Дівчина зайшла до кафе, де на неї вже чекав Давид Ахметов. Він підвівся з-за столу і відсунув її стілець, щоб вона могла сісти. Міла одразу перейшла до справи, дістаючи свій ноутбук та флешку з презентацією реклами.
- Почекай, - зупинив її Ахметов, - може хоча б зробимо замовлення? - Він вигнув брову.
Картина повторилася з ноутбуком, щойно вони замовили їжу.
- Міла, не знаю, як ти, але я сьогодні приїхав із відрядження і якщо чесно дуже голодний. Давай перекусимо, а потім справи.
- Добре. - вона знов сховала ноут.
Після того, як вони трохи перекусили, Міла запитала:
– Я можу вже продемонструвати частину презентації?
- Не варто псувати інтригу до завтра, - він усміхнувся.
- Але ж ви з цього приводу мене покликали.
- Я щойно передумав. Будь ласка, передай сіль.
Міла вся почервоніла від злості, мало не спалахнула.
- Дивись, мене не було, я їздив у відрядження і привіз тобі маленький сувенір. - Давид простяг їй тоненьку, довгу коробочку.
- Що це? Я маю на увазі навіщо? - Міла зиркнула на клієнта.
- Я бачу, ти сьогодні не внастрої... Міло, це подарунок-подяка за терпіння вашкого клієнта, прошу прийми.
Вона взяла коробочку, відкрила і побачила золотий ланцюжок із підвіскою. Підвіска була теж золота, у формі крапельки, з камінчиком усередині.
– Я не можу це прийняти. Тим більше ви не важкий клієнт. - "Ви ще гірше" - додала дівчина, але про себе.
– Я не приймаю відмов. я тебе дуже прошу, Міло, одягни це на презентацію. Інакше я це прийму як образу, а нам ще з тобою працювати.
Міла поклала в сумочку подарунок, подумавши, що працювати йому доведеться з Анжелою, тому їхні стосунки робочі не хотіла псувати.
- Давиде, прошу вибачити, але наш обід добіг кінця, я повинна йти.
- Зачекай, я підвезу тебе.
- Ні-ні, на мене вже чекає машина. - Міла поспішно пішла з кафе.
Вийшла на вулицю, вдихнула свіже повітря. Побачивши машину Олександра, швидко побігла і вони поїхали до агенції.
- Ну і як йому презентація?
- Ніяк. Він не дивився.
– Як? От гад. Я так і знав, що він просто клині до тебе підбиває.
- Саш, він мені ось, що подарував. - вона показала йому ланцюжок.
Олександр загальмував.
- Навіщо прийняла? - спокійно він спитав, при цьому сильно стискав кермо.
- Я не хотіла, але він натякнув на контракт.
- Та пофіг на контрак!
– Я Анжелі обіцяла. Ланцюжок одягну лише на презентацію. Після підписання контракту одразу поверну. Заспокойся.
Він трохи подумав і завів машину.
В агентство вони увійшли, взявшись за руки. Анжела їх зустрічала мало не з порога. Вона обвела їх поглядом.
- Ти була на обіді? - запитала начальниця у Міли.
- Так.
– Ви разом були?
- Майже, - сказав Олександр.
Анжела почала нервувати.
- Олександр мене тільки підвіз і назад забрав.
Анжелу попустило.
– І що, як йому презентація?
- Ніяк. Він не дивився. він просто хотів пообідати зі мною. На презентацію завтра прийде.
- Добре. - сказала начальниця і пішла.
Дорогою до себе в кабінет зателефонував її телефон. То був Давид.
- Анжела, ти не в курсі, як Міла до ресторану добиралася?
- Олександр возив.
- Значить вони таки разом.
- Так.
- Анжела, мені начхати на вашу рекламу і ти це знаєш. Мені дівка потрібна.
- Давиде, послухай. У тебе буде час її добитися. Поки що ти її тільки лякав. Поміркуй сам. Вона тебе до ладу не знає, а ти вже хочеш, щоб вона до тебе сама на блюдечку прийшла.
- Що ти маєш на увазі? Що я залицятися не вмію?
- Я маю на увазі, що вона не така проста, як твої баби. До неї треба з ромашками, цукерками і плюшевими ведмедиками і то поважно.
