Тим часом просувалися пошуки в'язниці із Давіаном. Скоро, а точніше через сім днів пошуки зкінчуться, а ще через два розпочнеться повстання. Офіційний уряд так і нічого не підозрює. Він і не може уявити собі те, що скоро станеться. Ніхто не може цього передбачити... А для мертвого Давіана це буде "потрясінням". Древній план самого бога, а можливо і не бога, скоро дійде до кульмінації, а згодом і до розв'язки. Заради цього плану боги підуть проти законів, створених ними же. Та зараз не до цього. Давіан уже п'ятий рік знаходиться у своїй капсулі, у в'язниці. Мертвий. Його тіло мертве, як і його розум. Його душа у його же бога повелителя. Він тепер ніхто, нічого більшого, ніж спостерігач. У його доступі найбільша бібліотека - Улькира. Йому відкриті усі таємниці людства, і не тільки людства... Це його дар, і його прокляття. Його душа безсмертна, та дар це, чи прокляття? У його голові протиріччя, та він уже нічого не може зробити у цьому світі. Він уже мертвий, і ніяка людина це не змінить. Чи можливо повернути життя у тіло Давіана? Чи можливо повернути його душу у тіло? Якщо це можливо, то це повинний знати Улькир, та... Він ніколи не втручається у життя людей. Він лише може направити, та не буде воскресати когось. Для Давіана уже все закінчено. Наступає нова ера. І буде вона темною, чи світлою залежить лише від самого людства. Воно вирішує свою долю. І ніякі боги це не змінять. Люди не створені богами. Вони не підконтрольні їм. Вони - творіння еволюції, а не богів. Вони визначають свою долю, і тільки вони. Боги можуть лише впливати на їхній вибір, та не більше. Людство унікальне. Воно не створене богами, як Древні. Воно перша розумна цивілізація, що виникла у цьому всесвіті шляхом довгої еволюції. Колись з'являться нові цивілізації, та невідомо, чи проіснує до того часу людина? Чи знищить вона іншу, менш розвинену цивілізацію через своє єство? Тут ніхто не знає. Та боги зробили для себе висновок із людства. Вони уже не створюють життя, через його неминучу, швидку смерть. Вони тепер лише "підігрівають" умови для утворення тої цивілізації. Це, як ніхто, знає Улькир. Та, зараз не про це. Зараз про те, як розпочиналося повстання. Як розпочиналася революція, і чим вона закінчиться.
Про те, якою ціною вона дісталась, і чи взагалі увінчалася успіхом?  Про те, як звичайна людина пішла проти системи і загинула, ставши мучеником. Вона і не підозрювала, що відбудеться після її смерті. Про те, що після неї народ одумається. Вона навіть не помічала того тоталітаризму... Та як його помітиш, якщо для тебе свобода, якщо ти не звичайна людина, а віцадмірал. Він пізно почав догадуватись до цього, та це в останні хвилини свого життя. А зараз його тіло у скляній банці. Він мученик в очах тих, кого врятував, і демон у очах тих, хто зазнав втрати через нього. Його не можна назвати добром, та і злом не можна. Він щось інше. Та цього уже ніхто не дізнається. Та чи міг він уявити, що за нього будуть помирати люди, навіть після його ж смерті.
