Холодна силова броня сковувала Голіафа. Він не міг навіть поворухнутися. А всередині темно... Дихати важко... Раптом щось немов ударило в спину і в очах різко спалахнуло світло: система костюма запустилася. Тамплієр заспокоївся. Він обернувся й побачив побратима, що клав у широкий циліндричний контейнер якийсь приплавлений металевий стрижень.
— Акумулятор з дефектом...— лиш промовив той і віддав Голіафу той контейнер.— Добре, що зараз, а не серед бою.
— Тут я погоджуюся з тобою— промовив Голіаф і продовжив іти вперед.
Вийшовши на місток, він побачив величезний флот, що збирався силами для подорожі. Власне, вони туди й прямували. Разом із цією ордою тамплієри доберуться до сектора, що охопило повстання. А там вже й вирішувати, що робити. Ціль тримали до самого серця флоту — дредноута. Він був більший, ніж у Федерації десь на половину. Спереду сходинками один над одним розташовувалось три велетенські гармати. Не менше кілометра лиш одна... В задній частині цього корабля знаходився місток, що височів над усім, що було попереду нього. А за містком величезна ракетна пускова установка. Якби дредноут можна було охарактеризувати геометричною фігурою, то б саме цей екземпляр був би прямокутним трикутником.
Відкривши панельку на руці, тамплієр почав вводити якийсь запит на план корабля, після чого той зачекав декілька хвилин й перед очима з'явилася невеличка модель дредноута, що був прямо по курсу.
Корабель із тамплієрами на борту приземлився в ангарах дредноута, після чого з групою пішов кудись, орієнтуючись по карті, що завантажив недавно.
Пройшло декілька тижнів перед тим, як флот імперців дістався до повстанців. Вони просто-напросто йшли напролом скрізь сектора, не сильно цікавлячись самими планетами. Лиш прийшли, розбили флот, полетіли далі, залишивши роботу для інших, десантних флотів, що мали вже придушувати повстання на планетах. Звісно, флот повстанців не міг зупинити титанічну хвилю військ імперії Трей, що йшла стрілою в самий центр усього. Тамплієри так і не розуміли, навіщо вони тут. Аж поки вони не наблизилися до планети, де розташувався штаб повстанців. Їх жорстоко зустріли й не пускали вглиб територій, до своєї маленької процвітаючої столиці.
— Отже, ми відправляємо всі десантні модулі на столицю— сказав Голіаф адміралу.
— Їх зіб'ють. Немає сенсу— монотонно сказав той
— Основні сили відвести для флангового маневру.
— Вони перехоплять флот і зроблять там блокаду.
— Так, зроблять,— говорив тамплієр.— Для цього вони відведуть сили і ми зможемо висадитися на планеті.
— Це занадто ризиковано.
— І несподівано. Тому ми повинні так вчинити,— наполягав на своєму Голіаф.
— Ви так і будете стояти на своєму, відкидаючи логіку?— запитав адмірал, хоча сам знав відповідь.
— Так.
— Добре...— зітхав командуючий флотом.
Пройшло декілька днів з того моменту. Голіаф з побратимами зайшли в невеличкий корабель, що вміщав в себе чоловік під сто, забитий людьми. Всі сиділи, пристебнуті до крісел. Тамплієри подивлялися один на одного й просто чекали. Раптом весь корабель струснуло й всі зрозуміли, що висадка розпочалась. Рев моторів був чутний через товсту обшивку модуля. Все трусилося, лунали вибухи. Це, здавалося, продовжувалося вічність, аж поки корабель не перекосило в правий передній кут вниз. Лунав "голос сталі", як називали звук, коли метал рвався на шматки й ревів, наче звір. Всі на собі відчували падіння. Те саме відчуття, коли всі нутрощі тягне вгору, та й тебе також. Якби не ремені, то всі б давно лежали б на стелі. Але в якийсь момент абсолютно всіх струснуло й кинуло вниз. Двигуни знову ревіли своїм передсмертним криком. Удар. Тьмяне світло аварійної лампи. На підлозі валялися панелі, що зірвалися з стелі. Порвані дроти висіли з стелі й коротили.
