Розділ 4
Знову Еля зі своїми совами та фіолетовими бантиками
Знову все в тумані. Обриси кав'ярні почали зникати. Ліза вже стояла у сквері. На неї здивовано дивилася старенька пані. Дівчина швидко побігла додому, краєм ока озираючись на неї. Перед очима ще й досі стояла затишна кав'ярня.
Стрілка годинника показувала о пів на третю дня. Не пройшло й пів години, після того як Ліза повернулася додому, як в двері знову постукали. Це була Еля. В руках вона тримала багато пакетів та клітку з совою. Ліза раділа, побачивши племінницю пані Лілії. Вона скучила за наївною чорнявкою, яка завжди забивала голову усілякими дурницями.
- Лізо, привіт! Можна до тебе? – проспівала Еля.
- Привіт! Звісно, заходь.
Зайшовши на кухню, Еля поставила клітку та пакети на стіл.
- Дивись, яку гарну сову я копила на ярмарку. – Дзвінким голосом заторохтіла вона.
на Лізу дивилася пора янтарних смарагдових очей. Це було маленьке совеня. пір'я світло-коричневе. На крилах пір'яний покрив набагато темніший, з елементами білого кольору. Дзьоб нічної птахи витончений. Совеня виглядало по дитячому наївно.
- Так, дуже гарна. Ти вже дала їй ім'я?
- Звісно. Олеся.
- І що ти будеш з нею робити?
- Любити та доглядати. А що ще можна робити з такою милою істотою? До речі, а ти знаєш, що в англійському фольклорі сов вважали провісниками лиха та думали, що вони віщували смерть. Як вони могли таке думати про цих милих птахів?! Сови уособлюють мудрість та знання. Навіть давньогрецьку богиню Афіну зображували у вигляді сича. Правда, Олесю?
Олеся лише пугукнула та здивовано подивилася на свою хазяйку, мовля: «Що ти від мене хочеш? Ніяких грецьких Афін я не знаю.»
- Еля, а що ти ще купила на ярмарку?
- Багато чого. Кілька книжок, мішечки з травами та фіолетові бантики.
- А банти тобі навіщо?
- Олесі у хвіст вплітатиму та собі у волосся. Ти також можеш вплести собі у волосся. Гарно буде.
- Ні, дякую.
«Ох, знову Еля зі своїми совами та фіолетовими бантиками», – подумала про себе Ліза.
Знову все в тумані. Обриси кав'ярні почали зникати. Ліза вже стояла у сквері. На неї здивовано дивилася старенька пані. Дівчина швидко побігла додому, краєм ока озираючись на неї. Перед очима ще й досі стояла затишна кав'ярня.
Стрілка годинника показувала о пів на третю дня. Не пройшло й пів години, після того як Ліза повернулася додому, як в двері знову постукали. Це була Еля. В руках вона тримала багато пакетів та клітку з совою. Ліза раділа, побачивши племінницю пані Лілії. Вона скучила за наївною чорнявкою, яка завжди забивала голову усілякими дурницями.
- Лізо, привіт! Можна до тебе? – проспівала Еля.
- Привіт! Звісно, заходь.
Зайшовши на кухню, Еля поставила клітку та пакети на стіл.
- Дивись, яку гарну сову я копила на ярмарку. – Дзвінким голосом заторохтіла вона.
на Лізу дивилася пора янтарних смарагдових очей. Це було маленьке совеня. пір'я світло-коричневе. На крилах пір'яний покрив набагато темніший, з елементами білого кольору. Дзьоб нічної птахи витончений. Совеня виглядало по дитячому наївно.
- Так, дуже гарна. Ти вже дала їй ім'я?
- Звісно. Олеся.
- І що ти будеш з нею робити?
- Любити та доглядати. А що ще можна робити з такою милою істотою? До речі, а ти знаєш, що в англійському фольклорі сов вважали провісниками лиха та думали, що вони віщували смерть. Як вони могли таке думати про цих милих птахів?! Сови уособлюють мудрість та знання. Навіть давньогрецьку богиню Афіну зображували у вигляді сича. Правда, Олесю?
Олеся лише пугукнула та здивовано подивилася на свою хазяйку, мовля: «Що ти від мене хочеш? Ніяких грецьких Афін я не знаю.»
- Еля, а що ти ще купила на ярмарку?
- Багато чого. Кілька книжок, мішечки з травами та фіолетові бантики.
- А банти тобі навіщо?
- Олесі у хвіст вплітатиму та собі у волосся. Ти також можеш вплести собі у волосся. Гарно буде.
- Ні, дякую.
«Ох, знову Еля зі своїми совами та фіолетовими бантиками», – подумала про себе Ліза.
Коментарі