Евелін намагалася приховати страх та тривогу, коли їхала до Луї. Брат не мав бачити її поганий настрій. Дівчина вирішила, що буде згадувати лише позитивні речі зі свого життя.

Мадемуазель Дюбуа дістала носову хустинку із сумочки і витерла сльози. Їй було щиро жаль Еріку. Вона згадувала їх прогулянку, моменти, які вони пережили разом. Життя, як виявилося таке коротке.

Луї вже чекав на неї. Його очі були наповнені любов’ю і щастям. Він дійсно почав сприйняти світ по-іншому та йшов на поправку.

– Яка ти стильна, Еві! Як з обкладинки журналу Пишаюся своєю молодшою сестрою, – Луї обійняв сестру міцно-міцно, начебто боявся, що вона скоро зникне.

– Луїс, ти такий життєрадісний. Скоро ти повернешся додому, – промовила Еві.

Брат кивнув і раптово видав:

– У мене тут був час подумати. Знаєш, в чотирьох стінах розваг дуже мало, тому сіра речовина працює 24/7. Я вирішив повернутися назад в Канаду. Тут буде все тиснути на мене і нагадувати ким я став і до чого докотився. Хочу порвати із цим місцем.

Евелін не почулося: Луї хоче покинути Францію і її саму тут?!

– Ти зблідла, Еві. Я розумію твої почуття, але так буде краще. Ти будеш будувати кар’єру тут, а я не буду тобі тягарем. Я занадто слабкий, щоб припинити спілкування зі старою компанією. Я не хочу, щоб моя молодша сестра відволікалася на сімейні проблеми.

Мадемуазель Дюбуа намагалася переварити інформацію, яку повідомив брат.

– Луї, мені важко щось коментувати. Ти мене дуже засмутив. Я не думала, що прийшовши до тебе ми будемо обговорювати таку важку тему. У мене теж дещо сталося… Спочатку я не хотіла казати тобі, але ти маєш це знати. Сьогодні я давала свідчення, тому що дівчина-модель вбита з агенції Валері Рішар. Це саме та агенція куди мене привів Пат і де я на даний момент працюю.

– Ти добре знала цю дівчину, раз давала свідчення комісару? – поцікавився Луї й одночасно у своїй голові проклинав себе за те, що вивалив на бідну Евелін своє багно.

– Допитували всіх. Я не знаю, що буде далі. Це чорний день для агенції. Вони мають знайти вбивцю, але в наших реаліях легко підкупити суд і поліцію. Мені її так жаль, чому її вбили після заходу «Золотий Голлівуд»? Ех, Луї я маю йти. Мені так важко на душі.

Луї не хотів відпускати Еві, тому перегородив їй шлях на вихід. Хлопець хотів більш детально розпитати, як вона жила і що сталося в її житті.

– Еві, пробач, я такий егоїст. Я не відпущу тебе поки ти мені все не розкажеш.

– Який в цьому сенс? Ти все одно збираєшся мене покинути, а я вилечу з агенції, тому що її можуть закрити в майбутньому, якщо виявиться, що там працював вбивця, – проговорила Евелін, ковтаючи слова.

– Значить, це конкуренти Валері Рішар хочуть добратися до неї через невинних моделей. Можливо, дівчину замовили, – припустив Луї.

– Тоді простіше Валері убити, а не починати розправу над однією з найкращих моделей в агенції. Тим більше існують більш лояльні способи нашкодити конкурентові в модельному бізнесі. Тому твоя версія з області фантастики, – пояснила мадемуазель Дюбуа.

Луї намагався втішити Евелін, але вона тільки сперечалася і стояла на своєму. Її красиве обличчя було змученим і заплаканим. Вона вперше дозволила цю слабкість при Луї. Життя наповнилося чорними фарбами за два місяці. Тішило лише те, що брат залишився живим.

– Я більше так не можу. Всі ці події, які сталися у моєму житті зробили мене такою слабкою, Луї, – Евелін сказала наостанок і прикрила двері.

Вона була виснаженою і постійно кудись бігла: тисячі справ за день. А сьогодні вилила весь бруд на свого старшого брата.

Чи полегшало їй? Ні.

Вона не відповідала на повідомлення від Пата, ігнорувала дзвінки від Мартінеса. Довго прогулювалася по Парижу і намагалася позбутися від негативних думок, але все було марно. Можливо, їй слід повернутися в Монреаль і не брати участь у небезпечних перипетіях, які замаячили на горизонті.

Евелін переживала за своє майбутнє, за теперішнє розслідування та долю агенції «Vogue». Всі вони тепер на виду у комісара Вальтера. Він буде ритися в їх минулому та задавати компрометуючі запитання.

Роздуми мадемуазель Дюбуа перервав телефонний дзвінок. Дівчина вирішила все-таки відповісти.

– Привіт, Евелін. Нарешті я додзвонився до тебе. Я думав вже, що з тобою щось сталося, – проговорив Фредерік з тривогою в голосі. Чоловік дійсно переживав за своїх підопічних після такого що сталося з Ерікою.

– Привіт. Я в порядку, була трохи зайнята, – дівчина не хотіла визнавати, що просто ігнорувала Мартінеса і не хотіла з ним розмовляти.

– Добре, я радий, що ти відійшла від цього потрясіння. Валері прийняла рішення продовжувати і не призупиняти діяльність агенції. Скоріш за все вина падає на мого молодшого брата Готьє з яким жила Еріка.

– Що? Наречений Еріки – твій брат? – Евелін ледве втримала слухавку від такої заяви.

– Я не приховую цього. Всі це знають, Евелін. Ти просто недавно у нас, тому мало, що знаєш. Він пропав, телефон відключений. Дивний збіг. Ех, не хочеться мене бути братом вбивці. Клеймо на все життя, – продовжував Фредерік.

– Ти робиш завчасні висновки, Фредерік, – не погодилася мадемуазель Дюбуа.

– То ти завтра будеш в агенції? – перевів тему чоловік.

– Так, – не довго думаючи, відповіла Евелін.

Вони попрощалися на нейтральній ноті. Дівчина не мала бажання повертатися додому, тому зняла комфортабельний номер в готелі і забула про домашні справи.

Коли дівчина прикрила очі, то побачила силует Еріки: мадемуазель Ренар мило спілкувалася з Фредеріком, життєва енергія ще не встигла покинути її тіло.

Чи помічала Евелін щось дивне в поведінці Еріки?

Звичайно, що ні.

Хто ж міг убити модель і назавжди погасити її мрії?