У квартирі Еріки і Готьє був повний розгром. Допитливі сусіди стояли на порозі, але заходити вглиб апартаментів боялися. Поліцейські снували туди-сюди, роблячи фотознімки та беручи відбитки пальців по всій квартирі.

– Ну і ну! Така молода і гарна. Жаль, – прошепотів молоденький поліцейський, накриваючи бездиханний труп Еріки.

Ще вчора дівчина жила, посміхалася, відвідувала модельні заходи, а тепер лежить зі зверненою шиєю, накрита чорною тканиною.

– Ти вже вияснив як її звали? Досить милуватися мертвою, – зробив зауваження комісар.

Поліцейський кашлянув, немов хотів привести думки в порядок перед тим як відповісти комісару Вальтеру. Він став його підлеглим відносно недавно і все намагався копіювати його звички та роботу.

– Я не милувався. Бачите: дівчина з кимось розмовляла по телефону.

– Коханець чи подруга? – роздумував вголос Вальтер.

– Кажуть у неї був хлопець, наречений, – підтвердив здогадки поліцейський.

– Кажуть? А хто каже? – поцікавився комісар, оглядаючи фешенебельну квартиру молодят.

Ще зовсім недавно у квартирі вирувало життя, молоді люди будували плани на майбутнє, обговорювали всілякі дрібниці та іноді сварилися.

– Зверни увагу: вона шпурнула телефон об стіну. Це значить, що вона посварилася зі своїм співрозмовником. А це вже мотив.

– Знущаєтеся?! Він чи вона не могли так швидко вилізти з мережі і здійснити вбивство.

– В нашій роботі все можливо. Скільки було на моєму віку дивних вбивств і розслідувань. Навіть дитина може випадково вбити когось.

Поліцейський промовчав і вирішив дати змогу висловитися комісару Вальтеру, який схилився над трупом:

– Досить жорстоко з нею розправилися, неначе від надокучливої конкурентки. Де вона навчалася або де працювала? Мені треба більше подробиць про її особисте життя.

Поліцейський знизав плечима. Ще як на зло і її наречений, як провалився крізь землю: не відповідав на телефонні дзвінки. Можливо, він щось знав або ж був причетний до цього вбивства.

– Запросіть сусідів, я проведу допит в сусідній кімнаті, – попросив комісар Шарля. Поліцейський кивнув і через декілька хвилин Вальтер сидів у комфортній маленькій кухні і слухав все те, що йому розповідало подружжя похилого віку. Повсюди був розтрощений посуд і столику стояла чашка з недопитою кавою.

– Манекенниця, значить, яка проживала з актором театру. Напевно, залицяльників і заздрісників було багато. А Готьє? Який він?

– Він її дуже кохав, завжди під ручку ходили, але дівчина вона була сама собі на умі. Моделі вони завжди люблять бути в центрі Всесвіту. Жили вони тут понад 6 місяців. Обоє молоді. Так все трагічно завершилося, – схлипнула старенька.

– Тут повсюди побитий посуд. Вони посварилися, а потім вона комусь подзвонила…

– Ви думаєте, що це Готьє зробив. Він такий милий і романтичний юнак, чемний і ввічливий. Я не вірю, він би і мухи не скривдив. Але ми нічого не чули, бо ходили на ярмарок. Тому свідки з нас нікудишні, але ми побачили відкриті двері у квартирі та викликали поліцейських. Нікого і нічого більше дивного не бачили. Сусіди вони були порядні, шуму не створювали.

– Взірець для майбутньої сімейної пари. Однак, ми бачимо гармидер в квартирі і сліди гучного скандалу. Нам потрібно вияснити причину і також розпитати її колег по цеху. Відчуваю, що справа буде не із легких, – почесав Вальтер потилицю.

– Ох, мені так не хочеться, щоб Готьє був тут замішаний, такий милий юнак, – схлипнула старенька.