Голіаф піднявся на ноги після падіння й озирнувся. Інші тамплієри також були цілі. Але не всі прості бійці пережили посадку. Хтось неправильно пристебнувся й йому зламало шию. Хтось відчув на собі всю вагу товстої плити, що відірвалася з стелі. Один із тамплієрів підійшов до терміналу й хотів відчинити перед ними великі "ворота" з модуля. Але електроніка в панелі не пережила такого. Голіаф підійшов до ручного, гідравлічного "ключа" й почав його крутити, повільно відчиняючи дорогу для всіх. В цей момент по кораблю знову щось ударило, а за мить після цього вони побачили те, як ще один модуль падає перед ними кудись ще нижче. Лиш тепер всі побачили, де вони знаходяться: наа даху якогось великого бетонного будинку. Навколо все палало яскравим вогнем, а попереду красувалися потрощені багатоповерхівки, за якими йшов довгий розорений шлях із билами бетону до велетенської орбітальної платформи, яку, по всій видимості, збили. Навколо палали доми, а уламки збитого гіганта розлетілися куди очі бачать.
Солдати, що пережили падіння, почали помалу перелазити на сам дах будинку,, на який приземлилися, а звідти через вікна залазити в саму будівлю. Як лише Голіаф зістрибнув із корабля, то бетон під ним тріснув й тамплієр завмер. Він побачив над собою велику металеву розірвану коробку з трьома двигунами на "палках", а четвертий був відірваний із частиною корпуса посадкового модуля. Над "ворітьми", з яких виліз Голіаф, знаходилась опукла рубка для пілота, яка була проламана чимось.
Знову почувся тріск під ногами й тамплієр провалився вниз разом із брилами бетону. Голіаф скинув з себе груду каміння й піднявся, взявшись за зброю, яку чудом не пошкодило. Вона лиш вкрилася шаром пилу, але не погнулась, навіть не подряпалась! Попереду по сходах спускалися бійці Імперії й готувалися до бою, чуючи кроки знизу, на сходах.
Голіаф махнув жестом відійти від сходів й всі покірно виконали наказ. Лиш інші тамплієри спустилися нижче із своїм капітаном через проламану ним же діру в стелі.
— Спускатися повільно, строєм. Попереду йдемо ми, прикриваючи гвардійців собою, а ті виконують роль підтримки. Евріал, ти йдеш позаду нас у випадку чого заряджаєш плазму. Зрозуміло?
В цей же час інший тамплієр щось натискав на панелі костюму, після чого якийсь пристрій, що був закріплений на лопатках, почав пищатий, поки не освітив все червоним світлом.
— Передаю план будинку— промовив той, а через мить перед очима тамплієрів постав план великого будинку, на даху якого лежав розбитий десантний модуль. Після передачі карти той пристрій лиш час-від-часу тихо клацав й освічував все невеличкими лініями червоного світла.— Система моніторингу периметру функціонує справно. Частота оновлення — раз в три секунди.
На карті було видно всіх гвардійців і якусь червону пляму, що рухалася вгору декілька поверхів нижче.
— Сюди йде група мінімум з двадцяти чоловік— сказав тамплієр і підійшов до сходів, заглянув вниз, за суцільні бетонні поручні, в квадратний проріз між закрученою стрічкою сходів й "зловив" декілька попадань в голову, після чого зразу же заховався. — А ні, не двадцять. Трохи більше.
— Цілий?— запитав у того Голіаф.
— Так, цілісінький.
— Яке озброєння?— промовив капітан, підійшовши до побратима
— Встиг побачити лиш вогнепальну. Своїм лицем— промовив той і почав відстрілюватися.
— Добре... Пішли вниз. Повільно. Евріал, стоїш тут. У випадку чого в натовп плазмою, зрозумів? П'ятеро гвардійців за нами. Решта залишається тут і подавляє вогнем повстанців. Всім зрозуміло? Пішли!— викрикнув останнє слово Голіаф і першим же почав спускатися вниз по сходах— до прямого контакту з ворогом... Два поверхи вниз.— Сказав тамплієр і добавив темпу. Він поклався на свій захист, який здавався йому ультимативним.
Попереду стояли повстанці й відстрілювалися, тікаючи від тамплієрів, які зухвало гнали тих назад. Голіаф вистрілював обойму за обоймою в зрадників. Взагалі не задумуючись про те, хто вони, чому на війні, хоча вони вороги. І це все, що йому потрібно було знати.
Раптом почувся свист і підлога під ногами розсипалася на дрібні шматочки, а за хмарою пилу висувалися язики полум'я. В наступну ж мить Голіаф упав на поверх нижче й проломив собою підлогу, впавши ще нижче. Він лежав на похилих побитих сходах й просто дивився вгору, як спадають шматки бетону прямо біля нього. Тамплієр піднімається й зав'язується битва. Коротка, та кривава.