8
Чудово ,лід здвинувся . Моя розвідка розпочалась . Всі сумніви покинули голівку дівчинки ,значить зелене світло для мене.
Так! Ми оглядали кожну з кімнат. Шок! Мене просто паралізував шок, від виду стану кімнат. Вони безнадійно покинуті ,як я . Брудні і пильні ,зморені самотністю. Дивовижно ,захотілось, щось зробити для цих покинутих куточків . Оживити цей морок і освітлити .
Що ж ,я так розумію,часу в мене вільного достатньо ,моя любов до чистоти займе багато сил і зусиль , треба його використати з користю. В такому випадку, в мене буде можливість вивчити потрібну інформацію для втечі . Доречі ,завдяки прочитаним книгам, тут точно повинна бути кімната синьої бороди в ,яку не можна заходити. І саме в неї повинна знаходитися потаємна кімната виходу на волю .
Перший пункт у моєму назріваючому плані ,буде продуманий хід виходу з території. Для цього потрібно знати,куди направлятись ,бігти і ховатись. На мій подив ,в замку -фортеці було три поверхи на висотній скалі над поселенням. Щоб тільки оглянути пам'ятки території ,знадобилось два дні. По вечорам так втомлювалась ,що не подумала познайомитися з мешканцями будинку. Так намагалась запам'ятати кожен куточок,кожну свердловину ,що знехтувала людьми ,які інколи з'явилися на моєму шляху.
Чого не очікувала служниця ,що запрошу її відпочити разом. Ми валялись на ліжку ,хохочуши над прийдешнім днем . Ця дівчинка помітила мою щирість і доброту і чудово зрозуміла ,що в мене становище не краще за її. І,так ,ми знайшли спільні інтереси,так що подружились . Зі мною може бути легко і просто.
-Юноелла ,чому ти мне не познайомила з персоналом будинку . Я не проти подружитись з мешканцями.
-Те ,це... -Дівчина завагалась з відповіддю.- Крім мене ,кухарки ,двірника, ніхто не сміє працювати у господаря.
Ну звичайно мої брови поповзли вгору . А от від слів кухарка мій шлунок чутно зашумім . Адже за ці дні дуже мало їла .
-Чому.-Запитала .
-Коли померла головна господиня дому ,-розумію мати Редвольда,- господар дав вільну бажаючим. Всі покинули володіння .
Ну да ,гріх не використати можливість ,я б сама втекла .
- Залишилась сама віддана старенька няня, його ні за що не покинула б.
-Як ти сюди потрапила? -Зрозуміла,вона тут з'явилась недавно .
- Мене хотіли стратити на площі. В той день я намагалась вкрасти свому господарю ліки. Він не міг купити із-за різкого банкрутства і поганого самопочуття . Він гарна людина і добра , ніколи мене не ображав ,навіть навчав писати . Я хотіла відплатити добром ,але втрапила в халепу. А господар Редвольд оцінив мою відданість і викупив . Він навіть оплатив ліки і лікування мого господаря ,дав гроші на відновлення .
-І в замін забрав тебе ,як плату, викуп?
-Звичайно ні. Мене відіслав мій господар як вдячність ,але мені ще й платять.
-Агу ,наче іграшку кидають з кутка в куток . Бери -не хочу . Цікаве життя.
Він напевно жорстоко відносився до слуг ,якщо всі повтікали ?
- Він ніколи не наказував просто так . Звичайно ,страх перед ним і повагу проявляють всі. Хоч на них прокляття і характер дай боже ,але господар Редвольд і його покійна матінка Міссі відрізнялись добротою від батька . Того боялись навіть ім'я вимовити .
-Думаю тут яблучко від яблуні далеко не впало. -З'язвила .
-Що це означає?
-Не важливо .-Розглядала стелю.
-Ви напевно думаєте , господар жорстокий з вами ?-Повергула голову до мене.
-А ні?- Відповіла поглядом на погляд .
-Він не може стримувати з вами свого дракона . Ми це всі відчуваємо ,а ти ні? Ти для нього ...-Здивувала мене Юноелла.
-Досить ! - Ярість зараз зруйнує всю мою милість і дружбу .- Закриваємо цю тему.
Спогади врізались в мою голову наче взривна бомба . Різко ,нагло ,без дозволу. Моя ,ти Моя -казав .
-Залиш мене !- Сердито викрикнула.
Юноелла перелякано підскочила з ліжка і вибігла з кімнати.
Картинка за картинкою пробігали спогади ,не в змозі їх зупинити ,зажала голову руками, розкачуючись . Невже це мої спогади? Як їх зупинити ? Ненавиджу себе!
Я відчуваю его дотики на собі . Наш подих і порив один до одного .
-Припиніть це !-Закричала .
Наскільки я в полоні? Адже ніхто мене не відпустить ?
"Ні ,не відпустить ,ти його власність " . Знову ці голоси скрізь і ніде .
-Чого б мене просто не залишити в спокої ?
"ти сама чула ,як він тобі говорив ,що не відпустить ."
-Згиньте,-кричала в пустоту ,-досить мене лякати !
Голоси замовкли , згодом напруга спадала .
-Я так зійду з розуму !-Розкачувалась зі сторони в сторону.
Так, він не був зі мною більше грубим ,але й вибору не залишав . Я не хочу про нього думати ,пам'ятати . Він не залишав надій ,але доводив до безумства. Я просто мрію помститися йому за це . Те, що зробив зі мною ,не спускають з рук . Треба заспокоїтись ,щоб не з'явилась стадія шизофренії . Мабуть від удару в літаку ,в мене проявляються галюцинації в виді голосів . Вдих -видих. Спробую прикинутись і підіграти ,а потім втікти ,тільки так . Тримайся дівчинко ,тримайся . Втома переважила і я звалилась на підлогу в куточок.
Ранок розпочався активний . Гарний настрій навіть не зіпсувала ниюча спина від твердої ,холодної підлоги . Покликавши Юноеллу, не втрачаючи часу , приступили до генерального прибирання . Ми драїли на совість , лише на одну кімнату потратили цілий день, вимиваючи кожен сантиметр. Кардіо відпочиває. Настільки жваво захопились ,не помітили, як стемніло.
-При огляді вчора ,не звернула уваги ,наскільки вінтажна, ручна робота ліжка ,тумби ,дверей . Але, чому не закриті шторами вікна ? Чому стільки покинутих речей ?
-Раніше тут вирувало життя . Господарка часто приймала гостей ,і проводили частування . Але від остраху ,що господар розгнівається, на вікнах ніколи не висіла тканина ,всі слідкували ,щоб вчасно вилитіти з кімнат
- За ким слідкували ? Вилитіти ? Але його давно не має в живих. Чого боятися ?
-Прокляття .
-Чого?- Здивувалась ,але зрозуміла,розмова себе вичерпала .
На наступний день,ми натрапили в іншій кімнаті на сундук з монетами. По їх міркам ,як пояснила Юноелла ,одна монета -один раб. В цьому світі таки рабство існує . А наповнення сундука допомогло б викупити ціле поселення. То я в ньому теж полонена чи рабиня ?
Але це квіточки ,та ось ,коли дівчину понесло розповісти про устави ,звичаї країни ,ще про якихось драконів порозповідала ,я ледь свідомість не втратила .
-Виходить ,ви багаті на різні раси ? Дракони ,вовки ,тьма?
Голова шла кругом від інформації,але прийшлось її прийняти ,щоб вижити .
-Така ,такий наш світ .
До прибирати я не змогла . Голодна ,стомлена ,шокована ледь дотягнула ноги до кімнати,впала на ліжечко і прокинулась на третій день .
-Юноелла! Для такого замку потрібні додаткові руки . Елементарно , перетягнути важкі меблі . І величезні килими в кладовій безнадійно покинуті ,а такі гарні потрібно вибити від пилу . Треба їх використати. Двом дівчаткам не по силам справитись . Доречі ,чому всі килими в кладовій ,а не на підлозі ?
- Все ,що було куплено руками жінки ,господині ,після смерті викидають . Але ,це правило напевно порушили ,або не було часу викинути . Килими не для підлоги ,вони потрібні накривати ліжка .
-То це пам'ять ? Використовували ,як покривала ? В мене для них інше призначення .
-Де б нам взяти чоловічі руки ?
-Ви що ,ніхто не осмілиться ,крім рабів .
-А тут докладніше .- Придвинулась блище до дівчини .
-Крім куплених рабів ,без дозволу господаря ,ніхто і чоловічої ноги не має права переступити поріг . Інакше зрада. Це закон кожної оселі .
Тут то до мене завітала ідейка. Я так мріяла про помсту ,що захотілось втрутитись в особистий простір ,як зробив зі мною. Тут я і порушу його спокій. Заберу щось його особисте ,спогади ,порушу правила і помщусь хоч так.
Розчарувалась ,коли взявши декілька монет і дівчину ,спробувала вийти з замку . Як шандарахнуло мене, відкидною хвилею ,передумала одразу про втечу .
-Що коїться ,-терла п'яту точку,-що за хрінь ?