- Угу. Повірю тобі. Але презентація має відбутися у студії Арміне, там же й вечірка буде на честь контракту. І крапка.
Він поклав слухавку, а Анжела зітхнула.
У цей час Міла не пішла до себе в кабінет, її нахабно заштовхали до кабінету генерального директора. І двері клацнули на ключ.
Олександр притиснув її до дверей і вп'явся в її губи.
- Ти що робиш? - крізь поцілунок запитала Міла.
- Хочу тебе, люблю тебе. - він відсторонився, - ми все одно звільняємося. Нехай нам ця агенція пристрасно запам'ятається.
- Гарна ідея. - і вона піддалася йому назустріч.
Вони кохалися на столі. Неначе хтось стукав, але закохані не відривалися один від одного.
Через якийсь час вони перевели подих і Олександр сказав:
- Кохана, мені батько дзвонив.
- Здорово. як він?
– Переписав на мене бізнес. Поїдеш зі мною до іншого міста? Тільки спочатку треба буде пожити з батьком. Цей будинок я продам і купимо новий або квартиру.
- Знову переїзд. - вона подивилася на Сашк, чмокнула його і додала, - я до себе, подумаю.
Як тільки вона вийшла з кабінету, Ірен її покликала:
- Міла. Йди сюди.
- Так, щось трапилося?
- Ну якось так.
- Давай швидше.
- Ви не чули, як до вас стукали?
Міла почервоніла.
- Анжела приходила, - продовжила Ірен, - запитала, чи є ти в кабінеті Олександра. А я ж не знала, ну сказала, що є. Вона смикнула за ручку, потім постукала, потім запитливо подивилася на мене. Я, чесно сказати розгубилася, але потім схаменулась і сказала, типу, може вони виходили, а я і не помітила. Мені здається вона навряд чи повірила. Взагалі Анжела сказала, що як побачу тебе, то щоб сказала тобі зайти до неї.
- Попалились. - буркнула Міла.
– Ти б попередила.
– Я сама не знала. Ну гаразд, Бог з нею, ти не переживай.
Міла з гордо піднятою головою пішла до поки ще своєї начальниці.
- У себе? - запитала вона у Лізи.
- Так. Мені здалося, що вона пригнічена.
Міла зайшла.
- Анжела, ви просили зайти.
- Дзвонив Ахметов. Презентація буде завтра у студії Арміне Ахметової, його сестри. Там і буде вечірка. Це його умова. У мене все, можеш іти. – сухо Анжела поінформувала дівчину.
Міла була здивована, що до неї не було жодних претензій.
На другий день усі готувалися до презентації реклами "Авто-люкс"
Міла одягла ланцюжок, подарований Давидом. Разом з Олександром вони написали заяви про звільнення та вирушили до студії Арміне. Сама презентація пройшла чудово, договір було підписано. Після цього Міла зняла подарунок із шиї та підійшла до Анжеліки:
- Ось візьміть. Це подарунок від Ахметова.
- Навіщо він мені?
- Віддайте йому за першої нагоди. Мені це не потрібно. Контракт підписано, справа зроблена. Ми завтра з Олександром їдемо. До побачення.
Олександр підійшов до дівчат, свою обійняв і забрав.
Вони поїхали до Олександра додому, де мали ніч кохання. А зранку поїхали до Сергія Івановича.

ЕПІЛОГ
На щастя, будинок Олександра продався швидко. Десь за місяць вони мали свою квартиру. Міла довго не могла знайти собі роботу. У результаті погодилася працювати з Олександром у їхньому сімейному бізнесі.
Одного прекрасного дня Саша зробив пропозицію Мілі:
- Виходь за мене і народи мені сина чи дочку, чи обох.
– Я хочу подумати. - Міла помітила перелякані очі Олександра і сказала, - так, так, звичайно так.
Він надів їй обручку на палець і кружляв по всій квартирі.
Сказали новину Ніні та батькам Міли. Усі були раді. Але весілля пишне не робили, Міла наполягла. Були найближчі, а це: батьки Міли та Олександра, Ліза, Валєра з Антоніною. До речі, після їхнього весілля Ніна та Сергій Іванович помирилися і знову разом.
Рекламна агенція "Анжеліка" продовжувала працювати. Ахметов не став розривати контракт, після звільнення Міли і навіть після того, як Анжела віддала йому ланцюжок. Він тільки чортихався.