Луї блаженно посміхався, дивлячись на стелю. Він не розумів, де перебуває і з ким. Пульс почастішав, серце шалено билося. Все пливло перед очима. Він почував себе маленьким корабликом, що гойдався на морських хвилях. Евелін покинула його разом із Патріком, а «вірні друзі» покликали його на закриту вечірку, де панувало блаженство, чари та феєрія втраченого щастя.

Луї дуже довго був тихою і слухняною дитиною, ніколи не влазив у конфлікти і для своєї сестри був просто підтримкою, а не міцною опорою. У студентські роки все змінилося: галасливі тусовки, купа нових порожніх знайомств, відсутність цілей та орієнтирів у житті привели його до наркотичної залежності.

− Луї, тобі добре зі мною? − запитала Мері Джейн. Вона була в легкій прозорій літній сукні і ліниво посміхалася юнакові.

− Не хочу, щоб ти зникала. Я так рідко тебе бачу останнім часом, – промимрив Луї крізь прикриті повіки.

Мері Джейн насупилась і ввібрала в себе солодке повітря:

− Дурню, через твою сестрицю ми не можемо бачитися частіше. Навіщо вона живе з тобою, потрібно позбутися її. І тоді ми будемо нерозлучними.

***

Еві увійшла до темного та непривітного будинку. Нова господиня поклацала вимикачем, і вітальню осяяло світлом. Дівчина присіла на м'який диван і замислилася. Вона сподобалася Валері, домовилася про навчання, але поділитися своїм щастям і радістю їй не було з ким: Луї не дочекався її, а Патрік покинув.

Евелін вирішила більше не сумувати та зайнятися собою. Дівчина підвелася і пішла до своєї спальні. Повісивши сумочку, вона почала готуватися до банних процедур. Еві одягла махровий халат, знайшла фруктовий гель для душу і набрала повну ванну води для релаксації та домашнього затишку.

Тепла вода додала їй нових сил та свіжості. Сумні думки вивітрилися з її голови, наче дешевий парфум із кімнати. Еві протерла голову рушником, висушила волосся і побризкала його живильним маслом. Розслабившись, вона вирішила подивитися телешоу по телевізору і придатися вечірньому блаженству.

Еві не помітила, як заснула. Світло софіт, спалахи камер, довгий подіум, гарний одяг, дорогі парфуми та взуття, це хвилювало її уяву, і вона посміхалася крізь прикриті повіки. Міс Ідеальна Модель – Евелін Дюбуа, мрія для багатьох чоловіків та дизайнерів.

− Еві, ЕВІ, мені так погано, − її хтось смикав за плечі. Мадемуазель Дюбуа стрепенулась, як переляканий птах у клітці. Дівчина не могла зрозуміти, хто потривожив її спокій. Її погляду постала страшна картина: її брат лежав непритомний. Його вирвало прямо в кімнаті, і він був блідий, як мрець.

Евелін закричала і затремтіла від сліз і розпачу. Що сталося з ним? Чому він знепритомнів? Що їй зараз робити, куди бігти та кому дзвонити? Розпач захлеснуло з головою. Дівчина знала, що треба щось робити, інакше вона може втратити брата.

Вона діяла на адреналіні: прощупала пульс, побігла до телефону і набрала 112. Евелін всю трусило від страху і розпачу, час тягнувся так довго до приїзду швидкої допомоги.

Вона весь час знаходилася біля Луї і не зважала на повний безлад і сморід в кімнаті. Сльози текли по обличчю і ніхто не міг зарадити їй. Зараз Евелін знаходиться на одинці зі своєю бідою.

− Потерпи, Луї. Зараз вони приїдуть, врятують тебе, рідненький, − схлипуючи, Еві ніжно гладила свого брата по голові.

Мадемуазель Дюбуа дослухалася до кожного постороннього звуку за вікном, до кожного сигналу. І ось нарешті Еві почула прибуття швидкої.

Вона вибігла до них в одних домашніх тапочках і піжамі. Бригада медиків йшла поспішала їй на допомогу:

− Розкажіть, що трапилося більш детально, − мсьє звернувся до неї.

