1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
6

-Каву тобі замовити? Ну і дякую, за час і за те що берешся за цю справу, я вже думав що не маю жодних шансів, але ти знову вселила крихту надії.

-Ні дякую, вже маю йти, ще купа справ… І знаєш ти краща людина, ніж хочеш здаватися, таким ти мені навіть подобаєшся. Йдучи посміхнулася, більше нічого не додала.

На цьому і розійшлися.

Вона пішла. Ще трохи посидів, вдув ще келих вина. Розрахувався, і вийшов на вулицю, погода була жахлива, але на літній терасі, мені все-таки вдалося запалити цигарку, та смачно затягнутися. Згадалося її “Таким ти мені навіть подобаєшся”, як давно я нічого подібного не чув, і це змусило щиро усміхнутися.

© Вікторія Прохоренко,
книга «Особистий Адвокат».
Коментарі