Мене відкинуло на пару кроків назад ,але якась сила не дозволила пошкодитись . Злегка приземлилась на сідниці.
-Це магічне заклинання.-Перелякано піднімала мене Юноелла з підлоги.
-Яке ще дідько заклинання ?
-Не випускати вас з замку .-Прошепотіла .
-Ось як ?- Злилась .
Щодо магії і чарів сумніваюсь ,але перевіряти на собі ще раз не хотілось більше. Після довгих вмовлянь ,дівчина відправилась купувати рабів сама . Як це не звучить смішно ,нажаль.
Поки служниці не було ,маялась по прихожій від нервування. Ходила по колу ,ламала руки до болю ,щоб заспокоїтись . Вже стемніло ,а дівчини все не ма.
-Дідько ! Це було повною дурнею ,послати молоду дівчину з купою грошей . Що ,якщо з нею щось сталось по дорозі ? А може втекла з п'ятьма монетами ? Такий скарб ,дозволить жити довго без роботи.
Відкрились вхідні двері ,повернула голову і нарешті посмішка на моєму лиці засіяла від пологшення. Не стримала свої емоції ,підбігла і обняла подругу .
-Господиня ,що ви ?-Сміялась в відповідь .
-Не називай мене так . Просто Міра ,Мирослава.
Я зрозуміла ,що за ці декілька днів прив'язалась до дівчини ,боялась її втратити зараз . Вона єдина безкорисно зі мною спілкується. Вона була єдиним другом для мене . Не витримала і розплакалась .
-Міра ,що ви ,не плачте .Вибачте ,запізнилась .
Причин для сліз було багато ,але ніхто про це не дізнається . Я тут самотня ,і мені потрібна підтримка ,хоч вона і віддана свому господарю.
-Чого так довго ?- Нарешті відліпла від дівчини.
-Міра ,вибачте мене ,я не думала ,що будете так за мене хвилюватись .-Винувато погладила мене по плечу .
- Все гаразд. Головне з тобою нічого не трапилось.
Через хвилинку привела себе в гідний стан . Юноелла продовжувала вибачатись ,поки не перевела увагу на незнайомі лиця . Перед нами стояли стомлені ,брудні ,голодні шість рабів. П'ять чоловіків різного віку. Від шістнадцяти до п'ятидесяти і жіночка років сорока. Брудні лахміття звисали і смерділи. Руки в кровавих мозолях ,очі опущені в підлогу . Мені стало страшенно страшно виходити на межі замку ,що там роблять з людьми ,як тільки відпустила подругу ? Хто зна ,які там правила і я можу опинитись в кандалах. Хоча ,чому дивуюсь ,мене саму полонили двіччі.
-З цього дня ,-намагалась говорити переконливо- ,ви більше не раби .
З цієї секунди ви друзі , вас ніхто не буде карати і примушувати. Мені потрібна ваша допомога, навести тут ідеальний порядок чи повний безлад в найближчий час, а після того, ви вільні . У вас буде можливість будувати своє життя ,як заманеться. Скористайтеся таким шансом. Поки не повернувся господар цього замку, я не буду забороняти займатися улюбленою справою в вільний час . Але ,якщо ми не встигнемо зробити заплановане і господар повернеться завчасно ,нам з вами не пощастить . Він не повинен дізнатися про вас, однозначно .
Поневолені здивовано дивилися в мої очі .Я тричі встигла пожалкувати, може я перегнула палицю і занадто владно говорю?
Головне, не піддати небезпеці невинних людей із-за моєї злості.
- Сьогодні ви владні привести себе в гідний стан та відпочити ,вам дадуть чисті речі ,гарячу їжу і тепле ліжко.
Не стала уточнювати з приводу смачної їжі ,адже наш повар -няня готувала огидно. Хай простять мене її руки. Щоб її не ображати, ми з'їдали все ,що та приготує ,але не обходилось від під'їдання фруктів. Інакше залишилися б зовсім голодними.
Няня ,так і я її називала ,була глухонімою і не дуже дружелюбною. На кухню мене не пускала і весь час злобно косилась, варто було з'явитися на горизонті. Інколи ,я залишалась навіть голодною, побоюючись отруїтися від її стряпні. Не уявляю ,як можна було таке готувати і годувати ,це знущання над людьми.
Як тільки Юноелла привела чистих гостей, я видали їм по дві монети наперед. Що ,якщо прийдеться втікати їм раніше і можливості розрахуватись в мене не буде? Так, я сміливо дозволила собі використати ці гроші без дозволу, мені все одно не влетить . Вже різниці не має ,більше покарань чи менше , що з того? Головне, що ці нещасні люди ,поклялись служити мені вірою і правдою , адже спочатку не могли повірити в мою щедрість,а потім довірились . Так захотілось зробити щось хороше для цих людей, набагато більше ніж монети ,тому запропонувала повечеряти разом.
Навіть не звертала на зауваження і протести подруги, що так не можна робити в цьому домі. Раби - це навіть не прислуги, щоб з ними сидіти за одним столом. А для мене ,людяність ніхто не відміняв, в якому б світі я не знаходились.
Де ще краще я б дізналася,як не за вечерею , наскільки дивовижна особа Монєль . Адже за 5 хвилин, вона знайшла підхід до старої няні на кухні. І сьогодні ми куштували справжній делікатес запеченої качки з фруктами. По очам було видно, що наші гості не вірять такій вдачі , як сьогодні,але щасливі і готові прислужити . Майже дружною компанією, за одним столом намагались шуткувати , розряджаючи ситуацію. Навіть старенька няня доєдналась ,до нашої компанії. Здавалось , це неможливо.
Втомлені ,але ситі, переповнені емоціями ,через годину розбрелися по своїм кімнатам. А на ранок здійснили мої задуми . Непомітно, день за днем ,на протязі неділі ,фортеця переверталася з ніг на голову і навпаки. Молодий парубок Едріс , виявився чудовим флористом. Він висаджував квіти в горщики, з'єднуючи різні види квітів, які купувала Юноелла по -моєму проханню. Ми прикрашали коридори , кімнати, різнотравними польовими квітами ,наповнюючи кожен куток життям. Засадили алеї і клумби,прибрали подвір'я від сухостою , відремонтували фонтан . Позбавились дикого плющу ,віддемонтували сарай ,та завели живність в виді домашньої птиці . І моєму здивуванню не було меж , коли побачила масштаб території. А вважала ,що ми знаходимось в скалі . Ні ,цей замок височів над поселенням і мав значну територію землі і лісу .
Пошкоджені меблі в замку ремонтував шкутульгавий ,старенький ,але спритний Юджеф. Неперевершений Сейт, плів килими вручну ,створюючи дивовижні малюнки -пейзажі. Ними ми і прикрашали підлогу. Як би я не злилась і хотіла помститися, використати старі килими не за призначенням цього будинку, не наважилась порушувати пам'ять господині .
Номі здоров'як, переставляв, міняв місцями важкі предмети та меблі по моєму задуму . Без нього б точно не справились з такою задачею . Нарешті ,я порушила в цьому домі не тільки спокій, змінила майже все на свій лад. Ото вже Редвольд буде шокований таким змінам власного комфорту. А чого не очікували всі ,так що , Лонтрест , виявився чудовим кувальником. Створив шедевральну лозу винограда, яку прикріпили вздовж сходів. Щоб все повернути на свої місця , Редвольду прийдеться пересічно попотіти. Тепер хай хоч лопне від злості, це тільки порадує мою душеньку.
Тепер кожен поверх світлювався не за допомогою старих закопчених смолоскипів , а гарних підсвічників. Зайві ,старі подушки і матраци набиті соломою знешкоджені, на їх місці Лонтрест замінив на пір'я по моєму проханню. На кріслах вже теплілись оброблені шкури лисиці ,біля каміну на підлозі в прихожій , ведмедя . Не вистачало келиха вина і вогню. Тим паче теплі дні закінчувались . Весь цей затишок в домі лиш оживив замок ,навіть шкода ,що все повернеться на круги своя. І всі старання коту під хвіст .
Так і пролетіло три неділі ,як один день . Тепер можна попити чай дружньою компанією біля каміну , підбити підсумки .
"Наближається " ,"Не сам ,готуйся !", "Два дні залишилось "
Я підскочила , розбиваючи чашку об підлогу .
-Ви чули ?- Стривожено запитала ,не взмозі заспокоїтись .
Сьорбання чаю припинилось .Гробова тиша напружено росла . Вся увага сконцентрувалась на мені ,а лиця рідних людей помрачніли .
-Чому ви не чуєте цей шепіт ?-Намагалась заспокоїти сама себе .
Так я вперше про нього заговорила .Юноелла сміливо взяла мої руки в свої ,зупиняючи тремтіння .
-Що ти чула?-Тривожно запитала .
Вони відчули ,не потрібно було і переказувати . Голоси попередили ...
-Ось і все.
Опустила руки .Комок в горлі застряг і давно відрепетовані слова прощання не змогла вимовити .
Обвела теплим поглядом кожного з вдячністю .
