у п'ятницю, о 10 ранку Анжела, Олександр та Міла сиділи у конференц-залі, чекаючи власника автосалонів. Поки вони чекали, Анжеліка сказала ім'я клієнта. Олександр здивувався:
– Авто-плюс? Той самий Давид Ахметов?
- Так.- іронічно відповіла Анжела.
- Ти впевнена? Такий, як він звернувся до таких, як ми? - Саша ще не вірив, поки у двері не ввійшли.
- Добридень. - Давид.
- Проходьте, сідайте. Це наша команда: Олександр-гендиректор, Міла-  Копірайтер, ну а мене ви знаєте. - вона посміхнулася, - і так, Давид хоче, щоб ми прорекламували його автосалони, які поширені майже по всьому світу.
- Так. - доповнив Ахметов, - Хочу, щоб люди знали, що я продаю нульові машини різних марок, навіть різних років, щоб покупець розумів, що відвідавши Авто-люкс, він придбає, те що потрібно саме йому. Щось дорожче, щось дешевше, комусь на бензині, комусь на солярі, електричні тощо.
- "Ваша машина у нас на майданчику-Авто-люкс", щось таке? - випалила Міла.
– Супер. Цей слоган вмістив усе, що я хотів сказати. Вибачте, ви Міла, вірно?
- Так.
- Міла, я укладу з вашою фірмою контракт, тільки якщо саме ви займатиметесь цією рекламою.
- Але, одній важко, та й...- не встигла коперайтер договорити, як її перебила Анжела.
- Давид, ваше бажання-закон. Звичайно, Міла цим займеться.
- У мене ще одна умова: ми з Мілою повинні будемо періодично зустрічатися, щоб я знав, як розвивається моя реклама.
Тут не витримав Олександр:
– Це проти правил. Клієнт має побачити презентацію, а не підготовку до неї.
- Це якщо клієнт вибирає між рекламними агентствами, а я чітко сказав, що вибирати не буду. Це будете лише ви, але лише з умовами.
- Давид, не хвилюйтеся. все буде як ви хочете. - Анжела швидко вставила свої 5 копійок, - І ми вас запрошуємо після роботи до нашого конференц-залу для того, щоб відзначити цю подію.
- Із задоволенням. А зараз мені час. Побачимося.
Коли Ахметов пішов, Олександр похмуро глянув на Анжеліку.
- Не дивися на мене так. дякую Ахметову наша репутація злетить вгору.
- Але я сама не впораюся, - злякано заявила Міла.
Але Анжела її підбадьорила:
- Ми всі працюватимемо над цією рекламою, Давиду скажемо, що ти все сама.
- А ці зустрічі з Мілою? Що за маячня?
- Ну вибагливий він, згодна. Але врешті-решт він же не постіль розділити з Мілою запропонував. Так за роботу. Слоган є, решта за малим. - Анжела пішла.
- Як тільки він призначить зустріч, одразу кажи мені, - звернувся Саша до коханої, - це небезпечний тип.
- Добре. А чим він небезпечний?
- Він ловелас. Розводить жінок на секс, а потім про них і чутки розводить.
- Ти серйозно?
- Так.
- Ні, Саш, ти не зрозумів. Ти серйозно кажеш це мені? Ти не довіряєш мені. Думаєш я впаду в його обійми? - Міла надула губи.
- Ти не так зрозуміла, вибач. Одного разу він примусив дівчину, але, на жаль, цю справу зам'яли. люба, я хвилююся за тебе, а довіряти, то це я йому не довіряю.
Олександр підійшов до неї, нахилився і поцілував у куточок губ, прошепотів:
- Я люблю тебе.
- І я тебе. - вона обернулася і ніжно поцілувала Сашу в губи.

Анжела відправила Лізу до магазину закупити фруктів та шампанського на вечір і все це красиво розставити у конференц-залі.
Усі зібралися там після 17.00, як і домовлялися.
- Так вип'ємо ж за співпрацю. - Анжела підняла келих.
всі випили, балакали, Давид поглядав на Мілу і згадував телефонну розмову напередодні з Анжелою:
- А який мені сенс з вашої компанії?
- У нас новий коперайтер-молоденька дівчина.
- Даа? Ти хочеш сказати, що я її не знаю?
– Не знаєш, вона не місцева.
- Ну що ж, кажи її ім'я.
- Міла.
- Міла, хм, миле ім'я – Міла.
- Тільки про нашу розмову нікому
ні ні .
- Ясно,  зрозумів.
Олександр помітив, як Давид пожирав поглядом Мілу, тому підійшов до нього з розмовою:
- Послухай, не чіпай її.
- Я в тебе дозволу повинен питати? - єхидно відповів Ахметов.
– Вона моя дівчина. і якщо що, мені начхати на твою рекламу і на це агентство. Я все сказав. - І Олександр відійшов.
