Пролог
Частина І. Париж. Розділ 1. Не всі вдома
Розділ 2. Кафе де Флор
Розділ 3. Мадам Рішар
Розділ 4. Сяй, як діамант
Розділ 5. Підкорювати та бути підкореним
Розділ 6. Мері Джейн
Розділ 7. Карусель
Розділ 8. Те, що не вбиває нас, робить нас сильнішими
Розділ 9. Подіум
Розділ 10. Карт-бланш
Розділ 11. Валет і король
Розділ 12. Золотий Голлівуд
Розділ 13. Мадемуазель Дюбуа
Розділ 14. Залицяльник
Пролог


На вулиці Дарю в крихітній приватній клініці молода дівчина чекала на мадам Перет. Еріка трималася за живіт і більше не відчувала ознак життя у своїй утробі. Вона зважилася на такий відповідальний та небезпечний крок – зробити аборт.

Мадам Перет тихо зайшла до свого кабінету та привіталася з юною дівчиною. У її руках були аналізи мадемуазель Ренар і, судячи з виразу обличчя лікаря, вони були не втішними. Дівчина помітила хвилювання в очах Мадам і тихенько запитала:

− Все так погано?

Лікар зітхнула: скільки юних і безрозсудних дівчат вона бачила за своє життя. Їй було шкода бідолаху. Еріка здалася їй привітною та милою дівчиною з теплою посмішкою.

Щоправда, вона була одержима. Це створіння з блакитними очима, стрижкою гарсон випромінювало французький шарм та жіночу хрупкість. Дівчина була манекенницею і стежила за своєю фігурою, будь-яка вада для неї була катастрофою. Мадам Перет чудово пам'ятала той момент, коли Еріка зайшла до її кабінету і ледь не падала їй у ноги і просила зробити аборт за будь-які гроші.

Вона до останнього вмовляла дівчину не поспішати з цим, адже тендітне здоров'я Еріки могло не витримати операцію. Еріка відчувала зародження нового життя у своєму організмі. Дівчина безкінечно плакала вранці, а потім умивалася і йшла в агентство «Vogue». Ніхто не знав про її цікаве становище крім вірної подруги Бланш. Саме вона порадила їй прийти до мадам Перет, яка була Бланш рідною тіток.

− Я попереджала тебе про можливі ризики. Аналізи показали, що ти ніколи більше не зможеш завагітніти. Твій організм виснажений дієтами, таблетками та недосипанням і все це заради кар'єри моделі, – зі співчуттям відповіла Мадам. Еріка нагадувала їй племінницю Бланш: та теж була моделлю і красувалася на обкладинках журналів.

− Значить так і має бути. Дитина б все зіпсувала, мене вигнали б, і я б втратила сенс життя, − похмуро сказала Еріка, дістаючи з сумочки мініатюрне дзеркало. − Де у Вас можна припудрити носик?

Дівчина жахнулася, коли побачила своє відображення у дзеркалі: їй терміново потрібен був хороший тональний крем, чашка кави та червона помада, адже її коханий Готьє не повинен нічого запідозрити.

Попрощавшись із родичкою Бланш, Еріка попрямувала до метро. Вона була щаслива, що привела себе до ладу. Їй хотілося співати і танцювати, кричати на всю вулицю, що її більше не нудить, і вона може вільно їздити в метро і не боятися, що їй стане погано.

Дівчина повернулася до своєї орендованої квартири на вулиці Рю де ла Пе, де розташовувалися ювелірні магазини, бутіки та будинок моди. Забігши в квартиру і скинувши білі балетки, Еріка увійшла до маленької вітальні, яка була заставлена квітами, її портретними фотографіями та картинами. Вона не відразу помітила Готьє, який був похмуріший за хмару. Він крутив тест на вагітність і чекав пояснень від неї.

Еріка повільно присіла на синій диван і обхопила обручку на безіменному пальці (подарунок від Готьє). Коханий не поспішав говорити, він обернувся до неї і міцно обійняв. Тепло його тіла зігрівало дівчину, вона забула про свої проблеми

− Я радий, Еріко, просто щасливий. Ми з тобою заручені і тепер треба скоріше одружитися. Ти моя королева, богиня, моя кохана. Ти для мене найцінніша за всі скарби на світі, – радісно протараторив чоловік.

Він був актором і виступав у місцевому театрі. Готьє шалено любив Еріку, яка була його однокласницею та музою. Він дарував їй квіти, писав вірші, водив у ресторани та чудові місця Парижа. Він надихався нею і не міг натішитися своїм щастям. Правда, юнак не знав, який секрет приховує це миле створення.

Ренар встала і мовчки пішла на кухню. Готьє насторожила її дивна поведінка. Юнак пішов за коханою. Еріка зробила собі міцну каву і вмостилася на підвіконня. Вона думала, що її хлопець ніколи не знайде цього проклятого тесту. Навіщо тільки вона його не викинула, а сховала в одну з книжок Віктора Гюго.

Готьє, як вірний пес, зі щасливими сірими очима дивився на Еріку. Він почав цілувати їй руки та опускатися до живота мадемуазель Ренар. Готьє був засліплений любов'ю і шукав хоч якийсь сторонній звук у животі Еріки. Дівчина притягла його до себе за русяве волосся і ніжно поцілувала, вона намагалася відвернути його від думок про дитину.

− Готьє, я тільки роблю кроки у модельному бізнесі і це завдяки твоєму старшому братові Фредеріку. Він добрий до мене і я не хочу підвести його. Зараз для мене головне − кар'єра, а не підгузки та дитячий плач. Я з цим не впораюся, мені всього дев'ятнадцять років, у мене глобальні плани в житті, а дитина – вона зачекає, – швидко промовила дівчина, дивлячись на безглузде обличчя Готьє.

Готьє Мартінес не одразу зрозумів, що сказала його майбутня наречена. Його очі почали темніти і він зірвався на крик. Вони кричали дуже довго, Готьє трощив посуд на кухні і ледве стримував себе, щоб не вдарити Еріку. Дівчина так не хотіла скандалів, криків після клініки, їй хотілося відпочити і, наговоривши багато безглуздих слів, вона вигнала Мартінеса і шпурнула в нього обручку.

Присівши на холодний кахель біля ванної, Еріка почала докоряти себе за помилку. Готьє зіпсував їй настрій, почала боліти голова і серце. Якби вона ще знала хто батько дитини: Готьє або Фредерік, то їй було б легше. Набравши знайомі цифри на телефоні, дівчина почала чекати, коли хтось візьме слухавку. Знайомий грубий голос сказав:

− Алло, хто це?

− Приїжджай, − крізь сльози, відповіла Еріка. Вона загасила тоненьку сигарету і забула вимкнути телефон.

− Любий, хто це тобі дзвонить? − писклявий голос пролунав на тому кінці телефону. − Замовкни, Дафно.

Еріка розлютилася, почувши жіночий голос, і шпурнула телефон об стінку. Вона думала повернути Готьє і поговорити з ним ще раз, поки її єдина підтримка веселиться з іншою жінкою. Еріка була надто зайнята самобичуванням і не почула, як у відриту квартиру зайшла невідома людина.
© Sabrina_Loveless,
книга «Муза для вбивці».
Частина І. Париж. Розділ 1. Не всі вдома
Коментарі