-Ми залишаємось з тобою ,щоб не сталося .-Почав Номи.
-Ні!-Крикнула холодно .-Ви вільні ,як домовлялись ! Він близько і не пробачить. Не дозволю ,щоб вам нашкодили із-за мене. Часу мало. Юноелла ,розрахуйся з друзями ,як обіцяли .
Так сумно і самотньо ще не було.
-Будьте вільними і за мене теж.
Не взмозі тримати сльози, залишила друзів наодинці. Я даю їм можливість тихо піти, тим часом сама закрилась в кімнаті ,не пускаючи до себе навіть Юноеллу. Скляний погляд в нічну далечінь трепеще і так не стійкі нерви,а сльози омивають щічки. Він повертається . Так рано, так швидко. Чому не загинув в бою ? Чому не залишився там ,ще хоч на одну неділю? Чому зараз, коли в мене з'явились справжні друзі в цьому світі?
Не пам'ятаю,коли Юноелла сповістила , що господар прибув? За два дні усамітнення ,що провела в закритій кімнаті, була рада почути голос подруги, але розчарована новинам. Дівчина була така щаслива, чого я не могла з нею розділити . Мені не вистачило два дні, морально підготуватися до зустрічі з ним. Що ж ,заплела туго волосся в косу до сідниць. Одягла легку , темно сіру сукню , які подруга позичила для прибирання . Навмисно вибрала найстрогіше з закритим декольте під горло,довгим рукавом та спідницею в підлогу. Наряд монахині, щоб не викликати сексуальний потяг у протилежної статі , тим паче у Редвольда. Готова до найстрогішого вироку, вдягнула чешки ,щоб швидко втікати, якщо знадобиться .
-Час спускатись !- Вмовляла себе.
Якщо чесно ,я не збиралась одягати сукню сьогодні, адже проходила майже місяць в чоловічому костюмі і було комфортно. Але сьогодні мабуть настрій викликати відразу до себе ,скупим одягом та втомленим видом.
Варто було вийти з кімнати і спуститись на декілька кроків вниз, вибір сукні вже не здався мені таким підходящим. Зараз тканина обтягнула талію і підкреслила вигини . За одну хвилину 100 разів подумала ,можливо варто переодягнутись? Вже звикла ,що мені часто говорили ,моя манера одягатися недопустима для жінок цього світу. То сьогодні постаралася чи перестаралася ?Кожна сходинка виявилась каторжною, ноги підкошувались, дихання наче у загнаного коня.
- Вже не очікував твоєї появи .
Очі в очі. Світ зупинився. Сміливості і так не було ,так ще зовсім вибило ,залишаючи ганебне розчарування .
Не відриваючи погляду один від одного ,стояли на відстані декілька кроків . Він на порозі дверей ,я на останній сходинці.
Ось , його насуплений погляд змусив забути своє ім'я . Але згодом він перший відвів погляд ,розглядаючи приміщення. Через хвилину , поковиляв в мою сторону. Точно не сподобалось ,що побачив.
-На яку реакцію розраховувала ?
Неочікувано чоловік підійшов занадто близько . Коли підняв руку в мою сторону ,приготувалась до гіршого ,заплюснула очі . Схопив міцно за волосся притягуючи до себе ,щоб заритись в шию ?Вдихнув глибоко носом ,смакуючи мій запах . Другою рукою притягнув за талію до свого тіла ,стискаючи в обіймах.
-Стій тихо!-Наказав.
У подиві стояла ,як статуя ,поки не почула шуршання біля входу .
Відкривши очі ,побачила товпу солдатів ,вони зацікавлено розглядали ситуацію. Як так? Де злість ? Де ярість тирана? Можливо соромно проявити злість на людях?Хоча , кого виправдовую ? Срочно потрібен план Б.
Чудом вирвалась з обіймів і направилась впевнено до солдат .
-Вам не дозволено входити в дім . Чи ви не знаєте правил ? -Повна тиша.-То може вас варто покарати за наглість ?
Та що не так? Чому дозволяє мені вказувати ,що можна ,що ні? Чому не забороняє ?
Через секунду мій погляд впав на брудний одяг і сухі плями крові на рубахах в чорному бруді . Цей запах чудово знайомий . По серцю різануло лезом. Дуже спокійно добавила :
- Поки не приведете себе до ладу в купелі ,не можу розмістити вас в кімнати.
Прокинувся голос поклику. Не пам'ятаю все ,але знаю чітко , професію з людини нікуди не діти ,навіть якщо амнезія . Руки так і зачесались зайнятись улюбленою справою. Приємні короткі спогади промайнули ,наводячи сум за домівкою .
Чоловіки перестали штовхатися , здивовано споглядаючи на мене,напевно очікували ще якоїсь дурні . Нарешті почула голос командира .
-Чи не чули, що сказали ? Поблизу ріка ,омийтесь там .
Солдати схвально махнули головою ,починаючи залишати нас на одинці.
Намагалась порушити всі кордони дозволеного і недозволеного. Все в пусту.
Кроки наближались до спини . Ось ,зараз ,смерть вже близько . Чоловіча рука ледь доторкнулась до талії ,а губи поцілували макушку голови .
-Чекаю пояснення , хто вони такі ,що сміливо стоять за тобою .-Розгубилась .-Повернусь ,чекаю звіт .
Голос спокійний ,врівноважений ,хотілось запищати,нерви так і здають .
Повернула голову і ледь не впала .
-Ні.-Шепотіла злякано .-Ні .
Зрадники ! Як тепер злити Редвольда ? Як виправдати друзів ,врятувати їх від покарання ?
Невже мало заплатила?
Не звернула увагу ,як господар пішов . Залишивши нас на одинці . Я ж все продумала .
-Чому? -Заскиглила .
-Нам не потрібна вільна без тебе . В ній не має нашої подруги .-Шокувала Монєль .-Ми будемо тебе відстоювати і захищати . Готові служити вірою і правдою.
- Дурні ,як тепер його злити ,якщо ви в небезпеці ?
З цієї секунди ви друзі , вас ніхто не буде карати і примушувати. Мені потрібна ваша допомога, навести тут ідеальний порядок чи повний безлад в найближчий час, а після того, ви вільні . У вас буде можливість будувати своє життя ,як заманеться. Скористайтеся таким шансом. Поки не повернувся господар цього замку, я не буду забороняти займатися улюбленою справою в вільний час . Але ,якщо ми не встигнемо зробити заплановане і господар повернеться завчасно ,нам з вами не пощастить . Він не повинен дізнатися про вас, однозначно .
Поневолені здивовано дивилися в мої очі .Я тричі встигла пожалкувати, може я перегнула палицю і занадто владно говорю?
Головне, не піддати небезпеці невинних людей із-за моєї злості.
- Сьогодні ви владні привести себе в гідний стан та відпочити ,вам дадуть чисті речі ,гарячу їжу і тепле ліжко.
Не стала уточнювати з приводу смачної їжі ,адже наш повар -няня готувала огидно. Хай простять мене її руки. Щоб її не ображати, ми з'їдали все ,що та приготує ,але не обходилось від під'їдання фруктів. Інакше залишилися б зовсім голодними.
Няня ,так і я її називала ,була глухонімою і не дуже дружелюбною. На кухню мене не пускала і весь час злобно косилась, варто було з'явитися на горизонті. Інколи ,я залишалась навіть голодною, побоюючись отруїтися від її стряпні. Не уявляю ,як можна було таке готувати і годувати ,це знущання над людьми.
Як тільки Юноелла привела чистих гостей, я видали їм по дві монети наперед. Що ,якщо прийдеться втікати їм раніше і можливості розрахуватись в мене не буде? Так, я сміливо дозволила собі використати ці гроші без дозволу, мені все одно не влетить . Вже різниці не має ,більше покарань чи менше , що з того? Головне, що ці нещасні люди ,поклялись служити мені вірою і правдою , адже спочатку не могли повірити в мою щедрість,а потім довірились . Так захотілось зробити щось хороше для цих людей, набагато більше ніж монети ,тому запропонувала повечеряти разом.
Навіть не звертала на зауваження і протести подруги, що так не можна робити в цьому домі. Раби - це навіть не прислуги, щоб з ними сидіти за одним столом. А для мене ,людяність ніхто не відміняв, в якому б світі я не знаходились.
Де ще краще я б дізналася,як не за вечерею , наскільки дивовижна особа Монєль . Адже за 5 хвилин, вона знайшла підхід до старої няні на кухні. І сьогодні ми куштували справжній делікатес запеченої качки з фруктами. По очам було видно, що наші гості не вірять такій вдачі , як сьогодні,але щасливі і готові прислужити . Майже дружною компанією, за одним столом намагались шуткувати , розряджаючи ситуацію. Навіть старенька няня доєдналась ,до нашої компанії. Здавалось , це неможливо.