До нього підійшла Міла:
- Мені голова трохи болить, я додому хочу.
- І я, поїхали.
– А так можна?
- Та пішли вони всі. Ідемо.
Саша взяв за руку Мілу та вирушив до виходу. Їх відкликала Анжела:
- Стривайте. Хіба можна піти не попрощавшись?
- Вибачте, я не важливо почуваюся. - відповіла Міла.
- Я можу вас провести. - Давид подав їй руку.
Олександр перегородив цьому жесту і сказав:
- Не турбуйтесь, для цього є я.
Давид заворушив вилицями, але стримано звернувся до дівчини:
- Міло, з метою подальшої співпраці,  я був би вам вдячний, якщо ви дасте мені свій номер.
Олександр злився. Міла це помітила і міцно стиснула йому руку, відповівши Ахметову:
- Вибачте, але не зараз, я правда не добре почуваюся. Наступного разу. Прошу вибачити нас.
І вони пішли.
Давид різко повернувся до Анжеліки:
- Це що таке? Ти не казала, що вона не вільна.
- Так, а з чого ти взяв, що не вільна?
– Олександр чітко висловився мені, що вона його дівчина.
- Він тобі так сказав?
- Я що схожий на клоуна?
- Та я сама не знала, не гарчи. Та хіба тобі це заважає? Ти ж Давид Ахметов.
- Ти права. Олександра посунемо. Так ціль ще смачнішою буде. - він відпив шампанського і хитро посміхнувся.
Тим часом Саша з Мілою вже були біля її порога. Він міцно обійняв її.
- Як же цей придурок мене дратує.
- Саш, все буде добре, не накручуй.
Він схвильовано глянув на Мілу. Долонею провів по її щоці, великим пальцем по нижній губі і поцілував.
- На добраніч, моя хороша.
- Добраніч..
Вона не хотіла, щоб Олександр ішов, а він не хотів наполягати, боявся злякати.
Довгоочікувані вихідні. Міла прокинулася від стуку в двері. Вона насторожилася. подивилася  через глазок і тихенько посміхнулася, то був її коханий.
- Привіт, тобі чого не спиться?
- Я не міг спати взагалі, сумував за тобою, ледве дочекався ранку. - він ніжно поцілував дівчину в шию і вдихнув її аромат.
- Заходь. Дай мені хоч вмитися.
- Ти й так чудова.
Міла зачинивши двері, побігла в душ.
- Тільки не довго! - крикнув їй услід Олександр, - а то прийду на допомогу!
Міла хихикнула і про себе подумала: "Було б добре".
Вона вийшла з душу і швидко опинилася в міцних обіймах.
- Ти що так довго? Я думав, що ти втекла там через чорний хід.
- Так переживав, що й не перевірив? - кокетливо промуркотіла Міла.
Олександр завив, як травневий кіт і почав пристрасно цілувати її, але відсторонився від звуку телефонного дзвінка.
- Ой, напевно Лізуня прокинулася. - Саша з'їхидничав тоненьким голоском.
Міла розсміялася та взяла телефон. На екрані висвітлило невідомий номер.
– Алло.
- Здрастуйте, Міло.
- Вітаю. А це хто?
- Давид. Так, як ви погано почувалися, номер мені Анжела дала.
- Ага, ясно.
– Як ваше здоров'я сьогодні?
- Все добре.
- Тоді може філіжанку кави вип'ємо? Нам так і не вдалося вчора поспілкуватись.
- Емм, Давиде, я не в місті. З ранку раніше до батьків у гості поїхала.
- Ну що ж, може завтра?
Олександр уже був не в собі і хотів забрати у Міли телефон і сказати цьому Ахметову все, що він про нього думає. Але Міла не дала цього зробити і помахала вказівним пальцем.
- Я завтра тільки ввечері буду вдома, тож ніяк.
– Тоді добре вам відпочити з батьками.
- Дякую. До побачення.
Міла поклала слухавку і подивилася на Сашу.
- Що це було? Він що ох....ший взагалі?- Саша явно був злий.
- А я звідки знаю.
- Вибач, маленька, - він злегка чиокнув її , - поїхали до мене.
- Навіщо?
Олександр насторожився, кілька хвилин тому вона робила йому натяки, а тепер якийсь холод.
– Просто. У басейні  скупаємся.
- Добре, - сухо відповіла Міла.
- Гей, ти чого? Ну, ти образилась?
– Ні. ні, правда, все добре, просто я не хочу, щоб ти постійно звірів побачивши Давида, або якщо чуєш про нього.
- Я постараюся.
Вона посміхнулася, взяла купальник, і вони поїхали.
Вихідні пройшли чудово. Вони плавали, пили вино, їли суші та цілувалися, багато цілувалися. Олександр грань не переходив, він ще вивчав Мілу, хотів зрозуміти коли вона буде готова.