-Гаразд ,до діла. -Нервово потерла руки. 
-Я підготую тобі одяг. 
-Сьогодні  вдягну чоловічий .
-Знову? Намагаєшся викликати у господаря відразу?-Осміліла подруга .
- Так відчуваю себе впевненіше .-Відверто відповіла.
Через декілька хвилин , прийняла швидкий душ.  Добре ,що і туалет тут присуній ,не потрібно бігати на двір .  Переодягнулась і   послідувала  за дівчиною.
На першому поверсі ,біля каміну з келихом в руці , стояли чоловіки  ,розмовляли. Величезні  ,мужні воїни. Про їх статус говорив одяг ,зачіска ,стійка . Редвольд мов відчув мою   появу , повернувся  і завмер . Супроводжував  здивованим  поглядом ,але не вимовив  ні слова.  Боже, що з  ним таке?! Він не зводить з мене очей. На декілька секунд затримала на ньому погляд  , потім покірно опустила свої очі і дуже швидко спустилась  по сходах . Моя покірність і  боязкість ніяк не вписувалася в плани ,але з моєю появою всі замовкли і їх  спостереження виводило з рівноваги  , напруга росла . Стало лячно  ,тіло тряслось  ,мізки вимкнулись  .  Чудово розуміла ,що потрібно хутчіш  звідси тікати.
Хворобливим зусиллям прогнала в собі боязкість ,щоб витримати  пропалюючі погляди.  На останній сходинці вилетіла з будівлі пулею . Слабачка!  Притиснулась до стіни спиною не взмозі зупинити серцебиття.
-Міра? 
-Закрий ці кляті двері !
Подруга швидко виконала наказ . 
-Треба взяти себе в руки. -Сказала сама собі .
- Ти і справді викликала фурор.-Сміялась Юноелла.
-Ох ,думала провалюсь під землю.-Відверто поділилась .- Спокій тільки снився. Гаразд.  


Приклала силу силену ,щоб відірватись від опори .
-Рухаємось далі . - Підійшла до пораненого. 


Все необхідне друзі вже підготували, лиш очікували вказівок.  Тож, час пролетів швидко . 
Хоч цей раз поранених мало , дуже в важкому стані перебували . Розпорені брюшні органи ,відірвані кінцівки... Попотіли всі  .


Сильна рука привично  схопила і потягнула , я вже не пручалась . На цей раз я шла самостійно і безслівно.  Опинившись в знайомому місці і обіймах ,сміливість покинула чат. 
-Ти сьогодні чарівна .

Сьогодні ніхто не квапив мене . Просто стояв поруч ,тримаючи за руку переплітаючи наші пальці.
-Дозволь зняти з тебе цей... Одяг.
Питає? Мені не здалось? Не кидає грубо в воду,не розриває одним рухом  одяг ?
-Я...Я ... Сама. Дякую.-Розгубилась.
Слова наче застрягли в горлі .

 Редвольд уважно слідкував за моїми  невмілими рухами . Адже, самі надскладні операції вмію робити , накладати ідеально - не помітний шов вмію ,а не вмію розстібнути гудзик на  сорочці. Жахіття!

 Повільно ,одна за одною  дійшла до середини ,зосередившись на дурних кружляшках. Відчуваю поруч гарячий подих і пильний погляд . Вологе  повітря і прохолода, викликають додаткові мурахи ,особливо ,коли  нарешті позбулася  захисту . Тут не носять нижньої білизни зовсім ,про що дуже зараз  пожалкувала .
Від збудженого, чоловічого  рику по тілу пронеслись тисячі крихітних електричних розрядів.  Голова закрутилася від збудження .
-Ти мене навмисно зваблюєш ?
Хриплий голос змусив подивитись на власника питання . Відірвати погляд не можливо. Гарний .

Грубі пальці прокладали доріжку від лодоні до плеча. Ніжна ,томна ласка . Наш подих змішався .


- Я багато зустрічав жінок на свій вік ,але ні одна не гідна твоєї краси . Ні одна не пахне ,як ти  .Ні в одної не має такого вогняного волосся і ніжної шкіри .- Вже шепоче над вухом.
-Довірся мені ,моя крихітко .-Запронував руку .


