(11 років тому)
В маєтку графа Алоре як завжди тиша й спокій. Маленька кучерява семирічна дівчинка у гарненькому платтячку сидить на м'якій подушечці у своїй кімнаті й грається ляльками зі свого лялькового будиночка. Крихітка усміхається та за грою зовсім не помічає як до кімнати входять її мама з татом.
-Елі!-пролунав приємний чоловічий голос й дівчинка, залишивши гру, підбігла до своїх батьків.
- Так, татко? - Елеонора з усмішкою глянула на графа Роджера, обнявши його за ноги.
- Збирайся, ми разом з твоєю матусею їдемо в зоокуточок. Подивишся на тваринок.
Почувши про звірят, маленька дівчинка аж зашарілася й запищала від щастя. Графиня Елізабет погладила свою доньку по голові й посміхнулась.
- Ми з твоїм татусем дуже раді бачити тебе щасливою, Елі. Давай швиденько збирайся й вирушимо в дорогу. Бо усі звірята засумують.
У дитинстві Елеонора вважала своїх батьків найщасливішими людьми у всьому королівстві, адже у них був міцний шлюб сповнений палкого кохання й взаємної довіри. Ще тоді, бувши семирічною дівчинкою й граючись зі своїм ляльковим будиночком, вона мріяла колись знайти своє настільки ж палке кохання й мати свою справжню сім'ю. Рідні батьки стали для дівчини справжнім прикладом такої любові й родини. Але тоді ще ніхто не знав, що щастя зовсім скоро покине їхній дім.
(10 років тому)
Біда прийшла у маєток сім'ї Алоре досить неочікувано. Його Величність король Ернест довідався проте, що графиня Алоре досить давно веде записи його біографії й відправив своїх слуг заарештувати графиню й відібрати у неї записник з життєписом короля. Ернест дуже не хотів, щоб цей записник з записами його життя попав у не ті руки. Королівські гвардійці, буквально, виламали двері маєтку Алоре й вигнали господарів на подвір'я. Озброєні солдати пригрозили графині - або вона віддає їм записник і йде з ними, або може прощатись з чоловіком й донькою. Графиня Елізабет вирішила віддати злощасний записник й врятувати своїх рідних, проте пожертвувати собою. Елеонора поважає таке рішуче рішення своєї матері. Врешті-решт, якби графиня не вчинила так вона б ніколи не виросла й ніколи зустріла кохання усього свого життя - Рональда.
Але ж чому графиня Алоре вела записи біографії Ернеста? Насправді вона вже дуже давно марила майбутнім письменниці й просто зацікавилась, тоді ще принцом Ернестом, як прототипом героя своєї книги, тому й записувала усі наявні про нього факти. Проте таке захоплення, на жаль, привело її до сумного кінця. Ернест ніколи не помилує того, хто впав в його немилість. Він готовий придушити, обірвати, знищити будь-які паростки чиєїсь мрії усього життя.
Елеонора дуже тяжко пережила самопожертвування своєї матері, проте зовсім скоро у неї з'явилась вірна подруга Аліса, сім'я якої також постраждала від рук короля.
(Теперішнє)
Елеонора міцно стиснула свій посох в руках. Вона не могла повірити, що може контролювати свою магію й нарешті користуватись реліквією своєї сім'ї. Переляканий Бартоломео тим часом намагався утекти, безшумно пересуваючись по верхівках дерев. " Чорт би побрав, цей кривавий повний місяць! Я геть забув, що в таку аномалію підсилюється не тільки темна магія, а й світла. Це ж шалений вибух мани. Треба швидше забиратись звідси!" - думав темний маг, утікаючи. Проте раптом яскраве світло зламало дерево, на яке він щойно ступив.
- Спіймався! Чого ти так утікаєш? Ти ж обіцяв нам усім швидку смерть. Вже передумав? - з насмішкою промовила Елеонора, дивлячись на хлопця, що впав на землю.
- Замовчи! - буркнув Бартоломео у відповідь й свиснув. Тієї ж миті стомлених " білих сов" оточили члени культу Люциуса. Рональду і його товаришам не залишалось нічого, як знову битись з негідниками.
Елеонора раптом помітила, що дивний кулон у вигляді кігтя на шиї Бартоломео ні з того ні з сього почав світитись червоним кольором. Дівчина одразу здогадалась, що це магічний артефакт, в якому зосереджена уся магія її супротивника, й щосили вдарила по ньому магічним променем з посоха. Кулон від такої потужної магії одразу ж розколовся й Бартоломео раптом закляв на місці й сплюнув на землю кров, а потім знепритомнів. Усі члени культу припинили бійку з "білими совами" й взявши свого непритомного лідера, зникли в чорному тумані.
Нарешті пригода з культом темних магів закінчилась й селище Тюро було врятоване. Організація "Біла Сова" знову в строю й готова до вирішальної битви. Усі легендарні хранителі шахових фігур нарешті разом: Маркус- хранитель слона, Роберто -хранитель коня, Аліса- хранитель тури, Леонард- хранитель пішака, Елеонора- хранитель ферзя й Рональд-хранитель короля. Усіх їх об'єднує трагічне болісне минуле й одна єдина мета- змінити все на краще. Й скоро, у річницю з народження першого короля Феліра Фрідріха першого фон Едерна, вони розпалять полум'я революції.