Вранці Міла вийшла з дому у гарному настрої. Раптом вона почула, як її звуть:
- Міла, доброго ранку.
То був Олександр.
- Доброго.- здивувалася вона,- що ви тут робите?
- Не ВИ а ТИ. Ми ж домовлялися.
- Так. Що ти тут робиш?
- Я проїжджав повз, ось думаю підвезу тебе на роботу. Сідай.
Вони поїхали. Але він не проїздом був, оскільки живе в іншій стороні.
- Як спалось? Виспалася?
- Так. А ти?
- Усю ніч не міг заснути, але відчуваю себе бадьорим.
- Якщо чесно, то я теж.
Коли вони приїхали, їх помітила Анжела. Її це розлютило, але вона швидким кроком попрямувала в агентство.
- Дякую, що підвіз.
- Немає за що. Гарного дня.
- І тобі.
Міла вийшла з машини і побачила Лізу, та підбігла до неї.
- Доброго ранку Олександр.
- Доброго, Ліза.
— Міла, чекаю подробиць. — прошипіла подруга.
- В обід.
Міла зайшла до кабінету і, як завжди, до неї влетіла Анжела.
- Міла, ти вибач мені за вчора.
- Все добре не турбуйтесь.
- Ааа, що це було? Чому ти сиділа в машині Олександра?
- Він проїжджав повз мій будинок, ось і підвіз.
- Повз... ясно. Ви обговорили ролик? Коли зйомки?
- Так. Сьогодні. Олександр зараз повинен підготувати знімальну групу і вони почнуть.
- Угу, добре. Тоді я пішла.
Десь через годину до Міли постукали.
- Увійдіть.
- Доброго ранку, Міла. - з усмішкою увійшла Ніна.
Міла не чекала.
- Доброго, Ніна. Проходьте. Може кава чи чай?
– Ні. У мене мало часу. я зайшла, щоб спитати, чи ти не могла б пообідати сьогодні зі мною?
- Так, звичайно. А щось трапилося?
- Ні, що ти. Просто хочу поспілкуватись з тобою.
- Добре. Куди мені підійти?
– Квартет. Знаєш де це?
- Так.
– Тоді я побігла. До зустрічі.
- До зустрічі.
Насправді Міла не знала, де знаходиться цей ресторан і вона зателефонувала Лізі:
- Можеш зайти до мене?
За секунді Ліза опинилася у кабінеті Міли.
- Ліза, пробач, але ми не зможемо сьогодні пообідати разом.
- Чому?
- Ніна хоче зі мною щось обговорити.
- Ти їй точно сподобалася.
- З чого ти взяла?
- А навіщо їй із тобою говорити?
- Не знаю. То ти не ображаєшся?
– Ні. Буде більше новин для мене. - вона хихикнула.
- Мені потрібна твоя допомога. Де знаходиться Квартет?
- Ого. Вона тебе запросила туди?
- Так.
- Подруго, на таксі доведеться їхати, ну чи Олександр підвезе.
- Не говори дурниць. На таксі звичайно.
– Але не смій мені відмовляти після роботи.
- Добре. До мене підемо.
- Ок.
У Міли задзвонив телефон. Невідомий номер.
– Слухаю.
– Це Саша. Запиши мій номер. І, Міла, приходь на знімальний майданчик.
- Навіщо?
- Ну як, це ж твоя реклама, маєш проконтролювати.
- Добре, зараз буду.
Тільки вона вийшла, їй шлях перегородила Анжела.
- Ти куди?
- Іду проконтролювати, як відбуваються зйомки.
– Для цього є Олександр. Тобі нема чого.
- Але він сам сказав.
– Сам значить... Ну добре.
Міла пішла, а начальниця швидко зателефонувала до Олександра.
- Ти знаєш, що до тебе йде ця Міла?
- Не до мене, а на знімальний майданчик і не ЦЯ, а копірайтер - автор ідеї, і так, я в курсі, я їй сказав.
- Ти мене зараз, як школярку вичитав. Як це розуміти?
- Анжела, заспокойся. Що не так? Вона має всьому вчитися. Знати, що до чого.
- Добре, працюйте. - вона поклала трубку, - Ліза, принеси мені каву.
- Добре, Анжела.
Міла з Олександром добре провели час на зйомках, але було майже 12. Олександр помітив, що вона поглядала на годинник.
- Скоро обід. Може, разом пообідаємо?
- Вибачте, але я не можу.
- Із подружками домовилася?
- Не зовсім.
- Значить із хлопцем?
– Ні. Але я справді не можу. Може наступного разу?
- Добре. Тоді завтра?
– Завтра.
І Міла пішла на зустріч до Ніни.
- Привіт люба.
- Добрий день.
Вони замовили їжу та розмовляли.
- Ти вчора разом із Сашою зникла. Він хоч додому тебе підвіз?
- Так, але ви нічого такого не подумайте.
Ніна промовчала, а потім сказала:
- Знаєш, моєму синові зараз важко комусь довіряти, але я впевнена, що це пройде.
- Не сумнівайтесь, пройде.
- Він якось мало не одружився з однією фіфою, але як добре, що цього не сталося.
- Чому Ви так кажете?
– Вона аферистка. Тягнула з нього гроші, а сама зраджувала йому. Я це знала, але він не вірив мені, поки сам не побачив на власні очі.
- Ооо, це боляче.
- Так. ось тільки шкода, після цієї дівчини, Саша ні з ким не був. Я маю на увазі нічого серйозного.
- Я думаю всьому свій час. Він обов'язково зустріне гідну дівчину.
- Звичайно, Мілочко. У мене до тебе прохання.
- Яке?
- Приглянь за ним.
- Що ви маєте на увазі?
- Ну, подружися з ним, не давай йому легковажно мислити.
- Ну, не знаю.
- Міла, крім тебе мені нема в кого просити про таке.
- А Анжела? Ви ж з нею ладнаєте.
- Розумієш, Анжела закохана в нього, бігає за ним. Я боюся, що Олександра скоро знудить від неї. Це видно.
– Але я не можу нічого обіцяти.
- Я розумію, люба. Але я буду вдячна якщо ти хоча б спробуєш.

Міла промовчала. Після обіду кожна вирушила на свою роботу. В агенції Міла пройшла повз Олександра.
- Як настрій?
- Добре. А у вас?
– Ми ж домовлялися на ТИ.
- Так, але ми зараз на роботі.
- Гаразд, згоден, - підморгнув він.
До кінця робочого дня Міла мала гарний настрій. Потім вони з Лізою попрямували до Міли додом.
За келихом вина Міла розповіла у подробицях всі події вчорашнього та сьогоднішнього дня.
- Нічого собі. Ніна точно тебе в кандидатки мітить.
- З чого ти взяла?
- Сама подумай. Навіщо їй тоді просити тебе приглянути за синочком? Він що маленький?
- Ну, не знаю. Може справді мати за сина хвилюється.
- А Олександр? Навіщо тебе до озера привіз? І на ТИ запропонував перейти, і вранці на роботу не просто так підвіз. Точно око поклав.
- Та ну тебе.
- Ось побачиш. Інтуїція мене ще ніколи не підводила.
- Подивимося.
– А тобі він подобається?
- Я про це не думала, - прибрехала Міла.
Вони ще довго обговорювали варіанти розвитку подій, а потім Ліза поїхала додому на таксі. Міла заснула у мріях.