9
Чудово ,лід здвинувся . Моя розвідка розпочалась . Всі сумніви покинули голівку дівчинки ,значить зелене світло для мене.
Так! Ми оглядали кожну з кімнат. Шок! Мене просто паралізував шок, від виду стану кімнат. Вони безнадійно покинуті ,як я . Брудні і пильні ,зморені самотністю. Дивовижно ,захотілось, щось зробити для цих покинутих куточків . Оживити цей морок і освітлити .
Що ж ,я так розумію,часу в мене вільного достатньо ,моя любов до чистоти займе багато сил і зусиль , треба його використати з користю. В такому випадку, в мене буде можливість вивчити потрібну інформацію для втечі . Доречі ,завдяки прочитаним книгам, тут точно повинна бути кімната синьої бороди в ,яку не можна заходити. І саме в неї повинна знаходитися потаємна кімната виходу на волю .
Перший пункт у моєму назріваючому плані ,буде продуманий хід виходу з території. Для цього потрібно знати,куди направлятись ,бігти і ховатись. На мій подив ,в замку -фортеці було три поверхи на висотній скалі над поселенням. Щоб тільки оглянути пам'ятки території ,знадобилось два дні. По вечорам так втомлювалась ,що не подумала познайомитися з мешканцями будинку. Так намагалась запам'ятати кожен куточок,кожну свердловину ,що знехтувала людьми ,які інколи з'явилися на моєму шляху.
Чого не очікувала служниця ,що запрошу її відпочити разом. Ми валялись на ліжку ,хохочуши над прийдешнім днем . Ця дівчинка помітила мою щирість і доброту і чудово зрозуміла ,що в мене становище не краще за її. І,так ,ми знайшли спільні інтереси,так що подружились . Зі мною може бути легко і просто.
-Юноелла ,чому ти мне не познайомила з персоналом будинку . Я не проти подружитись з мешканцями.
-Те ,це... -Дівчина завагалась з відповіддю.- Крім мене ,кухарки ,двірника, ніхто не сміє працювати у господаря.
Ну звичайно мої брови поповзли вгору . А от від слів кухарка мій шлунок чутно зашумім . Адже за ці дні дуже мало їла .
-Чому.-Запитала .
-Коли померла головна господиня дому ,-розумію мати Редвольда,- господар дав вільну бажаючим. Всі покинули володіння .
Ну да ,гріх не використати можливість ,я б сама втекла .
- Залишилась сама віддана старенька няня, його ні за що не покинула б.
-Як ти сюди потрапила? -Зрозуміла,вона тут з'явилась недавно .
- Мене хотіли стратити на площі. В той день я намагалась вкрасти свому господарю ліки. Він не міг купити із-за різкого банкрутства і поганого самопочуття . Він гарна людина і добра , ніколи мене не ображав ,навіть навчав писати . Я хотіла відплатити добром ,але втрапила в халепу. А господар Редвольд оцінив мою відданість і викупив . Він навіть оплатив ліки і лікування мого господаря ,дав гроші на відновлення .
-І в замін забрав тебе ,як плату, викуп?
-Звичайно ні. Мене відіслав мій господар як вдячність ,але мені ще й платять.
-Агу ,наче іграшку кидають з кутка в куток . Бери -не хочу . Цікаве життя.
Він напевно жорстоко відносився до слуг ,якщо всі повтікали ?
- Він ніколи не наказував просто так . Звичайно ,страх перед ним і повагу проявляють всі. Хоч на них прокляття і характер дай боже ,але господар Редвольд і його покійна матінка Міссі відрізнялись добротою від батька . Того боялись навіть ім'я вимовити .
-Думаю тут яблучко від яблуні далеко не впало. -З'язвила .
-Що це означає?
-Не важливо .-Розглядала стелю.
-Ви напевно думаєте , господар жорстокий з вами ?-Повергула голову до мене.
-А ні?- Відповіла поглядом на погляд .
