-Дівчина була занадто спокійна ,мов удав .
-Досить з мене ! 
Підхопила простирадло ,створюючи типу сукні ,намотала,  як  грецька богиня ,готове прикриття . Так краще,ніж голою по хаті бігати  .
З великим зусиллям сповзала з ліжка, зупиняючи служницю ,яка підбігла допомогти. Тіло надзвичайно виявилось слабким ,але я сама впораюсь  .
-Я полонена?
Дівчина підняла невинний  погляд .
-Наказів не було . Тільки накормити .-Цей погляд приховував бато чого .
-Тоді проведи мене в ту кімнату ,де я була спочатку . І дай вже хоч якийсь одяг ,одягнутись.-З відразою подивилась на тканину . Адже вона тримала аромат нічних спокус.
-Добре господиня  .- Зробила реверанс ,посміхаючись .
-Будь ласка ,не називай мене так. Мене звуть ...-Яким ім'ям називатись ?,справжнім чи  цього світу?
-Міра.-Все ж таки моє ім'я,це моє особисте ,яке поки що має право на існування .
-Як дивно звучить , гарне. Можливо, колись ви принесете  в цей дім справжній мир. Бо його тут давно закрили під сім  замків .
Не хотілось вдаватись в подробиці і дізнаватись про будь які історії цього світу . Тож, пропустила мимо вух. Скоріше б  забути про його існування і опинитись в своєму .
-Як тебе звуть?
-Юноелла.-Скромно відповіла .
-Добре ,Юноелла , а тепер покажи дорогу в ті покої .
-Ходіть за мною.
Дівчина повела по довгому коридору . В світлий час він здався просторіший, ніж ,коли мене несли . Та, що казати, розум працював зовсім по іншому ніж зараз  . Тільки зараз помітила ,що дуже багато пилюки ,ще й підлога замасляна , брудна ,холодна і дерево ширшаве дряпало босі підошви  . Тут що,пройшовся табун слонів . Клінінг  по цій красі просто ридає. 
На білих мармурових стінах висіли давно згорілі смолоскипи . Мерзотна павутина звисала з потоку , прикриваючи чарівні статуї ангелів і богинь . Стало шкода цей витвір мистецтва ,весь цей бруд нагоняв пустоту і  самотність  .
Кожні двері   знаходилась одна від одної на відстані двадцяти кроків. А от кімнат виявилось не зчитана кількість . Навіщо стільки ? Мабуть кожна кімната приховує свою історію .... Нарешті підійшли до кінця коридору і Юноелла з легкістю відчинила дерев'яні двері  пропускаючи мене вперед . Я спробувала зрушити  хоч на декілька сантиметрів ,марно. Як вони це роблять? Переступивши поріг   кімнати видихнула з полегшенням. 
-Юноелла ,мені потрібно вмитися ,можеш принести таз з водою будь ласка?-Дівчина посміхнулась .
-В кімнаті є купальня.  Йдіть за мною моя господине.-Показала направлення рукою до суміжних дверей. 
-Я не...- Добре ,не маю сил переконувати,пішла слідом  .
Була приємно здивована просторій ванній кімнаті . Всередині кімнату  освітлювало величезне ,веселкове  вікно, створюючи квіткові візерунки навкруги . Яскраві вогники бігали по кімнаті граючись один з одним . Це нагадало мені про дім . Я любила вмикати гірлянду не по сезону, проектор з сяйвом і зорями,різні свічки  . Хм, дім . Що я пам'ятаю про нього ? Мало що насправді ,але спогади інколи мерехтять підсвідомо не маючи чітких спогадів, лише короткі кадри.
-Міра . Це працює так.  Варто доторкнутись до води  або бортику та  побажати температуру і ось. Якщо не хочете ванну ,ось тут ,-показала на отвір  в стіні ,- є водоспад. Побажайте його . Мило на поличці. Насолоджуйтесь господиня ,якщо буду потрібна лише назвіть  моє ім'я ,я відразу прийду .
Нарешті дівчина залишила мене  на самоті . Довго ще спостерігала за грою веселкових  промінчиків ,то окремих елементів . Потім доторкнулася до кам'яної ,коричневої   ванної і та наповнилась гарячою водою. Все, як я дійсно побажала.  Чудо технологія . Це тобі не горщик  під ліжком для потреб.
Очевидно ,що запрошення мені не потрібно було, швидко позбулась простирадла і порхнула насолоджуючись спокоєм  . 
-Як чудово ,готова залишатись тут вічність .
Не пам'ятаю ,скільки відкисала,шкіра на пальцях рук з морщилась мов  в старухи. Покидати такий затишок не хотілось зовсім .Нарешті відмочила з себе сліди і запах чужинця . Тепер з'явилися чисті і здорові думки ,як і тіло .  Втома зникла . Руки і ноги справді були вже  смішними . Все ж таки пора закружлятись. Взяла кусок мила на поличці, натираючи ретельно   все тіло, автомат троянди вдарив в ніздрі. 
-Не ймовірний запах. Де вони таке купили ?-Розглядала білий,ароматний кусок.
Минуло хвилин десять , в кімнату ввійшла свіжою ,бадьорою і злегка веселою . Ось тепер варто поміркувати  . Як так вийшло ,що я перенеслась в цей світ ? Я померла і пройшла реінкарнацію? Чи трапився квантовий скачок  і я опинилась в суміжному вимірі? ? Треба знайти вихід і повернутись . А як і де мої дівчатка ? Що трапилось з ними ? Залишились живі чи...?
Стільки питань ,де знайти відповіді ?

