Поки Олександр пішов за Антоніною, Міла нарізала овочі. Тут приїхав Валєра.
- Привіт Міла.
- Вітаю. – вона посміхнулася.
- А де Сашка?
- Зараз буде.
- Ооо, привіт, - повернувся Олександр.
Вони з Валєрою потиснули один одному руки та почали займатися м'ясом. За 15 хвилин прийшла Антоніна.
- Добрий вечір всім.
У Валєри відібрало дар мови і він покосився на Сашу. Той штовхнув Валєрку в плече і привітався із сусідкою.
– Добрий. Сідайте. М'ясо скоро буде готове. - він показав на стіл, - доречі, знайомтеся - Валєра, Міла, а це моя сусідка Антоніна.
- Дуже приємно. - вимовила з усмішкою Міла.
Валєра лише кивнув.
- Валєру я часто тут бачила, ну не жила б я по сусідству, а ось вас, Міла, ні.
- Ми працюємо разом з Олександром. - відповіла дівчина.
- Ааа, тоді ясно. -  недовірливо промовила сусідка.
- Ну що ж, м'ясо готове. Налітаємо.- каже Саша,-  Валєра наллє дамам вино, а чоловікам коньяк я наллю.
Келихи були наповнені, вони цокнулися за знайомство. Так, як розмова не зав'язувалася, Олександр додав:
- Повторити.
Вони знову випили. Потроху почалася розмова. Навіть Валєра підключився до неї. коли вони доїли м'ясо Міла вирішила зробити чай.
- Я тобі допоможу, - підхопився Саша.
На кухні Міла запитала:
- А де в тебе чай?
- Там на третій полиці. - Саша поки що наливав воду в чайник.
Міла намагалася дотягнутись до тієї полиці, але не змогла. І тут ззаду обережно підійшов Саша. Однією рукою він злегка  приобняв її за талію, другою дотягся до чаю. У неї по  тілу пробігли тисячі мурашок, приємни таки мурашок. Діставши чай, Олександр повернувся до Міли. Їхнє гаряче дихання обпалювало один одного. Ще секунду і вони поцілувалися б, але раптом пролунав різкий регіт. Вони повернулися у бік Валєри та Антоніни. Ті весело муркотіли.
- Здається вийшло. Вони такі милі, - пошепки сказала Міла.
- А ми? - також пошепки запитав Олександр.
Дівчина замовкла, лише зазирнула йому у вічі. І ось знову цей момент близькості, який знову зруйнований стукотом по стіні.
- Гулуб'ята  вибачте, ми не будемо чай, ми прогуляємося з Тонею.
- Добре. - незадумуючись сказав Олександр.
І вони пішли гуляти.
- Вже "Тоня"? - Мила округлила очі, - молодці, швидко вони.
- І правильно. Нема чого зволікати. Життя коротке.
Вони все так само і стояли обійнявшись і з чаєм у руках. Міла перша відсторонилася.
- Я допоможу тобі з прибиранням і додому поїду.
– Ні.
Міла подивилася на нього здивовано.
- Ні?
- Ти не так зрозуміла. Хіба ти поспішаєш?
- Ні...
- Тоді давай приберемо все і подивимося якийсь фільм? З чаєм.
- Добре. – вона посміхнулася.
Все прибравши, вони вмостилися на дивані з пледом і чаєм перед телевізором. Через годину Міла заснула на плечі Олександра. Він гладив її по волоссю і ніжно посміхався.
- Спи, маленька. - прошепотів він і теж заснув.
Вранці вони прокинулися обійнявшись.
Міла швидко встала.
- Ми заснули?
- Так, - спокійно відповів Олександр.
- Як же так?
- Заспокойся. Чому ти схвильована?
- Не знаю.
– Я знаю, як тебе заспокоїти.
Міла подивилася на нього.
– Відвезти додому?
- Так. Але за купальником.
- Будемо плавати в басейні?
– Ні. Краще. В озері. Вдень там ще гарніше, ніж вночі.
І вони поїхали. спочатку до Міли додому, а потім до озера.
- Так, вдень тут ще прекрасніше.
- Я ж казав. - Саша розстиляв покривало на траві.
– А де Валєра? Ти йому дзвонив?
– Ні. Думаю у них все чудово. Він сам зателефонує. Ідем по плаваєм?
- Ідемо.