-Він не може стримувати з вами свого дракона . Ми це всі відчуваємо ,а ти ні? Ти для нього ...-Здивувала мене Юноелла.
-Досить ! - Ярість зараз зруйнує всю мою милість і дружбу .- Закриваємо цю тему.
Спогади врізались в мою голову наче взривна бомба . Різко ,нагло ,без дозволу. Моя ,ти Моя -казав .
-Залиш мене !- Сердито викрикнула.
Юноелла перелякано підскочила з ліжка і вибігла з кімнати.
Картинка за картинкою пробігали спогади ,не в змозі їх зупинити ,зажала голову руками, розкачуючись . Невже це мої спогади? Як їх зупинити ? Ненавиджу себе!
Я відчуваю его дотики на собі . Наш подих і порив один до одного .
-Припиніть це !-Закричала .
Наскільки я в полоні? Адже ніхто мене не відпустить ?
"Ні ,не відпустить ,ти його власність " . Знову ці голоси скрізь і ніде .
-Чого б мене просто не залишити в спокої ?
"ти сама чула ,як він тобі говорив ,що не відпустить ."
-Згиньте,-кричала в пустоту ,-досить мене лякати !
Голоси замовкли , згодом напруга спадала .
-Я так зійду з розуму !-Розкачувалась зі сторони в сторону.
Так, він не був зі мною більше грубим ,але й вибору не залишав . Я не хочу про нього думати ,пам'ятати . Він не залишав надій ,але доводив до безумства. Я просто мрію помститися йому за це . Те, що зробив зі мною ,не спускають з рук . Треба заспокоїтись ,щоб не з'явилась стадія шизофренії . Мабуть від удару в літаку ,в мене проявляються галюцинації в виді голосів . Вдих -видих. Спробую прикинутись і підіграти ,а потім втікти ,тільки так . Тримайся дівчинко ,тримайся . Втома переважила і я звалилась на підлогу в куточок.
Ранок розпочався активний . Гарний настрій навіть не зіпсувала ниюча спина від твердої ,холодної підлоги . Покликавши Юноеллу, не втрачаючи часу , приступили до генерального прибирання . Ми драїли на совість , лише на одну кімнату потратили цілий день, вимиваючи кожен сантиметр. Кардіо відпочиває. Настільки жваво захопились ,не помітили, як стемніло.
-При огляді вчора ,не звернула уваги ,наскільки вінтажна, ручна робота ліжка ,тумби ,дверей . Але, чому не закриті шторами вікна ? Чому стільки покинутих речей ?
-Раніше тут вирувало життя . Господарка часто приймала гостей ,і проводили частування . Але від остраху ,що господар розгнівається, на вікнах ніколи не висіла тканина ,всі слідкували ,щоб вчасно вилитіти з кімнат
- За ким слідкували ? Вилитіти ? Але його давно не має в живих. Чого боятися ?
-Прокляття .
-Чого?- Здивувалась ,але зрозуміла,розмова себе вичерпала .
На наступний день,ми натрапили в іншій кімнаті на сундук з монетами. По їх міркам ,як пояснила Юноелла ,одна монета -один раб. В цьому світі таки рабство існує . А наповнення сундука допомогло б викупити ціле поселення. То я в ньому теж полонена чи рабиня ?
Але це квіточки ,та ось ,коли дівчину понесло розповісти про устави ,звичаї країни ,ще про якихось драконів порозповідала ,я ледь свідомість не втратила .
-Виходить ,ви багаті на різні раси ? Дракони ,вовки ,тьма?
Голова шла колом від інформації,але прийшлось її прийняти ,щоб вижити .
-Така наша сутність ,такий наш світ . -Щапевнила дівчина.
До прибирати я не змогла . Голодна ,стомлена ,шокована , ледь дотягнула ноги до кімнати ,впала на ліжечко і прокинулась на третій день .
-Юноелла! Для такого замку потрібні додаткові руки . Елементарно , перетягнути важкі меблі . І величезні килими в кладовій безнадійно покинуті ,а такі гарні потрібно вибити від пилу . Треба їх використати. Двом дівчаткам не по силам справитись . Доречі ,чому всі килими в кладовій ,а не на підлозі ?