 

 

 


-Дівчина була занадто спокійна ,мов удав .
-Досить з мене ! 
Підхопила простирадло ,створюючи типу сукні ,намотала,  як  грецька богиня ,готове прикриття . Так краще,ніж голою по хаті бігати  .
З великим зусиллям сповзала з ліжка, зупиняючи служницю ,яка підбігла допомогти. Тіло надзвичайно виявилось слабким ,але я сама впораюсь  .
-Я полонена?
Дівчина підняла невинний  погляд .
-Наказів не було . Тільки накормити .-Цей погляд приховував бато чого .
-Тоді проведи мене в ту кімнату ,де я була спочатку . І дай вже хоч якийсь одяг ,одягнутись.-З відразою подивилась на тканину . Адже вона тримала аромат нічних спокус.
-Добре господиня  .- Зробила реверанс ,посміхаючись .
-Будь ласка ,не називай мене так. Мене звуть ...-Яким ім'ям називатись ?,справжнім чи  цього світу?
-Міра.-Все ж таки моє ім'я,це моє особисте ,яке поки що має право на існування .
-Як дивно звучить , гарне. Можливо, колись ви принесете  в цей дім справжній мир. Бо його тут давно закрили під сім  замків .
Не хотілось вдаватись в подробиці і дізнаватись про будь які історії цього світу . Тож, пропустила мимо вух. Скоріше б  забути про його існування і опинитись в своєму .
-Як тебе звуть?
-Юноелла.-Скромно відповіла .
-Добре ,Юноелла , а тепер покажи дорогу в ті покої .
-Ходіть за мною.
Дівчина повела по довгому коридору . В світлий час він здався просторіший, ніж ,коли мене несли . Та, що казати, розум працював зовсім по іншому ніж зараз  . Тільки зараз помітила ,що дуже багато пилюки ,ще й підлога замасляна , брудна ,холодна і дерево ширшаве дряпало босі підошви  . Тут що,пройшовся табун слонів . Клінінг  по цій красі просто ридає. 
На білих мармурових стінах висіли давно згорілі смолоскипи . Мерзотна павутина звисала з потоку , прикриваючи чарівні статуї ангелів і богинь . Стало шкода цей витвір мистецтва ,весь цей бруд нагоняв пустоту і  самотність  .
Кожні двері   знаходилась одна від одної на відстані двадцяти кроків. А от кімнат виявилось не зчитана кількість . Навіщо стільки ? Мабуть кожна кімната приховує свою історію .... Нарешті підійшли до кінця коридору і Юноелла з легкістю відчинила дерев'яні двері  пропускаючи мене вперед . Я спробувала зрушити  хоч на декілька сантиметрів ,марно. Як вони це роблять? Переступивши поріг   кімнати видихнула з полегшенням. 
-Юноелла ,мені потрібно вмитися ,можеш принести таз з водою будь ласка?-Дівчина посміхнулась .
-В кімнаті є купальня.  Йдіть за мною моя господине.-Показала направлення рукою до суміжних дверей. 
-Я не...- Добре ,не маю сил переконувати,пішла слідом  .
Була приємно здивована просторій ванній кімнаті . Всередині кімнату  освітлювало величезне ,веселкове  вікно, створюючи квіткові візерунки навкруги . Яскраві вогники бігали по кімнаті граючись один з одним . Це нагадало мені про дім . Я любила вмикати гірлянду не по сезону, проектор з сяйвом і зорями,різні свічки  . Хм, дім . Що я пам'ятаю про нього ? Мало що насправді ,але спогади інколи мерехтять підсвідомо не маючи чітких спогадів, лише короткі кадри.
-Міра . Це працює так.  Варто доторкнутись до води  або бортику та  побажати температуру і ось. Якщо не хочете ванну ,ось тут ,-показала на отвір  в стіні ,- є водоспад. Побажайте його . Мило на поличці. Насолоджуйтесь господиня ,якщо буду потрібна лише назвіть  моє ім'я ,я відразу прийду .
Нарешті дівчина залишила мене  на самоті . Довго ще спостерігала за грою веселкових  промінчиків ,то окремих елементів . Потім доторкнулася до кам'яної ,коричневої   ванної і та наповнилась гарячою водою. Все, як я дійсно побажала.  Чудо технологія . Це тобі не горщик  під ліжком для потреб.
Очевидно ,що запрошення мені не потрібно було, швидко позбулась простирадла і порхнула насолоджуючись спокоєм  . 
-Як чудово ,готова залишатись тут вічність .
Не пам'ятаю ,скільки відкисала,шкіра на пальцях рук зморщилась мов  в старухи. Покидати такий затишок не хотілось зовсім .Нарешті відмочила з себе сліди і запах чужинця . Тепер з'явилися чисті і здорові думки ,як і тіло .  Втома зникла . Руки і ноги справді були вже  смішними . Все ж таки пора закружлятись. Взяла кусок мила на поличці, натираючи ретельно   все тіло, автомат троянди вдарив в ніздрі. 
-Не ймовірний запах. Де вони таке купили ?-Розглядала білий,ароматний кусок.
Минуло хвилин десять , в кімнату ввійшла свіжою ,бадьорою і злегка веселою . Ось тепер варто поміркувати  . Як так вийшло ,що я перенеслась в цей світ ? Я померла і пройшла реінкарнацію? Чи трапився квантовий скачок  і я опинилась в суміжному вимірі? ? Треба знайти вихід і повернутись . А як і де мої дівчатка ? 

