Ми майже приїхали до місця, де я зупинився раніше, коли Олександра сонно позіхнула та протягнулася.
— Де ми зараз?
— Ми їдемо до готелю. Нам потрібен відпочинок, до того ж я залишив там свої речі. Ми можемо переночувати тут, зранку поснідати, а вже так відправитися до Києва.
Вона пристала на мою пропозицію.
Але коли ми прибули в готель, виникла нова незручність: не було вільних кімнат, тому довелося розміститися в моєму одномісному люксі. Зайшовши в номер, перше, що я хотів зробити, це прийняти гарячу ванну, але глянувши у бік цієї жінки, зрозумів, що їй гаряча вода і піна потрібна більше.
— Сашо, сходи прийми ванну, а я замовлю нам пізню вечерю у номер, не хочу, щоб в ресторані всі косилися на твій синець.
Вона у відповідь невдоволено глянула на мене. Так, як тоді, аж мурашки по шкірі.
Не знаю чому, але я бовкнув:
— Не те щоб тобі цей синець не личив, просто дивно, ще подумають, що не добропорядний чоловік гамселить свою прекрасну пасію.
Вона ледве посміхнулася.
Ми так і вчинили, Олександра взяла рушник та все що могла тут знайти. Добре, що я оселився в хороший готель, де були й капці, і мийне приладдя, і банний халат.
А я заходився замовляти вечерю телефоном.
Через двадцять хвилин нам принесли замовлення до номера, а ще через десять Саша вийшла чиста та пахуча з ванної, за нею аж пар йшов. Вона була ідеальна, за винятком синця на пів обличчя, але з тим, хто це зробив я сподіваюся, вже поквитався.
На ній був халат, той самий, з готелю. Намагався не думати, як ідеально він лежить на неперевершеному тілі, який сексуальний вигляд вона має…
Нарешті сіли до вечері, але апетиту не було ні в кого.
— Ти знаєш хто це зробив, — запитав я в Саші?
— Так, знаю, і ти сміятимешся, бо це моя люба сестриця найняла тих козлів, а ще разом з нею це все влаштував мій колишній.