Розум поплив остаточно .
– Готова? – несподівано  запитав.

– Так. – Розсіяно  відповіла напрягаючись.
Перше, що  відчула ,  ніжний дотик тильної сторони  долоні по щоці .  А потім він взяв мою руку ніжно ,і акуратно закріпив  пальці в замок.
Якби  я тільки знала, що  трапиться  сьогодні, то ні за що не взяла б його руку. 
Лице горіло, мов вугілля на мангалі.  Ми підійшли до глибокого водоємного басейну і страх миттєво пробрався під шкіру  .  Я дуже втомлена сьогодні ,щоб боротись зі страхами , правда. Потрібен план втечі , негайно!


Що він зробив зі мною ? Кожен його рух стає залежністю . Тільки зранку ненавиділа , а зараз ні ?!Цілий день не могла позбавитись відчуття голоду  до цього  збоченця .
-Зізнайся ,що відчуваєш до мене потяг не меньше ніж я до тебе ? - Стояв  близько до мене .
З глузду з'їхав,таке запитувати ?
-Скажи це ,Міра. -Шепотів мов диявол. 
З кожною секундою напруга внизу живота росла .  Завдяки його руці  ще тримаюсь на ногах. Напевно безглуздо і смішно  вхопилась за ворога ?
-Занадто жорстоко. -Мямлю.

Він закрив мій рот поцілунком , підтверджуючи свої слова .

Я відчула  прилив  всепоглинаючої пристрасті, нестриманого  бажання . Я його хотіла прямо в цю  хвилину ,як ніколи .
- Не тут .  Благаю .- Ледь промовила .
Потрібно терміново покинути це місце ,поки не затягнув в воду. -Ходімо в кімнату . -Задихалась після поцілунку в міцних обіймах .

 Редвольд зняв свою сорочку і одягнув на мене ,погоджуючись .


Ми ввійшли в його кімнату і відразу наші губи з'єднались  в шаленому  поцілунку. Цілувались і поступово  пересувались  до ліжка.  Наші руки   не переставали рухатись  по тілу один одного  . Дійшовши до ліжка ,  стояли уже зовсім  голі. Я притискалась  до Редвольда  всім тілом.  Його великі руки  гладили  мене, то по круглим сідницям ,то по всьому тілу  . Його  член стояв, мов  кіл і  упирався мені в живіт. А потім,  мужчина  повалив  мене на ліжко  обережно , притримуючи  за спину. Повільно розвів   мої  ноги і припав  губами до промежини  . Я застогнала від охопленого задоволення.
-Яка ж ти смачна .-Заричав вібраційно. 
Моє тіло в прямому сенсі  завібрувало  від  його ніжних ласк , ловлячі феєрверки. Напевно , переживаючи  відчуття , схожі на мої  , Редвольд  мов  дикий звір  зайшов  в мене на всю довжину і почав  несамовито  швидко рухатись .
Я завелась з пів-оберту . Мене  конкретно накрило ще сильніше збудження . З  трудом, як могла, намагалась зберегти   дихання , та  збивалась і  задихалася. Все навкруги  попливло уповільнюючи реальність . В голові не залишилось  ніяких  думок . Тільки цей чоловік і його рухи .
Вже була на грані  втрати свідомості зустрічаючись  з космосом  від затяжного   оргазму .  Мужчина продовжував мною володіти , поки  не настала його черга  звільнитись . Це було феєрично сильно . Емоційно сильно . Бажано.

 Він не спішив міняти позу ,залишаючись в мені, над мною . 
Дике захоплення охопило  Редвольда,  який цілував   мої затверділі  сосочки намагаючись вирівняти серцебиття. По  тілу побігли чергові  мурахи . Від  непередаваних відчуттів,  емоцій , внизу живота запархали метелики.

 Думала, що після такої встряски  ,як сьогодні , наш вечір  кохання закінчиться . Але помилилась , вечір  тільки  починався.

