Міла, дівчина, що тільки закінчила інститут, відірвалася від батьків. Вона дуже зраділа, коли їй запропонували стажування на посаду копірайтера у рекламному агентстві "Анжеліка". Дорога з її рідної провінції до столиці була довгою та виснажливою. Їхала вона поїздом приблизно 10-11 годин. Так, як виїхала дівчина вночі, то прибула у місто вона приблизно в обід. Прогулялася навколо вокзалу, вдихаючи міське повітря.
Усі таксі були зайняті або надто дорогі.
- Гей дівчино, - несподівано її хтось покликав, - вас підвести? Я не дорого візьму.
Міла подивилася на машину, переконалася, що фішка TAXI є.
- Мені до рекламної агенції "Анжеліка".
- Сідай, мені якраз у той бік, дорого не візьму.
Таксист запакував валізу дівчини в багажник. І вона поїхала пізнавати новий світ. Водій виявився балакучим.
- Тебе як звати, мандрівниця?
- Міла, - несміливо відповіла вона.
– А я Валєра. 10 років як таксую. Сороковник на носі, а я все їжджу, їжджу. А тобі навіщо їхати туди? У рекламі зніматимешся?
– Ні. Мене на стажування взяли- копірайтером.
- Копі... що?
- Ну професія така, треба вміти  гарно, якісно прорекламувати будь-який продукт, щоб людині захотілось купити.
- Ааа, ясно. А у мене там друг працює. Якщо треба за тебе слівце замовлю.
– Ні. Дякую. Хочу сама спробувати, а не вийде, поїду додому.
- Ніяких не вийде, вір у себе завжди.
- Дякую. Буду на позитиві. А нам ще довго їхати?
- Це агенція на іншому кінці міста, ще 30 хвилин приблизно. А тобі є де жити?
- Ні, ось довезете, почну шукати квартиру.
- Стривай, я другу своєму подзвоню, у нього є знайомий, який займається орендованими квартирами.
Чоловік набрав когось по телефону і домовився про зустріч.
Мілі сподобався Валєра, так, по-батьківському. Хоча для тата трохи молодий.
Таксі зупинилося біля молодого чоловіка. Дівчина розрахувалася із таксистом. Валєра вийшов з машини і привітався з хлопцем:
- Дивись, цю дівчинку мені не образь. А тобі Мілочка, успіхів у всьому.
- Спасибі, до побачення.
І він поїхав, залишивши дівчину з валізою та буркотливим чоловіком. вона встигла роздивитись його риси обличчя.
"Симпатичний" подумала Міла. Але хлопець жодного разу на неї не глянув, він був дуже зайнятий у телефоні. Тут підбігла рудоволоса дівчина.
- Ну що, Сашка, де? - гнівно запитала ця дівчина.
- Ось. - хлопець показав на Мілу і навіть сам подивився на неї.- а Ігор де?
- А що, Ігорю треба було прийти? - У цієї дівчини явно були якісь підозри, але Міла не розуміла які.
- Та мені взагалі пофіг, хто квартиру дівчині представить, все мені час, удачі. - І він пішов.
Руда подивилася на дівчину оцінюючим поглядом, помітила нерозуміння в ній.
- що, справді квартиру тобі треба, щоб просто жити і нікому не заважати?
– Що? Вибачте? Кому заважати?
- Ой, все пішли.
Руда показала, недалеко від агентства в 5-ти поверховому будинку, однокімнатну, не дуже в охайному вигляді квартиру.
"Ну гаразд, зате поряд біля роботи"
- Гроші за місяць вперед - гаркнула дівчина і озвучила суму.
Міла, покопавшись, у своїй сумочці дала гроші. Руда здивувалася і промовила:
- Ти це, вибач, я ж думала у Ігоря коханка завелася. Зазвичай він займається квартирами.
- Нічого страшного.
- Гаразд, ти розташовуйся, ось ключі. Не буду заважати. Бувай.
Міла зітхнула, коли та пішла. Якось навела вона порядок у квартирі і розклала свої речі.
завтра на неї чекає новий день.