Валері крутила в руках конверт з результатами відбору і тільки іноді переводила погляд на дівчат-моделей, які затамували подих і очікували вердикту від суворої мадам.

– Напруга зростає, дівчата, – єхидно промовила Валері. Їй подобалося відтягувати важливий момент.

– Ну не томіть, Мадам Валері, – Алізе звернулася до керівниці.

– Добре. Зараз я назву імена дівчат, які потраплять на вечірку «Золотий Голлівуд» і будуть представляти моє агентство, – Валері акуратно розкрила конверт і мило посміхнулася:

– Еріка, Катрін, Алізе, Полін і останнє ім’я для всіх стане несподіванкою, але ця дівчина виявилася працьовитою та наполегливою – Евелін.

Мадемуазель Дюбуа видихнула: приємне тепло розлилося по всьому тілу. Насичені дні залишилися позаду і її праця була оцінена найвищою нагородою.

Інші дівчата засмутилися, що не потрапили в число щасливиць, деякі навіть дивилися на новеньку із заздрістю. Тепер Евелін стала для них конкуренткою номер один.

Валері ще раз привітала дівчат і пішла по своїх справах, залишивши Фредеріка і дівчат на самоті.

– Вітаю, дівчата. Евелін, ти теж молодець. За такий короткий час стати фавориткою, – промуркотів Мартінес до дівчат. Він знав, що не буде сумувати на вечірці в компанії мадам Рішар.

Еріка скоса подивилася на Фредеріка, в очах промайнула ревність. Брат Готьє не жалів її палких почуттів. Вона, як собачка бігала за ним, коли наречений не бачив, а Мартінес тільки грався з нею. Блондинка поправила намисто на шиї і підійшла до Евелін з натягнутою посмішкою:

– Еві, ми молодці з тобою. Такий шанс не упустили. Може сьогодні відсвяткуємо це?

Евелін ввічливо відмовилася, адже через тиждень на них чекало довгоочікуване дійство і потрібно було берегти сили до нових звершень.

– Та ти що, Евелін! Такий день треба відсвяткувати, але я все забуваю, що не вживаю алкоголь, – театрально образилася Еріка.

– На наступному тижні обов’язково. Я сьогодні вже як вижатий лимон, – пояснила Евелін.

Еріка погодилася і відійшла до інших дівчат, які щось оживлено обговорювали і голосно сміялися. Мадемуазель Дюбуа вирішила не йти в гучний натовп, а вийти на вулицю і прогулятися паризькими вуличками.

Запах випічки, парфумів та бензину стояв на вулиці. Погода була сонячна, тому Евелін одягнула сонцезахисні окуляри. Перехожі дивилися на неї із зацікавленістю, адже вона йшла впевнено і виділялася із натовпу. В місті було багато туристів, які фотографували все що бачили і намагалися зробити селфі або записати відео для сторіс біля кожного дерева чи пам’ятника.

Евелін посміхалася і раділа, що наблизилася ще ближче до своєї мрії. Залишилося тільки розповісти Пату і Луї, які тримали за неї кулачки і переживали кожен по своєму.

Дівчина сіла на лавочку і поглянула на щасливого бродягу, якому дали 20 євро і булочку. Як мало все-таки людині треба для щастя? Комусь підтримка рідних, комусь матеріальні блага, а хтось радіє кар’єрним звершенням.

Евелін дістала із сумочки мобільний телефон і набрала свого блондина-наставника:

– Салют, Пат! Як справи, що робиш? – поцвірінчала дівчина, як пташка в трубку.

Пат трохи засоромився і напружився від підозріло-привітного тону Евелін. Останнім часом, вона була беземоційною з ним.

– В тебе щось трапилося? – юнак відразу перейшов до справи.

– Ну ти і зануда, Патрік. Можеш мене привітати, тому що твій вклад у мене окупився і мене обрали як найкращу серед моделей. Уявляєш, яка я щаслива! – Еві ледве стримувала свої емоції, щоб не підстрибувати на лавочці.

– Вітаю, мала. Треба відсвяткувати, – Пат був щиро радий почути про успіхи Евелін.

– Ні-ні-ні. От як вже мине ця вечірка тоді і будемо святкувати, тому я пройшла лише першу частину випробування…

Патрік перебив Евелін, пояснюючи, що вона забобонна і не вміє розслаблятися і що першу перемогу треба обов’язково відсвяткувати. Вони довго обговорювали це по телефону і сперечалися, але мадемуазель Дюбуа змогла переконати блондина, щоб той не гнав коней і не поспішав напиватися.