Редвольд  дозволив мені доторкнутись до себе , хоч я  в моменті  афекту після близькості  ,але це перший мій   бажаний дотик до нього . Моя рука досліджувала чоловіче тіло з захопленням.  Весь час цей здоров'як задоволено посміхався . А коли зрозуміла,що озвучила в голос:
-Неймовірний  .- Ледь під землю не провалилась .-Мені потрібно в туалет .-Підскочила з ліжка , миттєво виповзаючи з під великого  тіла,  порушуючи контакт між тілами.
Редвольд проводжав   своїм поглядом ,поки втікала мов мишка від кота .Пройшло хвилини три ,як в мій простір увірвався Він .
-Я вже божеволію без твоєї присутності .-Муркоче , голий в дверях .
Я напевно дійсно затрималась в ванній кімнаті,підпираючи бортик раковини ? Чоловік вкоротив відстань між нами і  нахилився  ,ніжно доторкнувся  лодонями до моєї  шиї і  потилиці .Притягнув ближче до себе, спочатку я  смикнулась  відступаючи ,а потім сама притиснулась ближче для дорогоцінного  поцілунку .Наші  губи сплелись в одне ціле . Редвольд  ніжно цілував, утримуючи . Смакував мої  губи , поки я   повністю не здалась.  Він  притис  ближче до себе і не бажав  відпускати насолоджуючись   моментом .Так солодко мені  ніколи ще  не було.  Так життєво  необхідно, не було.

Напевно мій мозок притормозив ,тому що не відразу зрозуміла ,що  вже сиджу на бортику  ванної , обхопивши ногами чоловічий торс.  Його руки міцно стискали  сідниці .
-А...- Нестерпна насолода накрила ,варто  було доторкнутися своїм жезлом до моєї зірочки.
-Що таке моя люба ? -Спокійно питає ,знущається, дражнить .
Але не дає бажаного .Серце летить на надзвуковій швидкості в низ живота .
-Хочеш щось сказати ,моя крихітко ?-Кусає мочку вуха.
-Ох...!
Його рука перемістилась на груди ,повільно випробовує  на м'якість .Наш подих завмирає . Його погляд зосереджується на моїх губах ,що  говорить сам за себе.Остаточно повелась на його маніпуляцію погляду .
Потім ,схопив за волосся в кулак і запрокинув голову назад , притягуючи до себе. Здригаюся всім тілом, відчуваючи дике бажання  чоловіка.
Декілька секунд затримую на ньому свій погляд, зістрибую з опори  і сама повертаюсь спиною до спокусника ,розставляючи широко  ноги .
-О ,Боги ! -Ричить .
Залишки розуму покинули голову . Підставила сідниці  блище,мов березнева кішка.Видаю глибокий стогін насолоди  і він прийняв це за дозвіл  перейшовши в активну фазу дій.
З полегшенням видихнула ,коли відчула закам'янілого горця голівку біля входу . Він наче почав збільшуватись в розмірах ,  заповнюючи весь простір  , проникаючи всередину . Не витримала і голосніше  застогнала.  Спочатку він дражнив повільно і обережно ,потім темп  наростав . Я спеціально підставляла на зустріч сідниці  і рухалась в такт мужчині ,щоб зірвати з нього кайдани стриманості. Низ живота приємно стиснуло, спина сама вигнулась назад . Руками схопила за шию і плечі Редвольда ,притягуючи блище. Дихання збивалась ,поштовх за поштовхом руйнували всі стіни  . Ще один більш сильний, тиран не витримав, припідняв за стегна і випустив  своє  сім'ям в мене шаленим потоком  . Виривався з полону ,  мов дикий звір .
Хотіла сказати обережно ,передумала.

 Шалена нестриманність топила і  мій лід .
Редвольд   зжав затверділі вишеньки  соски і покрутив, тут мій зір затуманився ,не в силах себе стримувати від задоволення . Сама продовжила гру рухів не запитуючи дозволу  . Напевно мої довготривалі крики чув весь замок.  Та хто ж таке витримає спокійно ?В районі низу живота здавило тисками , ось воно ,звільнення . Прокусивши губу до крові ,взлетіла за межі всесвіту .
Редвольд міцно тримав ,щоб не впала і не поранилась  . Не контролюючи спазми викликали літаючі зорі перед очима і стан невагомості .  Стало добре і легко.  Я відчувала в собі чоловіче пульсуюче  бажання і дивувалась його витримці . 
-Яка ж ти невгамовна. Моя. Єдина.
Сьогодні, я  дозволила цьому чоловікові бути в моєму серці.
Ми переступили борт ванної і потекла злегка тепла вода .  Я перша стала під   струйку дощика з камня.  Він притиснувся до мене , даруючи своє тепло і безпеку, тепер я  в капкані не тільки   рук..  Через декілька хвилин, його горець знову був в бойовій готовності .