Дякую,що зацікавлені ,ваші перегляди стимулюють ,а коментарі підбадьорюють .

 

 


Несподівано ввійшла  служниця, без яких-небудь мір виховання . Дивно, тут так прийнято? Зайшов ,взяв, потурбував, нікому не дивно, що в людей є свої кордони? Інколи ,хочеться спокою, а не ось так, ввірвались  в твоє життя без попередження ,ще й нахабно турбуючи твій простір. Звичайно ,в мене вже нахмурений погляд і поганий настрій ,який не залишився непомітним. 
- Господиня, вас щось турбує чи болить ,потрібна допомога?
Та ви що, вона серйозно? По мені не видно ?
- Ні , мені не сподобалось, що ти ввірвалась в кімнату без дозволу . Наступний раз будь ласка попереджай завчасно за свій прихід, стукаючи в двері.
-Ох, вибачте . Ми зазвичай виконуємо свою роботу непомітно і тихо . Звикли ,що на нас ніхто не звертає уваги і ми ,як тіні -тихенько зайшли, тихенько вийшли.-Стало соромно за свою колку правду .
- Я можу тебе попросити про дещо?-Запитала спокійніше .
- Що завгодно. Наказуйте.
-Ні , ти не зрозуміла .Я не хочу наказувати ,я прошу. Перед тим ,як ввійти, постукай будь ласка і тільки, коли я відповім , заходь. Так я  відчуватиму себе в безпеці і хоч трішки вільною в цьому домі .
- Так.Так, звичайно. -Поспішила відповісти .
-Дякую , для мене важливо мати хоч маленький ,але свій простір . Поки не...
І замовкла ,аж поблідніла . Стало сумно, але служниця виявилась розумною дівчинкою . Підійшла до мене  загладжуючи провину ,почала масажувати пальці рук . Опустивши погляд ,типу ,ми мовчим і не бачимо ,виконуємо ,розуміючи з першого погляду. 
-Де сам Редвольд ?- Вирішила пом'якшити нагнітаючу розмову. 

- Мені не велено  таке з вами обговорювати ,або інформувати . Доречі ,я принесла смачну їжу , зкуштуйте . Вам потрібні сили.  Ви така бліда ,наче привід .
- Вибач ,якщо дозволила собі зайвого .
-Що ви ? -Злякалась служниця .-Господаря не буде можливо з місяць, то і більше...
Нервово дівчина закусила губу ,сумніваючись ,говорити мені чи ні?
-Демони прорвали оборону і його  брат, Вортон, ,важко поранений.  Господарю  прийшлось невідкладно поїхати на зміну ,щоб втримати кордон. 
Оо,стільки радості в мені ще не було ,за період перебування в цьому світі.  Буду молитись ,щоб не повернувся з фронту . Тут теж є війни ? Між ким? Людей воюючих і справді тільки і назвеш -демонами.   Дивовижно ,тепер в мене з'явилася можливість і час розібратись ,як витягти себе з цієї багнюки .
-Запитаю серйозно, я полонена?- Забрала руки .
-Ні.Господар велів  не випускати вас з замку .-Опустила очі .
-От і воно ! Все ж таки полонена . -З сумом видихнула. 
Що ж ,по замку я можу пересуватись ,значить і лізти, куди не треба, і мені за це нічого не буде?
-Покажи мені тут все ,кожну щелинку.