Небо затягнуло жовтими й чорними хмарами диму, за якими нічого не було видно. Так горіла столиця нової держави, якій так і не судилося жити. Під громом канонад чулися людські крики, молитви й благання про поміч. Монотонно розривали небо своїм ревом зенітні комплекси "Гідра", які випускали в небо шквал білих крапок, які розривалися ревіли в небесах. Час-від-часу чулися вибухи з землі, скрегіт сталі, крики агонії.
Вітер дув Голіафу а потилицю. Прямо на величне місто, що повстанці назвали столицею. Перед тамплієром завис в повітрі транспортний корабель, який скинув із своєї задньої частини величезний контейнер й полетів назад. За ним недалеко від першого контейнера скинули другий, третій і так далі.
Починав йти дрібний дощ, який все посилювався й посилювався. Земля під ногами перетворювалася в багнюку, а гвардійці розбирали контейнера, в яких знаходилися нові танки для облоги й БМП.
Голіаф просто стояв і дивився, як працюють бійці. Підготовка до штурму йшла повним ходом... Лиш тамплієри нічого не робили... Лиш перевіряли заряд силової броні й за необхідності замінювали акумулятори.
Командир тамплієрів виліз невеличку розгортувану вежу, що була командний центр, де йшло планування штурму міста.
— Як там план нападу?— промовив тамплієр, відкривши двері.
— А, Голіаф... Все сплановано. Чекаємо лиш останньої поставки сил, що повинна вже відправлятися— промовив якийсь офіцер, що стояв біля тактичної карти.
— Яка обстановка в столиці?— промовив тамплієр, йдучи до карти.
— Групи тринадцять і двадцять повністю знищені або в полоні. Групи один, сім, чотирнадцять та дев'ятнадцять ведуть бій в цих, цих і цих точках— промовляв той і показував на моделі міста точки висадки десанту.— У них відрізані шляхи відступу. Метро повністю під контролем повстанців. Головна станція, що на головній площі, перебудована же на станцію перерозподілу сил та ремонтна база для їхньої техніки. В кілометрі від неї знаходиться штаб ворога. При необхідності артилерія може швидко перевести вогонь з укріплень ворога на штаб— промовляв той, все показуючи на карті.
— Які наші сили?
— Ви, тамплієри, близько трьох тисяч гвардійців із сто дванадцятої бронетанкової дивізії. До речі, ветерани трьох війн. Так... Пів сотні одиниць техніки— перераховував той.
— Орбітальні бомбардировщики готові до вильоту?
— Бойова готовність. Час відклику приблизно десять хвилин. Але можуть виникнути проблеми у вигляді флоту повстанців, з якими ще ведеться бій.
Загалом польовий штаб і, власне, всі війська для штурму знаходилися в чистому полі за декілька кілометрів від самої столиці. Після невдалої висадки майже всі сили, за наказом командуючого кампанією, відступили й організували табір. Шість з двадцяти груп не змогли відступити через блокаду й залишилися відрізаними в місті. Як сказав офіцер, дві групи вже повністю знищені.
Згодом остання колона з спорядженням прийшла й всі війська вишикували в довгу дугу навколо міста ворога. Тамплієри же стояли посередині цієї всієї армії. Пролунав клич в атаку й вся техніка зрушила з місця, а за нею піхота.
— Сканування території завершено, сер.— почувся голос у вусі.
— Так... Точковий орбітальний удар по скупченням ворога.
— Так точно!— почувся голос, а за ним шипіння й зв'язок обірвався.
Тамплієри бігли прямо за технікою, как повинна була прикривати піхоту. Та тамплієри не піхота... Вони як мінімум середня техніка...
До міста залишалось ще... Менше, ніж пів кілометра... Це багато... Дуже... Перша ракета вилетіла з міста, а назустріч їй своя з якогось БМП. Одна влучила в другу й вони вибухнули. А далі пішов град куль, снарядів та ракет. Все навкруги горіло, а Голіаф все біг вперед. Прямо перед ним здійнялась куча землі й  тамплієр упав. Підставивши руку, той піднявся. Колл нього зразу же на великій швидкості проїхав танк, який мало не збив тамплієра. Піднявши зброю з землі, Голіаф продовжив бігти вперед. В цей час почулися вибухи, які собою перекрикнули всі інші разом взяті. В мить шквал вогню зупинився, а багатоповерхівки почали падати навколо хмари пилу, що утворилася. Орбітальна бомбардировка пройшлась прямо по артилерії, що видала себе вогнем. Голіаф встиг побачити, як далеко в небі щось чорне летіло й ставало меншим. В мить перед очима все поплило, а в голові почувся шепіт: "Убивай... Знову... І знову... Забудь все... Забудь про слабкість... Прийми силу... Прийми символ Кейна..." Тамплієр біг вперед, куди очі дивляться... Попереду стояли вишикувані ряди повстанців, які розстрілювали все, що бачили. Перед очима все налилось кров'ю й тіло охопили судоми. Голіафа трусило, він хаотично махав головою з сторони в сторону, впавши на коліна. Й вирвався з його уст крик... Холодний... Звіриний... Кривавий... Він уже не пам'ятав, хто такий і чому тут. Ним лиш орудувало одне... Спрага... Спрага, яку могла втамувати лиш кров... Це слово розлилося по його душі, немов гірська річка, що вийшла з берегів. І цей бурхливий потік йшов по всій душі, яка почала засихати через те, що річка тече, а води немає. Замість неї тепер лиш одне слово. Слово "кров..." Ось уже повсюди розкидані трупи, вся земля вкрита кров'ю, а Голіаф все рвався на нових і нових ворогів, що не могли нічого вдіяти людині, яку охопила кривава спрага. Це вже був не гордий та високий тамплієр, якого звикли бачити. Це вже було щось інше... Забувши про все, він бив усе, що рухається, чим попало.