Коридор здавався безкінечним

дивно ,що на шляху нікого не зустрічали ,неначе всі вимерли.  Де всі ? Навіть не має в кого попросили про допомогу. 
-Не йорзай . Згодом все роздивишся .- Чоловічий голос прозвучав над вухом. 
Редвольд  штовхнув ногою важкелезні , дерев'яні двері  і ми спустились по сходах вниз . Здавалось ,постав  мене  хоч три, не зрушить їх ,але чоловікові не прийшлось навіть напружуватися. Я навіть злякалась  від розуміння,яка в нього міць і сила ,фізична підготовка.
Кімната була схожа на кам'яну печеру ,в середині все освітлювалось зеленим кольором з перламутром, гра переливання кольорів зачаровувала,  схоже на  північне сяйво  . Які  спецефекти вони використовують ?
-Подобається ? Це наше місце сили . Тут ми відновлюємо своє тіло.
Начальник поставив мене на ноги ,здивував теплою кам'яною підлогою . Інноваційний підігрів підлоги ? Занадто реалістична підлога .
-Не пручайся .
Чоловік обережно позбавив мене єдиного захисту від зовнішнього світу.
- Тремтиш ,наче кішка ,не бійся . Крім нас нікого тут  не має. І не потрібно соромитись переді мною ,я все чудово розгледів вночі .
Спробував прибрати мої руки ,якими намагалась прикритись хоч трішки ,але марно .