- Все ,що було куплено руками жінки ,господині ,після смерті викидають . Але ,це правило напевно порушили ,або не було часу викинути . Килими не для підлоги ,вони потрібні накривати ліжка .
-То це пам'ять ? Використовували ,як покривала ? В мене для них інше призначення .
-Де б нам взяти чоловічі руки ?
-Ви що ,ніхто не осмілиться ,крім рабів .
-А тут докладніше .- Придвинулась блище до дівчини .
-Крім куплених рабів ,без дозволу господаря ,ніхто і чоловічої ноги не має права переступити поріг . Інакше зрада. Це закон кожної оселі .
Тут то до мене завітала ідейка. Я так мріяла про помсту ,що захотілось втрутитись в особистий простір ,як зробив зі мною. Тут я і порушу його спокій. Заберу щось його особисте ,спогади ,порушу правила і помщусь хоч так.
Розчарувалась ,коли взявши декілька монет і дівчину ,спробувала вийти з замку . Як шандарахнуло мене, відкидною хвилею ,передумала одразу про втечу .
-Що коїться ,-терла п'яту точку,-що за хрінь ?
Мене відкинуло на пару кроків назад ,але якась сила не дозволила пошкодитись . Злегка приземлилась на сідниці.
-Це магічне заклинання.-Перелякано піднімала мене Юноелла з підлоги.
-Яке ще дідько заклинання ?
-Не випускати вас з замку .-Прошепотіла .
-Ось як ?- Злилась .
Щодо магії і чарів сумніваюсь ,але перевіряти на собі ще раз не хотілось більше. Після довгих вмовлянь ,дівчина відправилась купувати рабів сама . Як це не звучить смішно ,нажаль.
Поки служниці не було ,маялась по прихожій від нервування. Ходила по колу ,ламала руки до болю ,щоб заспокоїтись . Вже стемніло ,а дівчина все не поверталась .
-Дідько ! Це було повною дурнею послати молоду дівчину з купою грошей . Що ,якщо з нею щось сталось по дорозі ? А може втекла з п'ятьма монетами ? Такий скарб , дозволить жити довго без роботи.
Відкрились вхідні двері ,повернула голову і нарешті посмішка на моєму лиці засіяла від пологшення. Не стримала свої емоції ,підбігла і обняла подругу .
-Господиня ,що ви ?-Сміялась в відповідь .
-Не називай мене так . Просто Міра ,Мирослава.
Я зрозуміла ,що за ці декілька днів прив'язалась до дівчини ,боялась її втратити, зараз . Вона єдина, безкорисно зі мною спілкується. Вона була єдиним другом для мене тут. Не витримала і розплакалась як дівчисько .
-Міра ,що ви ,не плачте .Вибачте ,запізнилась .
Причин для сліз було багато ,але ніхто про це не дізнається . Я тут самотня ,і мені потрібна підтримка ,хоч вона і віддана свому господарю.
-Чого так довго ?- Нарешті відліпла від дівчини.
-Міра ,вибачте мене ,я не думала ,що будете так за мене хвилюватись .-Винувато погладила мене по плечу .
- Все гаразд. Головне з тобою нічого не трапилось.
Через хвилинку привела себе в гідний стан . Юноелла продовжувала вибачатись ,поки не перевела увагу на незнайомі лиця . Перед нами стояли стомлені ,брудні ,голодні шість рабів. П'ять чоловіків різного віку ,від шістнадцяти до п'ятидесяти і жіночка років сорока. Брудні лахміття звисали і смерділи. Руки в кровавих мозолях ,очі опущені в підлогу . Мені стало страшенно страшно виходити на межі замку ,що там роблять з людьми ? І, як я тільки відпустила подругу туди ? Хто зна ,які там правила і я можу опинитись в кандалах? Хоча ,чому дивуюсь ,мене саму полонили двіччі.