− Це сталося раптово. Я крізь сон почула, що мене хтось гукає. Коли я прокинулася, то побачила непритомного брата. Я не уявляю чому він втратив свідомість. Що це за хвороба така? Чому йому стало зле? – Еві від нервування почала задавати додаткові питання.

Лікарі опинилися в її спальні і оглянули Луї. Медбрат зробив укол і юнака погрузили на візок для перевезення тяжкохворих. Сестра Луї декілька разів схлипнула і подивилася їм вслід. Мсьє запропонував їй присісти і з важкістю в голосі промовив:

− Це схоже на передозування опіоїдними наркотиками. Аналізи покажуть більш детальну картину. Чи знали Ви, що Ваш брат наркоман і що Вам відомо про його оточення?

Мадемуазель Дюбуа схопилася за спинку стільця. Вона згадала свій приїзд і те, як застала одного з друзів Луї. Брат тоді заспокоїв її, що він не вживає і це поодинокий випадок, коли на його вечірці курять траву.

− Ні, лікарю. Я нещодавно приїхала у Францію в гості до брата. Я не можу повірити, що в нього залежність. Він не такий…

Мсьє відвів погляд від Евелін, немов знав, що дівчина так відреагує. В його практиці родичі часто не вірили в те, що їх рідні можуть мати таємну пристрасть до наркотиків та алкоголю.

− Я розумію, що юнак Ваш брат і для Вас, можливо, він взірець правильного способу життя. Але ніколи не знаєш, що змушує їх зловживати забороненими речовинами.

Лікар написав адрес лікарні на листочку і попросив Евелін повідомити її батьків про те, що сталося. Дівчина не уявляла, як признається матері в тому що сталося з Луї і які це матиме наслідки.

− Будемо лікувати його. Хлопець молодий, тому досвід вживання я думаю має мінімальний. Все буде добре, мадемуазель Дюбуа. Бережіть себе.

Еві кивнула і попрощалася з лікарем. Закривши двері міцно на замок, дівчина відчула себе безпорадною і самотньою в чужій країні. Що тепер буде з їх сім’єю? Можливо, не треба нічого говорити батькам і засмучувати їх.

Вже декілька годин вона ходила по будинку кругами, тяжко вдихаючи і видихаючи повітря. Мадемуазель Дюбуа зараз була схожа на лебедя, який ось-ось помре. Вона корила себе за те, що була сліпа і наївна, вірячи в байки і казки Луї.

Еві знесилено впала на крісло і обхватила руками свою голову. Різні думки атакували її щохвилини. Вона вже не думала про модельне агентство, славу і подіум.

Раптом задзвонив мобільний телефон і Евелін, як ненормальна, побігла на ці звуки:

− Алло, − глухим і монотонним голосом відповіла вона.

− Солоденька, це я Патрік, − проговорив пяний голос.

− Яка ще солоденька? Це я Евелін. Патрік, кому ти телефонуєш? − ледве стримуючи сльози відказала мадемуазель Дюбуа.

− Еві, Евелін, вибач. Я помилився номером. Що з тобою? Ти плачеш, я думав в мадам Рішар все пройшло класно і ти з Луї святкуєш невеличку перемогу, − на мить протверезів хлопець. Він був занепокоєний настроєм своєї подруги.

− Пат, його забрали. Луї зараз немає поруч. Ти знав, що в нього залежність? Як мені тепер дивитися в очі батькам? Що я їм скажу? – Еві не витримала і розплакалася в трубку.

− Чекай, що ти сказала? Господи, оце я готовий вже! Двох слів не вимовлю. Залежність?

− Лікар сказав, що в нього передозування. Ти розумієш, що він зараз на грані, − закричала дівчина в трубку.

− Я приїду на таксі, − заспокоїв її Патрік.

Та Евелін його вже не чула. Істерика захлеснула її з новою силою. Раніше врівноважена і смілива, а зараз слабка і беззахисна вісімнадцятирічна дівчинка в Медоні.