– Міра , хочу тебе, - шепотів , запускаючии руку між моїх ніг .
Сердце заколотилось  в грудях, а  дихання   прискорилось.  
- Не можу тобою насититись .-Задихався наді мною.-Що ти робиш зі мною ,крихітко ? 

Здоровенний , на нього дивлюсь запрокинувши голову.  Широкі плечі ,великі руки ,міцний торс .  А цей погляд ? Наповнений спокуси і пристрасті ,похоті ,бажання .
-Редвольд.-Ковтаю його ім'я повільно .
Відчуваю себе жертвою ,яку зараз з'їдять.  Звіриний ,жадібний погляд,надмірна увага , змушує підкоритись . Його вмілі рухи змушують вскрикнути і закрити очі.  Схопилась за чоловічі руки ,щоб не впасти, але Редвольд легко  хапає під лікоть одною рукою утримуючи майже на вису . Ми стоїмо один до одного надто близько,щоб відчувати його чоловічий  запах,яскравий , відвертий . Більше не промовляю ,а ні слова.  Тим часом він робить зі мною неймовірні речі .  Принюхується до моєї шиї і ловить вібраційні стони.  Підкоряюсь всім інстинктам і божеволію в руках тирана .

Відчуття ,коли його стержень входить в мене ,залишаючи вологу доріжку бажання ,зриває всі канони правильної поведінки . Кінчик головки максимально впирається ,надаючи неймовірні ємоції . З трудом могла зберегти відчуття прострації .  І ось ,наче молот вгоняє в мене свій пристрій, невгамовно скорочуючи наближення дикого захвату . Солодкої хвилі ,цунамі . Мій чоловік напрягся, вигинаючи спину ,щоб насолодитись моментом єднання ,яке накрило нас одночасно  в дуже короткий час. Всі органи стискалися в спазмах ,зміцнюючи ейфорією кохання  .

-Так не можна робити ,ти в курсі?
-Як?-Посміхається .
-Я хочу освіжитися ,ти ... Ох...-Ноги підкосились . -Почекай. 
Редвольд припинив муки ,на що за протестувала.
-Не зупиняйся. -Ледь не втратила рівновагу ,хапаюсь за  сильні руки .
-Так продовжувати чи зупинитись ? - Посміхається .
 

 

 


