Музична добірка:

"My Girlfriend Is a Witch" October Country.

Епіпролог

Був моторний день. Лютневе сонце світило хоч куди. А Дем'ян ганяв парубком моторним по тернопільському парку Шевченка. Зовсім голяка.

Позбігався весь люд споглядати ту картину нестримного сороканіжного руху мого друга. Стояло тепло — на межі нуля та мінус одного за Цельсієм. А Дем'ян бігав поплиткованими доріжками, розмахуючи при цьому чи то шаликом, чи ще якоюсь одежиною на всі усюди. І ніхто не спиняв його. Жодна людина, жоден артист, чи якась випадкова собака. Охоронців Кий вже звільнив, а як не було тих дуполизів, заміни їм теж не шукали. Нікому не було діла до мого друга, окрім мене.

Я бігла коридором, взута лише у капці та прикрита халатом. Був день від'їзду з Тернополя. Сходи минула і миттю хлюпнулась у вигріту сонцем калюжу. Танучим снігом бігав босоніжний Дем'ян деколи притупцьовуючи, танцюючи свої дикі танці та розмовляючи з кимось водночас.

Я прийнялася йому кричати. А він не чув. А чи вдавав, що не чує? А може чує, та грається — я вже не знала що й думати, не те що робити. Минав алеї, на коротку мить, буквально ступневим торканням, натрапляв на літні газони, а потім знову, набираючи неймовірної швидкости, летів парковими доріжками аж до нашого автобуса.

— Дем'ян! — мій голос навіть для мене глухнув, не лишаючи найменших шансів долетіти хоча б до найближчого немовляти в колясці.

Тож він бігав. І стрибав, і мало не падаючи плюхався з усього розгону туди, де було найбільше снігу й води.

— Дем'ян! — я побігла за ним, думаючи що наздожену, спіймаю і потягну із собою додому. Та мене спинили.

— Не треба, — Мая говорила спокійно й помірно, наче у тому голому марафоні нашого друга не було жодного дивацтва.

— І хай так бігає далі?!

— Ні. Але це не наша справа, Софіє. Це вже робота спеціялістів.

— Але ж це принизливо для нього і репутація нашого цирку сильно постраждає, — я розмахувала руками, наче жива й активна.

— Якщо ти втрутишся буде лише гірше, повір мені.

Я не втрутилася, але стало гірше, бо він сам мене запримітив. Спершу здалеку махав рукою. Потім повернувся до свого шалика кольору доброго брауні з топінгом чорного шоколяду і заговорив з ним, наче із живою людиною. Я почула лише огризок того смішного говоріння: "А я так любив твоє волосся! Нашо ти його поголив, коханий?". Потім Дем'ян знову мені усміхнувся, кивнув і сховався за деревом. Сховався погано, бо я і решта свідків однаково бачили те дійство — мій друг пхав два кінці свого шалика до жовтих чобіт. Правий кінець шалика — в ліву калошу, лівий кінець — в праву. Затим взяв оте саморобство, наче сумку, але нічого не трапилося — воно не неслося сумкою, і це добряче дратувало Дем'яна. Він прийнявся кликати мене до себе, але я не реаґувала за добрими вказівками Маї. Кий, що стояв переді мною, погоджувався з моєю подругою. Але Дем'яну була конче необхідна моя присутність поруч, а чи мої вуха. Тож він почав кричати:

— Софіє! Софіє Енґр!

— Шо він кричить? — Мая запитувалася.

— Не знаю. Мене, а що потім... щось типу Енхр?

— Енґр... — підправив Кий.

— Що це означає? — я розвернула до себе Кия.

— Не...

— Софія Енґр, я тебе врятую від капелюшника! — волав Дем'ян і надалі.

— Шо він меле! Де вже ця швидка! — обурювалася Мая.

Гнучке сімейство представлене Нелькою та Аврелієм уже вказували швидкій дорогу до пацієнта. А той все волав:

— Ти моя бідна дівчинка! Пробач... я не знав! Не можу повірити! Ой, я не можу! Мені Левко все розказав. Він знав Флора! — Дем'яна вже в'язали — Він був з...

— Господи... — жахалася Арія, Марта та Лануся.

Зина Іполитівна допивала свою настоянку, Михайль перебирав уявні струни своєї скрипки, вискрипуючи мелодію на фоні цимбал Лазаря та Вакулиного бубна. Якась Ганнуся співала. Візаж того, що відбувалося, було високо оцінено візажисткою Стефанією. Лікарка Ліда не стрималася й побігла допомагати лікарям з цирковим божевільним. Купка дітей і наших, і не поциркованих завмерли, слухаючи й розглядаючи мого нещасного друга.

— Софія Енґр! — Дем'яна вели під руки. — Софія Енґр!

Він прокашлявся і хвилеподібним голосом, нестійким та наче вічно трухлявим, мовив востаннє.

— Софія Енґр! Згадала?

Дем'ян

Соломія

Арія

Левко

Михайль

Зина Іполитівна

Лазар

Вакула

Ганнуся

Марта

Лануся

Ліда

Стефанія

Неля

Аврелій

Мая

Кий/