Вони роздяглися і плескалися у воді. Раптом Олександр зник. Міла злякалася, але він швидко і різко винирнув біля неї.
- Ти налякав мене.
Він підплив ще ближче.
- А ти за мене злякалася чи за себе?
Вона примружилася і відповіла:
- За себе. Думала, що говоритиму про твоє зникнення Анжелі.
Він розсміявся.
- Хочу тобі дещо показати. Бачиш той маленький водоспад?
– Бачу.
- Довірся мені і пливи за мною під водоспад.
Вона попливла. Олександр різко смикнув її за руку і вони опинилися з іншого боку водоспаду. Там була невелика печера.
- Нам туди.- він простяг дівчині руку.
Вона мовчки йшла за ним. Вони пройшли метрів 5 і Мілі відкрився неймовірної краси пейзаж. Там було природне джакузі. Вода вирувала і з нього виходила пара. Олександр перший туди заліз.
- Заходь.
– А вода не гаряча?
- Ні, тепла.
Вони сиділи поряд і насолоджувалися. Олександр легенько прибрав її волосся з чола і нахилився.
- Мені ще ніколи і ні з ким не було так добре. - сказавши це він ніжно поцілував її нижню губу.
Міла мовчки піддалася йому, обвивши його шию рукою. Ніжний поцілунок переріс у пристрасний, вибагливий. Міла хотіла його, але розум сказав: "ще одна іграшка" і вона відсторонилася.
- Я хочу вийти. – різко сказала вона.
- Добре. Що з тобою?
Міла не відповіла, лише пішла у бік водоспаду. Виливши на берег, почала швидко витиратися рушником. Олександр обхопивши її за плечі, запитав, дивлячись у вічі:
- Мила, що трапилося? Скажи мені, якщо я повів себе неправильно, зробив щось не те. - його голос був тихим і схвильованим.
Вона дивилася йому в очі, не відвертаючись, випалила, сама від себе не чекаючи:
– Я не хочу бути іграшкою.
Він різко відпустив її. Йому здалося, що його без причини вдарили по обличчю. Олександр нічого не сказав у відповідь, лише розвернувся, взяв свої речі і пішов перевдягатися. Міла ще постояла з хвилину, переварюючи ситуацію, і теж пішла перевдягатися. Повернувшись, вона побачила Сашу за кермом і несміливо попрямувала до машини.
Їхали вони мовчки. Біля будинку Міли він зупинився. Вона подивилася на нього, але він і не ворухнувся. Тоді Міла вийшла і помчала додому. Олександр різко розвернувся та поїхав.
Міла лежала в ліжку і дивилася на стелю. "Розлютився, що нічого не вийшло? Хм... а якже ж . Ще ніхто не смів відмовляти Олександру Великому. А тут, хоп і ні. Може, я його образила? Все ж таки він влаштував гарне побачення для мене, ніжне. Та ну, тоді міг і сказати, мовляв що ти таке кажеш, ти не іграшка і все таке. Чому так погано..."
Її роздуми перебив телефонний дзвінок. В надії, що він дзвонить, дівчина підстрибнула. Але на
на екрані було ім'я " Ліза " .
- Привіт подруга. Як справи? Як вихідні проводиш? Може, вип'ємо чогось?
- Заходь.
– Коли?
– Вже.
- Що з голосом? Щось трапилося?
- Ліз, давай заходь, потім поговоримо.
- Гаразд.
За пляшкою вина Міла все вивалила подрузі.
- Я тобі так скажу, - каже Ліза, жуючи лимон, - якщо Олександр розводив дівчину на секс, то за один раз і на  одну ніч. А з тобою він довго панькається. Варто замислитись. Я помічаю на роботі, як він дивиться на тебе.
– Як?
- Закохано.
- Ти так думаєш?
- Впевнена. Думаєш чому Анжела біситься?
- Що мені тепер робити?
– Поговори з ним, але не сьогодні. Сьогодні ти вже п'яненька. - хихикнула Лізка.
- Він був такий сердитий.
- Ну що ти заладила: сердитий, злий. Поговори з ним завтра.
- Добре. Поговорю. Мені ж нема чого втрачати, правильно?
- Саме так.
Вони пили, говорили ще довго. о 7-й вечора Ліза п'яна поїхала на таксі додому, а Міла швидко заснула і до ранку