Ще одна зустріч з дівчатами духами

Після довгого навчального дня зі школи Ліза повернулася втомленою. Навіть не було бажання вчити домашнє завдання. О десятій годині вечора дівчина лягла спати. Заснула вона швидко.
Лізу почав пронизувати неприродній холод. Вона відкрила очі. Дівчина стояла на тій самій галявині, де більше місяця назад купалася у вогнищі.  Лізу почав огортати густий туман. Коли він почав розчинятися, дівчина побачила дівчат духів – учениць пані Лілії.
- Гей, Лізо! Лізочко... – Проспівали солодким, лагідним тоном сто голосів. – Іди за нами, тебе хазяйка кличе.
Ліза на ватяних ногах пішла за дівчатами. Вони прийшли до озера. На невеличкому пеньочку сиділа головна чернігівська відьма – Лілія. Вона весело помахала Лізі рукою. Біля неї сиділи ще кілька її учениць.
- Лізо, не бійся, ходи сюди! – Гукнула дівчину відьма.
Ліза прискорила ходу, побачивши свою Хрищену. Пані Лілія була у простенькій, але гарній чорній сукні. А Ліза ще й досі була у піжамі.
- Сідай отут, біля мене. – Лагідно наказала Лілія. – Так, усі в зборі? – Відьма окинула всіх присутніх твердим, але водночас лагідним поглядом. – Добре. Дорогі дівчатка, це Ліза, моя хресниця. – Духи дружно закивали головами. Звісно, що вони знали Лізу. – На щастя, Коралових ниток вона не сплела. Але завдяки вам, мої любі дівчатка, Ліза скупалася у вогнищі і повинна стати відьмою. Або хоча б навчатися нашому ремеслу. Тож ви згодні прийняти Єлизавету до нашого гурту? – Дівчата знову закивали.
- Лізо, а ти згодна? – Запитала у дівчини відьма.
- Але я не хочу ставати духом! – Вигукнула Ліза.
- Лізочко, ти не станеш духом. – Заспокоїла її пані Лілія. – Ти просто будеш навчатися з іншими живими дівчатами. Тобі  буде цікаво з нами. Ми будемо подорожувати.
- О, тоді я згодна. – Погодилася Ліза. Слова Хрищеної її зацікавили.
- От і добре. Тепер повертайся додому. Завтра останній навчальний день. – Нагадала Лілія.
Дівчину знову пронизав неприродній холод. Вона сиділа на ліжку трусячись від холоду. Це був не сон! Ліза це точно знала. І їй вже не було страшно, як минулого разу. Вона була щаслива! У дівчини не було конкретної мети. Вона не знала, яку професію хоче мати в майбутньому. Тож знайомство з Хрищеною пішло Лізі на користь. Тепер вона буде навчатися відьомському ремеслу.