Зустрілися, як і домовилися того ж вечора, у маленькому не надто людному ресторанчику. Олександра запропонувала це місце, і вона не помилилася, коли казала, що тут смачно готують.

Я навіть сорочечку випрасував, хотілося справити хороше враження, тим більше зустріч була ділового характеру, і я прагнув, щоб Олександра допомогла мені, дала хід справі, а це був, певно, останній шанс стати порядною людиною.

Столик був зарезервований на моє ім'я, тому я прийшов завчасно, зайняв місце і очікував на Олександру, яка вже на двадцять хвилин запізнювалася. І ще через тридцять хвилин, коли випив уже другий келих вина і думав, що нема на що чекати, нарешті пані адвокат прийшла. Спочатку хотів трохи покачати претензії, але в ресторан вона майже вбігла швидко вибачилася, сказавши, що затори на дорогах через смертельне ДТП. Відразу передумав щось казати. А ще ця червона шовкова сукня на ній.. Вигляд цієї жінки остаточно затулив, точніше розкрив мого рота. Вона була прекрасна, але я швидко відкинув еротичні думки.

Ми замовили собі страви, але я не був голодний, тому мав намір перейти до справи.

Поки думав, з чого почати розмову, колупаючи виделкою в тарілці ,вона сама запитала:

— Ну що там в тебе за справа? Розповідай.

— У мене купа боргів, але це не найбільша проблема. Уся халепа через те, що компанію, яку я відкрив, коли мені було двадцять п'ять, і підняв з нуля, відібрав мій товариш. Ми знайомі з дитинства, мало не з пелюшок. Компанія стрімко розвивалася, а коли вийшла на закордонні ринки, я перестав сам справлятися, почав шукати компаньйона, тому і запропонував йому. Він був ніби тямущим пацаном. Ну і дружба зіграла свою роль. А декілька років тому, моя довіра до нього зіграла зі мною злий жарт. Дружба обірвалася. Він відібрав компанію, коли я перестав контролювати справи, довірившись Олегові. Чоловік просто переписав всі папери на себе. Усе відібрав, а борги та кредити залишилися.

Ну чорт з тими кредитами — розрахувався з усім, але інвестори з мене не злізають: вимагають гроші повернути. Ну я б із задоволенням, та і гроші в компанії є, але головна довіреність на Олегові. А йому все одно на компанію, він розвалює її. Неодноразово намагався владнати справи мирно, та він посилає мене. Пробував, навіть погрожувати судовою справою, але цей козел сміявся мені в обличчя. Та і я знаю, що без хорошого адвоката нічого не доведу. Олег хитрий сучара. А найобразливіше те, що він у мене під носом ще в придачу до всього цього гівна, бабу мою трахав, та чорт з нею, лярвою тою! Хоча таким став через Ірину. Це зламало мене.

Я компанію повернути хочу, бо він розкраде її, гроші людям так і не поверне, а вони мені багато разів йшли назустріч. Я, може, ще той козел, але з інвесторами справи владнати треба.

— Так цікава оповідка, але мене більше цікавить, як у того Олега твого головна довіреність опинилася?

— Як? Сука, наєбав мене! Приніс папери на підпис, коли бухий був, склав так, щоб не міг розібрати, а я по п’яні і не дивився, що підписував, та і не до того мені тоді було. А потім, після того, як застукав повію ту з ним, як вони у двох на постелі в нас вдома трахалися, усе й повилазило.

— Я подивлюся документи, які ти мені приніс, подумаю, що можна зробити. Скажи мені лише одне: чому тепер тобі припекло, все лайно розгребти?

— Кажу ж бо інвестори давлять… Ну а ще в пам'ять про мого батька покійного, бо він придумав, як створити компанію. Тато душу в ідею вклав, а тепер це лайно собаче руйнує те, що ми формували.

— Ти багато говориш про компанію, а що саме за компанія? На чому ви спеціалізувалися?

— Контролювали якість протезів для інвалідів. Самі деякі напрацювання мали, побудували свої заводи в одинадцяти країнах. А ще клапани для серця виготовляли.

— Чому ти про все говориш все в минулому часі? Компанія не працює? А як вона називалася чи називається?

— Раніше називалася «GVO», а коли ця наволоч усе загребла, то перейменувала в «OleG», ну зрозуміла прикол? І знаєш, я вважаю, що він занапастив її, бо працює лише сім заводів, і то лише на сорок відсотків від максимальної потужності. Усі апарати застарілі, сотню першокласних спеціалістів, майстрів своєї справи, звільнив і набрав всяку шушваль, бо тим недолюдкам платити менше треба. І все виробництво спрямовує на те , щоб лише гроші гребти. Олег не думає про пацієнтів, про клієнтів. Багато несправностей в апаратах. Чимало ми втратили за останні роки. Закриймо цю тему. Думаю, інформації вдосталь. Коли згадую все, то аж на душі шкребе. Як я так міг влипнути?

— Так, зідзвонимося у понеділок. Тоді й вирішимо, як краще до суду подати заяву. З цієї точки будемо вести відлік.