Черговий робочий день проходив на диво тихо, але до обіду. Олександр зайшов до Міли.
- Привіт- у нього явно був гарний настрій.
- Вітаю.
- Ти готова?
- До чого?
– Ти обіцяла зі мною сьогодні пообідати.
- Ааа, я забула.
Олександр насупився, подумав, що вона зараз відмовиться.
- Я скажу Лізі, що нехай без мене йде.
- Добре, - зрадів він.
Міла попередила подругу, і вони пішли. На виході зустріли Анжелу.
- Олександр, Міла, а ви куди?
- Анжела, ти їсти хочеш?
- Так.- загорілися очі у неї, подумавши, що Олександр її запросить.
- Тоді йди на обід. Зараз же час обіду. Усі йдуть на обід.
- Так, так. Смачного. - засмутилася вона.
- І тобі. - Олександр усміхнувся і попрямував до машини, запрошуючи за собою Мілу.
Анжела мало не луснула від злості і апетит у неї зник.
За обідом Міла сказала:
- По-моєму Анжела розсердилася.
- Забий. Останнім часом у неї часто перепади настрою.
- Останнім часом... - тихо повторила вона.
- Давай змінимо тему.
Весь обідній час вони розмовляли, жартували. Їм було легко та спокійно разом.
- У тебе тут... зараз...- сказав невпевненим голосом Олександр.
У Міли на щоці була крихта хліба і він серветкою обережно її забрав, навіть якось дбайливо. Міла почервоніла, а в животі пурхали метелики, як на каруселі.
- Дякую. Як непомітно лине час. Нам треба повертатися. - неохоче вимовила дівчина.
- Так, справді.
Коли вони приїхали на роботу, Анжела провела їх незадоволеним поглядом. Потім, як завжди, зайшла до Міли.
- І ти напевно скажеш, що то був діловий обід?
- Ні, - на подив Міла була спокійною.
- Ні?! Як це? Що ти хочеш цим сказати?
- Нічого. Просто обід двох колег. щось не так?
- Ні, ти не подумай. Я просто хвилююся за тебе. Знаєш, у Олександра репутація не з найкращих...
- Я знаю. Дякую.
– Ну, я пішла тоді.
Міла мовчки почекала, поки Анжела піде і сіла за свій робочий стіл, взявшись двома руками за голову. "Це жах якийсь..." - подумала вона.


У суботу вранці Міла лежала в ліжку, ніжилася. У голові був лише Олександр. Раптом її це розлютило. Вона підірвалася з ліжка і, щоб відігнати думки, швидко прийняла душ, одяглася і пішла прогулятися. Дівчина зрозуміла, що зголодніла і вирішила зайти в супер маркет. як зненацька вона зустріла там Олександра.
- О, Міла. Привіт.
- Привіт.
- І що сьогодні на вечерю?
- Що, вибачте... е-е-е, вибач.
- Ну, ти ж за продуктами прийшла.
- Ну так. Я так прогулятися, вдома нудно, ну і ось, якось так.
- То значить у тебе жодних планів?
– Ні.
- Мені теж нема чим зайнятися. Слухай, у мене ідея, а давай разом вихідний проведемо?
Міла витріщила здивовані очі. Їй була приємна така пропозиція, але вона не знала, як реагувати.
- Ну, там, м'ясо посмажимо на багатті, я можу і Валєру покликати, нашого вже спільного друга. Ну як? – обережно запитав Олександр.
- Ну, добре, добре.
- Тоді давай купимо м'яса, вина, овочі та може фрукти?
- Так, фрукти, - вона посміхнулася.
Вони скупилися і вирушили до гендиректора додому. Дорогою вони подзвонили Валєрі.
Саша замаринував м'ясо, Міла помила та нарізала овочі, фрукти. Коли мангал був готовий до смаження м'яса, під'їхав Валєра. Вони накрили стіл на вулиці біля басейну. Пили вино, їли, весело проводили час. Вже темніло, Мілі було трохи прохолодно. Олександр накрив її пледом, вдихаючи аромпт її волосся. У Міли пробігли мурашки по шкірі.