-Це моє тіло і я вирішую прикривати його чи ні?
-Давай допоможу прийняти ванну .-Спокійно перевів тему. 
-Я не хочу -,запанікувала ,-там глибоко ?-Заглянула .
-Ні ,це  джерело підлаштовується під твоє бажання . Подумай ,яку глибину бажаєш ,так і буде .
Налякав  чоловічий сміх,  він рознісся ехом по всій печері. 
-Ти знущаєшся ? Побажала по коліна?
Так вода -жижа зеленкуватого кольору і справді в басейні зменшилась по коліна . А що ? Я боюсь будь якої глибини.  Як це спрацювало ?
-Не бійся ,ходи .- Протягнув руку . 
Звісно відмовилась від допомоги ,тоді сам схопив за зап'ясті і потягнув в басейн . Варто було зануритись ,як чоловік міцно розвернув до себе спиною і обійняв . Відчувала себе полонянкою ,та вода заколисала піднімаючись до грудей .
-Досить ,вже глибоко .
-Ти в безпеці зі мною. 
Зручніше примостившись , Редвольд поклав ручищи на плечі і ніжно почав масажувати.  Уммм. Це виявилось конче необхідно. Всесвіт зупинився. Закрила очі і замурликала від задоволення. 
-Ось така кішечка мені подобається.
Не порушуючи кордони ,чоловік намилив моє волосся і масажними рухами продовжував творити чудеса з моїм тілом.  Ніжно протираючи кожну клітинку ,стираючи біль і образи.  На мить хотіла подивилась в очі, та передумала .
-Чому ти такий ніжний ,турботливий зараз зі мною ? -Дивилась на піну навколо нас .
Цей деспот поклав руку на груди і злегка прижав посміхаючись, спостерігав за  моєю реакцією.
-Ти завжди будеш для мене готова.  Навіть ,якщо сперечаєшся чи опираєшся.  Твоє тіло говорить за тебе .
Спритно розвернув до себе лицем .
-Така тендітна . Забагато запитань . Найбільше ,що мене зараз цікавить ,-утримував за талію ,притягуючи блище до себе ,- так це твої спокусливі губки . Хочу відчути їх смак ,відчувати твоє бажання . Чути твої крики під мною. Хочу, що ти була моєю . 
Мої брови насупились ,коли затримала погляд на його пухлих губах.  Треба підіграти збоченцю ,інакше не вибратись з цього полону. 
Начальник стиснув  моє підборіддя так ,що перехопило дихання.  Кожен його дотик жалив , оголював душу ,ламав струни.  Робить беззахисною . Розум відмовляється вірити ,що цей деспот може бути адекватною людиною, ще й мову в мене  відмовило ,адже ,що можу вдіяти перед ним ? 
Внизу живота запульсувало . Ну чому? Чому так реагую на ворога,так швидко і безвідмовно ? Наче сама собі не належу . Всередині мене, якась частина зтиснулась в комок і забилась в куток. Невже відчула його губи на своїх і зірвалась в прірву? В саму вирву небезпечного полум'я? Варто було  Редвольду відсторонитися і втратила щось тепле і потрібне . 
-Мені подобається ,як ти втрачаєш контроль над собою .
Стала жалюгідною для себе ,до болю зжала пальці в кулак . Як не  ненавидіти себе після такого?
- Тобі потрібен спокій . Те ще занадто слабка ,- говорив ,наче пручається своїм думкам,- твій розум під дією дурману від отрути . Щоб не нашкодити твоєму здоров'ю,-переконував нас обох ,-потрібно перевести дух .-Голос змінився,став грубішим .
Так ,і справді,потрібно направити  думки в правильне русло. 
Але все пішло не по плану. Редвольд схопив за волосся і міцно притягнув до себе цілуючи ,вимогливо чекав на відповідь. Нетерпляче притискав до себе . А потім задоволено заричав мені в рот. Не витримавши агонії нижньої частини жіночності ,сама потягнулась до нього. Сама! Не взмозі стримувати себе ,вчепилась в плечі дияволу і насадила його меч на себе . Боги!Це божевілля ! Мої рухи були дикими ,порочними .  Все ,зірвалась остаточно . Схопила міцно ногами ,щоб не втік і володіла дико над дикарем . Якби руки чоловіка не тримали ,втопилась би ,створюючи бурхливі хвилі . Я володіла ним ! Він і це дозволив ,тепер я знаю , до яких струн можна доторкнутися . Варто підібрати момент,щоб скористатися ниточкою . Хай буде принизливо , інших варіантів поки не бачу . Хочу врятувати себе,треба перемогти в  цьому бою . Феєрверки накрили  нас одночасно . Чоловіче сім'я горячим струменем заповнило лоно в момент ,коли м'язи судино затискали   твердий меч. Я задихалась  в унісон з ворогом. Викрикувала його ім'я і згорала в агонії пристрасті.
Свідомість знову вирішила  покинути  мене ,трохи не вчасно ,та вона не питала .
Прокинулась  в незнайомій кімнаті та чужому  ліжку. Не те, що я звикла до свого ,бо і свого то не було ,але все ж чуже.  
Недалеко почулися жіночі голоси  . Вони звучали скрізь, далеко і близько ,збоку і над вухом. 
-Хто тут?
"Він вб'є любого, хто позіхне на тебе", " не відпустить" ,"ти його власність ".
-Покажіться !-Вскрикнула. 
"Чужа","Чужа"
Від страху закричала ,розганяючи морок . Темрява заполонила тіло,розум ,кожну клітинку . Піджала ноги до підборіддя і почала гойдатись  наче   з розуму зійшла . Руками затиснула вуха ,бо в кімнаті нікого не побачила ,а голоси все  продовжували знущатись . Тіні затіяли гру ,в якій я слабка .
-Господиня ,вам погано ? Можу допомогти. -Все стихло. - Це людський голос. 
Набравшись сміливості відкрила очі і зустрілась поглядом з молодою дівчиною. Схвильоване лице служниці ,бо вдягнута ,як служниця :сіре плаття ,яке не раз бачила в будинку пихтихи ,зачесане волосся в гульку і жодної прикраси . Людина ,це справжня людина . Значить я ще не остаточно зійшла з розуму. Вона не сміливо підійшла блище,тримаючи тарілку з їжою. Скільки я не їла? Вже й не пам'ятаю останнього прийому їжі.
- Господар велів вас нагодувати . Тут варене м'ясо ,овочі , бульйон...-Перераховувала .
Повільно руки поповзли на простирадло змигаючи  під себе. Варто було згадати того покидька ,як принизливо почервоніла . 
- Господар Редвольд, сам наказав приготувати вам сніданок . Зазвичай він не складає меню . Цим займатися  його годувальниця .
Редвольд, Редвольд! Я сама викрикувала   ім'я, а тепер ,воно ріже мій слух.
-Дивіться ,проявив турботу яку ,щоб не голодувала. -Шлунок забурчав .- Цікаво ,а сам де? Награвся і присвятив свій дорогоцінний час роботі?Де я знаходжусь ? - Не задоволено запитала в бідолаги .
Думаю ,не варто розповідати про голоси ,можливо привиділось від втоми ? Скоріше мозок відреагував на  стрес .
-Це кімната господаря.  Він велів прислужувати вам ,поки не повернеться.
З великим зусиллям зповзала з ліжка,тіло надзвичайно виявлось слабким .

 

МІЙ ПЕРШИЙ ВИТВІР РОЗПОЧАТО НА РІДНІЙ МОВІ. НАДІЮСЬ Є ЧИМ ЗАЦІКАВИТИ ,БО ХОЧЕТЬСЯ ПОДІЛИТИСЬ З ВАМИ