Минула неділя самотності ,життя текло похвилинно . Редвольд  покинув дім ще не зійшло сонце ,і теплу постіль не дочекавшись мого пробудження . Разом з лідерами земель,яких бачила в той день . Вирушив на  кордон , боротись з  нечистотами ,які стрімко проривали бар'єр. Ніхто не надавав точної інформації з приводу ,що за монстри намагалась заволодіти землями . Наче оберігали мене від зайвої інформації.  Але дивлячись на поранених майже кожен день  , розуміла,що хорошого мало .
Сьогодні, сиділа на порозі замку , і просто спостерігала, як копошаться люди готуючись до свята .
Думки швидко пробігали ,не затримуючись на довго . Цей світ наповнений тьмою ,драконами істотами . Мені дуже хотілось втекти подалі від всіх цих людей. Щоб ніхто не ображав,ніхто не змушував ,ніхто мене не торкався.  Та одна   ніч і ранок все змінили .  Хоч в мене лишається стан біглого вовченя ,замислююсь ,чи є місце в цьому світі для мене ?
Є хоч одна причина тут залишитись ?
З  голови не виходять слова тирана   :
-Хочу тебе всю ! Надто солодка . Моя . Моя дівчинко. Моя пара. 
Чи справді ніч могла  змінити  мене так раптово  ,що тепер бажаю його побачити скоріше  ?
Свято проходить один раз на  рік.Розповідала зранку  Юноелла . Добровольці ,чоловіки ,скачуть на своїх улюбленцях п'ять днів . І ніхто не знає ,чи зможуть дістатись місця і отримати сосуд бажання?
Тільки одному пощастить  в нерівному поєдинку на виживання  ,перед воротами Богині . Багато хто попадав в чарівний ліс і повертався без пам'яті. Або взагалі з тяжкими пораненнями і без нагороди  . Тож випробування хоч і тяжкі ,вартують боротьби заради одного бажання.
Яке в мене бажання ,щоб випробувати свою долю  ?  Мабуть повернутись в день  відльоту ? Чомусь надто сумно від такої думки .  Та і бажання одне , але чи будуть дівчата мої  поруч, в безпеці ?Тоді точно ніхто не полетить клятим літаком  . Сосуд не воскрешає мертвих , лише повертає в минуле , покаже майбутнє ,і дарує майбутнє.
- Міра? -Перебили роздуми .
-Перепрошую ?
Раптово переді мною з'являється незнайомий старий дід. В жахливому одязі ,в дирках і рваних лоскутах . Сам дід схожий на пустельника -квазімоду  . Сіде , довге волосся до лопаток  ,морщинисте   лице з яскраво сірими очима . Брудні  руки і ноги, ще й  в кровавих ранах. Але голос молодого парубка,не сходиться з образом цього світу зовсім . Щось дивний він ,хоч я не виходила за межі замку ,але бачила чимало воїнів ,і з їх регенерацією, таке старіння не можливе.  Він тримав в руці дещо схоже на ковбу з чорною жижою . Вся увага  моя тепер зосереджена тільки на ній . Вона манить доторкнутись ,випити . Тож все, що турбує в даний момент - ковба ,а не дивний старий .
-Що ж,  варіантів мало ,треба спробувати ризикнути .-Говорив старий в простір .
Дивлюсь ,тільки на жижу ,все в тумані ,розмивається,ледь чую незрозумілі фрази .
- Залишився тиждень до свята . Занадто мало часу тебе підготувати .
-Чому я хочу цю ковбу випити ?-Не звертаю уваги на  сказане .
Раптово старий відвернувся від мене ,щось  тривожно розглядаючи в пустоті . Тільки зараз помітила,що крім мене його ніхто не бачить . Напевно гіпноз працює ,поки дивиться мені в очі ,варто було відвернутись  ,прояснилась  реальність .
- Тому що ,дурепа дала занадто багато еліксира ,що зтерло пам'ять минулого життя .-Повернувся до мене  напружено .-А він впертий в тебе  . Ради тебе знищує бар'єр не жалкуючи драконячої сили . Але не встигне . І не дізнається .
-Про що  не дізнається ?-Зосереджую  погляд знову на ковбі.
-Слухай уважно .-Не надає потрібної відповіді .- Йди ,біжи ,повзи ,якщо треба -помри. Але звільни ! Забудь і згадай ,коли потрібно ! 

Ще  щось казав ,та вже не розуміла слів .
Протягнув руку з ковбою , покриту гнойними ранами . Я не могла відмовитись від пропозиції ,яка магнітизмом наказує випити  .
-Тільки ця сила ,приборкає чорну гриву . Дарую тобі краплю своєї сили ,вона вбереже тебе на початку від небезпеки .  Виконай призначення тієї ,яка втекла і поміняла вас місцями. Ця поганка, встигла від мене втікти ,але не на довго.  Як тільки звільниш мою господиню , покинеш цей світ і забудеш все, що з тобою трапилось.  Ти остання моя надія ,поки я відновлюсь .
Старий ,різанув мою  і свою лодоню ,з'єднуючи в міцний замок. Відкрив кришку ковби пораненим ,великим пальцем і без додаткових зусиль залив знайому отруту мені  в рот. 
-Моя кров сильна ,вона покличе тебе в певний час ,а зараз забудь ,що мене бачила .