Комісар відправив подружжя додому, коли зрозумів, що більше вони не володіють важливою інформацією. Його думками заволодів Готьє. Цей хлопчина був першим підозрюваним в списку Вальтера, попри те, що бабуся його захищала. Зазвичай, тихі і привітні люди виявляються вбивцями або маніяками і вміють надягати маску, яку їм потрібно.

Поліцейський підійшов до Вальтера, тримаючи рамку з фотографією. На фото була зображена щаслива пара – Готьє і Еріка. Юнак ніжно обнімав наречену, був худорлявим, високим і мав русяве волосся.

– В нього добрі очі, – зауважив комісар і розчаровано видихнув.

– Але для вас він все одно підозрюваний номер 1, – відказав Шарль і відніс фотографію на місце.

***

Евелін почувалася пригніченою і не мала настрою їхати в модельне агентство. Недавно вона побувала в казці, познайомилася з новими цікавими людьми із модельного світу. Однак, щось її тривожило і скребло душу.

Сьогодні вона одягла чорні класичні штани і синій светр, а також нафарбувала губи червоною помадою. Ззовні дівчина виглядала дуже впевнено, а от всередині творилася справжня чортівня, неначе злий дух осів в ній і змушував мучитися.

– Евелін, ти сьогодні маєш поїхати до Луї, – нагадав Патрік, подаючи мадемуазель її речі.

– Боже, я зовсім забула про нього, – тепер Евелін зрозуміла чому почувала себе не дуже добре. Як їй все встигати?!

– Вечірка пройшла на славу і ти забула про свого нещасного братика. Цілу дорогу мовчала, як партизан, а мене аж розпирає від цікавості, – не приховував Пат свою зацікавленість.

Евелін відмахнулася від нього і пішла в сторону агенції «Vogue», але нав’язливий юнак зміг догнати її і напроситися в гості до мадам Рішар.

– Ти стаєш схожа на Луї. Похмура, агресивна, відлюдькувата, нервова. Невже модельний світ затягнув тебе у свої тенета і ти теж підсіла на чарівні таблетки? – зробив припущення Патрік.

– Я в нормі. Не смій про мене таке думати, – закипіла Евелін.

Патрік заспокійливо підняв руки в мирному жесті. Юнак не думав дратувати дівчину, лише вивести із гіпнотичного стану. Настрій Евелін мінявся кожного дня. Друг Луї підійшов і обійняв дівчину, погладивши її по голові. Мадемуазель Дюбуа вткнулася в шию Пата. Вона відчула турботу і захищеність, яка йшла від блондина.

Повз них пронеслася Валері, яка була сама не своя. Вона йшла швидко, незважаючи на перехожих і зникла так миттєво, як і з’явилася.

– Пат, щось сталося. Мені треба йти, – Евелін вивільнилася із Патових обіймів та пішла вслід за мадам Рішар.

– Ех, полетіла, пташка. Я мушу за нею приглядати, – промовив сам до себе юнак.

Евелін не намагалася догнати Валері, але все-таки йшла в тому ж напрямку, що й наставниця. Що могло статися за такий короткий проміжок часу? Можливо, її син Андріан щось утнув або ж з ним сталася біда?

Валері увійшла до свого робочого кабінету, а Евелін, яка була неподалік тільки почула, як закрилися масивні двері на ключ. Дівчина оминула їх і пішла в гримерку, де вже сиділи веселі дівчата та обговорювали «Золотий Голлівуд».

– Це було фантастично, неймовірно, незабутньо, – цвірінчала Полін. Моделі сиділи навколо неї і тільки відкривали свої маленькі ротики.

– А скільки там було зірок: акторів, моделей, співаків! А десерти, наче витвори мистецтва! – театральні махи руками додавали експресії для слухачів.

– Всім привіт! Що слухаєте чергові байки від оповідачки Полін? Чесне слово, Полін тобі треба на телеекрани з таким даром, – пожартувала мадемуазель Дюбуа і зручно вмостилася серед інших дівчат.