– Яка ж ти все-таки молодець, Евелін! Не здавалася і йшла вперед. Пишаюся тобою, – закінчив діалог Пат і попрощався з дівчиною.

Мадемуазель Дюбуа порадувала свого модного наставника і вирішила перекусити смачним морозивом. Дівчина підійшла до La Romantica і замовила найсмачніше морозиво у цьому ресторані. Заклад був комфортним, але без пафосу.

Солодке морозиво тануло в роті і освіжало від спеки. Евелін нікуди не поспішала і насолоджувалася мальовничими пейзажами та величними будівлями Парижу.

Додому дівчина прийшла в піднесеному настрої та відразу почала готуватися до завтрашнього заходу: зробила депіляцію, пілінг шкіри та маску для обличчя, підпиляла нігтики і зробила акуратний манікюр, підщипала брови та випила улюблений йогурт.

Всю ніч Еві ворочалася в ліжку: емоції переповняли, тому дівчина не могла швидко заснути. Встала і випила води, відкрила вікно і поглянула на годинник. Скоро вже ранок.

У модельну агенцію дівчина їхала, як сонна муха. Евелін випила міцну каву, умилася холодною водою і приховала сліди втоми консилером. Однак, це не дуже допомогло привести її в рівновагу.

На роботі на неї вже чекав персональний стиліст, візажист і перукар. Вони чаклували над її образом довго. Евелін втомилася сидіти без зайвих рухів і, прикривши повіки, задрімала.

– Що це з нею? – запитала стиліст і збризнула зачіску лаком.

Візажист тільки пожала плечима і легенько доторкнулася до Евелін:

– Мадемуазель Евелін, пора вставати. Ми завершили образ. Ви виглядаєте, як голлівудська акторка перед врученням Оскара.

Еві здивовано подивилася на майстриню і намагалася декілька секунд пригадати де вона знаходиться і що їй треба сьогодні робити. Дівчина піднялася і обережно пройшла до довгого дзеркала, щоб оглянути себе з ніг до голови. Евелін не могла повірити у те, що вона виглядала просто неймовірно. Довге золотисто-чорне плаття переливалося, а відкриті плечі показували статний силует і лебедину шию мадемуазель Дюбуа. Її зріст сягав приблизно 180 см на підборах і від неї важко було відірвати погляд. Макіяж і зачіска були ідеальними і підкреслювали її природню красу. Карі округлі очі манили своєю глибиною і пристрасністю, довгі пухнасті вії робили погляд ще більш виразним, тонкий ніс і овальне обличчя разом з блідою шкірою надавали аристократичності образу Евелін.

Позаду мадемуазель Дюбуа знаходився Адріан, який хотів передати інформацію від мадам Рішар. Однак, коли він побачив Евелін, то просто не міг відвести погляд і був, наче зачарований.

Евелін залюбувалася своїм відображенням в дзеркалі, але в її ідилію втрутився син мадам Рішар. Вона побачила його і затамувала подих. Дівчина не могла знайти вдалих слів і чекала поки Адріан заговорить до неї.

Однак, між ними повисла напруженість і тиша. Евелін почала червоніти. Її серце пропускало швидкі удари, а в горлі пересохло. Вона боялася повернутися до нього.

– Евелін, ви чарівна, як муза художника за часів Ренесансу. Вам так пасує цей образ. Важко відвести погляд, – трішки глухим голосом промовив Адріан, не відводячи очей від дівчини.

Мадемуазель Дюбуа обережно повернулася до Адріана і чемно подякувала за приємні слова. Адріан посміхнувся і під’їхав до неї. Вони виглядали колоритно: через зріст Евелін і хлопець відчув себе гномом.

– Валері передала тобі, що за вами скоро приїде лімузин, тому залишилося мало часу на збори.

– Я вже готова, – розслаблено відповіла дівчина. Вона бачила зацікавленість Адріана нею, як дівчиною. Він оглядав її з ніг до голови. В минулому юнак не боявся проводити час з дівчатами і навпаки не знав, як здихатися від їх настирливості та надмірної уваги.

– Добре. Знаєш, я так би хотів теж поїхати, але, на жаль, мій зірковий час минув. Удачі, Евелін, – юнак швидко перевів тему в інше русло і все-таки відірвав погляд від дівчини, хоча йому це далося дуже важко.

Евелін приєдналася до інших дівчат, які очікували на появу шикарного автомобіля. Еріка стояла біля Алізе, Катрін та Полін оцінювали образи один одної і жваво обговорювали сьогоднішній захід.