Втомлені ,але ситі, переповнені емоціями ,через годину розбрелися по своїм кімнатам. А на ранок здійснили мої задуми . Непомітно, день за днем ,на протязі неділі ,фортеця переверталася з ніг на голову і навпаки. Молодий парубок Едріс , виявився чудовим флористом. Він висаджував квіти в горщики, з'єднуючи різні види квітів, які купувала Юноелла по -моєму проханню. Ми прикрашали коридори , кімнати, різнотравними польовими квітами ,наповнюючи кожен куток життям. Засадили алеї і клумби,прибрали подвір'я від сухостою , відремонтували фонтан . Позбавились дикого плющу ,віддемонтували сарай ,та завели живність в виді домашньої птиці . І моєму здивуванню не було меж , коли побачила масштаб території. А вважала ,що ми знаходимось в скалі . Ні ,цей замок височів над поселенням і мав значну територію землі і лісу .
Пошкоджені меблі в замку ремонтував шкутульгавий ,старенький ,але спритний Юджеф. Неперевершений Сейт, плів килими вручну ,створюючи дивовижні малюнки -пейзажі. Ними ми і прикрашали підлогу. Як би я не злилась і хотіла помститися, використати старі килими не за призначенням цього будинку, не наважилась порушувати пам'ять господині .
Номі здоров'як, переставляв, міняв місцями важкі предмети та меблі по моєму задуму . Без нього б точно не справились з такою задачею . Нарешті ,я порушила в цьому домі не тільки спокій, змінила майже все на свій лад. Ото вже Редвольд буде шокований таким змінам власного комфорту. А чого не очікували всі ,так що , Лонтрест , виявився чудовим кувальником. Створив шедевральну лозу винограда, яку прикріпили вздовж сходів. Щоб все повернути на свої місця , Редвольду прийдеться пересічно попотіти. Тепер хай хоч лопне від злості, це тільки порадує мою душеньку.
Тепер кожен поверх світлювався не за допомогою старих закопчених смолоскипів , а гарних підсвічників. Зайві ,старі подушки і матраци набиті соломою знешкоджені, на їх місці Лонтрест замінив на пір'я по моєму проханню. На кріслах вже теплілись оброблені шкури лисиці ,біля каміну на підлозі в прихожій , ведмедя . Не вистачало келиха вина і вогню. Тим паче теплі дні закінчувались . Весь цей затишок в домі лиш оживив замок ,навіть шкода ,що все повернеться на круги своя. І всі старання коту під хвіст .
Так і пролетіло три неділі ,як один день . Тепер можна попити чай дружньою компанією біля каміну , підбити підсумки .
"Наближається " ,"Не сам ,готуйся !", "Два дні залишилось "
Я підскочила , розбиваючи чашку об підлогу .
-Ви чули ?- Стривожено запитала ,не взмозі заспокоїтись .
Сьорбання чаю припинилось .Гробова тиша напружено росла . Вся увага сконцентрувалась на мені ,а лиця рідних людей помрачніли .
-Чому ви не чуєте цей шепіт ?-Намагалась заспокоїти сама себе .
Так я вперше про нього заговорила .Юноелла сміливо взяла мої руки в свої ,зупиняючи тремтіння .
-Що ти чула?-Тривожно запитала .
Вони відчули ,не потрібно було і переказувати . Голоси попередили ...
-Ось і все.
Опустила руки .Комок в горлі застряг і давно відрепетовані слова прощання не змогла вимовити .
Обвела теплим поглядом кожного з вдячністю .
-Ми залишаємось з тобою ,щоб не сталося .-Почав Номи.
-Ні!-Крикнула холодно .-Ви вільні ,як домовлялись ! Він близько і не пробачить. Не дозволю ,щоб вам нашкодили із-за мене. Часу мало. Юноелла ,розрахуйся з друзями ,як обіцяли .
Так сумно і самотньо ще не було.
-Будьте вільними і за мене теж.
Не взмозі тримати сльози, залишила друзів наодинці. Я даю їм можливість тихо піти, тим часом сама закрилась в кімнаті ,не пускаючи до себе навіть Юноеллу. Скляний погляд в нічну далечінь трепеще і так не стійкі нерви,а сльози омивають щічки. Він повертається . Так рано, так швидко. Чому не загинув в бою ? Чому не залишився там ,ще хоч на одну неділю? Чому зараз, коли в мене з'явились справжні друзі в цьому світі?
Не пам'ятаю,коли Юноелла сповістила , що господар прибув? За два дні усамітнення ,що провела в закритій кімнаті, була рада почути голос подруги, але розчарована новинам. Дівчина була така щаслива, чого я не могла з нею розділити . Мені не вистачило два дні, морально підготуватися до зустрічі з ним. Що ж ,заплела туго волосся в косу до сідниць. Одягла легку , темно сіру сукню , які подруга позичила для прибирання . Навмисно вибрала найстрогіше з закритим декольте під горло,довгим рукавом та спідницею в підлогу. Наряд монахині, щоб не викликати сексуальний потяг у протилежної статі , тим паче у Редвольда. Готова до найстрогішого вироку, вдягнула чешки ,щоб швидко втікати, якщо знадобиться .
-Час спускатись !- Вмовляла себе.
Якщо чесно ,я не збиралась одягати сукню сьогодні, адже проходила майже місяць в чоловічому костюмі і було комфортно. Але сьогодні мабуть настрій викликати відразу до себе ,скупим одягом та втомленим видом.
Варто було вийти з кімнати і спуститись на декілька кроків вниз, вибір сукні вже не здався мені таким підходящим. Зараз тканина обтягнула талію і підкреслила вигини . За одну хвилину 100 разів подумала ,можливо варто переодягнутись? Вже звикла ,що мені часто говорили ,моя манера одягатися недопустима для жінок цього світу. То сьогодні постаралася чи перестаралася ?Кожна сходинка виявилась каторжною, ноги підкошувались, дихання наче у загнаного коня.
- Вже не очікував твоєї появи .
Очі в очі. Світ зупинився. Сміливості і так не було ,так ще зовсім вибило ,залишаючи ганебне розчарування .
Не відриваючи погляду один від одного ,стояли на відстані декілька кроків . Він на порозі дверей ,я на останній сходинці.
Ось , його насуплений погляд змусив забути своє ім'я . Але згодом він перший відвів погляд ,розглядаючи приміщення. Через хвилину , поковиляв в мою сторону. Точно не сподобалось ,що побачив.
-На яку реакцію розраховувала ?
Неочікувано чоловік підійшов занадто близько . Коли підняв руку в мою сторону ,приготувалась до гіршого ,заплюснула очі . Схопив міцно за волосся притягуючи до себе ,щоб заритись в шию ?Вдихнув глибоко носом ,смакуючи мій запах . Другою рукою притягнув за талію до свого тіла ,стискаючи в обіймах.
-Стій тихо!-Наказав.
У подиві стояла ,як статуя ,поки не почула шуршання біля входу .
Відкривши очі ,побачила товпу солдатів ,вони зацікавлено розглядали ситуацію. Як так? Де злість ? Де ярість тирана? Можливо соромно проявити злість на людях?Хоча , кого виправдовую ? Срочно потрібен план Б.
Чудом вирвалась з обіймів і направилась впевнено до солдат .
-Вам не дозволено входити в дім . Чи ви не знаєте правил ? -Повна тиша.-То може вас варто покарати за наглість ?
Та що не так? Чому дозволяє мені вказувати ,що можна ,що ні? Чому не забороняє ?
Через секунду мій погляд впав на брудний одяг і сухі плями крові на рубахах в чорному бруді . Цей запах чудово знайомий . По серцю різануло лезом. Дуже спокійно добавила :
- Поки не приведете себе до ладу в купелі ,не можу розмістити вас в кімнати.
Прокинувся голос поклику. Не пам'ятаю все ,але знаю чітко , професію з людини нікуди не діти ,навіть якщо амнезія . Руки так і зачесались зайнятись улюбленою справою. Приємні короткі спогади промайнули ,наводячи сум за домівкою .
Чоловіки перестали штовхатися , здивовано споглядаючи на мене,напевно очікували ще якоїсь дурні . Нарешті почула голос командира .
-Чи не чули, що сказали ? Поблизу ріка ,омийтесь там .
Солдати схвально махнули головою ,починаючи залишати нас на одинці.
Намагалась порушити всі кордони дозволеного і недозволеного. Все в пусту.
Кроки наближались до спини . Ось ,зараз ,смерть вже близько . Чоловіча рука ледь доторкнулась до талії ,а губи поцілували макушку голови .
-Чекаю пояснення , хто вони такі ,що сміливо стоять за тобою .-Розгубилась .-Повернусь ,чекаю звіт .
Голос спокійний ,врівноважений ,хотілось запищати,нерви так і здають .
Повернула голову і ледь не впала .
-Ні.-Шепотіла злякано .-Ні .
Зрадники ! Як тепер злити Редвольда ? Як виправдати друзів ,врятувати їх від покарання ?
Невже мало заплатила?
Не звернула увагу ,як господар пішов . Залишивши нас на одинці . Я ж все продумала .
-Чому? -Заскиглила .
-Нам не потрібна вільна без тебе . В ній не має нашої подруги .-Шокувала Монєль .-Ми будемо тебе відстоювати і захищати . Готові служити вірою і правдою.