Всесвіт холодний.... Всесвіт жорстокий... Всесвіт ворожий... У ньому важко знайти щось приємне, та легко знайти смерть, біль, страждання. І в цьому всьому зароджується істина, якою б вона не була. Та тут нічого не вдієш, таке реальне життя. Сіре і повне болю. Ласкаво просимо у реальний світ, так сказати. Хтось думає, що на все воля богів. Інший думає, що людина сама обирає свою долю. А третій про те, що за нього уже хтось вище за статусом все вирішив. І усі вони незалежно від своїх переконань помруть однією смертю. Їхні душі або підуть до богів. Темних, або світлих, або залишуться блукати, поки третя сила не забере їх. А дивлячись на все, ця третя сила лише набирає сили для своєї появи. І про цю силу знає Інквізиція, та що з того? Ця сила
страшніша за все, що бояться нині. Її бояться усі, хто про неї знає. Ця сила - Темний Король. Хоча це лише древнє пророцтво про Темного Короля. Про того, кого бояться навіть самі боги хаосу, які разом із світлим богами змогли заточити Темного Короля у іншому світі, у якому він страждає. Пророцтво говорить наступне: "Темний Король прийде в цей світ через страждання. Він страждає в ув'язненні. Та цей карманий вимір не надійний... Як він поверветься, то усі будуть страждати так, як страждав він. Його муки во істину страшні. Як він вирветься, то навіть самі темні боги будуть страждати. Вони не рівня Королю. Вони сіють розруху, а Король страждання. Він принесе такий біль, якого ще ніхто не відчував. Темний король — більше, ніж особистість, особа. Темний Король - це ідея, яка зародиться у людському розумі. Та до того часу, як з'явиться сама ідея Темного Короля... До того часу... До того часу безліч його посланців... Вісників апокаліпсису... Створений по його образу і подобі... Вони створять те, що не можливо буде зруйнувати... Те, що дасть змогу самому Темному Королю потрапити у цей світ. І тоді всі пізнають його біль... Його страждання... Самі боги будуть страждати за те, що вони зробили із Темним Королем... Вони... Вони - джерело його зла і страждань... Вони... Вони породили те, що не в змозі зупинити... Вони створили те, що змусить їх страждати... Смерть... Смерть буде лиш вищою милістю для всього живого..."
Та усі сумніваються у достовірності цього пророцтва. Та і його могли неправильно перекласти із мови Древніх. Хоча багато їхніх пророцтв збулися, як і те, в якому описувалась смерть їхньої цивілізації. А можливо, що воно підробка. Як багато "можливо", і як мало "точно". Це світ, де нічого не можна сказати точно, лише припустити, що так буде. Галактику чекають зміни, і це єдине, що уже вирішено долею. Та зараз не до цього. Зараз про тамплієра по імені Голіаф. Про того, хто відіграє свою роль у цьому хаосі. Та не за ним ключовий вибір. Не йому судилося обрати долю цього світу. Не він принесе його до загибелі, або до завершення цього хаосу. Та цей вибір зробить не людина. Уже не людина... Та, шлях до спасіння, або загибелі розпочнеться зовсім скоро.
Настав той день, у який було назначене повстання. Усі були у бойовій готовності. Обидві в'язниці відомі, і плани штурму підготовлені. Голіаф із іншими тамплієрами сидів у транспортнику, Федерації, що їхав у сторону головних воріт першої в'язниці на вулканічній планеті Хорнус. Транспорт їхав по металевій дорозі, що була укладена на кам'яній пустелі із застиглої лави. А сама в'язниця стояла над самим морем лави на платформі, яка кріпилась на багатьох товстих колонах, що були занурені у саму лаву. Навколо в'язниці безліч гармат, та вони зараз не бачать ворога. Лише чергові поставки припасів. Знали б вони, що конвой із припасами уже знищений. Від нього лише перші транспортники, що потрібні для проникнення на територію в'язниці. Позаду термінаторів їхали інші транспортники, повні важкої техніки. Скоро... Зовсім скоро розпочнеться те, що уже не змінити. Скоро мільйони, а то і мільярди людей перетнуть ту саму межу, із-за якої немає вороття. І доведе вона до щасливого життя, чи ще більших страждань ніхто не знає. Та згодом це все стане ясним.
У конвоя перевірили документи, і він заїхав на територію в'язниці. Федерали почали обшукувати транспортники, та стало пізно. Почулись вибухи на території в'язниці, це, мабуть, були агенти. І почалось... Транспортник відкрився, і з нього вибігли тамплієри. Перед ними постали гігантські стіни в'язниці і легкі танки федералів. Пролунала хвиля вибухів, і Голіаф обернувся. Перед ним постала гігантська залізна будівля. Вона була во істину гігантська. Частина її горіла праведним вогнем. Тепер вороття немає. Із інших транспортників вирвались важкі боти Імперії, і почали розстрілювати усе, що рухалося. Розпочалась битва, у якій невідомо, хто виграє. Повсюди були вибухи. Голіаф щось крикнув одному із братів, і вони побігли у сторону стіни, де були двері, що вели до ліфта, який вів до верху стіни. Федерали це побачили, і їхній танк повернувся до тамплієрів. Постріл, і Голіаф упав. Його знесло з ніг вибухом, та нічого більшого. Снаряд влучив коло ніг. Він піднявся і побіг далі. Постріл, і його відкинуло до стіни. Снаряд влучив прямо у термінатора... Екіпаж танка почав радуватись, як в нього влучила ракета, і його розірвало на шматки. До Голіафа підбіг його побратим, і підняв його.
