Пройшов тиждень, ми не зідзвонювалися, не бачились. Я весь час думав про неї, навіть в еротичному сні мені снилася.
Потім я сам зателефонував буцімто по нашій справі, вона сказала, що на засіданні якомусь, перетелефонує через годину, але вже була десята ранку, а вона слухавку не брала. Звісно ж, сама не зателефонувала.
Потім я дізнався з новин, що Олега Ярова взято під варту, його звинувачують за трьома статтями.
На душі полегшало, але зараз усе було по-іншому. Я просто зрадів через те, що справедливість, хоч якусь, але встановлено.
Так йому і треба!
І знову я телефонував Олександрі, хотів запропонувати відсвяткувати перемогу, але телефон був вимкнений. А мені й святкувати перехотілося.
У двері хтось вперто дзвонив. Я зірвався думаючи, що це Олександра, але на порозі стояла Іра. По її красивому обличчі, була розмазана туш, і вона продовжувала плакати. Щось белькотіла про те, що помилилася, що кожен має право на другий шанс.
Лізла цілуватися, мало на порозі не віддалася мені. Але на цей раз я нічого не відчув, серце не прискорило свій бій, мені навіть не було її шкода, тим більше не хотів її тіло. Хоча міг би використати її й викинути як непотрібну річ, але мені було гидко, і від себе, і від того, що я міг би спати з нею, після того, як вона трахалася і брала в рот член мого колишнього друга. І зараз тут прибігла, мало не на колінах повзає. Як тільки його заарештували, вона кинула все – і любов, про яку вони вдвох толочили мені, кудись зникла. Певно її почуття вимірювалися лише однією мірою — грошима.
Тому я мовчки випхав її та зачинив двері.