- Дурні ,як тепер його злити ,якщо ви в небезпеці ?
Так! Ми оглядали кожну з кімнат. Шок! Мене просто паралізував шок, від виду стану кімнат. Вони безнадійно покинуті ,як я . Брудні і пильні ,зморені самотністю. Дивовижно ,захотілось, щось зробити для цих покинутих куточків . Оживити цей морок і освітлити .
Що ж ,я так розумію,часу в мене вільного достатньо ,моя любов до чистоти займе багато сил і зусиль , треба його використати з користю. В такому випадку, в мене буде можливість вивчити потрібну інформацію для втечі . Доречі ,завдяки прочитаним книгам, тут точно повинна бути кімната синьої бороди в ,яку не можна заходити. І саме в неї повинна знаходитися потаємна кімната виходу на волю .
Перший пункт у моєму назріваючому плані ,буде продуманий хід виходу з території. Для цього потрібно знати,куди направлятись ,бігти і ховатись. На мій подив ,в замку -фортеці було три поверхи на висотній скалі над поселенням. Щоб тільки оглянути пам'ятки території ,знадобилось два дні. По вечорам так втомлювалась ,що не подумала познайомитися з мешканцями будинку. Так намагалась запам'ятати кожен куточок,кожну свердловину ,що знехтувала людьми ,які інколи з'явилися на моєму шляху.
Чого не очікувала служниця ,що запрошу її відпочити разом. Ми валялись на ліжку ,хохочуши над прийдешнім днем . Ця дівчинка помітила мою щирість і доброту і чудово зрозуміла ,що в мене становище не краще за її. І,так ,ми знайшли спільні інтереси,так що подружились . Зі мною може бути легко і просто.
-Юноелла ,чому ти мне не познайомила з персоналом будинку . Я не проти подружитись з мешканцями.
-Те ,це... -Дівчина завагалась з відповіддю.- Крім мене ,кухарки ,двірника, ніхто не сміє працювати у господаря.
Ну звичайно мої брови поповзли вгору . А от від слів кухарка мій шлунок чутно зашумім . Адже за ці дні дуже мало їла .
-Чому.-Запитала .
-Коли померла головна господиня дому ,-розумію мати Редвольда,- господар дав вільну бажаючим. Всі покинули володіння .
Ну да ,гріх не використати можливість ,я б сама втекла .
- Залишилась сама віддана старенька няня, його ні за що не покинула б.
-Як ти сюди потрапила? -Зрозуміла,вона тут з'явилась недавно .
- Мене хотіли стратити на площі. В той день я намагалась вкрасти свому господарю ліки. Він не міг купити із-за різкого банкрутства і поганого самопочуття . Він гарна людина і добра , ніколи мене не ображав ,навіть навчав писати . Я хотіла відплатити добром ,але втрапила в халепу. А господар Редвольд оцінив мою відданість і викупив . Він навіть оплатив ліки і лікування мого господаря ,дав гроші на відновлення .
-І в замін забрав тебе ,як плату, викуп?
-Звичайно ні. Мене відіслав мій господар як вдячність ,але мені ще й платять.
-Агу ,наче іграшку кидають з кутка в куток . Бери -не хочу . Цікаве життя.
Він напевно жорстоко відносився до слуг ,якщо всі повтікали ?
- Він ніколи не наказував просто так . Звичайно ,страх перед ним і повагу проявляють всі. Хоч на них прокляття і характер дай боже ,але господар Редвольд і його покійна матінка Міссі відрізнялись добротою від батька . Того боялись навіть ім'я вимовити .
-Думаю тут яблучко від яблуні далеко не впало. -З'язвила .
-Що це означає?
-Не важливо .-Розглядала стелю.
-Ви напевно думаєте , господар жорстокий з вами ?-Повергула голову до мене.
-А ні?- Відповіла поглядом на погляд .
-Він не може стримувати з вами свого дракона . Ми це всі відчуваємо ,а ти ні? Ти для нього ...-Здивувала мене Юноелла.
-Досить ! - Ярість зараз зруйнує всю мою милість і дружбу .- Закриваємо цю тему.
Спогади врізались в мою голову наче взривна бомба . Різко ,нагло ,без дозволу. Моя ,ти Моя -казав .
-Залиш мене !- Сердито викрикнула.
Юноелла перелякано підскочила з ліжка і вибігла з кімнати.
Картинка за картинкою пробігали спогади ,не в змозі їх зупинити ,зажала голову руками, розкачуючись . Невже це мої спогади? Як їх зупинити ? Ненавиджу себе!
Я відчуваю его дотики на собі . Наш подих і порив один до одного .
-Припиніть це !-Закричала .
Наскільки я в полоні? Адже ніхто мене не відпустить ?
"Ні ,не відпустить ,ти його власність " . Знову ці голоси скрізь і ніде .
-Чого б мене просто не залишити в спокої ?
"ти сама чула ,як він тобі говорив ,що не відпустить ."
-Згиньте,-кричала в пустоту ,-досить мене лякати !
Голоси замовкли , згодом напруга спадала .
-Я так зійду з розуму !-Розкачувалась зі сторони в сторону.
Так, він не був зі мною більше грубим ,але й вибору не залишав . Я не хочу про нього думати ,пам'ятати . Він не залишав надій ,але доводив до безумства. Я просто мрію помститися йому за це . Те, що зробив зі мною ,не спускають з рук . Треба заспокоїтись ,щоб не з'явилась стадія шизофренії . Мабуть від удару в літаку ,в мене проявляються галюцинації в виді голосів . Вдих -видих. Спробую прикинутись і підіграти ,а потім втікти ,тільки так . Тримайся дівчинко ,тримайся . Втома переважила і я звалилась на підлогу в куточок.
Ранок розпочався активний . Гарний настрій навіть не зіпсувала ниюча спина від твердої ,холодної підлоги . Покликавши Юноеллу, не втрачаючи часу , приступили до генерального прибирання . Ми драїли на совість , лише на одну кімнату потратили цілий день, вимиваючи кожен сантиметр. Кардіо відпочиває. Настільки жваво захопились ,не помітили, як стемніло.
-При огляді вчора ,не звернула уваги ,наскільки вінтажна, ручна робота ліжка ,тумби ,дверей . Але, чому не закриті шторами вікна ? Чому стільки покинутих речей ?
-Раніше тут вирувало життя . Господарка часто приймала гостей ,і проводили частування . Але від остраху ,що господар розгнівається, на вікнах ніколи не висіла тканина ,всі слідкували ,щоб вчасно вилитіти з кімнат
- За ким слідкували ? Вилитіти ? Але його давно не має в живих. Чого боятися ?
-Прокляття .
-Чого?- Здивувалась ,але зрозуміла,розмова себе вичерпала .
На наступний день,ми натрапили в іншій кімнаті на сундук з монетами. По їх міркам ,як пояснила Юноелла ,одна монета -один раб. В цьому світі таки рабство існує . А наповнення сундука допомогло б викупити ціле поселення. То я в ньому теж полонена чи рабиня ?
Але це квіточки ,та ось ,коли дівчину понесло розповісти про устави ,звичаї країни ,ще про якихось драконів порозповідала ,я ледь свідомість не втратила .
-Виходить ,ви багаті на різні раси ? Дракони ,вовки ,тьма?
Голова шла кругом від інформації,але прийшлось її прийняти ,щоб вижити .
-Така ,такий наш світ .
До прибирати я не змогла . Голодна ,стомлена ,шокована ледь дотягнула ноги до кімнати,впала на ліжечко і прокинулась на третій день .
-Юноелла! Для такого замку потрібні додаткові руки . Елементарно , перетягнути важкі меблі . І величезні килими в кладовій безнадійно покинуті ,а такі гарні потрібно вибити від пилу . Треба їх використати. Двом дівчаткам не по силам справитись . Доречі ,чому всі килими в кладовій ,а не на підлозі ?
- Все ,що було куплено руками жінки ,господині ,після смерті викидають . Але ,це правило напевно порушили ,або не було часу викинути . Килими не для підлоги ,вони потрібні накривати ліжка .
-То це пам'ять ? Використовували ,як покривала ? В мене для них інше призначення .
-Де б нам взяти чоловічі руки ?
-Ви що ,ніхто не осмілиться ,крім рабів .
-А тут докладніше .- Придвинулась блище до дівчини .
-Крім куплених рабів ,без дозволу господаря ,ніхто і чоловічої ноги не має права переступити поріг . Інакше зрада. Це закон кожної оселі .
Тут то до мене завітала ідейка. Я так мріяла про помсту ,що захотілось втрутитись в особистий простір ,як зробив зі мною. Тут я і порушу його спокій. Заберу щось його особисте ,спогади ,порушу правила і помщусь хоч так.
Розчарувалась ,коли взявши декілька монет і дівчину ,спробувала вийти з замку . Як шандарахнуло мене, відкидною хвилею ,передумала одразу про втечу .
-Що коїться ,-терла п'яту точку,-що за хрінь ?
Мене відкинуло на пару кроків назад ,але якась сила не дозволила пошкодитись . Злегка приземлилась на сідниці.