— Тримайся, брате... Живи! Не думай помирати тут! Ти нам потрібен!
Відповіді не було, лише тихий стогін тамплієра. Голіафа затягнули в ліфт, посадили, сперли до стінки. Над ним присів побратим, і подивився на місце влучання снаряда. Він навіть не пробив силову броню. Навіть не дійшов до внутрішнього шару броні! Після чого термінатор відкрив панель управління силовою бронею, що знаходилась на лівій руці Голіафа, прикрита бронею. Після невашких маніпуляцій, панель управління відкрилась. І через декілька десятків секунд, почувся голос самого Голіафа. На щастя, імпульсом не пошкодило систему життєзабезпечення. Вона ввела тамплієру різні стимулятори і провела сканування. На щастя, нічого не було пошкоджено, лише один діагноз - легка контузія. Тепер зрозуміло, чому тоді він не відповідав. Голіаф зірвався з місця, та упав на коліна, відкрилась маска, що захищала лице тамплієра. В очах то темніло, то світліло. Він чув якийсь тихий, заглушений голос, та не міг розібрати його. Він нічого не розумів, що робиться навколо. Та Голіаф зібрався силами і піднявся. Перша медична допомога і стимулятори зробили своє. Він знову прийшов в себе.
— Як ти, брате?
— А... Що?.. Жити буду... Зараз, тільки в очах посвітліє, і далі підем "танцювати"
— Успієш ще "потанцювати", дама почекає— на що Голіаф почав голосно сміятися.
— А потрібний я тій дамі, якщо не можу запросити на танець?
— Точно можеш?
— Давай уже, брате, нас чекають—
Голіаф підняв свою зброю, і перекинув затвор. Симптоми контузії швидко пройшли, та це через стимулятори, та і силова броня допомогає із рухами— А за мене не хвилюйся, жити буду— добавив тамплієр, усміхнувся і закрив маску.
Лицарів ніщо не зупинить, тільки вони зараз уже не ті, що колись.
Тим часом, як піднімався ліфт, війна і далі йшла. В'язниця була охоплена вогнем, та масивні ворота у саму будівлю запечатали федерали. Їхні війська за стінами будівлі були в оточенні. Вони зібралися разом, і тримали кругову оборону, та їм не суджено вижити. Із одним танком двом десяткам не протриматися проти повстанців, яких і не так багато було. Навіть сотні не набереться, та елемент несподіванки, та і важка техніка Імперії із колосальною вогневою міццю дали своє. Один із важких ботів на задній лінії розклав свою ракетну установку і запустив усе прямо у ворога. Протиракетна оборона не витримала і шквал ракет упав на голови федералів, від яких залишилися лише відірвані кінцівки. Та тим часом Голіаф із побратимом розстрілювали тих імперців, що залишилися на стіні у збройних вежах. Більше чим розстрілом це не назвати. Тир, тільки так це можна назвати. Вони нічого не могли протипоставити одному контуженому тамплієру, а тут ще й другий повністю здоровий. Тамплієри забігли у одну із веж. Невеличка "коробка" із відкритим дахом та батареєю ППО. Там було всього троє чоловік. Перший, не знаючи, що то тамплієр, накинувся із саперною лопатою, та зразу же зловив удар прикладом і упав. Другого і третього пристрелив побратим Голіафа. Сам Голіаф подивився на наляканого федерала холоднокровно вистрелив чергу прямо в лице. Після чого тамплієр розвернувся і вийшов. Зовнішній двір був взятий, та залишається сама в'язниця, повна федералів та в'язнів.
Згодом прилетіла підтримка з повітря, яка висадила повстанців. Вони прилетіли на літаках із вертикальною посадкою. Голіаф і не думав навіть зупинятися, хоча на цьому наполягав польовий медик. Та як змусити щось зробити тамплієра у тамплієрській силовій броні. Він із усіма іншими тамплієрами висадився на криші в'язниці і заклали заряд вибухівки. Поки її закладали, то висадили ще групу повстанців. Згодом усе було готово і пролунав ще один вибух. Утворилась велика дірка у криші, а знизу куча уламків. Це повинні були бути офіси. До підлоги було максимум три метра, і тамплієри почали зістрибувати всередину. Останнім зстрибнув Голіаф. Ні одної живої душі не було. Федерали поспішно покидали свої офіси. Надіялись на евакуацію, якої ніколи не буде. Вони не можуть передати свій сигнал за межі в'язниці. Ніхто не може...