-Міра ?-Покликав грубо Редвольд.
-Я?!- Заторможено відповіла.
Чоловік тривожно підбіг до мене хапаючи боляче за плечі . Я вскочила за його ручищами .
-Ти поранена ?
-Ні. -Не дуже розумію, що питають .
-Твоя рука .
Дивлюсь на неї ,цілісенька . Ні одної подряпини . Редвольд принюхується мов хижак . 
-Боги ! В тобі відчувається отрута ! Ти навмисно її випила ?!-Його злість зараз все зруйнує.-Намагаєшся старанно мене забути,  навіть після того, що в нас було! ? -Люто кричить.
Чоловік тряс моє ватне тіло ,вимагаючи відповіді. 
Від скаженої ярості покликав  своїх воїнів  . Наказав негайно   стратити всіх домочадців ,які не всідкували за моєю безпекою. 
-Ні ! Не карай !-Майже втрачаю свідомість .
-Навіщо ,Міра ?! Ти ж обіцяла ! Я майже вийшов на слід твоєї подруги! Невже марно ?-Злився .
Не розумію ,що трапилось ,яка подруга ,хто він такий ? Що від мене хочуть ? Мабуть на підсвідомості видавила з себе останні слова .
- Не я...
***
-Воодии.-Пересохло в горлі.
-Хвала Богам прокинулась. - Голос дівчини дзвенів над головою .