-З цього дня ,-намагалась говорити переконливо- ,ви більше не раби .
Так! Ми оглядали кожну з кімнат. Шок! Мене просто паралізував шок, від виду стану кімнат. Вони безнадійно покинуті ,як я . Брудні і пильні ,зморені самотністю. Дивовижно ,захотілось, щось зробити для цих покинутих куточків . Оживити цей морок і освітлити .
Що ж ,я так розумію,часу в мене вільного достатньо ,моя любов до чистоти займе багато сил і зусиль , треба його використати з користю. В такому випадку, в мене буде можливість вивчити потрібну інформацію для втечі . Доречі ,завдяки прочитаним книгам, тут точно повинна бути кімната синьої бороди в ,яку не можна заходити. І саме в неї повинна знаходитися потаємна кімната виходу на волю .
Перший пункт у моєму назріваючому плані ,буде продуманий хід виходу з території. Для цього потрібно знати,куди направлятись ,бігти і ховатись. На мій подив ,в замку -фортеці було три поверхи на висотній скалі над поселенням. Щоб тільки оглянути пам'ятки території ,знадобилось два дні. По вечорам так втомлювалась ,що не подумала познайомитися з мешканцями будинку. Так намагалась запам'ятати кожен куточок,кожну свердловину ,що знехтувала людьми ,які інколи з'явилися на моєму шляху.
Чого не очікувала служниця ,що запрошу її відпочити разом. Ми валялись на ліжку ,хохочуши над прийдешнім днем . Ця дівчинка помітила мою щирість і доброту і чудово зрозуміла ,що в мене становище не краще за її. І,так ,ми знайшли спільні інтереси,так що подружились . Зі мною може бути легко і просто.
-Юноелла ,чому ти мне не познайомила з персоналом будинку . Я не проти подружитись з мешканцями.
-Те ,це... -Дівчина завагалась з відповіддю.- Крім мене ,кухарки ,двірника, ніхто не сміє працювати у господаря.
Ну звичайно мої брови поповзли вгору . А от від слів кухарка мій шлунок чутно зашумім . Адже за ці дні дуже мало їла .
-Чому.-Запитала .
-Коли померла головна господиня дому ,-розумію мати Редвольда,- господар дав вільну бажаючим. Всі покинули володіння .
Ну да ,гріх не використати можливість ,я б сама втекла .
- Залишилась сама віддана старенька няня, його ні за що не покинула б.
-Як ти сюди потрапила? -Зрозуміла,вона тут з'явилась недавно .
- Мене хотіли стратити на площі. В той день я намагалась вкрасти свому господарю ліки. Він не міг купити із-за різкого банкрутства і поганого самопочуття . Він гарна людина і добра , ніколи мене не ображав ,навіть навчав писати . Я хотіла відплатити добром ,але втрапила в халепу. А господар Редвольд оцінив мою відданість і викупив . Він навіть оплатив ліки і лікування мого господаря ,дав гроші на відновлення .
-І в замін забрав тебе ,як плату, викуп?
-Звичайно ні. Мене відіслав мій господар як вдячність ,але мені ще й платять.
-Агу ,наче іграшку кидають з кутка в куток . Бери -не хочу . Цікаве життя.
Він напевно жорстоко відносився до слуг ,якщо всі повтікали ?
- Він ніколи не наказував просто так . Звичайно ,страх перед ним і повагу проявляють всі. Хоч на них прокляття і характер дай боже ,але господар Редвольд і його покійна матінка Міссі відрізнялись добротою від батька . Того боялись навіть ім'я вимовити .
-Думаю тут яблучко від яблуні далеко не впало. -З'язвила .
-Що це означає?
-Не важливо .-Розглядала стелю.
-Ви напевно думаєте , господар жорстокий з вами ?-Повергула голову до мене.
-А ні?- Відповіла поглядом на погляд .
-Він не може стримувати з вами свого дракона . Ми це всі відчуваємо ,а ти ні? Ти для нього ...-Здивувала мене Юноелла.