— Брати, ціль вам відома. Ми йдемо визволяти політв'язнів. Більше нікого. Прикриваємо наших "союзників" по дорозі, та їхня ціль зовсім інша. Виводимо політв'язнів і все, наша роль на цьому закінчена. Ми не маємо права на помилку! Сьогодні вершиться історія! Сьогоднішній день ввійде в історію як початок нової ери! Сьогодні почалося те, що уже не зупинити! Сьогодні, і саме сьогодні ми ввійдемо в історію як ті, що зломили систему! Ті, хто пішов проти неї! Слава Імперії!
— Вічна слава!— прокричали у відповідь тамплієри!
— Повстання незламне!
— За вільну Федерацію!— прокричали повстанці.
— Якщо немає питань чи заперечень, то вперед! До перемоги!
Усі з піднесеним бойовим духом побігли уперед, до перемоги, як сказав би Вітус. Вони знали, що не всі вони виживуть, та вони йшли насмерть за те, за що не шкода померти. Вони йдуть за краще майбутнє.
За дверима офісів виявилось пусто. повстанці почали перевіряти поверх, та він виявився пустим. Тамплієри почали спускатися по сходах поверх за певерхом. Вони навіть не перевіряли, чи є на них федерали. Вони усі рухалися у сторону кімнати управління. Згодом тамплієри знайшли той поверх із кімнатою управління. Відкрили двері і зразу же отримати свинець у лице. Їх чекали, та це нічого не змінювало. Тамплієри на чолі із Голіафом повільно почали йти уперед, до федералів, відстрілюючись. Повстанці чекали на сходах, вони не мали як сунутися уперед. Та зараз не про них, а тамплієрів. Федерали не могли нічого зробити тамплієрам. Вони почали тікати, так, саме тікати, а не відступати. Та свинцеві кулі були швидші... Федерали падали один за одним. Страх... Єдине, що у них залишилось - страх. Коридор за коридором проходили тамплієри. А за ними і повстанці. Вони були "вражені" тамплієрами. Такого вони ще не бачили, щоб декілька чоловік могли таке зробити. Деякі навіть думали, що це через поклоніння богам хаосу. Та вони не праві, боги хаосу тут непричетні. Після довгих блукань по бетонних лабіринтах, вони таки дійшли до кімнати управління. Вона була вся у моніторах і терміналах. Повстанці підійшли, і почали щось там робити. По плану вони повинні були відпускати в'язнів, як тамплієри до них дійдуть. Ця група повстанців залишається тут, а тамплієри ідуть до сходів, до зустрічають ще одну групу, що спустилася пізніше, і зачищає поверхи від ворога. Та Голіаф із побратимами почав спускатися все нижче і нижче. Здавалося б, що кінця в'язниці не буде. Та згодом вони дійшли першого поверху із в'язнями. Їх зустріли шквальним вогнем, та це ніяк ні на що не впливало. Почався "геноцид" федералів, які не могли нічого протипоставити групі елітних бійців Імперії. Звідки б не стріляли федерали, та не могли вони пробити силову броню. Лише могли подряпати її, та здерти фарбу. Та не дивлячись на це, вони тримались до останнього. Тримались... Коли усі федерали лежали на підлозі, то почали відкриватися металеві двері камер, де в'язні знаходились заморожені у скляних капсулах із якоюсь рідиною. Голіаф підійшов до однієї такої і поклав на неї руку. Та капсула була настільки холодна, що і через рукавиці відчувався цей холод. Почалась довга процедура розморозки. Рідина почала викачуватись, а через тонкі трубки щось текло у тіла в'язнів, які були у якихось, наче металевих, костюмах, що тримали їх.
Через пів години в'язні почали "просинастися". Їх допомагали забирати повстанці. Можна уявити те, що відбувалося у них в голові. Хвилину назад заморожували їх, а зараз тамплієри ходять по в'язниці. Вони були, м'яко кажучи, налякані. Сьогодні вони вільні. Їх були сотні. Та тамплієри виведуть їх за стіни в'язниці.