-Це магічне заклинання.-Перелякано піднімала мене Юноелла з підлоги.
-Яке ще дідько заклинання ?
-Не випускати вас з замку .-Прошепотіла .
-Ось як ?- Злилась .
Щодо магії і чарів сумніваюсь ,але перевіряти на собі ще раз не хотілось більше. Після довгих вмовлянь ,дівчина відправилась купувати рабів сама . Як це не звучить смішно ,нажаль.
Поки служниці не було ,маялась по прихожій від нервування. Ходила по колу ,ламала руки до болю ,щоб заспокоїтись . Вже стемніло ,а дівчини все не ма.
-Дідько ! Це було повною дурнею ,послати молоду дівчину з купою грошей . Що ,якщо з нею щось сталось по дорозі ? А може втекла з п'ятьма монетами ? Такий скарб ,дозволить жити довго без роботи.
Відкрились вхідні двері ,повернула голову і нарешті посмішка на моєму лиці засіяла від пологшення. Не стримала свої емоції ,підбігла і обняла подругу .
-Господиня ,що ви ?-Сміялась в відповідь .
-Не називай мене так . Просто Міра ,Мирослава.
Я зрозуміла ,що за ці декілька днів прив'язалась до дівчини ,боялась її втратити зараз . Вона єдина безкорисно зі мною спілкується. Вона була єдиним другом для мене . Не витримала і розплакалась .
-Міра ,що ви ,не плачте .Вибачте ,запізнилась .
Причин для сліз було багато ,але ніхто про це не дізнається . Я тут самотня ,і мені потрібна підтримка ,хоч вона і віддана свому господарю.
-Чого так довго ?- Нарешті відліпла від дівчини.
-Міра ,вибачте мене ,я не думала ,що будете так за мене хвилюватись .-Винувато погладила мене по плечу .
- Все гаразд. Головне з тобою нічого не трапилось.
Через хвилинку привела себе в гідний стан . Юноелла продовжувала вибачатись ,поки не перевела увагу на незнайомі лиця . Перед нами стояли стомлені ,брудні ,голодні шість рабів. П'ять чоловіків різного віку. Від шістнадцяти до п'ятидесяти і жіночка років сорока. Брудні лахміття звисали і смерділи. Руки в кровавих мозолях ,очі опущені в підлогу . Мені стало страшенно страшно виходити на межі замку ,що там роблять з людьми ,як тільки відпустила подругу ? Хто зна ,які там правила і я можу опинитись в кандалах. Хоча ,чому дивуюсь ,мене саму полонили двіччі.
-З цього дня ,-намагалась говорити переконливо- ,ви більше не раби .
З цієї секунди ви друзі , вас ніхто не буде карати і примушувати. Мені потрібна ваша допомога, навести тут ідеальний порядок чи повний безлад в найближчий час, а після того, ви вільні . У вас буде можливість будувати своє життя ,як заманеться. Скористайтеся таким шансом. Поки не повернувся господар цього замку, я не буду забороняти займатися улюбленою справою в вільний час . Але ,якщо ми не встигнемо зробити заплановане і господар повернеться завчасно ,нам з вами не пощастить . Він не повинен дізнатися про вас, однозначно .
Поневолені здивовано дивилися в мої очі .Я тричі встигла пожалкувати, може я перегнула палицю і занадто владно говорю?
Головне, не піддати небезпеці невинних людей із-за моєї злості.
- Сьогодні ви владні привести себе в гідний стан та відпочити ,вам дадуть чисті речі ,гарячу їжу і тепле ліжко.
Не стала уточнювати з приводу смачної їжі ,адже наш повар -няня готувала огидно. Хай простять мене її руки. Щоб її не ображати, ми з'їдали все ,що та приготує ,але не обходилось від під'їдання фруктів. Інакше залишилися б зовсім голодними.
Няня ,так і я її називала ,була глухонімою і не дуже дружелюбною. На кухню мене не пускала і весь час злобно косилась, варто було з'явитися на горизонті. Інколи ,я залишалась навіть голодною, побоюючись отруїтися від її стряпні. Не уявляю ,як можна було таке готувати і годувати ,це знущання над людьми.
Як тільки Юноелла привела чистих гостей, я видали їм по дві монети наперед. Що ,якщо прийдеться втікати їм раніше і можливості розрахуватись в мене не буде? Так, я сміливо дозволила собі використати ці гроші без дозволу, мені все одно не влетить . Вже різниці не має ,більше покарань чи менше , що з того? Головне, що ці нещасні люди ,поклялись служити мені вірою і правдою , адже спочатку не могли повірити в мою щедрість,а потім довірились . Так захотілось зробити щось хороше для цих людей, набагато більше ніж монети ,тому запропонувала повечеряти разом.
Навіть не звертала на зауваження і протести подруги, що так не можна робити в цьому домі. Раби - це навіть не прислуги, щоб з ними сидіти за одним столом. А для мене ,людяність ніхто не відміняв, в якому б світі я не знаходились.
Де ще краще я б дізналася,як не за вечерею , наскільки дивовижна особа Монєль . Адже за 5 хвилин, вона знайшла підхід до старої няні на кухні. І сьогодні ми куштували справжній делікатес запеченої качки з фруктами. По очам було видно, що наші гості не вірять такій вдачі , як сьогодні,але щасливі і готові прислужити . Майже дружною компанією, за одним столом намагались шуткувати , розряджаючи ситуацію. Навіть старенька няня доєдналась ,до нашої компанії. Здавалось , це неможливо.
Втомлені ,але ситі, переповнені емоціями ,через годину розбрелися по своїм кімнатам. А на ранок здійснили мої задуми . Непомітно, день за днем ,на протязі неділі ,фортеця переверталася з ніг на голову і навпаки. Молодий парубок Едріс , виявився чудовим флористом. Він висаджував квіти в горщики, з'єднуючи різні види квітів, які купувала Юноелла по -моєму проханню. Ми прикрашали коридори , кімнати, різнотравними польовими квітами ,наповнюючи кожен куток життям. Засадили алеї і клумби,прибрали подвір'я від сухостою , відремонтували фонтан . Позбавились дикого плющу ,віддемонтували сарай ,та завели живність в виді домашньої птиці . І моєму здивуванню не було меж , коли побачила масштаб території. А вважала ,що ми знаходимось в скалі . Ні ,цей замок височів над поселенням і мав значну територію землі і лісу .
Пошкоджені меблі в замку ремонтував шкутульгавий ,старенький ,але спритний Юджеф. Неперевершений Сейт, плів килими вручну ,створюючи дивовижні малюнки -пейзажі. Ними ми і прикрашали підлогу. Як би я не злилась і хотіла помститися, використати старі килими не за призначенням цього будинку, не наважилась порушувати пам'ять господині .
Номі здоров'як, переставляв, міняв місцями важкі предмети та меблі по моєму задуму . Без нього б точно не справились з такою задачею . Нарешті ,я порушила в цьому домі не тільки спокій, змінила майже все на свій лад. Ото вже Редвольд буде шокований таким змінам власного комфорту. А чого не очікували всі ,так що , Лонтрест , виявився чудовим кувальником. Створив шедевральну лозу винограда, яку прикріпили вздовж сходів. Щоб все повернути на свої місця , Редвольду прийдеться пересічно попотіти. Тепер хай хоч лопне від злості, це тільки порадує мою душеньку.
Тепер кожен поверх світлювався не за допомогою старих закопчених смолоскипів , а гарних підсвічників. Зайві ,старі подушки і матраци набиті соломою знешкоджені, на їх місці Лонтрест замінив на пір'я по моєму проханню. На кріслах вже теплілись оброблені шкури лисиці ,біля каміну на підлозі в прихожій , ведмедя . Не вистачало келиха вина і вогню. Тим паче теплі дні закінчувались . Весь цей затишок в домі лиш оживив замок ,навіть шкода ,що все повернеться на круги своя. І всі старання коту під хвіст .
Так і пролетіло три неділі ,як один день . Тепер можна попити чай дружньою компанією біля каміну , підбити підсумки .
"Наближається " ,"Не сам ,готуйся !", "Два дні залишилось "
Я підскочила , розбиваючи чашку об підлогу .
-Ви чули ?- Стривожено запитала ,не взмозі заспокоїтись .
Сьорбання чаю припинилось .Гробова тиша напружено росла . Вся увага сконцентрувалась на мені ,а лиця рідних людей помрачніли .
-Чому ви не чуєте цей шепіт ?-Намагалась заспокоїти сама себе .
Так я вперше про нього заговорила .Юноелла сміливо взяла мої руки в свої ,зупиняючи тремтіння .
-Що ти чула?-Тривожно запитала .
Вони відчули ,не потрібно було і переказувати . Голоси попередили ...
-Ось і все.
Опустила руки .Комок в горлі застряг і давно відрепетовані слова прощання не змогла вимовити .
Обвела теплим поглядом кожного з вдячністю .
-Ми залишаємось з тобою ,щоб не сталося .-Почав Номи.
