Міла щодня працювала зі швидкістю звуку. Під час роботи майже ні з ким  не розмовляла, адже бос не терпіла затримки у роботі. Це помітила Анжела, тому викликала до себе секретарку:
- Ліза, я бачу ти в непоганих стосунках із новенькою. Поясни їй, щоб не була така, як зомбі. А то я бачу, вона занадто сприйняла мої слова щодо пунктуальності.
Ліза кивнула і побігла до Міли.
- Міла, як тобі взагалі тут, подобається?
- Так. Ось тільки замахалася. І..., Лізо, вибач, багато роботи, в обід потеревенемо.
- Міл, тут така справа... Анжела не мігера. під час роботи можна спілкуватися з колегами, якщо встигаєш із роботою. Не треба з головою пірнати у обов'язки. Давай собі іноді видихнути.
Дівчина подивилася на Лізу очима, що не розуміють.
- Я по секрету скажу, - пошепки продовжила Ліза, - Анжела бачить, що ти бігаєш, як ошпарена, і попросила мене з тобою поговорити. Тож розслабся, подруго. І так, через 15 хв у вас нарада на рекламу для "Стиль".
- Добре, ок.
Міла звалилася всім тілом на крісло і справді видихнула. Неквапливо зібрала всі документи і вирушила до конференц-зали.
Усі вже зібралися, окрім генерального директора. І тут зайшов він, той самий, що був похмурий, коли вона вийшла з таксі, той самий, що був розгублений, коли вона врізалася в нього, бігши коридором. І весь тиждень вона більше не бачила його.
- Вітаю всіх, - сказав Олександр і його погляд зупинився на Мілі.
- Проходь, - відповіла йому Анжела, - як відрядження?
"Так ось чому, я його більше не бачила, він був у відрядженні" - подумала Міла.
- Чудово, - сказав Олександр.
На нараді розповідали всі свої ідеї для реклами. Коли Міла запропонувала свою ідею та слоган, всі подивилися на неї здивованими очима. Її ідея здалася не дурною, а дивною. Анжела трохи посміюючись сказала:
- Що за слоган: "Весь світ у захваті від тебе, а ти від Стиль". Трохи дивно, так, Олександр?
- А мені подобається. - відповів генеральний директор.
- Добре, - продовжила Анжела, - зробимо дві презентації. замовнику покажемо спершу мою, якщо не зайде, тоді твою, Міло. Хоча сумніваюся, що до твоєї дійде, але запасний варіант завжди має бути.
Після наради всі розійшлися. Останніми були Олександр і Міла.
Він підійшов до дівчини:
- Значить, Міла, так?
- Вибачте, що? - Від несподіванки пістрибнула вона.
- Кажу, мені справді сподобалася твоя ідея. Молодець, так тримати. Я впевнений, що "Стиль" твоя ідея сподобається більше.
- Дякую.
І Олександр пішов у свій кабінет, насвистуючи собі якусь мелодію.
Після роботи він хотів їхати додому, яле на вулиці зустрів свого друга-Валєру.
Той покликав Олександра до машини.
– Привіт, як воно, клієнтів вистачає?
- Таке. А ти Саш, як? Бачу гарний настрій.
- Таки да. Слухай, пам'ятаєш те дівчисько, що ти підвозив, ну що квартиру шукала?
- Пам'ятаю,  її Міла звуть. Добра така, чиста, щира, видно, що не фіфа, як ті твої зазвичай. А навіщо питаєш? Сподобалася? - примруживши запитав Валєра.
- Просто запитую. Вона у нас новий коперайтер.
- Реклами вигадує? - З розумним виглядом запитав друг в Олександра.
-Ти навіть знаєш що це? - Здивувався той.
- А то. Я не відсталий від життя. - хитро посміхнувся Валерій. - А взагалі, Саш, ти придивися. Досить тобі холостякувати, не прогав.
- Гаразд, Валєрка, хорошої зміни, я додому.
Олександр потис руку другові і пішов. З голови не виходила нова колега-копірайтер.