Вона допомогла піднятися на подушки вище в сидяче положення і напоїла довгоочікуванною водою  . 
-Навіщо ти пила отруту ?- Питає здивовано. Мовчу .- Добре ,-поправила подушки ,- що господар встиг .
Двері з грохотом відчинилися і в кімнату влетів здоров'як . Нахмурений ,злий ,зароща довга  борода  ,неохайна  зачіска ,значно втомлений .
-Вийди !-Наказав так голосно ,голова  ледь не лопнула від болю.
Молода дівчинка миттєво вибігла . 
-Або ти поясниш ,навіщо ? Або посаджу на ціп.-Пригрозив ,нависаючи наді мною.
-Що вам від мене потрібно ?-Перелякано вжалась.
Мужчина уважно розглядав моє лице .
-Ви лякає мене .- Тихо прошепотіла.
-Покажи! Поділись спогадами !Негайно !-Ричав .
Що від мене хочуть ,хай дивляться ,тільки не чепають мене?
Дуже різко і боляче торнадо ввірвалось в мою голову ,здавлюючи мізки до крику . Він намагався взяти мою свободу в своє володіння занадто грубо . Напевно- це я кричала від болю , бо злякалась сама себе .
Могучим поштовхом невидима сила  вдарила мужчину  і відкинула на відстань від мене .  Незнайомець вдарився об підлогу ,але швидко підскочив в позу нападника ,хижака .  Я в свою чергу прийняла позу втікаючого звірка. 
-Стій на місті Міра .-Ричав. 
Нас роз'єднувало  велике ліжко . Але шанс на втечу невеликий існував .
-Я вб'ю того мага раніше ,ніж ти все згадаєш!-Погрожував.
Скористалась моментом і рванула в право ,мужчина зробив ривок в мою сторону ,майже впіймав ,але вдача була на моїй стороні .  Шустро зігнулась і перепригнула  ліжко опиняючись перед бар'єром між нами  .  Поки незнайомець об бігав перешкоду ,я спритно  перемагала в спробі - не спійматись.  Так ми мінялись місцями декілька разів.
-Закрию тебе і посаджу на прив'язі,якщо продовжиш втікати .
- Я не собака.
-Якщо це тебе втримає ,так і зроблю .-Зробили коротку  передишку і за своє . 
-Знайду твоїх подруг ,і віддам заміж . Це тебе стримає ?-Нова погроза ,яка йокнула в самому серці.
Здивована розгубилась , що він має на увазі , погрожує  невідомим ,але важливим ?
-Ти не залишаєш мені вибору !
Чоловік опинився біля мене зробивши великий стрибок . Схопив в обійми і вже  міцно тримав .
Безглузді сльози без дозволу впали на підлогу . Стояла наче береза на вітру ,безвольно схилилась, обезсилена.  Холодний погляд хижака  заглянув в  моє німе обличчя . Руки звисли і не ворушилися. 
-Якщо ви хочете нашкодити комусь ,хто мене знає ,благаю, не чепайте невинних . Я зроблю все ,як накажите .
-Твою Богиню ,ти моєї смерті хочеш ,Міра ? Все ж така ,як і при розумі ,турбуєшся про інших крім себе. Вибач моя дівчинко, -взяв моє лице в величезні лодоні ,- я не хотів тебе налякати. Вибач .  Це все інстинкти .
Притулив до себе ,не залишаючи вибора . Тільки зараз, так близько, вловила  приємний запах свіжого повітря,лісу,квітів ,спокою,безпеки .
Ще, його запах змішаний з кров'ю,пилом і звичайним чоловіком- напружував. Приємний  і чужий .
Трохи відсторонився ,щоб заглянути в очі ,наповнені сльозами . Ніжно взяв моє лице в лодоні ,витираючи солоні краплинки  великим пальцем . А, потім  неочікувано для мене поцілував лице  ,лоб ,щоки губи ,очі . Судорожно прибрав наліпші мокрі пасма з обличчя  намагаючись не нашкодити . 
-Я не можу тебе втратити ,моя дівчинко . Загину без тебе ,чуєш ? Пропаду без твого подиху ,без твого тіла ,без твого голосу . Я навіки в твоїй волі .  Хочеш вбий мене ,але не відпущу. Чуєш ? Ні за що. Ти МОЯ . Навіть ,якщо не пам'ятаєш. Всеодно МОЯ! Дідьковий чаклун ,він позіхнув на заборонене ,МОЄ. Я зроблю все можливе і не можливе ,щоб ти згадала.   Тільки не бійся мене . Я не нашкоджу тобі, маленька . 
Дивлюсь на нього розгублено. 
-Ти МОЯ! -Цілує мої лодоні,а потім  переміщує їх  в район свого серця.  
Моє відгукнулось чоловічому гучному удару  ,але розум не зрозумів .
" Дозволь його серцю  злитись з твоїм"-В голові ледь почула шепіт дивного голосу .
В грудях боляче защимило важким тягарем. 
Навкруги поступово з'являлися вогники голубого кольору .  Вони кружляли навколо нас створюючи бар'єр . Чоловік весь цей час не відводив від мене свого погляду . А потім, в висок вдарила пульсуюча біль .
"Після випадку з батьками ,мене забрав до себе  професор Давід ,кращий  друг сім'ї ,а потім мій куратор . Олена ,його єдина донька, відразу мене назвала сестрою при першій зустрічі .  Так ми завжди були разом  з того дня . Навіть в гуртожитку не роз'єднувались  ніколи. А як смішно ,що  біля душової чекали один одного в лютий мороз ,який просочувався через старі вікна мов закохана пара   . Ми були однією душою. Проблема була в тому ,що Оленка закохувалась часто і розчаровувалась ,часто  . А  заспокоювати потрібно було мені ,ще   пів ночі ,поки не засне . А останній час я  витрачала  на навчання . Моє існування залежало від емоційного стану подруги і це факт .  Коли поселили до нас Вікторію ,вдячна була навіть дідьку  за її появу . Та  була цілющим чарівником в таких справах. Згодом ,я позачергово старанно працювала  ,забуваючи про свої проблеми і потреби . Дівчата теж ,немов воїни захищали вже  мене ,коли потрібно було .  Зв'язок був надміцний ,інколи ми відчували на відстані ,якщо комусь з нас погано . Та в цьому світі зв'язок втратився і тепер Редвольд намагається нас воз'єднати . Але хто цей здоров'як? Він, наче здається не чужим ,але спогадів не маю . Мене лякає його поведінка -приручити ."

Наче зарядка акумулятора,відчуваю прилив сил і енергії  -це й  відчув  незнайомець ,коли повернулась свідомість . Вогники розсіялись,  не залишилось і сліду ,магія скінчилась.
Ми мовчали ,бо сказати було нічого . Сяйво зникло ,а  маленький спогад залишився . 
-Я майже натрапив на ниточку  однієї  . Але  спочатку знищу того стерв'ятника ,навіть якщо потрібно буде витратити свої сили . Як тільки наважився переступити поріг моєї домівки і нашкодити тобі  ? Тепер я відчуваю його запах остаточно  . Вибач ,що звинувачував . Занадто сильний бар'єр він поставив .
-Думаю ,не варто стояти на вашому шляху .
-І правда не варто. І кожен це засвоїть. 
Залишалось ковтнути ком в горлі і не сперечатись . Тільки  не знаю на довго мене вистачить?