Бланш була в курсі останніх подій, але не намагалася десь заховатися. Чутки про загибель Еріки дійшли й до неї. Вона була засмучена і плакала весь день, а потім напилася і забралася в теплу постіль.

Світанок настав швидко і перше сонячне проміння заповнило кімнату. Бланш змучено піднялася і ледве тримаючись на ногах, пішла прикривати штори, щоб сонце не заважало їй далі насолоджуватися сном.

Модель планувала спати цілий день та не відповідати на дзвінки, але її плани зламав дзвінок у двері. Бланш пробурчала собі під носа:

– Кого це принесло в таку рань?

Накинувши домашній халат, рудоволоса красуня направилась до дверей. Захисний інстинкт спрацював вже тоді, коли вона опинилася у вітальні. Бланш згадала, що нещодавно вбили її найкращу подругу і це може бути не хто-небудь, а вбивця.

Бланш миттєво протверезіла: долоні стали липкими, а погляд ясним. Вона прихилилася до стіни, щоб заспокоїтися, але серце билося, як ненормальне.

– Відкривайте, мадемуазель Бланш. Це поліція, – проговорили по ту сторону дверей.

Бланш відчула полегшення на декілька секунд, а потім видавила із себе фальшиву посмішку і люб’язно відкрила двері.

– Які у мене сьогодні неочікувані гості! Проходьте, – Бланш пропустила Вальтера і Шарля, які вже встигли повернутися із клініки та навіть поснідати.

– Ви вже в курсі справи? – запитав Шарль, оглянувши квартиру.

– Так, – дівчина знервовано поправила пояс халата.

Шарль замилувався рудоволосою довгоногою моделлю. Його робота почала подобатися йому набагато більше. Бланш була ефектною дівчиною і могла сподобатися будь-якому чоловіку.

– У вас є алібі? Коли востаннє ви бачили живою Еріку Ренар? – без довгих вступів почав допит Вальтер.

У Бланш пересохло в горлі. Вона перепросила і пішла на кухню, щоб взяти пляшку свіжої мінеральної води. Утамувавши спрагу, модель повернулася до комісара та поліцейського.

– Якщо мене не підводить пам’ять, то в «Лідо».

– «Лідо»? Що це таке? Кафе?

– Кабаре, яке популярне серед молоді та туристів, – втрутився Шарль в діалог.

– Саме так, – посміхнулася Бланш.

– Ти правильно підмітив, Шарль, що серед молоді. Скільки днів чи тижнів тому це було?

– Майже три тижні тому. А так, то вона мені телефонувала два дні тому і сказала, що справу зроблено.

– Яку справу? Можна, будь ласка, детальніше, – зауважив Вальтер.

– Та я думаю, що ви вже в курсі, що вона була вагітна, але не від свого нареченого, – прослідкувала за реакцією поліцейських Бланш.

– Вперше чую таку інформацію. Ми знали, що вона зробила аборт у клініці вашої тітки і все. Але ви ж маєте розуміти, що це була конфіденційна інформація і в агенції про це ніхто не знав. На вчорашньому допиті дуже часто звучало саме ваше ім’я.

– О, я популярна там особистість! Після того, як Мадам мене вигнала скільки пліток про мене там ходить, але я була найкращою подругою Еріки.

– Так, її знайшли мертвою вчора. У вас є алібі? – напряму запитав Вальтер.

– Немає. Я вчора дізналася про її смерть і напилася в хлам. Позавчора провела наодинці, займаючись своїми справами. Де ж ваші наручники, комісаре? – стримуючи гіркі сльози, Бланш подивилася в пустоту.

– Хто батько дитини? – поцікався Шарль, не звертаючи на пригнічений стан Бланш.

– Я не можу вам цього сказати, тому що Еріка не була взірцем вірності, а за її інтимним життям я не слідкувала.

– Не тримали свічку? Жаль, виходить, що один із її кавалерів покінчив з нею в прямому сенсі. Ви, моделі, бігаєте, то від одного, то до іншого, використовуючи свої природні дані.

Бланш фиркнула та закотила очі. Шарль це помітив та їдко посміхнувся. Він завжди вважав, що такі дівчата, як Бланш отримують все в легкості та з мінімальними затратами.

– Зараз головне – це знайти вбивцю, а не читати моралі, Шарль. Знайшов час.

– Я не знаю хто її вбив. Знала, то б сама вчепилася в шию йому чи їй. Все-таки Еріки більше немає.

Вальтер ставив стандартні питання, спостерігаючи за реакцією подруги Еріки. Видно, що дівчина намагалася відповідати щиро.

– До побачення, комісаре! – Бланш ввічливо попрощалася та про себе подумала, що нарешті ці тортури закінчилися.

– Ви їй вірите? – поцікавився Шарль.

Комісар хмикнув та насторожено подивився на свого молодшого колегу.

– Це друге дурне запитання від тебе за сьогодні. Можливо, тобі варто подумати про відпустку?

– Я можу взяти вихідний завтра, – запропонував Шарль.

– Та ні, ти ще мені знадобишся. Нам треба знайти її нареченого. Повертаємося у відділення: помізкуємо в теплому кабінеті.