Мене звати Даро. В паспорті я записана, як Дарина, але таке скорочення мені найбільш до вподоби. Є в ньому щось таке... Інтригуюче, чи що...
Але я збіса не люблю коли мене називають Дашею. Ще у молодших класах, у мене була однокласниця, яка була відмінницею так само, як і я, і перші роки три спільного навчання люто цькувала мене. Звісно, класу до п'ятого наші стосунки стали індиферентними, а до дев'ятого ми взагалі здружилися, але неприємні спогади зостались. Щоб якось надоумити оточуючих прийняти той факт, що я їм не Даша, кожного разу, коли мене так величають, я заводжу довгу і нудну розповідь про різницю між іменами Дар'я і Дарина, за яку мене, власне, люто ненавидить левова частка моїх знайомих.
Взагалі видатний інтелект і довгий язик мало користі принесли мені в моєму житті. Так само, як впертість. Але ірраціональна частина мого єства вперто не хоче це визнавати.
Проте, облишмо мене. Вас, напевно,  мучить питання, звідки в моїй кімнаті з'являються довговолосі хіпстери і антропоморфні балакучі філіни і чи часто таке стається. А також як до цього ставляться мої батьки, друзі, вчителі і чому, взагалі, я ще досі не в кімнаті з білими стінами. Відповідь проста - бачу їх лише я, а мого розуму вистачило аби не патякати про це кому заманеться. Тож дозвольте представити моїх компаньйонів.
Ладомир, або як люблю його скорочено називати - Лад, - це моя муза. В буквальному сенсі.
Вперше він з'явився мені ще в третьому класі, коли на папір лягли мої перші кострубаті спроби заримувати пару рядків. Уявіть собі здивування одинадцятирічної дівчинки, коли в неї в кімнаті ні з того ні з сього з'являється високий дядько в фраку та циліндрі. І навівши погляд на неї, зневажливо пирхає, закочуючи очі.
- Дитина. - темно-горіхові райдужки пориваються до стелі і м'який голос з ледве помітною хрипкістю мученицьки стогне: Каліопо, за що мені це?
Приборкавши свою щелепу, що марно намагалась досягти підлоги, дівча таки зважилось спитати:
- Пане, а ви хто?
Тоді Лад, зітхнувши, сів на моє ліжко, і, всадивши собі на коліно, розповів про Бюро Твочої Підтримки Митців (далі БТПМ), на чолі якого стоять дев'ять муз, дочок Зевса і богині пам'яті Мнемосіни. У підпорядкуванні головних муз знаходяться легіони рядових муз, створених Мнемосіною у поміч донькам. Муза слідує за митцем, який був їй призначений до самої смерті. І його, Ладомира, було призначено мені. Хоч він від цього був не особливо у захваті.
З того моменту пройшло шість років. Вже на другому році нашого знайомства, Лад зрозумів, що життя його на найближчі років так сімдесят нудним називати не доведеться. Зараз він іноді навіть просто так приходить, аби потеревенити. І хоч такі візити часто залишають по собі відчуття творчої невдоволеності, мені це до вподоби. Між нами встановились майже дружні стосунки, попри нашу спільну звичку плюватися отрутою. Словом, ця любов взаємна і довговічна.
А Філ, повне ім'я якого Філактет - звичаний дерев'яний демон. Просто подобу змінив по шаблону, який якимось чудом видобув з моєї голови.
Знайшла я його в літньому таборі, півроку тому - там я познайомилась з компашкою, здатною бачити демонів і інших надприродих істот. Вони думали, що я вважатиму їх трохи несповна розуму, але ж ні...
Під час однієї з прогулянок Настя, одна з дівчат з тої компашки сказала:
- Тут поблизу демон, який хоче з тобою познайомитися.
Філа ми тоді зняли з куща, який уже майже повністю захопили мурахи. Там був невеликий виводок дерев'яних демонів, але нам вдалося врятувати лише одного. Ми переселили його на плакучу вербу поруч, але потім він виявив бажання піти з нами. А потім залишився зі мною.
Лад скептично сприйняв появу нового домочадця. Вони з Філом і досі часто гиркаються. Словом, атмосферка у нас вдома те що треба.
Але я їх не звинувачую - з ким поведешся, від того і наберешся, а мій характер далекий від взірця скромності і порядності. Примхлива, опальна, злопам'ятна, гостроязика. Ні, звісно, і в мене  гарні риси є, але я належу до когорти тих, хто пишається своєю неідеальною особистістю. А, забула сказати - я ще й взірець скромності.
Словом, ласкаво прошу до мого світу, якщо ви, звісно, ще не передумали заходити.