-Досить ! - Ярість зараз зруйнує всю мою милість і дружбу .- Закриваємо цю тему.
Спогади врізались в мою голову наче взривна бомба . Різко ,нагло ,без дозволу. Моя ,ти Моя -казав .
-Залиш мене !- Сердито викрикнула.
Юноелла перелякано підскочила з ліжка і вибігла з кімнати.
Картинка за картинкою пробігали спогади ,не в змозі їх зупинити ,зажала голову руками, розкачуючись . Невже це мої спогади? Як їх зупинити ? Ненавиджу себе!
Я відчуваю его дотики на собі . Наш подих і порив один до одного .
-Припиніть це !-Закричала .
Наскільки я в полоні? Адже ніхто мене не відпустить ?
"Ні ,не відпустить ,ти його власність " . Знову ці голоси скрізь і ніде .
-Чого б мене просто не залишити в спокої ?
"ти сама чула ,як він тобі говорив ,що не відпустить ."
-Згиньте,-кричала в пустоту ,-досить мене лякати !
Голоси замовкли , згодом напруга спадала .
-Я так зійду з розуму !-Розкачувалась зі сторони в сторону.
Так, він не був зі мною більше грубим ,але й вибору не залишав . Я не хочу про нього думати ,пам'ятати . Він не залишав надій ,але доводив до безумства. Я просто мрію помститися йому за це . Те, що зробив зі мною ,не спускають з рук . Треба заспокоїтись ,щоб не з'явилась стадія шизофренії . Мабуть від удару в літаку ,в мене проявляються галюцинації в виді голосів . Вдих -видих. Спробую прикинутись і підіграти ,а потім втікти ,тільки так . Тримайся дівчинко ,тримайся . Втома переважила і я звалилась на підлогу в куточок.
Ранок розпочався активний . Гарний настрій навіть не зіпсувала ниюча спина від твердої ,холодної підлоги . Покликавши Юноеллу, не втрачаючи часу , приступили до генерального прибирання . Ми драїли на совість , лише на одну кімнату потратили цілий день, вимиваючи кожен сантиметр. Кардіо відпочиває. Настільки жваво захопились ,не помітили, як стемніло.
-При огляді вчора ,не звернула уваги ,наскільки вінтажна, ручна робота ліжка ,тумби ,дверей . Але, чому не закриті шторами вікна ? Чому стільки покинутих речей ?
-Раніше тут вирувало життя . Господарка часто приймала гостей ,і проводили частування . Але від остраху ,що господар розгнівається, на вікнах ніколи не висіла тканина ,всі слідкували ,щоб вчасно вилитіти з кімнат
- За ким слідкували ? Вилитіти ? Але його давно не має в живих. Чого боятися ?
-Прокляття .
-Чого?- Здивувалась ,але зрозуміла,розмова себе вичерпала .
На наступний день,ми натрапили в іншій кімнаті на сундук з монетами. По їх міркам ,як пояснила Юноелла ,одна монета -один раб. В цьому світі таки рабство існує . А наповнення сундука допомогло б викупити ціле поселення. То я в ньому теж полонена чи рабиня ?
Але це квіточки ,та ось ,коли дівчину понесло розповісти про устави ,звичаї країни ,ще про якихось драконів порозповідала ,я ледь свідомість не втратила .
-Виходить ,ви багаті на різні раси ? Дракони ,вовки ,тьма?
Голова шла колом від інформації,але прийшлось її прийняти ,щоб вижити .
-Така наша сутність ,такий наш світ . -Щапевнила дівчина.
До прибирати я не змогла . Голодна ,стомлена ,шокована , ледь дотягнула ноги до кімнати ,впала на ліжечко і прокинулась на третій день .
-Юноелла! Для такого замку потрібні додаткові руки . Елементарно , перетягнути важкі меблі . І величезні килими в кладовій безнадійно покинуті ,а такі гарні потрібно вибити від пилу . Треба їх використати. Двом дівчаткам не по силам справитись . Доречі ,чому всі килими в кладовій ,а не на підлозі ?