Повстанці почали допомагати йти тим, хто не може, а тамплієри їх прикривали. Усі вийшли до вантажного ліфта, на якому були якісь контейнери, та частина в'язнів залишилась через те, що не вистачало їм місця. Ліфт почав опускатися, а у Голіафа почались сильні головні болі і потемніло в очах. Він стояв так само, старався не подавати виду, та це було помітно. Хоча усі вдавали, що нічого не бачили. Коли ліфт опустився, то Голіафу стало краще, хоча не у одного нього таке сталося. У тих побратимів, що залишилися зверху, також таке сталося. Та на те не було ніяких причин. Щось явно не хоче, щоб ці в'язні стали вільними. Та цьому ніхто не придав значення.
Голіаф із побратимами та в'язнями спустилися і перед ними почали відкриватися масивні залізні ворота, за якими був великий зал і багато сміття від підірваних головних воріт в'язниці. По поверсі вільно ходили повстанці, навіть стрільби не було чути. В'язниця уже взята. Відправивши ліфт вгору, тамплієри з повстанцями повели політв'язнів до транспортників. Частина транспортників зразу же відправилася до космопорту, де їх повинні були пересадити на фрегати і доправити до флоту. А тамплієри, що вийшли із в'язниці, сіли у літак з вертикальною посадкою. Дочекавшись інших, вони вилетіли до того самого космопорту, та дістались набагато раніше в'язнів. Після чого сіли у фрегат і вилетіли до флоту, який чекав їх та в'язнів на орбіті планети.
Тамплієри тільки піднялися на борт есмінця, як їх почали вітати із успішно проведеною операцією. Та тамплієри не звертали на це увагу. Після того, як усі в'язні були розподілені по фрегатах, флот вирушив до наступної в'язниці, на яку покладалися великі надії, та чи виправдають вони себе? Та сьогодні відбулася перша, і не остання перемога над Федерацією. Та не повсюди так гладко. Близько половини нападів на стратегічні позиції увінчалися успіхом. Хоча федерали не скоро зможуть повідомити про повстанців. Запущений повстанцями, вірус наніс великої шкоди лініям зв'язку Федерації, а повстанці перед запуском вірусу, ізолювалися від загальної мережі Федерації. Настав час рішучих дій.
Та що буде, якщо подивитися на загальну карту галактики?  Імперія ледве захищається від Ієрихону, а Федерація втрачає позиції. Та зараз, вся північна частина Федерації охоплена повстанням. Скоро, якщо все піде за планом, Офіційний уряд Федерації паде під тиском повстання, якому допомагає Імперія, а також Ієрихон буде виснажувати її. Якщо революція пройде успішно, то залишиться лише один фронт. Фронт із Ієрихоном. Тоді, можливо, спільними силами Імперія та Федерація підуть у контратаку і "притиснуть" Ієрихон. Хоча про це ще рано говорити. Про те, що повстання швидко переможе ніхто і не надіється. Та Імперія готова "перекинути" свої легіони на поміч повстанцям через декілька днів. Один легіон - 5-6 мільйонів солдат із технікою. Та тут уже залежить від того, який це легіон. Легіони поділяються від перших до п'ятих, не рахуючи спеціалізованих легіонів, які налічують уже не мільйони, а сотні тисяч людей. Так перші легіони складаються із самих загартованих, ветеранів, вищого офіцерського складу. Вони оснащені по останньому слову техніки, мають великий арсенал і варіативність під час бою, що не можна сказати про п'ятий легіон. П'ятий легіон - переважно неофіти, лише легка техніка, про гнучкість під час бою можна і не говорити, через їх бідний арсенал. Найбільше третіх та других легіонів. Вони складаються із більш досвідчених бійців, ніж перший. Мають більш щедрий арсенал, штурмову техніку, важкі танки, важку артилерію із третього, системи залпового вогню і так далі. І багато таких легіонів піде в бій пліч-о-пліч із повстанцями. Подейкують, що навіть перший легіон буде брати участь. Може, навіть будуть приймати свою учать і Ордена. Скоріше за все Інквізитус буде проводити пошуки шпигунів, інформаторів, вірних Федерації  диверсійних груп. Також, можливо, будуть приймати свою участь і спеціалізовані легіони. Їх є доволі багато. Від легіонів, спеціалізованих на диверсіях, до важких бронетанкових, елітних сил флоту, важких артелерійських та "майстрів облоги". Таких легіонів є багато, та звичайних більше. Та це і не дивно.