-Ні!-Крикнула холодно .-Ви вільні ,як домовлялись ! Він близько і не пробачить. Не дозволю ,щоб вам нашкодили із-за мене. Часу мало. Юноелла ,розрахуйся з друзями ,як обіцяли .
Так сумно і самотньо ще не було.
-Будьте вільними і за мене теж.
Не взмозі тримати сльози, залишила друзів наодинці. Я даю їм можливість тихо піти, тим часом сама закрилась в кімнаті ,не пускаючи до себе навіть Юноеллу. Скляний погляд в нічну далечінь трепеще і так не стійкі нерви,а сльози омивають щічки. Він повертається . Так рано, так швидко. Чому не загинув в бою ? Чому не залишився там ,ще хоч на одну неділю? Чому зараз, коли в мене з'явились справжні друзі в цьому світі?
Не пам'ятаю,коли Юноелла сповістила , що господар прибув? За два дні усамітнення ,що провела в закритій кімнаті, була рада почути голос подруги, але розчарована новинам. Дівчина була така щаслива, чого я не могла з нею розділити . Мені не вистачило два дні, морально підготуватися до зустрічі з ним. Що ж ,заплела туго волосся в косу до сідниць. Одягла легку , темно сіру сукню , які подруга позичила для прибирання . Навмисно вибрала найстрогіше з закритим декольте під горло,довгим рукавом та спідницею в підлогу. Наряд монахині, щоб не викликати сексуальний потяг у протилежної статі , тим паче у Редвольда. Готова до найстрогішого вироку, вдягнула чешки ,щоб швидко втікати, якщо знадобиться .
-Час спускатись !- Вмовляла себе.
Якщо чесно ,я не збиралась одягати сукню сьогодні, адже проходила майже місяць в чоловічому костюмі і було комфортно. Але сьогодні мабуть настрій викликати відразу до себе ,скупим одягом та втомленим видом.
Варто було вийти з кімнати і спуститись на декілька кроків вниз, вибір сукні вже не здався мені таким підходящим. Зараз тканина обтягнула талію і підкреслила вигини . За одну хвилину 100 разів подумала ,можливо варто переодягнутись? Вже звикла ,що мені часто говорили ,моя манера одягатися недопустима для жінок цього світу. То сьогодні постаралася чи перестаралася ?Кожна сходинка виявилась каторжною, ноги підкошувались, дихання наче у загнаного коня.
- Вже не очікував твоєї появи .
Очі в очі. Світ зупинився. Сміливості і так не було ,так ще зовсім вибило ,залишаючи ганебне розчарування .
Не відриваючи погляду один від одного ,стояли на відстані декілька кроків . Він на порозі дверей ,я на останній сходинці.
Ось , його насуплений погляд змусив забути своє ім'я . Але згодом він перший відвів погляд ,розглядаючи приміщення. Через хвилину , поковиляв в мою сторону. Точно не сподобалось ,що побачив.
-На яку реакцію розраховувала ?
Неочікувано чоловік підійшов занадто близько . Коли підняв руку в мою сторону ,приготувалась до гіршого ,заплюснула очі . Схопив міцно за волосся притягуючи до себе ,щоб заритись в шию ?Вдихнув глибоко носом ,смакуючи мій запах . Другою рукою притягнув за талію до свого тіла ,стискаючи в обіймах.
-Стій тихо!-Наказав.
У подиві стояла ,як статуя ,поки не почула шуршання біля входу .
Відкривши очі ,побачила товпу солдатів ,вони зацікавлено розглядали ситуацію. Як так? Де злість ? Де ярість тирана? Можливо соромно проявити злість на людях?Хоча , кого виправдовую ? Срочно потрібен план Б.
Чудом вирвалась з обіймів і направилась впевнено до солдат .
-Вам не дозволено входити в дім . Чи ви не знаєте правил ? -Повна тиша.-То може вас варто покарати за наглість ?
Та що не так? Чому дозволяє мені вказувати ,що можна ,що ні? Чому не забороняє ?
Через секунду мій погляд впав на брудний одяг і сухі плями крові на рубахах в чорному бруді . Цей запах чудово знайомий . По серцю різануло лезом. Дуже спокійно добавила :
- Поки не приведете себе до ладу в купелі ,не можу розмістити вас в кімнати.
Прокинувся голос поклику. Не пам'ятаю все ,але знаю чітко , професію з людини нікуди не діти ,навіть якщо амнезія . Руки так і зачесались зайнятись улюбленою справою. Приємні короткі спогади промайнули ,наводячи сум за домівкою .
Чоловіки перестали штовхатися , здивовано споглядаючи на мене,напевно очікували ще якоїсь дурні . Нарешті почула голос командира .
-Чи не чули, що сказали ? Поблизу ріка ,омийтесь там .
Солдати схвально махнули головою ,починаючи залишати нас на одинці.
Намагалась порушити всі кордони дозволеного і недозволеного. Все в пусту.
Кроки наближались до спини . Ось ,зараз ,смерть вже близько . Чоловіча рука ледь доторкнулась до талії ,а губи поцілували макушку голови .
-Чекаю пояснення , хто вони такі ,що сміливо стоять за тобою .-Розгубилась .-Повернусь ,чекаю звіт .
Голос спокійний ,врівноважений ,хотілось запищати,нерви так і здають .
Повернула голову і ледь не впала .
-Ні.-Шепотіла злякано .-Ні .
Зрадники ! Як тепер злити Редвольда ? Як виправдати друзів ,врятувати їх від покарання ?
Невже мало заплатила?
Не звернула увагу ,як господар пішов . Залишивши нас на одинці . Я ж все продумала .
-Чому? -Заскиглила .
-Нам не потрібна вільна без тебе . В ній не має нашої подруги .-Шокувала Монєль .-Ми будемо тебе відстоювати і захищати . Готові служити вірою і правдою.
- Дурні ,як тепер його злити ,якщо ви в небезпеці ?
З цієї секунди ви друзі , вас ніхто не буде карати і примушувати. Мені потрібна ваша допомога, навести тут ідеальний порядок чи повний безлад в найближчий час, а після того, ви вільні . У вас буде можливість будувати своє життя ,як заманеться. Скористайтеся таким шансом. Поки не повернувся господар цього замку, я не буду забороняти займатися улюбленою справою в вільний час . Але ,якщо ми не встигнемо зробити заплановане і господар повернеться завчасно ,нам з вами не пощастить . Він не повинен дізнатися про вас, однозначно .
Поневолені здивовано дивилися в мої очі .Я тричі встигла пожалкувати, може я перегнула палицю і занадто владно говорю?
Головне, не піддати небезпеці невинних людей із-за моєї злості.
- Сьогодні ви владні привести себе в гідний стан та відпочити ,вам дадуть чисті речі ,гарячу їжу і тепле ліжко.
Не стала уточнювати з приводу смачної їжі ,адже наш повар -няня готувала огидно. Хай простять мене її руки. Щоб її не ображати, ми з'їдали все ,що та приготує ,але не обходилось від під'їдання фруктів. Інакше залишилися б зовсім голодними.
Няня ,так і я її називала ,була глухонімою і не дуже дружелюбною. На кухню мене не пускала і весь час злобно косилась, варто було з'явитися на горизонті. Інколи ,я залишалась навіть голодною, побоюючись отруїтися від її стряпні. Не уявляю ,як можна було таке готувати і годувати ,це знущання над людьми.
Як тільки Юноелла привела чистих гостей, я видали їм по дві монети наперед. Що ,якщо прийдеться втікати їм раніше і можливості розрахуватись в мене не буде? Так, я сміливо дозволила собі використати ці гроші без дозволу, мені все одно не влетить . Вже різниці не має ,більше покарань чи менше , що з того? Головне, що ці нещасні люди ,поклялись служити мені вірою і правдою , адже спочатку не могли повірити в мою щедрість,а потім довірились . Так захотілось зробити щось хороше для цих людей, набагато більше ніж монети ,тому запропонувала повечеряти разом.
Навіть не звертала на зауваження і протести подруги, що так не можна робити в цьому домі. Раби - це навіть не прислуги, щоб з ними сидіти за одним столом. А для мене ,людяність ніхто не відміняв, в якому б світі я не знаходились.
Де ще краще я б дізналася,як не за вечерею , наскільки дивовижна особа Монєль . Адже за 5 хвилин, вона знайшла підхід до старої няні на кухні. І сьогодні ми куштували справжній делікатес запеченої качки з фруктами. По очам було видно, що наші гості не вірять такій вдачі , як сьогодні,але щасливі і готові прислужити . Майже дружною компанією, за одним столом намагались шуткувати , розряджаючи ситуацію. Навіть старенька няня доєдналась ,до нашої компанії. Здавалось , це неможливо.
