1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
8

 Довго сумувати не прийшлося: якась хвойда зателефонувала, імені не знаю, та запропонувала сходити в клуб, розважитися. Часу даремно витрачати не став, тому швидко переодягнув футболку, скочив у тачку і поїхав до закладу, що знаходився на другому кінці міста. В автомобілі музика грала на повну. Люблю я коли голосно, що зробити?

Приїхав, а там, як завжди, алкоголь рікою, і симпатичні мордочки дівок на одну ніч. Пам'ятаю, що пив, і багато, а далі — темрява. Прокинувся у чужому ліжку, де хтось обіймав мене. Було так тепло і ніжно. А в наступну мить я розплющив очі від того, що жахливо нудило. Поспіхом побіг у пошуках туалету. Не варто було так старатися, але вже як є. Навіть не буду собі обіцяти не змішувати напої, бо все одно не дотримаю слова.

Навіть каву заварила.

— Як звати? — не витримав я і запитав.

— Аліна, — ображено відповіла вона.

Мене б через це мала гризти совість, але чесно було пофіг. Забрав свій телефон і вийшов з квартири, добряче гримнувши дверима. У спину почув: «КОЗЕЛ» — це добряче підняло настрій зрання. 

© Вікторія Прохоренко,
книга «Особистий Адвокат».
Коментарі