Чотири статні високі красуні перевели погляд на Евелін. Катрін поправила свої темні локони, Полін привідкрила маленький рот від здивування. Чотири пари очей оцінили подумки образ Евелін, а Еріка подала знак Дюбуа.

– Ти розкішна, Еві, – похвалила блондинка дівчину.

Еві привітно посміхнулася і звернула увагу на образ Еріки. Мадемуазель Ренар була схожа на головну героїню фільму «Великий Гетсбі» – Дейзі.

– Ти теж, – зробила комплімент у відповідь.

Еріка взяла Евелін під руку, наче та була її найкращою подругою. Можливо, Еріка хотіла замінити нею Бланш. Дівчата косо дивилися на них і не розуміли які мотиви у голові в мадемуазель Ренар.

Чорний блискучий лімузин з’явився на горизонті і безшумно під’їхав до дівчат. На передньому сидінні біля водія виглядав Мартінес і зазивав дівчат швидше сідати в автомобіль.

– Вау, як же шикарно всередині! І так зручно сидіти, – промовила Катрін, захоплюючись внутрішньою начинкою лімузина. Дівчата відчували себе, як у фільмі про багатих героїнь, не вистачало лише шампанського. Проте, вони чітко знали, що приїхати п’яними або напідпитку було суворо заборонено агенцією. Дівчата являлися обличчям будинку моди і були відображенням репутації мадам Рішар у світських колах.

– Дійсно стильно, – погодилася Еріка і звернула увагу на те як далеко від них знаходився водій.

– А тепер невеличка фотосесія, – Полін зробила селфі з дівчатами на фоні шикарної атмосфери.

Дівчата теревенили без зупину і записували короткі відео про свої враження від поїздки. Еріка переписувалася з подругою по вотсапу, а Евелін раділа в душі, що її мрія стала реальністю.

«Цікаво, чи сподобається мені бал? Яка там буде публіка?» – думала про себе Еві.

Еріка поклала телефон у сумочку і відкинулася назад. Бланш їй написала і запитала як у неї справи на роботі та на особистому фронті. Еріка досі пам’ятала як вперше дізналася про свою незаплановану вагітність і вирішила приховати цей факт від Готьє. Дівчина планувала після маскараду піти і зробити аборт.

Це прозвучало так легко в її голові. Дівчині хотілося швидше вирішити цю проблему і так, щоб ніхто про це не знав. Її сусідка справа навіть не здогадувалася, що Еріка носить під серцем дитину і ходить кожного дня на роботу як в ні в чому не бувало та працює на рівні з іншими.

– Еріко, з тобою все в порядку? Ти стала сумною, – помітила Евелін.

Мадемуазель Ренар швиденько прийшла в себе і запевнила Евелін, що з нею все чудово.

Водій зупинив лімузин і голос Фредеріка Мартінеса роздався по салону:

– Дівчата, ми на місці. Насолоджуйтеся, але пам’ятайте про правила етикету і слідкуйте за своєю поведінкою та нікому не нав’язуйтеся.

Моделі вийшли і потрапили у вир папараці та надокучливих репортерів. Фредерік галантно вів дівчат і посміхався на камеру, іноді давав короткі інтерв’ю та представляв своїх підопічних.

Евелін тримала поставу і йшла велично, намагалася не робити зайвих рухів руками та контролювати вираз обличчя. Червона доріжка вела до відкритих масивних золотистих дверей із візерунками.

Дівчата пересувалися повільно, слідуючи за Мартінесом. Для багатьох такий захід був першим в їх житті, не рахуючи випускного в школі. Швейцар стояв біля вхідних дверей і вітав гостей.

Всередині будівлі було неймовірно гарно, Еві на хвилинку відчула себе на прийомі у короля Людовіка XIV. В інтер’єрі панували яскраві кольори і позолота. Евелін ніжно ступала по світлій блискучій підлозі, в якій можна було розгледіти власне зображення. А коли дівчина підняла голову, то була засліплена красою кришталевої люстри. Раніше таку розкіш та помпезність Евелін бачила лише по телевізору або в оперному театрі.

Їй подобалося абсолютно все: подача, гості, їх вбрання та аксесуари. Жінки та дівчата були одягнені в плісовані золотисті сукні, в яскраві рожеві плаття та дизайнерські костюми. Також зустрічалися фанати червоних суконь з ефектними квітками в зоні декольте.

Мадам Рішар приєдналася до них. Вона була вбрана в елегантну зелену оксамитову сукню, яка доповнила її образ владної та наполегливої жінки. Валері знайомила дівчат з гостями та отримувала багато компліментів від дизайнерів та інших відомих осіб.

