Розділ 3
Розмова дівчат
Дівчата, яких згадувала Ліза, її подружки. Точніше не подружки, а напарниці. Ліза, разом з Тая, виконують доручення, які дає їм Анна. Навчаються дівчата в одному класі. Аню у школі вважають занадто пихатою та із завищеною самооцінкою. Жоден з однокласників не хоче мати з нею справу, окрім Лізи і Таї. У класі Анна вчилася саме краще. У свої п’ятнадцять років вона керувала дівчатами, як директор. «Купіть те», «випишіть із книги ту інформацію», «замовте у книгаррні...» та багато інших розпоряджень давала Лізі і Таї Аня. І чому дівчата ведуться на це? Тому що у кінці всіх задумів, вони отримують частину зароблених грошей. Наприклад, минулого місяця вони написали цікаву статтю про церкви Чернігова, яку опублікували в міській газеті. За це дівчата отримали по дванадцять балів з української мови. Потім вони почали писати статті на замовлення. Хоча, якщо по правді, їх замовляли лише Анині родичі, але дівчат і такий розпорядок влаштовує.
Для обговорення своїх ідей та планів, дівчата зустрічалися в кафе батьків Ані. От і цього вечора вона назначила зустріч у кафе. Годинник показував о пів на шосту. Всі були у зборі. Першою почала Анька:
- Сьогодні у нас дуже важливе завдання.
- Знову нова стаття? – Запитала Тая.
- Не зовсім. Нам, точніше вам, мої любі дівчатка, потрібно знайти в Катеринівській церкві Коралові нитки. Вони знаходяться за іконою Божої Матері, що у східній частині церкви.
- Але це ж небезпечно! – Вигукнула Ліза.
- Якщо ти так вважаєш, то виконуватимеш це завдання. – Розсердилася Аня. – Якраз сьогодні вечірня служба. До завтра Коралові нитки щоб були у мене. Все, я пішла. Є важливі справи. Удачі.
Отримане завдання Лізу не втішило.
- Та не переймайся ти, все вийде. – Спробувала підбадьорити Тая.
- Тобі легко казати. Мені ж виконувати її доручення.
Дівчата, яких згадувала Ліза, її подружки. Точніше не подружки, а напарниці. Ліза, разом з Тая, виконують доручення, які дає їм Анна. Навчаються дівчата в одному класі. Аню у школі вважають занадто пихатою та із завищеною самооцінкою. Жоден з однокласників не хоче мати з нею справу, окрім Лізи і Таї. У класі Анна вчилася саме краще. У свої п’ятнадцять років вона керувала дівчатами, як директор. «Купіть те», «випишіть із книги ту інформацію», «замовте у книгаррні...» та багато інших розпоряджень давала Лізі і Таї Аня. І чому дівчата ведуться на це? Тому що у кінці всіх задумів, вони отримують частину зароблених грошей. Наприклад, минулого місяця вони написали цікаву статтю про церкви Чернігова, яку опублікували в міській газеті. За це дівчата отримали по дванадцять балів з української мови. Потім вони почали писати статті на замовлення. Хоча, якщо по правді, їх замовляли лише Анині родичі, але дівчат і такий розпорядок влаштовує.
Для обговорення своїх ідей та планів, дівчата зустрічалися в кафе батьків Ані. От і цього вечора вона назначила зустріч у кафе. Годинник показував о пів на шосту. Всі були у зборі. Першою почала Анька:
- Сьогодні у нас дуже важливе завдання.
- Знову нова стаття? – Запитала Тая.
- Не зовсім. Нам, точніше вам, мої любі дівчатка, потрібно знайти в Катеринівській церкві Коралові нитки. Вони знаходяться за іконою Божої Матері, що у східній частині церкви.
- Але це ж небезпечно! – Вигукнула Ліза.
- Якщо ти так вважаєш, то виконуватимеш це завдання. – Розсердилася Аня. – Якраз сьогодні вечірня служба. До завтра Коралові нитки щоб були у мене. Все, я пішла. Є важливі справи. Удачі.
Отримане завдання Лізу не втішило.
- Та не переймайся ти, все вийде. – Спробувала підбадьорити Тая.
- Тобі легко казати. Мені ж виконувати її доручення.
Коментарі