Втомлені ,але ситі, переповнені емоціями ,через годину розбрелися по своїм кімнатам. А на ранок здійснили мої задуми . Непомітно, день за днем ,на протязі неділі ,фортеця переверталася з ніг на голову і навпаки. Молодий парубок Едріс , виявився чудовим флористом. Він висаджував квіти в горщики, з'єднуючи різні види квітів, які купувала Юноелла по -моєму проханню. Ми прикрашали коридори , кімнати, різнотравними польовими квітами ,наповнюючи кожен куток життям. Засадили алеї і клумби,прибрали подвір'я від сухостою , відремонтували фонтан . Позбавились дикого плющу ,віддемонтували сарай ,та завели живність в виді домашньої птиці . І моєму здивуванню не було меж , коли побачила масштаб території. А вважала ,що ми знаходимось в скалі . Ні ,цей замок височів над поселенням і мав значну територію землі і лісу .
Пошкоджені меблі в замку ремонтував шкутульгавий ,старенький ,але спритний Юджеф. Неперевершений Сейт, плів килими вручну ,створюючи дивовижні малюнки -пейзажі. Ними ми і прикрашали підлогу. Як би я не злилась і хотіла помститися, використати старі килими не за призначенням цього будинку, не наважилась порушувати пам'ять господині .
Номі здоров'як, переставляв, міняв місцями важкі предмети та меблі по моєму задуму . Без нього б точно не справились з такою задачею . Нарешті ,я порушила в цьому домі не тільки спокій, змінила майже все на свій лад. Ото вже Редвольд буде шокований таким змінам власного комфорту. А чого не очікували всі ,так що , Лонтрест , виявився чудовим кувальником. Створив шедевральну лозу винограда, яку прикріпили вздовж сходів. Щоб все повернути на свої місця , Редвольду прийдеться пересічно попотіти. Тепер хай хоч лопне від злості, це тільки порадує мою душеньку.
Тепер кожен поверх світлювався не за допомогою старих закопчених смолоскипів , а гарних підсвічників. Зайві ,старі подушки і матраци набиті соломою знешкоджені, на їх місці Лонтрест замінив на пір'я по моєму проханню. На кріслах вже теплілись оброблені шкури лисиці ,біля каміну на підлозі в прихожій , ведмедя . Не вистачало келиха вина і вогню. Тим паче теплі дні закінчувались . Весь цей затишок в домі лиш оживив замок ,навіть шкода ,що все повернеться на круги своя. І всі старання коту під хвіст .
Так і пролетіло три неділі ,як один день . Тепер можна попити чай дружньою компанією біля каміну , підбити підсумки .
"Наближається " ,"Не сам ,готуйся !", "Два дні залишилось "
Я підскочила , розбиваючи чашку об підлогу .
-Ви чули ?- Стривожено запитала ,не взмозі заспокоїтись .
Сьорбання чаю припинилось .Гробова тиша напружено росла . Вся увага сконцентрувалась на мені ,а лиця рідних людей помрачніли .
-Чому ви не чуєте цей шепіт ?-Намагалась заспокоїти сама себе .
Так я вперше про нього заговорила .Юноелла сміливо взяла мої руки в свої ,зупиняючи тремтіння .
-Що ти чула?-Тривожно запитала .
Вони відчули ,не потрібно було і переказувати . Голоси попередили ...
-Ось і все.
Опустила руки .Комок в горлі застряг і давно відрепетовані слова прощання не змогла вимовити .
Обвела теплим поглядом кожного з вдячністю .
-Ми залишаємось з тобою ,щоб не сталося .-Почав Номи.
-Ні!-Крикнула холодно .-Ви вільні ,як домовлялись ! Він близько і не пробачить. Не дозволю ,щоб вам нашкодили із-за мене. Часу мало. Юноелла ,розрахуйся з друзями ,як обіцяли .
Так сумно і самотньо ще не було.
-Будьте вільними і за мене теж.
Не взмозі тримати сльози, залишила друзів наодинці. Я даю їм можливість тихо піти, тим часом сама закрилась в кімнаті ,не пускаючи до себе навіть Юноеллу. Скляний погляд в нічну далечінь трепеще і так не стійкі нерви,а сльози омивають щічки. Він повертається . Так рано, так швидко. Чому не загинув в бою ? Чому не залишився там ,ще хоч на одну неділю? Чому зараз, коли в мене з'явились справжні друзі в цьому світі?
Не пам'ятаю,коли Юноелла сповістила , що господар прибув? За два дні усамітнення ,що провела в закритій кімнаті, була рада почути голос подруги, але розчарована новинам. Дівчина була така щаслива, чого я не могла з нею розділити . Мені не вистачило два дні, морально підготуватися до зустрічі з ним. Що ж ,заплела туго волосся в косу до сідниць. Одягла легку , темно сіру сукню , які подруга позичила для прибирання . Навмисно вибрала найстрогіше з закритим декольте під горло,довгим рукавом та спідницею в підлогу. Наряд монахині, щоб не викликати сексуальний потяг у протилежної статі , тим паче у Редвольда. Готова до найстрогішого вироку, вдягнула чешки ,щоб швидко втікати, якщо знадобиться .
-Час спускатись !- Вмовляла себе.
Якщо чесно ,я не збиралась одягати сукню сьогодні, адже проходила майже місяць в чоловічому костюмі і було комфортно. Але сьогодні мабуть настрій викликати відразу до себе ,скупим одягом та втомленим видом.
Варто було вийти з кімнати і спуститись на декілька кроків вниз, вибір сукні вже не здався мені таким підходящим. Зараз тканина обтягнула талію і підкреслила вигини . За одну хвилину 100 разів подумала ,можливо варто переодягнутись? Вже звикла ,що мені часто говорили ,моя манера одягатися недопустима для жінок цього світу. То сьогодні постаралася чи перестаралася ?Кожна сходинка виявилась каторжною, ноги підкошувались, дихання наче у загнаного коня.
- Вже не очікував твоєї появи .
Очі в очі. Світ зупинився. Сміливості і так не було ,так ще зовсім вибило ,залишаючи ганебне розчарування .
Не відриваючи погляду один від одного ,стояли на відстані декілька кроків . Він на порозі дверей ,я на останній сходинці.
Ось , його насуплений погляд змусив забути своє ім'я . Але згодом він перший відвів погляд ,розглядаючи приміщення. Через хвилину , поковиляв в мою сторону. Точно не сподобалось ,що побачив.
-На яку реакцію розраховувала ?
Неочікувано чоловік підійшов занадто близько . Коли підняв руку в мою сторону ,приготувалась до гіршого ,заплюснула очі . Схопив міцно за волосся притягуючи до себе ,щоб заритись в шию ?Вдихнув глибоко носом ,смакуючи мій запах . Другою рукою притягнув за талію до свого тіла ,стискаючи в обіймах.
-Стій тихо!-Наказав.
У подиві стояла ,як статуя ,поки не почула шуршання біля входу .
Відкривши очі ,побачила товпу солдатів ,вони зацікавлено розглядали ситуацію. Як так? Де злість ? Де ярість тирана? Можливо соромно проявити злість на людях?Хоча , кого виправдовую ? Срочно потрібен план Б.
Чудом вирвалась з обіймів і направилась впевнено до солдат .
-Вам не дозволено входити в дім . Чи ви не знаєте правил ? -Повна тиша.-То може вас варто покарати за наглість ?
Та що не так? Чому дозволяє мені вказувати ,що можна ,що ні? Чому не забороняє ?
Через секунду мій погляд впав на брудний одяг і сухі плями крові на рубахах в чорному бруді . Цей запах чудово знайомий . По серцю різануло лезом. Дуже спокійно добавила :
- Поки не приведете себе до ладу в купелі ,не можу розмістити вас в кімнати.
Прокинувся голос поклику. Не пам'ятаю все ,але знаю чітко , професію з людини нікуди не діти ,навіть якщо амнезія . Руки так і зачесались зайнятись улюбленою справою. Приємні короткі спогади промайнули ,наводячи сум за домівкою .
Чоловіки перестали штовхатися , здивовано споглядаючи на мене,напевно очікували ще якоїсь дурні . Нарешті почула голос командира .
-Чи не чули, що сказали ? Поблизу ріка ,омийтесь там .
Солдати схвально махнули головою ,починаючи залишати нас на одинці.
Намагалась порушити всі кордони дозволеного і недозволеного. Все в пусту.
Кроки наближались до спини . Ось ,зараз ,смерть вже близько . Чоловіча рука ледь доторкнулась до талії ,а губи поцілували макушку голови .
-Чекаю пояснення , хто вони такі ,що сміливо стоять за тобою .-Розгубилась .-Повернусь ,чекаю звіт .
Голос спокійний ,врівноважений ,хотілось запищати,нерви так і здають .
Повернула голову і ледь не впала .
-Ні.-Шепотіла злякано .-Ні .
Зрадники ! Як тепер злити Редвольда ? Як виправдати друзів ,врятувати їх від покарання ?
Невже мало заплатила?
Не звернула увагу ,як господар пішов . Залишивши нас на одинці . Я ж все продумала .
-Чому? -Заскиглила .
-Нам не потрібна вільна без тебе . В ній не має нашої подруги .-Шокувала Монєль .-Ми будемо тебе відстоювати і захищати . Готові служити вірою і правдою.
- Дурні ,як тепер його злити ,якщо ви в небезпеці ?
Коментарі