Серед гостей Евелін впізнала Кіру Найтлі, Кару Делевінь, Донателу Версаче, Наталію Водянову разом із чоловіком та інших відомих особистостей. Офіціант розносив шампанське та пропонував гостям приєднатися до шведського столу і спробувати їх фірмові делікатеси.

– Еві, я дотепер не можу повірити, що ми знаходимося тут серед розкоші і бомонду. В мене аж серце вистрибує з грудей, – Еріка вийшла на подвір’я разом з Евелін.

Дівчата сіли неподалік від фонтану і бризки прохолодної води долітали до них. Мадемуазель Дюбуа відчувала себе по-справжньому щасливою і розділяла емоції Еріки.

– Так, наче чарівна казка, а ми в ній головні герої. А скільки популярних особистостей я сьогодні бачила, а з деякими навіть розмовляла. Донатела виявилася такою приємною жінкою. Я не очікувала, – поділилася власними думками Евелін.

– Ага, харизматична жіночка. Мені і не хочеться покидати цей захід. Дивовижна насолода бути тут.

Евелін кивнула і підвелася. Вона вирішила на декілька хвилин залишити Еріку і дослідити садибу. Зелені акуратно підстрижені кущі, пахучі дерева і квіти, фонтани і арки, спів пташок і шум води. Не вистачало тільки принца на білому коні чи лицаря в обладунках.

Дівчина замріяно роздивлялася кожний куточок садиби і насолоджувалася свіжими приємними запахами. Природа надихала і окриляла дівчину рухатися вперед. Неподалік від неї фотограф робив знімки. Йому позував чоловік років тридцяти. Він впевнено дивився в камеру і повторював пози за фотографом.

– Я закінчив мсьє, – фотограф прозвітував перед незнайомцем. Він не був схожим на модель, а більше походив на бізнесмена.

Евелін думала йти, як раптом чоловік помітив її і, не зводячи очей, почав повільно наближатися до неї. Дівчині стало трішки ніяково, адже нікого зі знайомих не було поруч.

– Мадемуазель, ви загубилися? – приємним басом запитав незнайомець. Він був років на десять старший за Евелін, але все одно, його погляд був прямолінійним, а зовнішність привабливою.

Евелін відчула, як червоніють щоки і плутаються думки в голові. Вона не знала, як реагувати на те, що до неї заговорив незнайомий чоловік. Еріка знаходилася далеко, а мадам Рішар веліла поводитися достойно на заході.

– Я вирішила прогулятися, набридло знаходитися в приміщенні. Тут гарні сади і фонтани, – Евелін намагалася приховати хвилювання і дивилася прямо в карі очі незнайомця.

– Я радий, що вам сподобалися мої володіння, – з радістю в голові відповів чоловік.

– То ви власник такої краси! – здивовано промовила дівчина. Невже їй випала честь познайомитися з організатором цього заходу?

– Дайте вгадаю: модель? Ба ні, ви схожі на принцесу, – зробив комплімент незнайомець.

Еві відвела погляд і зашарілася, як дитина. Вона мало спілкувалася з чоловіками і тому така поведінка вводила її в ступор. Крім Пата і Луї, був ще Мартінес і Адріан, але вони були своїми для неї.

– Я працюю в агенції «Vogue» і сюди потрапити було не просто. Я проходила конкурс, – чесно відповіла дівчина.

– Я б вас запросив сюди без жодних конкурсів. Мене звати Філіп.

– Приємно, – Евелін намагалася потиснути руку, однак, Філіп ніжно поцілував її, як джентльмен із 18 століття. Він умів, як і Мартінес, подобатися жінкам.

– Евелін. Евелін Дюбуа, – виправилася модель.

– Давайте я проведу Вам невеличку екскурсію, Евелін, – запропонував чоловік, забувши про свого фотографа, який відірвався від екрана камери і спостерігав як бос обробляє молоденьку дівчину.

– Дякую, але мене вже чекають. Мені треба йти, – намагалася Еві повернутися до Еріки.

Філіп підійшов до Евелін досить близько і вона зрозуміла, що він любить управляти часом і людьми. Він подивився на неї із захопленням:

– Ви дійсно хочете мене покинути?

Чоловік запитав з великим сумнівом в голосі. Дівчина розуміла, що це звичайний трюк зі сторони Філіпа, який розумівся в жіночій психології.

– Це моя робота і моя відповідальність, тому я маю повернутися назад, – твердо настояла дівчина на своєму. Хоча в глибині душі та хотіла оглянути маєток і сади.