- Все ,що було куплено руками жінки ,господині ,після смерті викидають . Але ,це правило напевно порушили ,або не було часу викинути . Килими не для підлоги ,вони потрібні накривати ліжка .
-То це пам'ять ? Використовували ,як покривала ? В мене для них інше призначення .
-Де б нам взяти чоловічі руки ?
-Ви що ,ніхто не осмілиться ,крім рабів .
-А тут докладніше .- Придвинулась блище до дівчини .
-Крім куплених рабів ,без дозволу господаря ,ніхто і чоловічої ноги не має права переступити поріг . Інакше зрада. Це закон кожної оселі .
Тут то до мене завітала ідейка. Я так мріяла про помсту ,що захотілось втрутитись в особистий простір ,як зробив зі мною. Тут я і порушу його спокій. Заберу щось його особисте ,спогади ,порушу правила і помщусь хоч так.
Розчарувалась ,коли взявши декілька монет і дівчину ,спробувала вийти з замку . Як шандарахнуло мене, відкидною хвилею ,передумала одразу про втечу .
-Що коїться ,-терла п'яту точку,-що за хрінь ?
Мене відкинуло на пару кроків назад ,але якась сила не дозволила пошкодитись . Злегка приземлилась на сідниці.
-Це магічне заклинання.-Перелякано піднімала мене Юноелла з підлоги.
-Яке ще дідько заклинання ?
-Не випускати вас з замку .-Прошепотіла .
-Ось як ?- Злилась .
Щодо магії і чарів сумніваюсь ,але перевіряти на собі ще раз не хотілось більше. Після довгих вмовлянь ,дівчина відправилась купувати рабів сама . Як це не звучить смішно ,нажаль.
Поки служниці не було ,маялась по прихожій від нервування. Ходила по колу ,ламала руки до болю ,щоб заспокоїтись . Вже стемніло ,а дівчина все не поверталась .
-Дідько ! Це було повною дурнею послати молоду дівчину з купою грошей . Що ,якщо з нею щось сталось по дорозі ? А може втекла з п'ятьма монетами ? Такий скарб , дозволить жити довго без роботи.
Відкрились вхідні двері ,повернула голову і нарешті посмішка на моєму лиці засіяла від пологшення. Не стримала свої емоції ,підбігла і обняла подругу .
-Господиня ,що ви ?-Сміялась в відповідь .
-Не називай мене так . Просто Міра ,Мирослава.
Я зрозуміла ,що за ці декілька днів прив'язалась до дівчини ,боялась її втратити, зараз . Вона єдина, безкорисно зі мною спілкується. Вона була єдиним другом для мене тут. Не витримала і розплакалась як дівчисько .
-Міра ,що ви ,не плачте .Вибачте ,запізнилась .
Причин для сліз було багато ,але ніхто про це не дізнається . Я тут самотня ,і мені потрібна підтримка ,хоч вона і віддана свому господарю.
-Чого так довго ?- Нарешті відліпла від дівчини.
-Міра ,вибачте мене ,я не думала ,що будете так за мене хвилюватись .-Винувато погладила мене по плечу .
- Все гаразд. Головне з тобою нічого не трапилось.
Через хвилинку привела себе в гідний стан . Юноелла продовжувала вибачатись ,поки не перевела увагу на незнайомі лиця . Перед нами стояли стомлені ,брудні ,голодні шість рабів. П'ять чоловіків різного віку ,від шістнадцяти до п'ятидесяти і жіночка років сорока. Брудні лахміття звисали і смерділи. Руки в кровавих мозолях ,очі опущені в підлогу . Мені стало страшенно страшно виходити на межі замку ,що там роблять з людьми ? І, як я тільки відпустила подругу туди ? Хто зна ,які там правила і я можу опинитись в кандалах? Хоча ,чому дивуюсь ,мене саму полонили двіччі.
-З цього дня ,-намагалась говорити переконливо- ,ви більше не раби .
Коментарі