До себе я добирався стежками Потойбіччя. Була вже комендантська година та й придумувати якісь пояснення щодо речей у сумках, у разі зупинку поліцією чи теробороною, не дуже хотілося.

Вдома я зробив собі міцну запашну каву, хотів запалити люльку, але з досадою згадав про привида, що зараз там. Доведеться зачекати з курінням доки не випущу його, як обіцяв, біля моря.

Я дістав та передивився всі експонати музею, що я забрав у Антихристенко. Звірився зі списком вкраденого — не вистачало тільки однієї речі. Як я і думав, замовнику було потрібно щось одне, а все інше Антихристенко прихопив для маскування. На мій подив, зникла індуїстська ікона, а не щось з речей китайського професора. До цього моменту я був чи не на сто процентів певен, що ціллю крадіжки був щоденник Реріха, який привіз Чжоу. Але ні — ось він на місці.

Тут треба добре помізкувати. Я пожалкував, що люлька зайнята. Занадто я вже звик роздумувати, пускаючи кільця диму. Цього разу доведеться обійтися без цього стимулятору.

Але спершу я взяв мобільний та набрав Одеську Інтелігенцію. Коротко розповів їй результати мого розслідування. Вона зраділа, що я так швидко знайшов вкрадені речі, а от щодо того, що ікону вкрали начебто не сильно й здивувалася. Щось вона таке знає, але мені не розповідає. Ми домовилися завтра вранці зустрітися на Трасі Здоров’я біля “Глечика”. Це біля моря, заодно і здихаюсь того моряка-привида.

Було вже пізно і пора було лягати, але обставини справи крутилися в моїй голові.

Отже, позаминулою ніччю в музеї Реріха відбулося зухвале пограбування. В непогано, та що там непогано, дуже круто захищене приміщення зміг пробратися досить сильний маг. Відразу питання: як це йому вдалося? Напрошується відповідь, що він був запрошений, як варіант — один зі співробітників музею. З цих причин захист сприймав його за свого. Цей маг зробив дірку для Антихристенко, з яким наперед домовився про злочин. Цей спільник пройшов через потойбічну дірку взяв те, що йому наказав маг, та для прикриття деякі інші речі і втік додому.

Тут ще одне питання: якщо маг вже й сам пройшов до музею, чого він самостійно не взяв, що йому треба? Навіщо залучати цього невдаху Антихристенко? Щоб замести сліди? Щоб, якщо слідчі вийдуть на злодія, то це буде Антихристенко? Ну таке, з умовою того, що спільник дуже вчасно помирає — таке могло б і спрацювати. Маг явно не враховував, що до справи може долучитися людина, яка може допитати мерця. Та і якби я прийшов на годину-другу пізніше, то й і мені б це не вдалося. Але ж Антихристенко сказав, що його вбив не замовник. Ще один спільник мага?

Але є й третє питання: чому пограбування відбулося тільки зараз? Коли я думав, що ціллю був щоденник Реріха, який привіз китаєць, то тут була логіка — пограбували, коли стало відомо про експонати професора, які нещодавно прибули. Але ж ні — замовнику була потрібна індуїстська ікона, яка в музеї чи не з моменту його заснування. Незрозуміло.

Що ж там за така ікона, заради якої треба проводити таку складну схему? Нащо вона замовнику? І теж важливе питання — хто цей загадковий злодій? Антихристенко перетворився на пил, коли я спитав чи не директорка музею була замовником. Це так збіглося чи спрацювало закляття, яке не дозволяло тому бідолахи видати мага? Треба придивитися до цієї дамочки. Ще непогано б скласти список працівників музею і звернути особливу увагу на тих, хто нещодавно був прийнятий на роботу. Це б пояснило, чому ікону, що вже довго зберігається у музеї вкрали тільки зараз.

Ну і, власне, про цю ціль злодія треба поговорити завтра з Одеською Інтелігенцією. Багато до неї питань. Щось вона приховує, ой приховує. Нащо ставити захист на музей? В чому цінність тої вкраденої ікони? Які в неї є підозри щодо злочинця та його мотивів?

Я ще не годину прокручував у голові думки навколо злочину, але нічого нового не придумав та нарешті заснув.