теплу ковдру , де тільки взяв? Наче її не було тут . Пригорнув до себе міцніше ,щоб не втекла і подивився по особливому ,наче хижак -вишукував в мені щось .
-Звикнеш як і твоє тіло ,ще попросиш сама не відпускати. 
-Ніколи !
-Досить . Пора в ліжко і спати . 
- В якому сенсі спати ?-Перелякано дивлюсь в його очі .
Жадний поцілунок зім'яв  мої губи до приємної болі ,заглушуючи мій протест . Проникаючи язиком в рот ,нагло вибивав всі сумніви ,надію. Увірвався в моє життя ,не залишаючи права вибору . Безвідповідально поставив на мені печать , ЙОГО!  В якому ми віці ,щоб такі заявочки робити ? Цікаво ,володіючи нахабно над моїм тілом про, що він думає ? 
- В цьому домі ти єдина господиня.-Ледь відірвався від поцілунків. 
Притулився лобом до мого .
-Яка честь ,- задихалась ,- для коханки .
-  Міра ,перестань зводити мене з глузду . Ти сама заявила про свої права . Не могла ж не знати наші звичаї  перед тим ,як тут все міняти ? Тебе попередили заздалегідь. Але про наслідки відповідати не хочеш ?
Чи може хотіла мене позлити ,щоб депортував?
-Я не...
-Після того ,як моя сила згенерувала з твоєю свідомістю ,назад дороги не має ,моя дівчинко.  Іншим жінкам дорога в цей  дім закрита .


Я мовчала. А що казати ? Цей іспит ще треба пройти . Гра з людьми  занадто заплутана . Захотів -вбив ,захотів- вигнав ,захотів -тримає проти волі ,жорстокий варвар . Навіть зараз ,утримує міцно баче ,що не відповідаю . Не обіймаю у відповідь ,руки звисають ,погляд відвернула . Йому всеодно.  Робить ,що заманеться . Тільки  його бажання .
-Перестань трястись .
Мене  і справді зазнобило від таких намірів  .
-Ти голодна?-   Змінив тон на приємніший .
Живіт сам відповів, випереджаючи мої заперечення.
-Ти багато себе віддаєш пораненим .-Поніс в свої покої .-Сьогодні ж накажу слідкувати за твоїм харчуванням.  Будеш пручатись ,особисто буду годувати .

Перед очима помутніло .
-Краще б отрута притупила всі мої відчуття ,щоб не відчувати себе поруч з тооо-бою кук-лоо-юю.   
Темрява в очах, і привіт Морфей !

На ранок голова розколювалась .  Боялась поворухтись ,така  сильна мігрень. 
Ледь відкрила очі ,зустрілась з Редвольдом . Він сидів  навпочіпки біля мене. Широка долоня  ковзнула по волоссю . В його рухах відчувалась сила,звірина міць.  Зараз вона не була загрозою ,а  способом підпорядкування. Він лишає мене -мене!
Нові спогади вдарили   розпеченим батягом  .
-Давай пограємось з цією малою лярвою . Дивись ,як дивиться на твої яйця? Ахаха.-Роздався скрипучий ,гидкий сміх.
-Зараз ми навчимо тебе ними грати .-Знущально пролунав смішок.
Три покидьки зажали мене в кутку покинутої будівлі. Вони стояли зі спущеними штанами ,готуючись зробити зі мною страшні речі . Вялі сосиски смерділи на відстані і намагались зайняти бойову позицію . Ці покидьки теребили свої причандали і сміялись з мене. Від них смерділо випивкою і дешевими сигаретами. 


-Тихо веди себе мала ! Крикнеш і ти труп .

Його лице розтягнулось в посмішці. 
І ніякі сльози їх не зупиняли ,навпаки- заводило.  Все було зрозуміло чим саме  закінчиться  день поховання моїх батьків .
- Ми зараз тебе трахнемо ,будеш гарненько себе вести ще й задоволення отримаєш .-Захоплено сміявся один із.
-А пискнеш ,поріжемо тобі смазливе  лице .


Навтікалась від розчарування і страждань ,не розуміла ,куди бігла як  опинилась в такому місці?


-Давай мала сучка ,відкривай ротик ,зараз дядя навчить хорошим манерам .
Майже в останню хвилину ,вхопила улюблену ручку матусі  з карману  і мов одержима почала колоти причандали "дядям" з такою швидкістю,за те ,що роздавили в мені все чисте ,наївне, дитяче . З ярістю і гіркотою кричала і колола. Дяді впали , стікаючи кров'ю. Якнайшвидше побігла в напрямку дороги , діставшись поминальної зали . Забігла з кровавими руками ,благаючи про допомогу. 
Справу зам'яли.  Покидьків ніколи не зустрічала і  не чула, що з ними сталось далі. 

 Шли роки , за цей час  не розглядала чоловіків ,як потенційних претендентів на роль хлопця чи чоловіка.  Або ніхто ,або звичайний пацієнт.  Строго одягалась , навчалась і працювала 24/7. Всі пропозиції відхиляла ,подейкували я другої орієнтації,чудово . Так проще . Лиш мої вірні подруги -сестри по духу, мали на мене вплив.  Оленка і Світлана завжди захищали і відстоювали мою позицію. Де мої дівчатка зараз?