Вона поводила себе привітно і приязно з іншими, не намагалася вихвалятися і розповідати про особисті речі, а коли її про щось запитували, то тільки давали короткі відповіді та вишукано посміхалася.

– Щось нашої бізнесвумен ніде не видно і улюблениця Мартінеса не поспішає на роботу, – зауважила Алізе.

Евелін задумалася над словами Алізе. У Еріки ж був наречений Готьє. Невже ця дівчина з ангельським обличчям мала свої диявольські таємниці і не тільки фліртувала з Мартінесом, але й…

– Добрий ранок! – Валері з’явилася, як грім серед ясного неба. На її обличчі не було ніяких емоцій, вона була, наче статуя, лише руки видавали нервовий стан.

Манекенниці піднялися і побачили, що мадам Рішар сьогодні якась дивна і не схожа сама не себе. За її спиною стояв Фредерік і оглядав кожну дівчину.

– Це правда? – запитав він.

Валері кивнула і звела руки у замок. Евелін не розуміла що відбувається і чому ці двоє такі загадкові і водночас нервові.

– Мені про це важко говорити. Я досі не можу в це повірити. Ще вчора ми були всі такі щасливі, я пишалася вами і тим, як ви стараєтеся в роботі, раділа вашим успіхам, – було видно, що слова даються Валері дуже важко. Вона немов переживала минулі події пов’язані з Адріаном.

– Скоро тут будуть репортери, заголовки ряснітимуть надписами про наше агентство. Все, як ми колись хотіли. Тільки причина, на жаль, цього всього зовсім не радісна. Мені тяжко. Принесіть мені, будь ласка, води, – Валері звернулася до присутніх. Дівчата почали нервувати, спостерігаючи, як мадам Рішар марніє на очах. Можливо, вона захворіла і прийшла з температурою на роботу. Такою ніхто її раніше не бачив. Завжди цілеспрямована, дисциплінована та вимоглива до себе та до інших в роботі.

Фредерік не міг більше спостерігати, як мучиться мадам і проговорив за неї:

– Дівчата, сьогодні Еріку знайшли мертвою у квартирі. Мотив вбивства не відомий. Скоро приїде сюди поліція, тому, будь ласка, зберігайте спокій і говоріть тільки правду.

В Евелін стиснуло в грудях. Деякі з дівчат заплакали, прикриваючи долонею губи, щоб стримати крик. Стало страшно. Евелін не могла повірити, що Еріки більше немає.

Повисла тиша. Фредерік пильно подивився на кожну з дівчат, щоб оцінити їх моральний стан після цієї новини. Всі були шоковані та налякані.

– Так, вона вбита. Будуть допитувати всіх знайомих. Дівчата, хто міг бажати їй зла? – Валері поставила риторичне запитання, прийшовши в себе та підпивши води. – Невже це сталося після вечірки і там вона познайомилася з кимось нехорошим.

– Валері, ти не комісар поліції. Треба дочекатися розслідування, – вставив свої п’ять копійок Фредерік.

– Якби тут була б Бланш, то ніякого розслідування не знадобилося. Ця дівчина знала все про Еріку.

Евелін ніколи не бачила Бланш про яку часто згадували у «Vogue». Бланш мала бойовий характер і емоційну вдачу за що і поплатилася. Тепер знову прозвучало її ім'я.

– Дівчата, сьогодні у вас вихідний від роботи, але відпустити ми вас не зможемо поки з вами не попрацює поліція. Хоча вам і так немає чого приховувати.

Новина про те, що сьогодні вихідний не підбадьорила дівчат, за інших обставин вони б вже планували свій день та вечір, а так їм залишилося набратися терпіння та вгамувати нерви.

Поліцейські не змусили себе довго чекати. Вже зовсім скоро кожна модель заходила в кабінет Валері та бесідувала з комісаром Вальтером і виходила звідти у пригніченому стані.

