Наступні дні були дуже завантажені роботою, але не на зважаючи на все це, я відвідував суд по справі адвоката Орлової, і ми нарешті посадили до в'язниці кобеля та суку.
Просто не розумію, як могла вчинити, так рідна сестра? А Саша дивлячись на сестру за ґратами у залі суду, мало не плакала, усе ще шкодувала її, але зараз з цим покінчено.
Вироком я був більш ніж задоволений. Колишнього Саші засудили на п’ятнадцять років. На допиті він зізнався у багатьох випадках привласнення чужого майна, також замах на життя. А Олі дали тринадцять років позбавлення волі. Навіть не поглянула в наш бік, я вже мовчу про якісь людські вибачення, або хоча б визнання вини. Ніхто не мав права оскаржувати вирок, або подати апеляцію.
Ну я виступав свідком. Дещо звісно змовчав, та і ті амбали претензій не мали. Ми більше не зустрічалися з жодним, заяв вони само собою не писали. Справу владнали.