Злий прищур вогняних очей і щільно зажаті губи повернули зі спогадів в реальність.  Навколо літав пил голубого відтінку . Вже не такий яскравий .
-Міра .-Ричить .
Рванула від чоловіка ,ледь не впала на підлозі перед дверима .
Як він увірвався в мої спогади без дозволу ?
Міцні руки клацнули на талії і повалили на ліжко. Редвольд свердлив поглядом утримуючи від істерики . Його ніздрі поздулись , а серце вибивало барабану дріб .
-Міра!
Не чую, борюсь за свою свободу.
-Я зітру цей світ для тебе ,тільки скажи !
Спіймала багатозначний погляд, уважний . Погладив ніжно волосся нависаючи наді мною. Декілька разів поцілував турботливо лице . Потім шумно втягнув носом біля моєї шиї  . Це вже ввійшло в звичку . Ледь доторкнувся тильною стороною лодоні обличчя.
-Послуга за послугу Міра . -Ніжно прошепотів .-Я знайду твоїх подруг .-Забула як дихати .- Довірся мені . - Видихає важко .- Спробуй не втікати від мене . І ми продовжимо долати твій страх  . В  джерелі я можу забирати твою біль .

  Самотня сльоза скотилась без дозволу. 
Махнула головою ,погоджуючись .
-Більше ніяких спроб побудувати варіанти депортації і втечі. -Тиша .
-Міра?-Піднявся ,звільняючи з полону .
-При тримаю свої плани до кращих часів. 
-Чудово ,а зараз поснідай зі мною . 
Ми сиділи на ліжку , відчувала жар його тіла ,можливо він не зовсім дикий? Він лякав своєю силою ,грубими манерами ,та це вже не так страшно ,як на початку . Невже поступово звикаю ?
-З першого погляду відчуваю до тебе невтомний голод .-Вирішив добити остаточно.-  Якщо продовжиш так мене розглядати ,покуштую спочатку тобою ,потім спробую звичайну їжу.- Усміхнувся.
Підскочила і сіла за невеликий столик на двох.   Скромно відламала кусочок хліба і ледь не вдавилась ,коли Редвольд опинився поруч ,щоб прикрити  плечі ковдрою. Тільки зараз помітила ,що одягнута в білу ,тонку нічну сукню ,доречі скромну і закриту  . Цей здоров'як купує  мене  своєю турботою ? Наче йому цікаво бути зі мною ?Так ,ще та його вивчаюча  манера розглядати мене і сидіти поруч ,наче ми пара. 
-Чому ти так довго на мене дивишся ?- Не витримала .
-Твої соковиті вуста спокушають .-Відкрив кришку і повіяв приємний запах бульйону.- викликаєш бажання ,якому не можливо пручатись. Пробуджуєш  тварині інстинкти. Хочеться кожен раз як бачу тебе ,відчувати солодкі вуста  . Відчувати твій аромат . Твої руки на собі. Хочу насолодитись тобою .-Нервово ковтнула слину .-Ти пахнеш бажанням .  Тільки зі мною ти відчуватимеш себе вільною .

Тіло занило ,підтверджуючи його слова .
Ну ось ,навіщо  взяв мою руку в свою і ніжно гладить великим пальцем ?
- Давай поїмо ,поки я в змозі себе контролювати. 
Снідали в затяжній тиші .
-В обід заберу тебе ,будь готова .
Мені не сподобалась його впевненість пробитися через мою броню . Ці недоречні ніжності ні до чого .
-Викреслити з пам'яті минуле , неможливо.- Крикнула в слід Редвольду ,коли той виходив з кімнати.

На мить закрила очі насолоджуючись самотністю.
"Ти гідна отримати силу","Гідна","Гідна".
-Хто тут ? Не смішно ! Поверніть мене в мій світ ! Агов! ? Чуєте ?
З'явилися маленькі вогники навкруги , тисячі яскраво -вогняних іскринок. Вони подалися в танок ,хаотично кружляючи навколо мене.
"Заспівай нам Мирославо! "
Мій голос так давно звучав ,співала тільки для неї . Матуся могла слухати годинами . Але після їх смерті ,ніколи ...
Сама не розумію чому , мов під гіпнозом ,голос почав лунати з моїх вуст . Вогники ще більше засяяли . Мов електричним  струм доторкнулись до тіла. "Паараа"
-Ай!-Почали кусати  шкіру .-Боляче!
Мільйони іскорок боляче  проникли під шкіру одночасно .  Тіло засяяло і потухло.  

 В кімнату зайшла Юноелла.
-Міра ,-підбігла подруга,-все добре?
-Так.-Відповіла швидко,але заторможено .
Не хотіла розповідати ,адже сама нічого не зрозуміла.  Зробила вид ,наче спішу прибрати зі столу .
-Я приберу . Точно все добре?
-Так ,а що?
-Ти дивно виглядаєш . Наче злякана .
-Тобі здалося . Як поранені ?
- Вже міцно стоять на ногах , завдяки тобі.   Сьогодні прибули десяток  нових .