- Вже пізно, я поїду додому.
- Стривай, я відвезу тебе.
- Ні, як же, ти ж пив.
- Не переживай.
Олександр викликав таксі та відвіз Мілу додому. Валєра весь цей час спостерігав за ними та посміхався.
Вдома, лежачи в ліжку, Міла написала смс Лізі: "Привіт. Завтра приходь до мене, дещо розповім:)"
Вранці вона прокинулася від дзвінка дверей. Сонна дівчина відчинила двері, на порозі стояла Ліза.
- Привіт. Що трапилося, викладуй?
- Привіт. Заходь. Чому так рано? Дай хоч вмиюсь.
За філіжанкою кави Міла все розповіла подрузі.
- А я дивлюся події розвиваються все більше і більше, далі і далі.
- Ліза, я тільки тобі це все розповідаю. не кажи нічого Ірен. Не те, щоб я їй не довіряла, просто поки що не треба.
– Без проблем, подруго.

З понеділка Олександр з Мілою був ще теплішим у спілкуванні, то підморгне, то мило пожартує, то спитає як справи. Якщо це помічала Анжела, то, як завжди, шаленіла і дошкуляла дівчині питаннями.
у середу Ніна зателефонувала Мілі:
- Привіт люба.
- Добрий день.
- Що нового в тебе?
- Та нічого.
- А з Сашою?
У відповідь тиша.
- Я маю на увазі, як ви з Сашою? Спілкуєтесь?
- Т-так. У нас начебто хороші, дружні відносини.
- Це добре. Я ось чому дзвоню. У мене у п'ятницю день народження. Я влаштовую не велику вечірку і хочу тебе запросити.
- Ем, дякую, добре. А де проходитиме захід?
– У мене вдома, на задньому дворі. Думаю о 7 вечора. Адреса скину.
- Добре, спасибі.
- Тільки в мене прохання- на фірмі нікому не кажи.
- Добре, я зрозуміла.
- Ну все, доброго дня, моя люба.
- І вам теж, до побачення.
Міла була приємно вражена. Вона навіть Лізі вирішила поки що не говорити.
Через 5 хвилин Ніна зателефонувала і Саші:
- Ти ж не забув, що у п'ятницю?
- Мамо, ну як я можу, звісно ні. Я навіть подарунок вже купив.
- Я в тобі не сумнівалася. Сину, прийди з кимось із фірми, але тільки з кимось одним. Не хочу, щоб усі знали, що за свято у п'ятницю. Добре?
- Так, мамо, без проблем.
Не встигла Міла відійти від дзвінка Ніни, як до неї зайшов Олександр.
- Як настрій?
- Все супер. У тебе?
– Теж. Міла, хочу, щоб ти склала мені компанію в п'ятницю ввечері.
Вона трохи зам'ялася, не знаючи як реагувати - сказати йому про Ніну чи ні. Він це помітив і додав:
- У моєї мами день народження, вона влаштовує вечірку. вона до тебе, як до співробітника нашого агентства, дуже добре ставиться, тому я думаю, вона буде рада бачити тебе.
- Добре, я не проти. - їй здалося, що хтось із них щось задумав.
- Ось і чудово. Тільки прохання, нікому не кажи.
- Добре.
Коли Олександр вийшов, вона відразу набрала Ніну:
- Вибачте, що турбую.
- Нічого, кажи.
- До мене приходив Олександр. Він покликав мене на день народження.
- А, це я йому сказала когось із фірми покликати, але він не знав, що я тебе вже покликала. Тільки не кажи йому.
- Стільки секретів, але добре, без проблем.
Поклавши слухавку, Міла сама собі посміхнулася. "Сказала когось покликати і покликав саме мене. Не Анжелу, а мене."