– Як знаєте, радий був зустрічі, Евелін, – ніжно проговорив її ім’я Філіп.

Дівчина розвернулася і пішла назад до дівчат. Вона намагалася не поспішати, щоб не захекатися чи спітніти. Евелін відійшла на досить довгу відстань, але все-таки змогла знайти Еріку, яка спілкувалася з Мартінесом. Раніше мадемуазель Дюбуа не помічала якихось близьких стосунків Еріки з Фредеріком, але на долю хвилини їй здалося, що вони розмовляють не як колеги чи давні друзі, а між ними щось більше.

– Я повернулася, – Еві повідомила про свою присутність. – Бачу, Еріка, ти тут не сумуєш без компанії.

– Еві, як добре, що ти не загубилася, а то Валері тримає всіх тут під тотальним контролем, навіть Фредерік не витримав і вийшов на свіже повітря, – пожартувала Еріка.

– Нічого не бачила цікавого, чи може зустріла когось знаменитого? – поцікавився Мартінес.

Евелін вирішила не розповідати про знайомство з Філіпом, щоб знайомі не ставили зайвих запитань. Останнім часом, дівчина тільки і робила що берегла секрети про близьких їй людей. Однак, Філіп був чужим для неї і базікати про те, що вона зустріла самого хазяїна будинку – це викликати заздрість та зайву зацікавленість.

– Ні, але тут досить гарно. Можливо, у майбутньому я б теж хотіла жити як заможна мадам.

– У тебе все попереду, – підморгнув Фредерік. – Ти ще така юна.

Друга половина дня пройшла, як у казці: їх пригощали делікатесами, фотографували, пропонували брати учать у показах та запрошували на зйомки. Евелін постійно щипала за себе за зап’ястя, щоб перевірити, що це дійсно реальність, а не сон, який скоро закінчиться.

– Так, пташечки, пора нам повертатися у рідні стіни, – промовила Валері і доброзичливо подивилася на дівчат. Вона була задоволена їх стриманістю та елегантними манерами. Дівчата прорекламували себе з найкращої сторони.

– Так швидко, мадам, – сумно проговорила Полін.

– Так, єдине, що я ще хотіла особисто подякувати Філіпу (хазяїну цієї садиби) за гостинність. Тільки щось не бачу його у натовпі.

У Евелін похололо в грудях. Невже вона знову побачить цього чоловіка і він не буде зводити очей з її обличчя.

– Мадам, ми, напевно, з Фредеріком, будемо чекати на вас у лімузині, – вирвалося в неї і вона повела Мартінеса на вихід.

Мадам Рішар не встигла промовити ані слова, але подив відобразився на її спокійному обличчі. Еріка вирішила прикрити Евелін і пояснила мадам, що в дівчини заболів живіт і вона хотіла вже скоріше поїхати додому.

Евелін сиділа мовчки, а Мартінес свердлив її поглядом. Еві не витримала і запитала:

– Що?

– Ти завжди така метушлива і хапаєш чоловіків під руки? – з насмішкою в голосі запитав Фредерік.

– Вибач, вже просто не було сил чекати доки Валері подякує кожному. Така втома охопила, що важко було тримати себе в руках. А зараз хоч трохи легше стало, тому чекаємо на дівчат, – і змовкла.

– Фредерік нічого не зрозумів і втупився в екран свого телефона. Евелін видихнула і поринула у власні думки. Вона думала про те, як багато трапилося з нею прекрасних речей, однак, були і невдачі, які стали на її шляху.

Подув прохолодний вітер і Еріка опинилася в теплому автомобілі. Вона злегка примружилася, щоб розгледіти силуети Евелін та Фредеріка.

– Нарешті додому, – веселим тоном промовила дівчина. Вона загадково подивилася на Евелін і втиснула в її руку папірець. Мадемуазель Дюбуа здивовано подивилася на неї, але побоялася ставити зайві запитання.

Коли вони повернулися до агентства, Еві перевдягнулася і змила святковий макіяж. Вона тайком від інших поклала папірець у свою маленьку сумочку і так нічого не пояснивши Еріці, поїхала додому.

Вже тільки у власній спальні, сидячи на ліжку, мадемуазель Дюбуа наважилася дістати папірець і прочитала його:

«Чарівна Евелін, Валері розповіла мені стільки приємних речей про вас і запросила на майбутній показ, який відбудеться зовсім скоро. Сьогодні ви зачарували мене своєю красою та манерами. Не дочекаюсь вже нової зустрічі з вами».

Філіп, – промовила Еві.