Вранці Міла прокинулася, прийняла душ. Одягнула чорну спідницю-олівець, білу, з коротким рукавом, блузу. Каштанове волосся зібрала у високий хвіст. Взула чорні туфлі на невеликому підборі і пішла у світ реклами. Настрій у неї був чудовий.
Дівчина зайшла до агенції.
- Добрий день. З якого питання? - ввічливо її запитали на рецепшині.
– Я на стажування копірайтера. Мені сказали прийти о 8.00.
- Ваше прізвище?
- Герасимчук.
Дівчина адміністратор поклацала щось у комп'ютері і звернулася до Міли:
– Вам до нашого боса – Анжеліка Павлівна, 101 кабінет. Бажаю удачі.
- Дякую.
Підійшовши до кабінету боса, її зупинила секретарка:
- Добрий день. З якого питання?
Міла, здивувалася, які тут усі ввічливі.
- Мені на прийом до Анжеліки Павлівни.
- Як вас представити?
- Міла Герасимчук.
Через секунду секретарка натиснула на якусь кнопку і сказала:
- Анжела, до вас Міла Герасимчук.
- Нехай зайде через 5 хвилин, - пролунав сталевий голос упевненої в собі жінки.
- А ви до неї навіщо? Якщо не секрет.
Дівчина-секретар здалася Мілі приємною особою.
– Я на стажування копірайтера.
- Ооо, то ти новенька. я Ліза, будемо знайомі. - несподівано вона перейшла на ТИ і простягла Мілі руку.
-Приємно, - простягла руку у відповідь Міла.
- Анжела не любить запізнень, все має бути чітко за часом, хвилина в хвилину, секунда в секунду.
- Ок дякую за інформацію.
- Нема за що, але як начальниця вона нормальна. Все йди, 5 хвилин вийшло.
Постукавши, Міла зайшла до кабінету.
- Доброго ранку, сідай і слухай.
Дівчина не встигла і привітатись у відповідь, як бос почала говорити далі.
- Я - Анжела, не треба називати мене на ім'я та по батькові. Агенство залишилося мені від батька і названо воно на честь мене. тут існує 2 основні правила: 1-е: виконувати свої обов'язки на всі 100 і 2-е: завжди бути пунктуальною у всьому. Далі, твій кабінет напроти мого і стажування триватиме всього 2 тижні. Покажи себе, щоб я захотіла взяти тебе на постійне місце роботи. На цьому все. У тебе є запитання?
Міла тільки переварювала все сказане Анжелою і не встигла вигадати жодних запитань.
- Ні, мені все зрозуміло.
- Ось і чудово. Якщо що, Ліза тобі на допомогу. Можеш йти.
- Добре спасибі.
Міла вийшла з кабінету боса і швидко зробила крок до свого кабінету. Смикнувши за ручку, зрозуміла, що дверв замкнені. Дівчина повернулася до Лізи.
- А де ключ? - прошепотіла вона.
- У мене, зараз. Шептатися не треба. - нова знайома їй усміхнулася.
Міла зайшла до кабінету. Через 5 хвилин до неї забігла Ліза з якимись документами.
- Ось, Анжела сказала, щоб ти переглянула. Це деякі ідеї реклами для косметичної фірми "Стиль". Подивися, підкорегуй чи своє придумай.
- Добре, дякую.
- І ще, обідаємо разом, з нами ще Ірен. Вона – адміністратор.
- Добре.
І Міла взялася за роботу. Ближче до обіду вона вигадала свою ідею для реклами.
В обід вони троє пішли до місцевого кафе. Мілу вводили в курс роботи, як поводитися, як не поводитися.
- А Олександр - генеральний директор. Анжела за ним бігає, а він від неї тікає-хихикнула Ірен.
- Він взагалі ні з ким не зав'язує стосунків. Так, дівчина на ніч. Змінює, як рукавички, - додала Ліза, - і це після розлучення з Віолою. Вони 2 роки зустрічалися.
- Чому розійшлися? - поцікавилася Міла.
- Тому що Віола зраджувала, - відповіла Ірен.
- Так, дівчатка, обід скінчився. потім договоримо.
І вони попрямували до агенції. Поспішаючи коридором, Міла мало не збила з ніг чоловіка.
- Обережно, дівчино.
- Вибачте, - перелякалася Міла.
Він подивившись на неї був збентежений, а вона його одразу впізнала. Це був той чоловік, до якого підвіз її Валєра.
– Це Олександр. - Прошепотіла Ліза, швидко взявши її під руку.
Так у метушні пролетів 1-й тиждень. Але Анжела була нею задоволена.