Евелін чекала, коли її позвуть і думала про те, що скаже поліції. Вона дуже мало знала про Еріку, лише те, що блондинка їй розповідала про себе. Вони обидві були зациклені на кар’єри і прагнули до нових вершин.

– Не сумуй, – Адріан з’явився ні звідки. Евелін так задумалася, що не помітила його присутність.

– Ти теж даватимеш свідчення? – дівчина не могла приховати здивування.

Син Валері кивнув і зупинився біля неї. Чому він мав брати участь в цьому? Валері зробила собі ведмежу послугу, повернувши Адріана у своє агентство. Тепер хлопець буде під пильним наглядом комісара і поліції.

– Евелін Дюбуа, заходьте, – запросив поліцейський Евелін до кабінету.

Комісар підвівся і привітався з дівчиною. Вальтер був спокійним і не викликав страху. Мадемуазель Дюбуа трішки розслабилася.

– Вам тут подобається? Дружня атмосфера, чи не так? І ніякої конкуренції?

Еві не могла зрозуміти, чи два останні питання стосувалися її персони.

– Так, я давно мріяла працювати саме тут. Конкуренція шалена у модельному бізнесі. Дівчата мріють з дитинства бути моделями чи акторками. Стати відомими.

– Мені важко розділяти ваші захоплення. Я не ходжу по модним показам. Які у вас взаємовідносини з Ерікою Ренар? Ви були конкурентками?

– Ми тут всі колеги. Я новенька у колективі. Еріку знала не довго, але вона горіла своєю роботою. Іноді ми гуляли, разом були на вечірці «Золотий Голлівуд», тому що виграли конкурс і потрапили в п’ятірку найкращих моделей. Про неї я знаю небагато, але іноді вона ділилася подробицями зі свого життя.

– А як до неї відносилися в колективі? Ви можете оцінити своїм свіжим поглядом.

– Я думаю, що добре. Вона була не конфліктна людина, вміла знайти спільну мову, наполеглива та працьовита дівчина. Однак я звернула увагу на одну деталь: моделі часто згадували Бланш, коли говорили про Еріку. От вона була скандальною і бунтаркою, повна протилежність Еріки, тому, можливо, ця дівчина розповість вам більше про свою подругу.

– Так, ви сьогодні не перша хто називає це ім’я, але й ваше прізвище звучало з інших вуст.

Мадемуазель Дюбуа здивували слова комісара. Не встигла вона влитися в колектив, як її записали в подруги до Еріки. Хотіла б вона, звісно, знати про цю дівчину більше, а не поверхнево. Тоді б і розслідуванню допомогла.

– Дякую, ви можете йти, – буденно сказав Вальтер.

Евелін видихнула: все закінчилося. Тепер можна повертатися додому.

Адріан був на тому ж самому місці. Його красиве обличчя привертало увагу, а візок робив безсильним. Він мовчки подивився на Евелін, яка вийшла з кабінету і пішла по коридору своїми здоровими довгими ногами.

Чи відчував син Валері заздрість в той момент? Кожного дня Адріана оточували дівчата з обкладинок, які мали красу та здоров’я, а він мав тільки спостерігати за їх успіхом. Життя часто буває несправедливе, але чи призводить це до непоправимих дій?

Адріан без сторонньої допомоги відкрив двері та заїхав до комісара Вальтера. Поліцейський та Вальтер не тримали його довго. Мадам Рішар попросила не тривожити свого сина, але для протоколу Вальтер мав провести допит. Адріан відповідав короткими фразами. Він був далекий від модельних розбірок та пліток.

– Навіщо ви викликали цього хлопця? Я думаю, що він сприйняв цей допит як насмішку, – поцікавився Шарль.

– Це мій обов’язок перед убитою дівчиною. Убивця серед її знайомих. Я відчуваю це.