Березова наливка

Нарешті Еля пішла. Лізі вона залишила мішечок з м'ятою. Ліза вирішила покласти його на поличку у веранді, де зберігаються різні трави і наливки. Підійшовши до полички, дівчина відчула чарівний аромат сушеної берези, меліси, череди та звіробою.
Поклавши мішечок з м'ятою, в очі Лізи впала невеличка пляшечка з жовтою рідиною. Чорнявка взяла її до рук. На пляшечці приклеєна бірка з написом: «березова наливка». Березова наливка? Дівчина знала, що існує вишнева наливка, смородинова, сливова, і навіть з пелюстків троянди, а про березову ще не чула. І на поличках цю пляшечку вона раніше не бачила. Ліза відкрила короб. По всій веранді розповсюдився запах березового листя та лимону. Який божествений аромат! Ліза обов'язково розпитає рецепт цієї наливки в мами. Від запаху березової наливки аж в голові паморочиться. Ух, як запаморочилося! Через п'ять хвилин Ліза вже лежала на підлозі.
Все в тумані. На траві чітко виднілися великі краплі води. Босі ноги Лізи відразу ж намокли. Вона йшла вперед. Чим далі дівчина йшла, тим густішав туман. Ліза зупинилася. Туман став настільки густим, що вже нічого не було видно.
Раптом, марево почало розвиднюватися. Чорнявка побачила великий чорний казан, з якого стелилася мгла. Біля казану стояла напівпрозора дівчина у довгій білі сорочці. Це одна з учениць головної чернігівської відьми. Вона обернулася,  побачивши Лізу, дзвінко засміялася.
- О, Лізо! А я думала, що ти вже не прийдеш. – Насмішкуватим тоном почала вона.
У Лізи з'явилася надія побачити пані Лілію. Вона замотала головою в різні сторони, але через туман нікого не побачила.
- Ні, хазяйки тут не має, можеш не шукати. Хочеш подивитися, що у мене в казанку?
- Т-так, звісно.
- Чудово! Ходи сюди.
Ліза підійшла ближче до казанка. В середині був лише згусток туману.
- Що це? – Живо запитала чорнявка.
- Я чула, що хазяйка відмовилася навчати тебе. Це туманне зілля. Ту відьму, яка правильно його зварить, пані Лілія бере до себе в учениці. Варити його не важко, можливо, навіть в тебе вийде. У тебе ще є шанс потрапити до відьомства, розумієш?
- Так, розумію. І як варити те туманне зілля?
- Рецепт я залишила в пляшечці з-під березової наливки. Пам'ятай, варити лише у повню! Швидше, повертайся додому!
Ух, знову цей п'янкий запах берези й лимону. Ліза вже лежала на невеличкому дивані у веранді. В руках вона тримала пляшечку, у середині якої находився невеличкий папірець. Ліза розбила пляшку. Обережно, зі скалок вона витягла той папірець.
Там справді був написаний рецепт туманного зілля:
«Один літр джерельної води вилити у велику посудину. Посудину розмістити так, щоб місячне світло падало на воду. Додати три листки м'яти. Перемішати.»
Так, джерельна вода є, м'яту Еля дала. Залишилося чекати повного місяця. Але повня аж через місяць.